Постанова

від 06.09.2011 по справі 2а-1670/5145/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5145/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлитпром" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлитпром" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2011 №00001002305.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що порушень податкового законодавства, викладених в акті документальної позапланової виїзної перевірки по питанню взаємовідносин з ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат" від 23.05.2011 №4326/23-2/24826615, не вчиняв. Посилався на те, що в результаті його взаємовідносин з ТОВ "Аксіома" у грудні 2010 року, січні-лютому 2011 року та ТОВ "НПП Брат" у лютому 2011 року, ним, на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість в загальному розмірі 626 945,80 грн, в тому числі в грудні 2010 року - 252 185,52 грн, січні 2011 року - 168 429,52 грн та лютому 2011 року - 206 330,76 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між позивачем та контрагентами фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами (договорами постачання, податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними), господарські операції з цими суб'єктами господарювання відповідали вимогам закону. Вказував, що на момент здійснення господарських операцій між ТОВ "Укрлитпром" та його контрагентами ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат" останні були існуючими суб'єктами господарювання (перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Крім того, зазначав, що позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії контрагентів - ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат", оскільки згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. Дії ДПІ у м. Полтаві він вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості придбаних товарів від продавців ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат", в яких відсутні основні засоби (складські приміщення, автотранспорт, обладнання, власні або орендовані земельні ділянки, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, немає найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також які використовують у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними "податковими ямами" та не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом. Крім того, зазначав, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що контрагенти, яким перераховані суми податку на додану вартість, повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, проте його не було сплачено, що свідчить про порушення податкового законодавства та безпідставність включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту від контрагентів ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат".

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Укрлитпром" (ідентифікаційний код 24826615) 20.05.1997 зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради та перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Полтаві з 25.06.1997. Крім того, позивач є платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №23994370 від 23.11.2004).

ДПІ у м. Полтаві в період з 28.04.2011 по 23.05.2011 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Укрлитпром" з питань достовірності декларування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.12.2010 по 28.02.2011.

За результатами перевірки податковим органом 23.05.2011 складено акт №4326/23-2/24826615, в якому зафіксовано порушення позивачем частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг в грудні 2010 року та січні-лютому 2011 року та їх подальшою реалізацією покупцям, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 626 945,80 грн, в тому числі: за грудень 2010 року на 252 185,52 грн, за січень 2011 року на 168 429,52 грн та за лютий 2011 року на 206 330,76 грн.

Позивач, не погодившись з висновками, викладеними податковим органом в акті №4326/23-2/24826615, направив до ДПІ у м. Полтаві заперечення на акт №4326/23-2/24826615 від 23.05.2011 (лист від 27.05.2011 №188, вх. №15073/10).

За результатами розгляду вказаного заперечення ДПІ у м. Полтаві підтвердила правильність викладених в акті висновків та необхідність сплати до бюджету донарахованих сум.

На підставі висновку акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 07.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №00001002305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 689994,18 грн, в тому числі 626945,80 грн - за основним платежем та 63048,38 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2011 №00001002305.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві від 07.06.2011 №00001002305, суд виходить з наступного.

На час формування позивачем податкового кредиту в грудні 2010 року діяли норми Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Формування ж позивачем податкового кредиту в січні 2011 року врегульоване нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ (як в період дії Закону України "Про податок на додану вартість", так і чинного Податкового кодексу України) повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 01.12.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Аксіома" (постачальник) укладено договір поставки №9, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити алюміній АК5М2, АК12М2, АК12ПЧ в найменуванні, номенклатурі, кількості та по цінам, визначеним на момент відвантаження продукції, і вказаними в додатках до даного договору, які являються його невід'ємною частиною.

В межах виконання умов вказаного договору в період з грудня 2010 року по лютий 2011 року позивачем придбано у ТОВ "Аксіома" 133 тн алюмінію, в тому числі: в грудні 2010 року 69,233 тн на суму 1 513 104,10 грн (з яких ПДВ складає 252 182,52 грн), в січні 2011 року 46,189 тн на суму 1 010 577,12 грн (з яких ПДВ складає 168 429,52 грн) та в лютому 2011 року 17,510 тн на суму 382 601,28 грн (з яких ПДВ складає 63766,88 грн).

Крім того, судом встановлено, що 01.02.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "НПП Брат" (постачальник) укладено договір поставки №11, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити алюміній АК5М2, АК12М2, АК12ПЧ в найменуванні, номенклатурі, кількості та по цінам, визначеним на момент відвантаження продукції, і вказаними в додатках до даного договору, які являються його невід'ємною частиною.

В межах виконання умов договору в лютому 2011 року позивачем у ТОВ "НПП Брат" придбано 36,028 тн алюмінію на загальну суму 855 269,32 грн (в тому числі ПДВ 142 544,88 грн).

Відповідно до наявних в матеріалах справи копії документів первинного бухгалтерського обліку: видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних вказаний товар поставлений позивачеві.

Дослідивши податкові накладні, виписані вказаними контрагентами для документального оформлення виконання умов договорів з придбання алюмінію, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та постачальника, одиниці виміру товару, кількість проданого товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включені суми податку на додану вартість у загальному розмірі 626 945,80 грн до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року, січень 2011 року та лютий 2011 року) та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що оплата придбаного алюмінію здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, що дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний ним товар.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

Як вбачається із матеріалів справи, придбаний позивачем алюміній поставлявся автотранспортом постачальника по заявці покупця згідно пункту 3.1 договору поставки №9 від 01.12.2010 та пункту 3.1 договору поставки №11 від 01.02.2011. На підтвердження реальності транспортування продукції позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних, а також копію тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб марки ТАТА, модель фургон-с, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким транспортувалася придбана продукція.

