Постанова

від 27.07.2009 по справі 2а-474/09/2470

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ 

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27

липня 2009 р.                        м.

Чернівці                    Справа №

2а-474/09/2470

13 год.02 хв.

Чернівецький

окружний адміністративний суд в складі:

головуючого

судді: Левицького В.К.,

при

секретарі судового засідання: Гордеєвій О.Б.

за

участю сторін:

від

позивача -  представник Кредитної спілки

«Кредитне товариство» ОСОБА_1. (довіреність № 30 від 07.05.2009 р.);

від

відповідача - представник Державної податкової інспекції у м. Чернівці ОСОБА_2.

(довіреність № 9938/10-012 від 26.03.2009 р.),

                    розглянув у відкритому

судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кредитної спілки «Кредитне

товариство» до  Державної податкової

інспекції у м. Чернівці  про визнання

нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Кредитна

спілка «Кредитне товариство» звернулось до Чернівецького окружного

адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової

інспекції у                  м. Чернівці про визнання протиправним

податкове повідомлення-рішення № 0000420220/0 від 27.04.2009 р. в частині

визнання суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників

в розмірі 9450,03 грн.

Позов

мотивовано тим, що відповідач без наявності відповідних правових підстав

визначив суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових)

санкцій) з податку з доходів найманих працівників в розмірі 9450,03 грн. , в т.

ч. за основним платежем 3150,01 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями  6300,02 грн. 

В

судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив суд

задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в

позовній заяві.

Представник

відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, наведених у

запереченнях, оскільки вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення

прийнято у відповідності до норм чинного законодавства. В поясненнях вказував

на порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»

в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходу фізичних

осіб, що стало підставою для винесення оскаржуваного рішення. Просив суд

відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши

пояснення сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Кредитна

спілка «Кредитне товариство», відповідно до розпорядження Державної комісії з

регулювання ринків фінансових послуг України, реєстраційний номер 14100092

від   28.05.2004 р., зареєстрована як

небанківська фінансова установа та взята на облік Державною податковою

інспекцією у м. Чернівці 23.04.2004 р. як неприбуткова організація.

14.04.2009

р. ДПІ у м. Чернівці проведено документальну виїзну планову перевірку позивача

з питань дотримання вимог податкового, валютного  та іншого законодавства, за результатами якої

складено акт № 1583/22-0/26534041.

Перевіркою

встановлено, що позивач в порушення п.п. а) п. 19.2 ст. 19  Закону України «Про податок з доходів

фізичних осіб» не утримував та не перераховував до бюджету податок з доходу

фізичних осіб, який виплачено на користь платників податку у 2006 р. та 2007р.,

а саме: в квітні 2006 р. в сумі 175,63 грн. та квітні 2007 р. в сумі 3150,01

грн.

          В пункті 3.2.1 акту перевірки

вказано, що позивач не нараховував податок з доходів фізичних осіб на

нараховані проценти на додаткові пайові внески за 2006 рік в сумі 21000,01

грн., які були виплачені членам кредитної спілки або направлені на збільшення

пайових внесків  членів кредитної спілки

в 2007 році, в результаті чого кредитною спілкою занижено податок з фізичних

осіб на загальну суму 31050,01 грн. (21000,01 грн. х 15 % = 3150,01 грн.).  

На

підставі висновків проведеної перевірки рішенням Державної податкової інспекції

у  м. Чернівці № 0000420220/0 від

27.04.2009 р. позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходу

найманих працівників в сумі 9976,92 грн., в т.ч. з основного платежу в сумі

3325,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкції в сумі 6651,28 грн.

          Не погоджуючись з рішенням

відповідача в частині визнання суми податкового зобов'язання з податку з

доходів найманих працівників в розмірі 9450,03 грн., в т. ч. за основним

платежем 3150,01 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями  6300,02 грн. 

позивач оскаржив його до суду. 

Розглянувши

матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються

позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані

докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні

правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з

наступних підстав.

Організаційні,

правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх

об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок та їх об'єднань

визначаються Законом України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р. №

2908-III  (далі Закон № 2908).

Згідно

визначення наведено в ст. 1 Закону № 2908 кредитна спілка - це неприбуткова

організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх

об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у

взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних

грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою

установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг,

передбачених цим Законом.

Відповідно

до ст. 11 Закону № 2908 члени кредитної спілки мають право: одержувати від

кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються

членам кредитної спілки відповідно до її статуту; одержувати дохід на свій

пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки.

Майно

кредитної спілки формується за рахунок вступних, обов'язкових пайових та інших

внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки),

плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від

провадження інших видів статутної діяльності, доходів від придбаних кредитною

спілкою державних цінних паперів, грошових та інших майнових пожертвувань,

благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так

і фізичних осіб, у тому числі іноземних, інших надходжень, не заборонених

законодавством. Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє,

користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та

свого статуту (ст. 19 Закону № 2908).

