Постанова

від 18.09.2015 по справі 805/2945/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2015 р. Справа №805/2945/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 14-53

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання Маковецької О.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника першого відповідача - Коломійцевої А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області (перший відповідач),

Головного управління Державної Казначейської служби України в Донецькій області (другий відповідач),

третя особа - начальник Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області Пригодін Анатолій Васильович,

про стягнення середнього заробітку за час затримки в виплаті заробітної плати за період вимушеного прогулу, заборгованості, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області, Головного управління Державної Казначейської служби України в Донецькій області, третя особа - начальник Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області Пригодін А.В., в якій просив суд стягнути з першого відповідача:

- середній заробіток за час затримки в виплаті заробітної плати за період вимушеного прогулу з 22 жовтня 2009 року до 22 жовтня 2010 року у розмірі 73 097,28 грн;

- заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 34 595,73 грн;

- заборгованість з урахуванням 3% річних у розмірі 2 213,96 грн;

- моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн (а.с. 3-9).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ОСОБА_1 в період з 28 грудня 2002 року по 20 травня 2011 року працював на посаді начальника управління ветеринарної медицини в Слов'янському районі Донецької області.

26 березня 2009 року наказом № 13-к начальника Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області Прігодіна A.B. його звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Із зазначеним наказом позивач не погодився та оскаржив його до суду.

22 жовтня 2009 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-5601/09/0570 визнано протиправним та скасовано наказ № 13-к від 26 березня 2009 року; поновлено позивача на посаді начальника управляння - головного державного інспектора ветеринарної медицини в Слов'янському районі Донецької області; стягнуто на його користь з головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 25 797,60 грн та моральну шкоду в розмірі 200 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2011 року касаційна скарга Головного управління ветеринарної медицини залишена без задоволення.

Наказом начальника головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області Прігодіна A.B. від 22 жовтня 2009 року № 39а-к позивача поновлено на попередній посаді, однак, пунктом 2 цього ж наказу відсторонено від цієї посади з посиланням на постанову слідчого від 27 лютого 2009 року та наказ 11-к головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області від 4 березня 2009 року.

Наказом Начальника Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області Прігодіна A.B. № 14-К від 20 травня 2011 року позивача звільнено з посади начальника управління ветеринарної медицини в Слов'янському районі - головного державного інспектора ветеринарної медицини в Слов'янському районі у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на державній службі.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року у справі № К 9991/11/12 визнано протиправними дії начальника Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області Прігодіна A.B. в частині відсторонення позивача від посади та скасовано п. 2 наказу начальника Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області від 22 жовтня 2009 року № 39а-к в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків.

26 вересня 2013 року Донецьким окружним адміністративним судом прийнято постанову по справі № 2/243/2310/2013, яка 8 листопада 2013 року за результатами апеляційного перегляду набрала чинності. Зазначеною постановою з Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (за період з 22 жовтня 2009 року по 22 жовтня 2010 року) в сумі 44 969 гривень 16 копійок та моральну шкоду у розмірі 3000 гривень 00 копійок.

Не зважаючи на постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42090660 від 18 лютого 2014 року Відділом державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, перший відповідач не виконав своєчасно та в повному обсязі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року - середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 44 969 гривень 16 копійок був перерахований позивачу тільки у липні 2015 року, а моральна шкода не перерахована взагалі і по день звернення позивача до суду із даним позовом.

