Постанова

від 21.12.2011 по справі 4/67

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.11 Справа № 4/67

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді - Юркевича М.В.

суддів - Кузя В.Л.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Агроспецпроект»м. Київ

на рішення господарського суду Чернівецької області від 12.09.2011 р.

у справі № 4/67

за позовом приватного підприємства «Агроспецпроект» м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго»с. Шилівці Чернівецької області

про повернення сплачених коштів, стягнення суми збитків та штрафних санкцій - 10 172 499,08 грн.

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_2 -директор юридичного департаменту

від відповідача: ОСОБА_3 -представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали. За клопотанням представника позивача, проводився звукозапис розгляду судової справи за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 07.12.2010 р. (суддя Проскурняк О.Г.) у справі № 4/67 позовні вимоги приватного підприємства «Агроспецпроект»м. Київ задоволено повністю, з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго»с. Шилівці Чернівецької області на користь позивача стягнуто 6 705 910, 70 грн., сплачених за непоставлений товар згідно договору поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 р., 3 352 955,35 грн. збитків та 113 633,03 грн. пені.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. ( судді Бойко С.М., Бонк Т.Б., Марко Р.І.) рішення господарського суду Чернівецької області від 07.12.2010 р. залишено без змін.

Не погодившись із прийнятими у справі судовими актами в частині задоволення позову про стягнення збитків та пені за договором поставки № 6/08/0072, ТОВ ВКТ "Арго" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2011 р. касаційну каргу ТОВ ВКТ В«АргоВ» задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 07.12.2010 р. в частині стягнення 3 352 955,30 грн. збитків скасовано, матеріали справи в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.09.2011 р. (судді Дутка В.В., Бутирський А.А., Ніколаєва М.І.) ПП «Агроспецпроект»відмовлено в позові про стягнення з ТОВ ВКТ «Арго» 3 352 955,35 грн. збитків.

ПП «Агроспецпроект»не погоджується з прийнятим рішенням суду, у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі з огляду на наступні обставини і підстави:

· Рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.05.2010 р. у справі №13/151, яке в силу приписів ст. 35 ГПК України має преюдиційне значення для даної справи, встановлено, що відповідач станом на 01.09.2009 р. прострочив зобов'язання з поставки жестяної банки з кришкою за договором поставки № 06/080072 від 24.01.2008 р. Закупівля позивачем жестяної банки в інших постачальників стала вимушеною, як наслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором;

· Внаслідок недостатнього та необ'єктивного дослідження поданих позивачем доказів, місцевий господарський суд прийшов до висновку щодо неправомірності позовної вимоги про відшкодування збитків. Оскаржене рішення вмотивоване тим, що позивачем не надано доказів завдання йому збитків в розумінні ст. 224 ГК України та відсутній причинно-наслідковий зв'язок між негативними наслідками та діями відповідача;

· Місцевий господарський суд не взяв до уваги те, що укладення договорів з іноземними контрагентами стало вимушеним наслідком протиправної поведінки відповідача. Невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару спричинили негативні майнові наслідки для позивача, яким є укладення договорів поставки замінного товару з іноземними контрагентами, тобто додаткові витрати. Причинно-наслідковий зв'язок між додатковими затратами та цивільним правопорушенням відповідача, полягає в тому, що внаслідок невиконання останнім зобов'язань з поставки товару за договором до 01.09.2009 р. у позивача виник дефіцит тари необхідної для здійснення господарської діяльності;

· Суд першої інстанції, вказуючи про необ'єктивність та недопустимість доказів, не врахував тієї обставини, що належними доказами наявності збитків у вигляді додаткових витрат може бути подана позивачем звітність та документи внутрішнього характеру. Адже, нормативно не встановлено обов'язку чи підстав залучення до процесу виробництва третіх осіб, які б фіксували кількість витраченої тари чи сировини для виробництва продукції;

· Місцевий господарський суд без будь-якої вмотивованої підстави визнав необ'єктивною статистичну звітність позивача. Обов'язок подавати об'єктивну звітність до органів статистики покладено на позивача рядом нормативно-правових актів, що належним чином виконується останнім. У суду не було жодної правової підстави вважати, що докази подані позивачем містять необ'єктивну інформацію. Крім того, подані докази повинні були оцінюватись судом в сукупності з іншими доказами, зокрема, актами виконаних робіт з посіву сільськогосподарських культур та актами виконаних робіт по збиранню врожаю 2010 р.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав і мотивів наведених у своєму відзиві, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Причини та підстави відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду викладені в попередніх ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з'ясовано:

24.01.2008 р. між ТОВ ВКТ "Арго" та ПП "Агроспецпроект" був укладений договір поставки № 6/08/0072, на умовах якого відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу жерстяну банку в кількості 1 000 000,00 штук по ціні, що визначена в додатку № 1 до договору поставки "Графік поставок та оплати товару".

В мовах додаткової угоди № 4 від 25.05.2009 р. до договору поставки сторонами було погоджено графік поставки тари та її оплату (додаток № 1 до договору). Зокрема, сторони домовились, що поставка здійснюється у кількості 6 911 310 шт. до 01.06.2010 р., а оплата у сумі 6 705 910,70 грн. строком до 01.06.2009 р.

