Постанова

від 24.01.2011 по справі 3/105

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2011 року Справа № 3/105

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Деббіш Г.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №03/2/27 від 10.01.11;

від відповідача-1: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 20.09.10;

представники відповідачів-2,3 у судове засідання не з'явились, про час та місце

судового розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства В«Всеукраїнський ОСОБА_3В» , м.Київ, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.11.2010р. у справі №3/105

за позовом публічного акціонерного товариства В«Всеукраїнський ОСОБА_3В» ,

м.Київ

/вул.Зоологічна, 5, м.Київ, 04119/.

до відповідача 1 відкритого акціонерного товариства В«Кіровоградський кар'єрВ» ,

с.Соколівське, Кіровоградська область

/вул.Шевченка, 23, с.Соколівське, Кіровоградська область, 25028/.

до відповідача 2 приватного підприємства В«ЕнергопромстройВ» , м.Кіровоград

/вул.Автолюбителів, 5, м.Кіровоград, 25028/.

до відповідача 3 відкритого акціонерного товариства В«Кіровоградське будівельно-монтажне

управління №5В» , м.Кіровоград

/АДРЕСА_1, 25013/.

про визнання недійсним договору поруки від 13.03.2009р.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.11.2010р. у справі №3/105 (суддя Болгар Н.В.) в задоволенні позову ПАТ В«Всеукраїнський ОСОБА_3В» , м.Київ, відмовлено повністю.

Приймаючи вищезгадане рішення, господарський суд виходив з відсутності передбачених чинним законодавством України підстав для визнання договору поруки від 13.03.2009р. недійсним.

Зокрема, в мотивувальній частині рішення зазначено, що позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсною угоди, стороною у якій він не є, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права; про ненадання позивачем в рамках позовного провадження жодних доказів на підтвердження фіктивності оспорюваного правочину; відсутність в матеріалах справи доказів неможливості задоволення Кредитором /ОСОБА_3 та позивач/ вимог до Позичальника /відповідач-1/ за рахунок предмету застави та тим самим зменшення кредиторської заборгованості. У зв'язку з наведеним, твердження позивача щодо укладення оспорюваного договору поруки не з метою забезпечення виконання відповідачем-3 /ВАТ В«Кіровоградське БМУ №5В» / грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу простих векселів, а лише з метою створення штучної кредиторської заборгованості відповідача-1 перед Банком /позивач/, господарським судом першої інстанції визнано неспроможними.

Не погодившись з даним рішенням, скаржник /позивач/ звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, а також, невідповідність викладених у рішенні висновків фактичним обставинам справи, просить дане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі заперечень скаржник зауважує на тому, що господарським судом першої інстанції не надано належної оцінки правовим підставам, за якими позивач звернувся з позовом про визнання договору поруки недійсним; оскаржуване рішення ухвалене без встановлення обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору; не взято до уваги наданий позивачем аудиторський звіт з аналізом фінансово-майнового стану ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» за 2008-2010 роки; не взято до уваги той факт, що на момент укладення оспорюваного правочину всі активи відповідача-1 перебували під обтяженням позивача, отже, належного відповідачеві-1 майна для виконання взятих на себе зобов'язань за оспорюваним договором поруки було недостатньо, тощо.

Уповноважені представники відповідача-2 та відповідача-3 наданим їм статтею 22 ГПК України правом участі у судовому засіданні не скористались, витребувані апеляційним господарським судом документи, як-то, відзив на апеляційну скаргу, не надали. Належне повідомлення останніх про час та місце розгляду справи підтверджено повідомленнями про вручення поштової кореспонденції. /а.с.127,129 том 3/.

Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників, що не з'явились.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2009р. між ПП В«ЕнергопромстройВ» /Постачальник та відповідач-2/, ВАТ В«Кіровоградське БМУ №5В» /Покупець та відповідач-3/ та ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» /Поручитель та відповідач-1/ був укладений договір поруки, за умовами якого Поручитель зобов'язався перед Постачальником відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Покупцем зобов'язань за договором купівлі-продажу простих векселів №24-Б від 09.10.2008р. /а.с.146 том 1/.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.04.2010р. порушено провадження у справі №11/19 про банкрутство ВАТ "Кіровоградський кар'єр" /відповідач-1/.

Відповідач-2 /ПП В«ЕнергопромстройВ» /, в порядку ст.14 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» , після опублікування в газеті "Голос України" оголошення про порушення відносно ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» провадження у справі про банкрутство, подало до господарського суду Кіровоградської області заяву про визнання грошових вимог до ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» на загальну суму 9 897 769,50 грн. При цьому, 9 749 556,65 грн. з них є сумою забезпечених оспорюваною порукою зобов'язань, що не були виконані ВАТ В«Кіровоградське БМУ №5В» /відповідач-3/ за договором купівлі-продажу простих векселів №24-Б від 09.10.2008р.