Зазначено, що своїми незаконними діями відповідач порушив конституційні права позивача та спричинив йому моральну шкоду, так як весь цей час (з дня прийняття першим відповідачем рішення про відсторонення позивача від посади по день звернення позивача до суду із даним позовом) ОСОБА_1 зазнавав душевні страждання у зв'язку зі своєю незахищеністю. В нього був порушений звичайний уклад життя - при зволіканні прийняття відповідачем рішення про виплату за затримку заробітної плати за час вимушеного прогулу він перебував у пригніченому душевному стані, що відобразилось на його стосунках з оточуючими. Цей стан знижує його життєву активність. З вини відповідача він лишився можливості мати стабільний дохід, і цім зруйновані плани позивача на підтримку свого здоров'я та життєвого рівня, він вимушений був прикладати додаткових зусиль для підтримки свого життя, так як є інвалідом 3-ої групи (цукровий діабет) та змушений постійно підтримувати стан свого здоров'я щоденними системними грошовими витратами, змушений був неодноразово звертатися за грошовою допомогою до друзів, родичів, знайомих, від чого він також морально страждав, - на утримання доньки-студентки (ІНФОРМАЦІЯ_1), на оплату комунальних послуг, на придбання ліків, юридичної допомоги (адвокатів), численних звернень до судів, внаслідок чого не міг реалізувати свої повсякденні звички та здійснювати звичайний образ життя. У цей час він зазнав фізичного болю та психічних страждань у зв'язку із різким погіршенням стану здоров'я, зокрема, у вересня 2009 року; тричі знаходився на стаціонарному лікуванні, в нього загострилась ішемічна хвороба серця, виникла гіпертонія, різко піднявся рівень цукру у крові, в наслідок чого він став інвалідом третьої групи, що підтверджують відповідні документи - витяг з лікарняного листа №133/132 виданий 3 червня 2015 року вузловою лікарнею ст. Слов'янськ (а.с. 3-9, 62-63).

Ухвалою суду від 16 вересня 2015 року відмовлено у задоволенні клопотання представника першого відповідача про закриття провадження у справі (а.с. 97-98).

Ухвалою суду від 18 вересня 2015 року позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 34 595,73 грн та про стягнення заборгованості з урахуванням 3% річних у розмірі 2 213,96 грн - залишені без розгляду (а.с. 99).

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги про стягнення з першого відповідача заборгованості (без врахування індексу інфляції та 3% річних) та моральної шкоди.

Представник першого відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача, наполягала на закритті провадження у справі у зв'язку із тим, що даний спір, на думку відповідача, має розглядатись у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України; щодо суті спору зазначила, що остаточний розрахунок із позивачем було здійснено в повному обсязі, останній платіж був здійснений 2 липня 2015 року. Зазначила, що відсторонення позивача від посади було вимушеною мірою, так як з моменту відсторонення ОСОБА_1 від посади тривало слідство за ст. 366 ч. 1 КК України, а пізніше позивач був визнаний винним у скоєнні злочину, але був звільнений від покарання у зв'язку зі спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, (а.с. 74-75, 90-91).

Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час проведення судового засідання Головне управління Державної Казначейської служби України в Донецькій області повідомлялось судом належним чином. Причини неявки представника другого відповідача суду не повідомлені.

Третя особа, начальник Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області Пригодін А.В., в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Причини неявки третьої особи суду не повідомлені.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Наказом Начальника Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області Прігодіна A.B. № 11-К від 4 березня 2009 року ОСОБА_1, начальника управління ветеринарної медицини в Слов'янському районі Донецької області - головного державного інспектора ветмедицини району відсторонено від виконання посадових обов'язків на час проведення досудового та судового слідства, як особу, яка притягується до кримінальної відповідальності (а.с. 15).

26 березня 2009 року наказом № 13-к начальника Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області Прігодіна A.B. позивача звільнено із посади начальника управління ветеринарної медицини в Слов'янському районі Донецької області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 10-12).

22 жовтня 2009 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-5601/09/0570 визнано протиправним та скасовано наказ № 13-к від 26 березня 2009 року; поновлено позивача на посаді начальника управляння - головного державного інспектора ветеринарної медицини в Слов'янському районі Донецької області; стягнуто на його користь з Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 25 797,60 грн та моральну шкоду в розмірі 200 грн (а.с. 17-20).

Наказом начальника головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області Прігодіна A.B. від 22 жовтня 2009 року № 39а-к позивача поновлено на попередній посаді, однак, пунктом 2 цього ж наказу підтверджено відсторонення ОСОБА_1 від посади з посиланням на постанову слідчого від 27 лютого 2009 року та наказ 10-к головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області від 4 березня 2009 року (а.с. 13).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2011 року касаційна скарга Головного управління ветеринарної медицини залишена без задоволення, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року по справі № 2-а-5601/09/0570 залишена без змін (а.с. 21-22).