У відповідності до умов укладеного договору позивач сплатив відповідачу кошти в сумі 6 705 910,70, про що свідчать банківські виписки. Натомість, відповідач своїх зобов'язань щодо поставки товару в обумовлений строк не виконав.

Пунктом 7.6 договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 25.05.2009 р. до договору поставки, сторони передбачили, що у випадку невиконання постачальником умов цього договору в частині поставки товару, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості затриманої партії товару за кожен календарний день прострочення поставки та відшкодовує покупцю завдані збитки, пов'язані з непоставкою або несвоєчасною поставкою у розмірі 50 % від вартості непоставленого або невчасно поставленого товару згідно строків, вказаних у графіку -додаток № 1 "графік поставки та оплати товару", якщо таке прострочення сталося не з вини покупця.

20.07.2010 р. позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами до ТОВ ВКТ «Арго»про стягнення 6 705 910, 70 грн. сплачених за непоставлений товар згідно договору поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 р., 3 352 955,35 грн. збитків та 113 633,03 грн. пені.

Встановивши факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару, рішенням господарського суду Чернівецької області від 07.12.2010 р. у даній справі, яке в цій частині залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2011 р., стягнуто з відповідача на користь позивача 6 705 910, 70 грн. сплачених за непоставлений товар та 113 633,03 грн. пені.

Скасовуючи дане рішення господарського суду в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 3 352 955,35 грн. збитків, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанції не було належним чином досліджено та встановлено всього складу цивільного правопорушення. Зокрема, не досліджено доказів завдання збитків позивачу в розумінні ст. 224 ГК України та причинно-наслідковий зв'язок між негативними наслідками та діями відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за результатами нового розгляду місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про недоведеність позивачем завданих йому збитків, пов'язаних з порушенням відповідачем умов договору про поставку товару, та про відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати, апеляційну скаргу -задоволити. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Позивач у своїх доводах апеляційної скарги звертає увагу апеляційного суду на те, що основним напрямом діяльності ПП «Агроспецпроект»є вирощування, перероблення та консервування горошку зеленого, кукурудзи цукрової та квасолі. Особливістю діяльності підприємства є те, що якщо підприємство не консервує врожай одразу після його збирання, або відбувається затримка збирання врожаю, то пізніше цього зробити не можливо виходячи із технологічних та виробничих можливостей підприємства. Зібраний врожай консервується в споживацькій тарі, застосування якої є обов'язковим для подальшого роздрібного продажу готової продукції контрагентам.

Позивач акцентує увагу на тому, що матеріально-технічна база ПП «Агроспецпроект» виключає можливість переробки зібраного врожаю в інший спосіб, ніж консервування в споживацьку тару.

Як на підставу своїх вимог позивач вказує на те, що зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань по поставці банки (тари), позивач зазнав збитків, і як наслідок не законсервував частину врожаю. Крім того, невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару спричинили також негативні майнові наслідки для позивача, яким є вимушене використання замінного товару (тари) отриманого по договорах з іноземними контрагентами.

Обґрунтовуючи суму заявлених збитків позивач акцентує увагу на те, що укладення контрактів з іноземними контрагентами для купівлі жерстяних банок, а саме 15.12.2009 р. з Kaldera Kft контракт № 99, а 28.01.2010 р. контракт №2010/Е01 з »Magyarorszag Kft є наслідком невиконання відповідачем договірних зобов'язань. Так, різниця (в сторону збільшення) між вартістю тари для консервування, що мала бути поставлена ТОВ ВКТ «Арго»та вартістю тари, придбаної в іноземних контрагентів складає 0,51 грн. та 0,56 грн. Відповідно собівартість продукції ПП «Агроспецпроект», виготовленої із врожаю 2010 року збільшилась на вказані суми різниці вартості тари, тоді як ціна реалізації вказаної продукції не зросла, виходячи із ринкових показників на таку групу товару.

Таким чином, ПП «Агроспецпроект»у своїх позовних вимогах покликається на те, що не підвищило ціну готової продукції на суму, на яку збільшилась собівартість продукції, що призвело до збитків у вигляді неодержаного прибутку з кожної одиниці продукту.

З огляду на дані обставини, позивач, виходячи із приписів ст. ст. 224, 225 ГК України та п. 7.6 договору, просить стягнути з відповідача заявлену до стягнення суму збитків.

Особа, в силу приписів ст. 614 ЦК України, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, в силу приписів ст. 224 Господарського кодексу України повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч.5 ст.225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відшкодування збитків передбачено як норманами Цивільного кодексу України, так і нормами Господарського кодексу України.

Відповідальність зокрема у вигляді відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання передбачена Господарським кодексом як універсальний спосіб захисту прав, який дозволяє суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, відшкодувати всі майнові витрати, викликані цим порушенням.

Відшкодування збитків, як вид господарсько-правової відповідальності, застосовується у всіх випадках, якщо інше прямо не передбачено законом.