Згідно

ч. 1 ст. 21 Закону № 2908 передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого

статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів

спілки; надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та

забезпеченості в готівковій та безготівковій формі; залучає на договірних

умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і

в безготівковій формі; розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в

установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян,

об'єднаній кредитній спілці, а також придбаває державні цінні папери, перелік

яких встановлюється Уповноваженим органом, та паї кооперативних банків; залучає

на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти

інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо

інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу.

Частиною

ч. 2 ст. 21 Закону № 2908 встановлено, що кредитна спілка має право самостійно

встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські

внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних

рахунках членів кредитної спілки, а відповідно до ч. 3 цієї статті

нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за

підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у

тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків

у вигляді відсотків (процентів).

Відповідно

до ч. 1 ст. 23 цього Закону внески (вклади) членів кредитної спілки на

депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата

(проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Законом

України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV ( далі

- Закон № 889) пунктом 7.2 статті 7 врегульовано питання оподаткування

процентів на вклад (внесок) до кредитної спілки за ставкою податку 5 відсотків

від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом.

Відповідно

до п. 1.15 ст. 1 Закону № 889 податковий агент - юридична особа (її філія,

відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво

нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового

статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати,

утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок

платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність

податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за

порушення норм цього Закону.

Згідно

п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону №  889 до

складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, дохід

у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів,

призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

          Як встановлено п.п.  9.2.1 п. 9.2. ст. 9 Закону № 889 податковим

агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів,

визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке

нарахування (сплату).

Відповідно

до п.п. а) п. 19.2 ст. 19 Закону № 889 особи, які відповідно до цього Закону

мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю

нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з

доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або

під час такої виплати та за її рахунок.

Підпунктом

22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону № 889 (що діяв на момент виникнення спірних

відносин) передбачено, що підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у

частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у

вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у

тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно

із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний)

сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у

частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

З урахуванням

наведеного суд вважає, що позивач правомірно не утримував податок з виплаченого

членам кредитної спілки доходу у вигляді процентів на їх пайові внески та не

перераховував ці суми податку до бюджету, оскільки відповідно до норм Закону №

889 проценти підлягають оподаткуванню з 01.01.2010 р.

Стаття

19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого

самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно

з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав,

свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при

здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС

України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії

чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких

рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено

інший порядок судового провадження.

Оцінюючи

правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими

у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи

адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних

повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно

до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,

чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з

метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо

(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед

законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з

дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для

прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це

рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим

розглядом встановлено порушення відповідачем зазначених критеріїв, а тому суд

вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято

необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення та підлягає скасуванню.

Відповідно

до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу.

Згідно

з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень,

дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи

відповідача щодо обов'язку позивача оподатковувати доходи фізичних осіб

відповідно до положень п.п. 9.2.3 п. 9.2. ст. 9 Закону № 889, суд  не приймає до уваги, оскільки вказані норми

Закону не регулюють питання оподаткування процентів на вклади (внески) до

кредитної спілки, а стосуються оподаткування процентів, сплачених (нарахованих)

з інших підстав, ніж зазначено у п.п. 9.2.1 цього пункту. Питання оподаткування

процентів на вклади (внески) до кредитної спілки врегульовано  п. 7.2 ст. 7 Закону № 889.

З

огляду на вищенаведене, позовні вимоги про визнання протиправним податкового

повідомлення-рішення № 0000420220/0 від 27.04.2009 р. в частині визнання суми

податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі

9450,03 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю. 

Частина

1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь

сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені

нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або

відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого

самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому

судові витрати понесені позивачем у розмірі 3,40 грн. підлягають стягненню з

Державного бюджету України на користь позивача.

У

процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення

для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На

підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст.

2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний

позов задовольнити повністю.

2.Визнати

протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000420220/0 від 27.04.2009 р. в

частині визнання суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих

працівників в розмірі 9450,03 грн., в т. ч. за основним платежем 3150,01 грн.,

за штрафними (фінансовими) санкціями 

6300,02 грн. 

3.Стягнути

з Державного бюджету України на користь Кредитної спілки «Кредитне

товариство»  (58022, м. Чернівці, вул. Б.

Хмельницького, 64, код ЄДРПОУ 26534041) судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова,

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції

набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного

адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі

за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через

суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням

протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний

текст постанови виготовлено 01 серпня 2009 р.

Суддя                                                                                                           

В.К. Левицький