Наказом Начальника Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області Прігодіна A.B. № 14-К від 20 травня 2011 року позивача звільнено з посади начальника управління ветеринарної медицини в Слов'янському районі - головного державного інспектора ветеринарної медицини в Слов'янському районі у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на державній службі (а.с. 16).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року (касаційне провадження № К/9991/11/12) визнано протиправними дії начальника Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області Прігодіна A.B. в частині відсторонення позивача від посади та скасовано п. 2 наказу начальника Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області від 22 жовтня 2009 року № 39а-к в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків (а.с. 23-24).

26 вересня 2013 року Донецьким окружним адміністративним судом прийнято постанову по справі №2/243/2310/2013, яка 8 листопада 2013 року за результатами апеляційного перегляду набрала чинності. Зазначеною постановою з Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (за період з 22 жовтня 2009 року по 22 жовтня 2010 року) в сумі 44 969 гривень 16 копійок та моральну шкоду у розмірі 3000 гривень 00 копійок.

18 лютого 2014 року Відділом Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку відкрито виконавче провадження № 42090660 з виконання виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду № 2/243/2310/2013 від 26 вересня 2013 року (а.с. 39).

Відповідно до листа Відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку від 18 лютого 2014 року № 3130 копія зазначеної постанови направлена до Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області (а.с. 38).

Суду не надано доказів на підтвердження фактичного направлення вказаної постанови першому відповідачу та доказів на підтвердження її отримання останнім. Як зазначила представник відповідача в судовому засіданні, вказана постанова не надходила до Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2015 року задоволена заява ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа № 2/243/2310/2013 (а.с. 69-71).

16 березня 2015 року ОСОБА_1 виданий дублікат виконавчого листа № 2/243/2310/2013 (а.с. 69-71).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року поновлено ОСОБА_1 пропущений останнім строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2/243/2310/2013 (а.с. 69-71).

Як встановлено в судовому засіданні, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року в частині стягнення з першого відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за період з 22 жовтня 2009 року по 22 жовтня 2010 року) в сумі 44 969 гривень 16 копійок виконана Управлінням 2 липня 2015 року (а.с. 40); в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 гривень 00 коп - станом на час розгляду даної справи не виконана. Зазначене підтверджується і сторонами по справі.

Не погодившись із тривалим неперерахуванням першим відповідачем заборгованості з виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач звернувся до суду із даним позовом (а.с. 3-9).

При прийнятті рішення по даній справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із позовної заяви позивача, останній просить суд стягнути з першого відповідача середній заробіток за час затримки виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року про стягнення з першого відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, прийнятої за результатом розгляду справи № 2/243/2310/2013 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області про поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. При цьому позивач посилається на приписи ст. 236 Кодексу законів про працю (а.с. 3-9).

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, зазначена стаття передбачає виплату незаконно звільненому працівникові компенсації за час вимушеного прогулу у розмірі середнього заробітку - у випадку затримки виконання рішення суду про поновлення цього працівника на посаді.

Як вбачається зі змісту постанови Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, позивачу було відмовлено у задоволенні його позовних вимог про поновлення на посаді. Відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови, зазначене рішення суду обумовлено тим, що позивач у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на державній службі був звільнений з посади у травні 2011 року (тобто, після поновлення його на посаді на підставі рішення суду від 22 жовтня 2009 року) та не оскаржував зазначений наказ (а.с. 25-29).

Враховуючи наведене вище, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з першого відповідача середнього заробітку за період вимушеного прогулу, яке передбачене ст. 236 Кодексу законів про працю.

Відповідно, зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом із цим суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено під час розгляду справи, позивач 20 травня 2011 року був звільнений із посади начальника управління ветеринарної медицини в Слов'янському районі - головного державного інспектора ветеринарної медицини в Слов'янському районі у зв'язку із досягненням пенсійного віку (а.с. 16).

Відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, яка набрала чинності 8 листопада 2013 року, Головне управління ветеринарної медицини в Донецькій області було зобов'язано виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 жовтня 2009 року по 22 жовтня 2010 року (а.с. 25-29).

Зі змісту ст. 116 Кодексу законів про працю України вбачається, що звільненому працівникові мають бути здійснені всі виплати, що належать йому від підприємства, установи, організації. При цьому, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права особи на отримання від працедавця всіх належних звільненому працівникові виплат, і середній заробіток за час вимушеного прогулу не є виключенням з цих виплат, так як підлягає виплаті звільненому працівникові.