Отже, ПАТ В«Всеукраїнський ОСОБА_3В» , в який перейменовано ВАТ В«Всеукраїнський ОСОБА_3 банкВ» на виконання вимог Закону України В«Про акціонерні товаристваВ» , вважає, що оспорюваний договір поруки порушує його права та охоронювані законом інтереси, просить визнати його недійсним, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним:

між ВАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" /Кредитодавець/ та ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» /Позичальник/ укладені наступні кредитні договори: від 24.07.2007р. №7/2007-К(А), №8/2007-К(А), №9/2007-К(А), від 04.12.2007р. №18/2007-К, №19/2007-К, від 24.07.2008р. №6/2008-К, від 28.05.2008р. №5/2008-К, від 31.03.2009р. №1/2009-К, згідно п.3.3.8 яких Позичальник не мав права надавати гарантій та порук протягом дії кредитних договорів без попереднього письмового погодження з Кредитодавцем; умовами вищезгаданих кредитних договорів передбачено обов'язок Позичальника допускати представника Кредитодавця до участі /без права голосування/ на загальних зборах учасників /акціонерів/, засідання інших колегіальних органів управління, письмово повідомивши кредитора за 10 календарних днів про дату, час та місце їх проведення; укладення відповідачем-1 спірного договору поруки без згоди Кредитодавця призвело до збільшення кредиторської заборгованості перед позивачем, що, в свою чергу, зменшує шанси останнього на отримання наданих ним кредитних коштів; оспорюваний договір укладений генеральним директором ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» з перевищенням наданих йому Статутом та вищим органом управління повноважень, з порушенням вимог ст.203 ЦК України, не був спрямований на створення та настання правових наслідків та містить ознаки фіктивного правочину, оскільки активи ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» на момент укладення ним договору поруки перебували під обтяженням Кредитодавця /позивача/, в той час коли саме акціонерне товариство достатніх оборотних коштів, товарів, майна, необхідних для виконання ним взятих за договором поруки зобов'язань не мало; справжньою метою укладення договору поруки було штучне збільшення кредиторської заборгованості ВАТ "Кіровоградський кар'єр" перед кредиторами, в тому числі й перед позивачем, з метою незаконного заволодіння майном акціонерного товариства в рамках провадження у справі про банкрутство та ухилення його від виконання зобов'язань за кредитними договорами.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Натомість, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі доводи ПАТ В«Всеукраїнський ОСОБА_3В» щодо наявності підстав для визнання договору поруки 13.03.2009р. недійсним в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, з огляду на наступне:

Як встановлено ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин згідно з ч.3 ст.215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно положень вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас, частина 1 ст.216 ЦК України містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах.

Отже, в даному випадку, права позивача /Банку/ не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсним угоди /договору поруки/, стороною якої він не є, із застосуванням передбаченого ч.1 ст.216 ЦК України правового механізму. При цьому наведене не залежить від відповідності чи невідповідності спірного правочину закону.

Так, згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом порушеного права та обрати спосіб такого захисту. Водночас, результатом задоволення господарським судом позову ПАТ В«Всеукраїнський ОСОБА_3В» , про визнання договору поруки від 13.03.2009р. недійсним мало б стати застосування наслідків недійсності цієї угоди, що, в свою чергу, стосується виключно сторін оспорюваного правочину /відповідачів у справі/ та на права позивача не поширюється. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 20.01.2009р. у справі №5/28 та від 13.04.2010р. у справі №5020-6/097.

Таким чином, господарський суд Кіровоградської області дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсною угоди, стороною у якій він не є, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, належно з'ясував обставини спору та, у підсумку, правомірно встановив відсутність підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання договорів недійсними.

Не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України посилання скаржника /позивач/ на те, що оспорюваний договір порушує його охоронювані законом права та інтереси, адже укладений в порушення п.3.3.8 кредитних договорів, тобто, без попередньої письмової згоди Позикодавця та спрямований на збільшення кредиторської заборгованості відповідача-1, виходячи з наступного:

Дійсно, укладення ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» оспорюваного договору поруки всупереч п.3.3.8 кредитних договорів без згоди Позикодавця є порушенням зобов'язання. За ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання, як встановлено ст.610 цього Кодексу, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/. В свою чергу, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України. Водночас, норми вказаної статті таких наслідків, як недійсність договору або його частини не передбачають. Таким чином, укладення відповідачами оспорюваного договору поруки без згоди на це ПАТ В«Всеукраїнський ОСОБА_3В» підставою визнання даного правочину недійсним, в розумінні ч.1 ст.215 ЦК України, слугувати не може.

