Постанова

від 07.11.2011 по справі 5008/1126/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.11 Справа № 5008/1126/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача -не з'явився

від відповідачів -не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 державного підприємства технічної інвентаризації, вих.№1125 від 26.09.2011 року

на рішення господарського суду Закарпатській області від 06.09.2011 року (підписано 14.09.2011 року), суддя Ремецькі О.Ф.

у справі № 5008/1126/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРКС-2010», с.Кінчеш

до відповідача ОСОБА_2 державного підприємства технічної інвентаризації, м.Хуст

до відповідача ОСОБА_2 міської ради, м.Хуст

про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно: склад під літ. «В»загальною площею 249,4 кв.м та склад під літ. «Г»загальною площею 130,3 кв.м, що розташоване в м.Хуст, вул.Вокзальна,21

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Закарпатській області від 06.09.2011 року по справі №5008/1126/2011 позов ТзОВ «СПАРКС-2010»задоволено, визнано за ТзОВ «СПАРКС-2010»право власності на самочинно збудовані склад під літ. «В»загальною площею 249,4 кв.м та склад під літ. «Г»загальною площею 130,3 кв.м., що розташовані за адресою: Закарпатська область, м.Хуст, вул.Вокзальна,21.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.181, 316, 331, 328, 376 ЦК України, зазначаючи про те, що земельна ділянка по вул.Вокзальній, 21 у м.Хуст, на якій розміщені спірні об'єкти, перебуває у власності ТзОВ «СПАРКС-2010», а також те, що позивачем не було допущено порушень у сфері містобудування прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, Хустське державне підприємство технічної інвентаризації подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду Закарпатській області від 06.09.2011 року по справі №5008/1126/2011 в частині позову щодо відповідача -ОСОБА_2 державного підприємства технічної інвентаризації, в позові до даного відповідача відмовити, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що позивачем безпідставно зазначено в якості відповідача -Хустське державне підприємство технічної інвентаризації, оскільки повноваження з прийняття в експлуатацію самочинних будівель не є компетенцією підприємств БТІ, а також те, що позивач не звертався до ОСОБА_2 державного підприємства технічної інвентаризації з заявою про реєстрацію права власності на спірне майно.

Розгляд справи відкладався 17.10.2011 року на 07.11.2011 року.

Представники сторін в судові засідання не з'явились.

10.10.2011 року від скаржника (Хустське державне підприємство технічної інвентаризації) до суду надійшла заява про відмову від апеляційної скарги, а 13.10.2011 року від позивача надійшов лист, в якому останній зазначає, що не заперечує проти прийняття відмови від апеляційної скарги.

07.11.2011 року ОСОБА_2 міською радою до суду факсимільним зв'язком надіслано лист (вих.№32/11-11 від 04.11.2011 року), в якому остання вказує, що в порядку ст.ст.22, 100 ГПК України не заперечує проти прийняття відмови від апеляційної скарги.

Статтею 100 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у ч.6 ст.22 цього кодексу.

Частиною 6 ст.22 ГПК України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання про відмову від апеляційної скарги, враховуючи положення ст.100 ГПК України та ч.6 ст.22 ГПУ України, прийшла до висновку, що таке задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав:

Як встановлено судом, згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №528162, виданого 30.05.2011 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 22.12.2010 року та серії ЯЛ №528161, виданого 30.05.2011 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 22.12.2010 року ТзОВ «Спаркс-2010» є власником земельних ділянок площею 0,2940 га та 0,1414 га, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, місто Хуст, вулиця Вокзальна, 21. Цільове призначення вказаних земельних ділянок - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі та для оптової торгівлі і складського господарства.

На зазначених земельних ділянках позивачем для здійснення господарської діяльності та виробничих потреб побудовано одноповерхові цегляні складські приміщення (склад під літ. «Г»та склад під літ. «В») площею 130.3 кв. м. та 249.4 кв. м.