Згідно ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу повного розрахунку з працівником (в тому числі щодо виплат на підставі рішень судів) у зазначені законодавством строки, є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю, тобто, є підставою для виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, після ухвалення відповідного судового рішення (набранним ним чинності) про стягнення з власника або уповноваженого ним органу на користь звільненого працівника певних сум роботодавець повинен виплати цьому працівнику середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь період невиплати належних звільненому працівникові сум з дня, коли таким обов'язок виник і по день здійснення фактичного розрахунку.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс13.

Згідно ст. 116 та 117 Кодексу законів про працю виплата працівникові всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, якщо працівник в день звільнення не працював, здійснюється не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що рішення суду про стягнення з першого відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 жовтня 2009 року по 22 жовтня 2010 року було прийнято судом 26 вересня 2013 року та набрало чинності 8 листопада 2013 року, суд дійшов висновку, що остаточний розрахунок першого відповідача зі звільненим позивачем з виплати заборгованості мав відбутись 8 листопада 2013 року.

Так як остаточний розрахунок (виплата позивачу визначеної у постанові суду від 26 вересня 2013 року заборгованості Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області) здійснена останнім лише 2 липня 2015 року, суд дійшов висновку, що період, протягом якого перший відповідач прострочив виконання свого обов'язку щодо виплати належних позивачу як звільненому працівникові сум є період з 8 листопада 2013 року по 2 липня 2015 року.

Відповідно до приписів ч.ч. 2, 3 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведене вище, виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог позивача та стягнути з Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за період затримки першим відповідачем розрахунку при звільненні, а саме - за період з 8 листопада 2013 року по 2 липня 2015 року.

При вирішенні розміру середнього заробітку за період затримки розрахунку, суд виходить з наступного.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року у справі № 2-а-5601/09/0570 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області про поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, визначено середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 за останні фактично відпрацьовані ним два місяця, яка становить 179,16 грн (а.с. 17-20).

Суд вважає за необхідне здійснити розрахунок виходячи саме з вказаного розміру середньоденної заробітної плати, так як він встановлений судом із розрахунку середньої заробітної плати за останні фактично відпрацьовані позивачем два календарних місяці.

Згідно Листа Міністерства праці та соціальної політики України № 9050/0/14-12/13 від 21 серпня 2012 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» кількість робочих днів у: листопаді - 21 (з 8 по 30 листопада - 16); у грудні - 22; згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України № 9884/0/14-13/13 від 4 вересня 2013 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» кількість робочих днів у: січні - 21, у лютому - 20, у березні - 20, у квітні - 21, у травні - 19, у червні - 19, у липні - 23, у серпні - 20, у вересні - 22, у жовтні - 23, у листопаді - 20, у грудні - 23; згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України № 10196/0/14-14/13 від 9 вересня 2014 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість робочих днів у: січні - 20, у лютому - 20, у березні - 21, у квітні - 21, у травні - 18, у червні - 20, у липні - 23 (фактично у липні 2015 року затримка склала один день). Загальна кількість робочих днів затримки повного розрахунку з позивачем склала 410 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за період затримки першим відповідачем розрахунку з позивачем як зі звільненою особою, який підлягає стягненню, складає 73 455,60 грн (179,16 грн * 410 днів).

Щодо позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до Постанови Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено - в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт наявності моральної шкоди, спричиненої позивачу саме внаслідок несвоєчасного розрахунку із ним, відповідно, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги приписи ст.ст. 2, 71 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення адміністративного позову позивача.

Керуючись ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області, Головного управління Державної Казначейської служби України в Донецькій області, третя особа - начальник Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області Пригодін Анатолій Васильович, про стягнення середнього заробітку за час затримки в виплаті заробітної плати за період вимушеного прогулу, заборгованості, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області (код ЄДРПОУ 26318691) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку з позивачем як зі звільненою особою за період з 8 листопада 2013 року по 2 липня 2015 року в розмірі 73 455 (сімдесят три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 60 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова суду прийнята 18 вересня 2015 року, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні в присутності позивача та представника першого відповідача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 21 вересня 2015 року.

Суддя Волгіна Н.П.