Отже, неповідомлення відповідачем-1 /Позичальник/ Кредитодавця /ОСОБА_3 та позивач/ про проведення загальних зборів акціонерів є порушенням відповідачем-1 зобов'язань за кредитними договорами, проте, не підставою для визнання оспорюваного договору поруки недійсним. Крім того, неприйняття Банком участі у загальних зборах відповідача-1, зважаючи на відсутність у нього права голосу, жодним чином не впливає на прийняті загальними зборами рішення, а, отже, не може вплинути й на чинність укладеного відповідачами договору поруки.

Не є підставою для визнання оспорюваного договору поруки недійсним також твердження скаржника про збільшення внаслідок укладення останнього кредиторської заборгованості ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» . Наявні у справі матеріали, як-то, безпосередньо позовна заява та апеляційна скарга збільшення такої заборгованості з причин укладення оспорюваного договору не доводять

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку частково або в повному обсязі, і у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, сам по собі договір поруки не є підставою для заміни боржника у зобов'язанні. Відповідальність поручителя настає тільки у разі невиконання зобов'язання боржником і є солідарною із відповідальністю боржника. До того ж моменту, коли боржник з якихось причин не виконає зобов'язання перед кредитором, зобов'язання, що забезпечені договором поруки у поручителя /солідарно із боржником/ не виникає. Тобто, саме по собі укладання ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» договору поруки розцінювати як збільшення його кредиторської заборгованості неможна. Знову ж таки, наслідки відповідальності поручителя перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, не є підставою для визнання такого договору недійсним, згідно ч.1 ст.215 ЦК України.

Неможна визнати доказом неплатоспроможності й наданий арбітражним керуючим аналіз фінансово-майнового стану ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» , що здійснений на час укладання оспорюваного договору поруки, оскільки оцінка реальної можливості ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» виконати зобов'язання за договором поруки ніяким чином не впливає на дійсність цього договору, як не впливає на його дійсність і збільшення кредиторської заборгованості позивача.

Спростованими документально виявились також посилання скаржника в якості підстав для визнання договору поруки недійсним на підписання останнього заступником генерального директора ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» ОСОБА_4 з перевищенням наданим йому Статутом та вищим органом управління даної юридичної особи повноважень.

Так, згідно з ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до норм ст.161 ЦК України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом; виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства; виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Отже, до матеріалів справи ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» надало протокол засідання наглядової Ради акціонерного товариства від 13.03.2009, згідно якого прийнято рішення про укладення договору поруки з ПП В«ЕнергопромстройВ» та ВАТ "КБМУ № 5" із наданням повноважень на підписання даного договору заступнику генерального директора ВАТ "Кіровоградський кар'єр" ОСОБА_4

Що ж до тверджень позивач /скаржника/ з приводу наявності у оспорюваного правочину ознак фіктивного колегія суддів вважає за доцільне зауважити таке, що для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива всім сторонам такого правочину. В свою чергу, позивач /скаржник/, який вважає оспорюваний правочин фіктивним, мав довести відсутність у всіх учасників правочину наміру створити юридичні наслідки, у тому числі, з боку ПП В«ЕнергопромстройВ» . Натомість, доказів фіктивності правочину з боку усіх сторін оспорюваного договору позивачем господарському суду надано не було. Відсутні в матеріалах справи й докази на підтвердження наявності злочинного умислу у посадових осіб сторін оспорюваного договору, зокрема, вироку у кримінальній справі, тощо.

Твердження заявника позову про те, що справжньою метою оспорюваного договору було штучне збільшення кредиторської заборгованості з метою незаконного заволодіння майном ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» в рамках провадження у справі про банкрутство належними доказами також не підтверджено. Крім того, провадження у справі про банкрутство унеможливлює незаконне заволодіння майном боржника, оскільки воно ведеться судом і задоволення вимог кредиторів у такому провадженні провадиться у грошовій формі.

Крім того, слід врахувати, що виконання кредитних договорів ВАТ В«Кіровоградський кар'єрВ» забезпечено, зокрема, заставою та іпотекою. При цьому, заставна вартість майна на дату укладення договорів іпотеки та застави становить 142 918 226,85 грн., що перевищує реальну заборгованість відповідача-1 перед Банком майже в три рази. В той же час, докази на підтвердження неможливості Кредитодавцем /позивач та скаржник/ задовольнити свої вимоги до Позичальника за рахунок предметів застави, тим самим зменшити кредиторську заборгованість останнього, відсутні. /а.с.2-95 том 3/.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка. Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.11.2010р. у справі №3/105 -залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства В«Всеукраїнський ОСОБА_3В» , м.Київ, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Голяшкін

Суддя В.Ф. Мороз

Повний текст постанови виготовлено 28.01.2011р.