Потерпіла сторона в силу приписів ч. 3 ст. 216 ГК України має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин саме право на відшкодування збитків. Разом з тим, норма ч. 5 ст. 225 ГК України передбачає можливості уточнення в договорі в межах діючого законодавства деяких положень щодо відшкодування збитків, зокрема погодження їх розміру, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі чи у відсотках.

Правовий підхід до такої міри відповідальності як відшкодування збитків є свого роду компенсацією потерпілому становища, яке існувало до порушення його прав.

Так, сторони в п. 7.6. договору поставки домовились про те, що відповідач, у випадку несвоєчасної поставки або не поставки товару відшкодовує позивачу збитки.

Виходячи із правового аналізу даного пункту договору прослідковується, що достатньою підставою для стиягнення збитків є сам факт порушення договірних зобов'язань. Порушення відповідачем договірних зобов'язань в розглядуваному випадку має місце і не заперечується останнім.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2010 року у справі № 6/417, яке набрало законної сили, ТОВ ВКТ В«АргоВ» відмовлено у задоволенні позову до ПП В«АгроспецпроектВ» про визнання недійсним частин положення пункту 7.6. статті 7 договору поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 року та частини положення пункту 7.6. статті 7 договору поставки 6/08/0072 від 24.01.2008 року в редакції додаткової угоди №4 від 25.05.2009 року.

Місцевим господарським судом звернута увага на те, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Висновки місцевого господарського суду про те, що матеріали справи свідчать про недоведеність позивачем завданих йому збитків, пов'язаних з порушенням відповідачем умов договору про поставку товару, та про відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, протиправна поведінка відповідача проявляється у невиконанні ним умов договору з поставки товару.

Збитки це вимушені додаткові витрати позивача на використання банки (різниця між вартістю тари, що була придбана у іноземних контрагентів та вартістю тари, що мала бути поставлена відповідачем за умовами укладеного договору); реальні збитки, які підприємство зазнало від псування врожаю; та упущена вигода, що проявляється у зменшенні обсягу виробленої, і як наслідок, у зменшені обсягу проданої консервованої продукції.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками проявляється в непоставці тари для консервації, що безпосередньо призвело до псування врожаю, зменшення обсягів виробництва, та використання тари за вищою ціною.

Вина відповідача в розглядуваному випадку є доведеною та презюмується.

В підтвердження заявленої суми завданих збитків позивачем надано суду перелік документів, які долучені до матеріалів даної справи. Апеляційним господарським судом також було досліджено розрахунок калькуляції собівартості виготовленої продукції.

Виходячи з аналізу поданих позивачем документів прослідковується, що вагома складова для визначення вартості готової продукції є тара (35-45 % від собівартості одиниці продукції). З огляду на те, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, позивач змушений був використати аналогічну тару (жестяну банку) за вищою ціною, що призвело до зростання собівартості готової продукції. При цьому, ціна реалізації продукції позивача не змінилась, про що свідчать подані позивачем товарно-транспортні накладні та видаткові накладні.

Як на підставу своїх вимог позивач також, як зазначалось вище, вказує на те, що в'язку із порушенням відповідачем зобов'язань по поставці банки (тари), позивач зазнав збитків, і як наслідок не законсервував частину врожаю, який залишився незібраним в полі та зіпсувався. При цьому, звернута увага суду на тому, що матеріально-технічна база ПП «Агроспецпроект» виключає можливість переробки зібраного врожаю, в інший спосіб ніж консервування в споживацьку тару.

Учасник господарських відносин в силу приписів ч. 2 ст. 218 ГК України відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В розглядуваному випадку відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про вжиття ним заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 34. ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона в силу ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. В розглядуваному ж випадку, позивач довів належними та допустимими доказами підставність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у сумі 3 352 955,35 грн.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку обґрунтованості доводів апеляційної скарги та наявності правових підстав для скасування оскарженого рішення

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Агроспецпроект»м. Київ задоволити.

2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 12.09.2011 р. у справі №4/67 скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

- позовні вимоги задоволити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство В«АргоВ» (вул. Миру, 33, село Шилівці, Хотинський район Чернівецька область, код 22836526, р/р 260070171571 у філії ВАТ В«УкрексімбанкВ» , МФО 356271) на користь приватного підприємства В«АгроспецпроектВ» , провул. Жуковського, 17/25, м. Київ, код 31352489, р/р 26001005056 у Київській регіональній дирекції В«Райффайзен банк АвальВ» , МФО 322904) 3 352 955,35 грн. збитків за недопоставку товару.

4. Відповідно до ст. 49 ГПК України стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариство В«АргоВ» (вул. Миру, 33, село Шилівці, Хотинський район Чернівецька область, код 22836526, р/р 260070171571 у філії ВАТ В«УкрексімбанкВ» , МФО 356271) на користь приватного підприємства В«АгроспецпроектВ» , провул. Жуковського, 17/25, м. Київ, код 31352489, р/р 26001005056 у Київській регіональній дирекції В«Райффайзен банк АвальВ» , МФО 322904) 12 750,00 грн. судових витрат по розгляду апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи № 4/67 повернути в господарський суд Чернівецької області, зобов'язавши видати наказ із врахуванням п. 2, 3 даної постанови.

Головуючий-суддя Юркевич М.В.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.