Під час проведення технічної інвентаризації ОСОБА_2 державним підприємством технічної інвентаризації Закарпатської області встановлено, що господарські та побутові споруди - склад під літ. «В»загальною площею 249.4 кв. м. та склад під літ. «Г»загальною площею 130.3 кв. м. збудовані самочинно і на них не оформлено право власності, що підтверджується технічним паспортом від 21.06.2011 року.

Судом встановлено, що позивач не заперечує того, що зазначені вище приміщення зведені ним без належних дозволу та проекту, з огляду на що такі є самочинним будівництвом. Разом з тим, судом відзначено, що позивачем не було допущено порушень у сфері містобудування.

Враховуючи наведене та положення ст. 376 ЦК України господарський суд вважає вимоги позивача про визнання за ним права власності на нерухоме майно: склад під літ. „ВВ» загальною площею 249,4кв.м. та склад під літ. „ГВ» загальною площею 130,3кв.м., що розташоване в м. Хуст, вул.Вокзальна, 21 такими, що підлягають задоволенню, проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб передбачений законом або договором.

За змістом ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З вказаної норми випливає, що звертатись до суду з позовом про визнання права власності має право тільки власник цього майна. В розумінні норм даної статті позов про визнання права власності, зокрема, на нерухоме майно, може бути заявлений до особи, яка не визнає або оспорює таке право позивача.

У статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник, згідно ст. 319 ЦК України, має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно із ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У пункті 8.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Проте, позивачем не подано суду доказів звернення до відповідачів із заявою про реєстрацію права власності та отримання відмови у такій.

Поряд з цим, як зазначає скаржник, позивач не звертався до ОСОБА_2 державного підприємства технічної інвентаризації з заявою про державну реєстрацією заявленого права.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що відповідачем за позовом про визнання права власності є особа, що оспорює право власності позивача або не визнає за ним права на майно і тим самим унеможливлює для власника реалізацію його правомочностей з володіння, користування та розпорядження майном в повному обсязі. Це може бути фізична, юридична особа, орган державної влади, місцевого самоврядування.

Дії відповідача можуть полягати у неправомірному невизнанні або оспорюванні прав власника, а саме: невизнанням вважаються дії відповідача, спрямовані на заперечення в цілому або у певній частині права власності конкретної особи, внаслідок якого власник позбавляється можливості реалізувати своє право.

Зокрема, відповідач може заперечувати належність права власності на індивідуально - визначене майно певній особі, не визнавати це право за співвласником, тощо. Оспорюванням є стан цивільних правовідносин, за якого між сторонами існує спір з приводу наявності чи відсутності права власності у сторін, а також належності такого права певній особі.

Колегія суддів відзначає, що з огляду на ст.ст. 1, 32, 34 ГПК України та ст. 15 ЦК України, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення відповідачами його прав та інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, жодних доказів оспорювання або невизнання права позивача з боку відповідачів матеріали справи не містять.

Порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявилось, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем, в порушення наведених вище статтей, не доведено невизнання з боку відповідачів права позивача на спірне майно, що у відповідності з підставами позовних вимог надавало б йому право на визнання за ним права власності на таке майно і що, в свою чергу, унеможливлює задоволення позовних вимог.

Таким чином, оскаржуване рішення слід скасувати, в позові ТзОВ «СПАРКС-2010»відмовити.

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 державного підприємства технічної інвентаризації задоволити частково.

Рішення господарського суду Закарпатській області від 06.09.2011 року по справі №5008/1126/2011 скасувати, прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРКС-2010»(Закарпатська область, Ужгородський район, с.Кінчеш, мікрорайон «БАЗИ», буд.18, код ЄДРПОУ 36908283) на користь ОСОБА_2 державного підприємства технічної інвентаризації (Закарпатська область, м.Хуст, вул.Слов'янська,4, код ЄДРПОУ 03344639) - 763 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

ОСОБА_1