Постанова

від 24.10.2011 по справі 9/5027/666/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.11 Справа № 9/5027/666/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача -не з'явився

від відповідача-1 -не з'явився

від відповідача-2 -ОСОБА_2

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Буковина», вих.№119/юр від 16.09.2011 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 06.09.2011 року, суддя Ніколаєв М.І.

по справі №9/5027/666/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Буковина», м.Чернівці

до відповідача-1 приватного підприємця ОСОБА_3, с.Іванківці

до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Чернівці», м.Чернівці

про визнання недійсним договору поруки №1671 від 21.11.2008 року

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 06.09.2011 року по справі №9/5027/666/2011 відмовлено в задоволенні позову ТзОВ «Бізнес-центр «Буковина»про визнання недійсним договору поруки №1671 від 21.11.2008 року.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.6, 203, 215, 553, 558, 627, 638 ЦК України, договір поруки №1674 від 28.11.2008 року зазначає, що умова про порядок оплати послуг поручителя не є істотною умовою договору поруки і не потребує досягнення згоди сторін при укладенні такого та приходить до висновку, що відсутність в договорі вказаної умови не є підставою для визнання його недійсним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Бізнес-центр «Буковина»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 06.09.2011 року по справі №9/5027/666/2011, прийняти нове рішення, яким задоволити позов про визнання недійсним договору поруки №1671 від 21.11.2008 року, вказуючи на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник посилаючись на положення ст.ст.16, 207, 215, 553 - 558 ЦК України, зазначає, що спірний договір не містить умови щодо оплати послуг наданих поручителем боржнику, а відтак наявні підстави для визнання його недійсним.

Представники скаржника (позивача) та відповідача-1 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Поряд з цим, позивачем (скаржником) на виконання вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року, 10.10.2011 року по даній справі не подано доказів сплати державного мита за подання апеляційної скарги в установленому порядку та розмірі.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів апелянта.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача (скаржника) та відповідача-1.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

27.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»(в тексті договору -кредитор), яке було реорганізовано в Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»та ПП ОСОБА_3 (в тексті договору -позичальник) укладено кредитний договір № 3001, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, що не може перевищувати 1500 000 грн., а позичальник не пізніше 26.11.2010 року повернути всі отримані в межах кредитної лінії кошти.

28.11.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»(в тексті договору -кредитор), яке було реорганізовано в Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ПП ОСОБА_3 (в тексті договору -позичальник) та ТзОВ «Бізнес-центр «Буковина» (в тексті договору - поручитель) укладено договір поруки №1674, згідно умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання боржником кредитного договору № 3001,та у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань бере на себе зобов'язання по сплаті кредиту до 26.11.2010 року.

Відповідно до п.п.2.2 вказаного договору у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник. Пунктом 5.4 договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором.

В зв'язку з невиконанням ПП ОСОБА_3 умов кредитного договору №3001 банк 07.02.2010 року направив позивачу вимогу про негайне погашення заборгованості відповідача-1 в сумі 1715001,36 грн., яка отримана ним, однак залишена без задоволення.

Банком до матеріалів справи долучено довідку вих.№40-04/3805 від 06.09.2011 року, згідно якої станом на 01.09.2011 року заборгованість ПП ОСОБА_3 по кредиту, процентах та комісії згідно кредитного договору №3001 від 27.11.2007 року становить 1778962,17 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За загальним правилом, викладеним у ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач (скаржник) посилаючись на положення ст.558 ЦК України зазначає, що спірний договір не містить умови щодо оплати послуг наданих поручителем боржнику, з огляду на що підлягає визнанню недійсним, проте, колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта, з огляду на наступне:

Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 553, ч. 1 ст. 547 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оспорюваний договір поруки укладено з додержанням вимог до письмової форми правочину, які визначені ст. 207 ЦК України.

Згідно зі ст.558 ЦК України, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Слід зазначити, що ст.558 не забороняє суб'єктам виступати поручителями безоплатно, оскільки така можливість для осіб визнається в силу ч. 3 ст. 6 ЦК України, відповідно до якої, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Наведені умови також не суперечать чинному законодавству, оскільки відповідно до п. 3 ст. 3, ст. 12 ЦК України, загальними засадами судочинства є свобода договору; особа може відмовитись від свого майнового права.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Поряд з цим, при поданні апеляційної скарги на рішення по даній справі, апелянтом (ТзОВ «Бізнес-центр «Буковина») не сплачено державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі - 42,50 грн. Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року, 10.10.2011 року по справі №9/5027/666/2011, суд зобов'язував апелянта (ТзОВ «Бізнес-центр «Буковина») подати докази сплати державного мита за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі, проте, ТзОВ «Бізнес-центр «Буковина»вимог ухвал суду не виконано, доказів сплати державного мита не подано, а тому з нього підлягає стягненню в доход державного бюджету - 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 06.09.2011 року по справі №9/5027/666/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Буковина»без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Буковина»(м.Чернівці, вул.Головна,141, код ЄДРПОУ 23247200) в доход державного бюджету - 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

ОСОБА_1