Щодо транспортування товару, придбаного у ТОВ "Аксіома", представник позивача в судовому засіданні додатково пояснив, що у зв'язку із несправністю транспортного засобу постачальника, 02.12.2010, 03.12.2010 та 18.01.2011 придбана позивачем продукція перевозилася автомобілем ТОВ "Укрлитпром", а саме, автомобілем ГАЗ 331043-318, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 Вказане підтверджується товарно-транспортними накладними від 02.12.2010, 03.12.2010, 18.01.2011, наказом про прийом на роботу водія ОСОБА_4 №3-к від 04.01.2005, наказом про звільнення з роботи даного водія №15-к від 04.02.2011, посвідченням водія ОСОБА_4, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, актом введення автомобіля в експлуатацію, ліцензією та ліцензійною карткою, наказами про відрядження №41 від 01.12.2010, №42 від 02.12.2010, №17.01.2011, копії яких наявні в матеріалах справи.

Посилання в судовому засіданні представника ДПІ у м. Полтаві на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних (не заповнення всіх граф розділу "відомості про вантаж"), як на обставину, що ставить під сумнів реальність транспортування товару, судом відхиляються з огляду на те, що згідно чинного законодавства товарно-транспортна накладна не являється документом суворої звітності. При цьому судом встановлено, що товарно-транспортні накладні, згідно яких відбувалось транспортування алюмінію, містять відомості про назву, одиницю виміру, ціну та суму придбаного товару, що дає підстави ідентифікувати товар, який перевозився, а вказані доводи (неналежне оформлення товарно-транспортних накладних) не були відображені в акті перевірки та не слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданих позивачем витягів з журналів реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженою особою ТОВ "Укрлитпром" ОСОБА_5 на підставі довіреностей №343 від 01.12.2010, №7 від 01.01.2011, №27 від 01.02.2011 (від ТОВ "Аксіома") та №4/02 від 03.02.2011 (від ТОВ "НПП Брат"), підписи якої маються також у видаткових накладних. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії даних довіреностей, які були надані на запит ТОВ "Укрлитпром" листом ТОВ "Аксіома" вих №34 від 29.08.2011.

Із наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що придбаний у контрагентів алюміній зберігався на території ливарної дільниці, розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 155. Факт наявності в користуванні позивача вказаної ливарної дільниці підтверджується договорами суборенди ливарної дільниці №3/12 від 04.03.2010 (строк дії вказаного договору до 04.03.2011) та №8/12 від 04.03.2011 (строк дії вказаного договору до 04.03.2012). Крім того, позивачем до матеріалів справи долучені журнали-ордери і відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 "Місця зберігання; ТМЦ; Партії", оборотні відомості по складу за вказані періоди, а також витяги з головних книг за ті ж періоди, які підтверджують надходження та проведення по складу придбаного позивачем алюмінію.

Як вбачається із наданих представником позивача документів, придбаний позивачем товар у подальшому використовувався ним при здійсненні своєї господарської діяльності, що підтверджується наступним.

Основним видом діяльності ТОВ "Укрлитпром" за КВЕД є виробництво продукції з кольорових сплавів технічного призначення, а саме, виробництво деталей із алюмінієвих сплавів, шляхом лиття під тиском та очищення від облою. Тобто алюмінієві сплави є основною сировиною, яка використовується для виробництва продукції на підприємстві (деталі до електродвигунів, генераторів, трансформаторів, насосів, корморізок та інше).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, для забезпечення виробничої діяльності ТОВ "Укрлитпром" має орендовані виробничі приміщення. Даний факт підтверджується вказаними вище договорами суборенди ливарної дільниці №3/12 від 04.03.2010 та №8/12 від 04.03.2011, відповідними актами приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до яких ВАТ "Електромотор" (орендар) передає, а ТОВ "Укрлитпром" (суборендар) бере у тимчасове володіння сукупність наступних виробничих приміщень: а) частина ливарної дільниці головного виробничого корпусу ВАТ "Електромотор"; б) частина обрубувальної дільниці головного виробничого корпусу ВАТ "Електромотор"; в) частина побутових приміщень головного виробничого корпусу ВАТ "Електромотор", згідно переліку, який додається (Додаток №1 до Даного Договору). Майно, що суборендується знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 155 і займає загальну площу 1000 м 2 .

Також позивач має в своєму користуванні необхідні обладнання та оснастку, які знаходяться на території ВАТ "Електромотор" та використовуються з метою виготовлення деталей для вказаного підприємства, що підтверджується договорами оренди обладнання №14/12 від 16.12.2009, №24/12 від 30.12.2010, актами приймання-передачі обладнання до вказаних договорів, які укладені позивачем з ВАТ "Електромотор".

Крім того, в матеріалах справи наявні належним чином завірені копії актів списання, які підтверджують факт списання позивачем алюмінієвих сплавів, які були використані для виготовлення продукції.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів основним покупцем виробленої позивачем продукції - деталей із алюмінієвих сплавів являється ВАТ "Електромотор". Відповідно продукція, яка була вироблена з придбаного позивачем у ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат" алюмінію, реалізована ВАТ "Електромотор", що підтверджується договорами постачання товару, виписаними ТОВ "Укрлитпром" податковими та видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як встановлено із пояснень представника позивача, товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування реалізованої позивачем продукції з алюмінієвих сплавів не оформлялися у зв'язку з тим, що передача продукції відбувалася в межах території одного заводу, оскільки ТОВ "Укрлитпром" (суборендар) орендує у ВАТ "Електромотор" (орендаря) виробничі приміщення заводу, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 155, де і знаходиться сам покупець (ВАТ "Електромотор").

За реалізовану продукцію ВАТ "Електромотор" було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Суд звертає увагу, що необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Позивачем на підтвердження отриманої економічної вигоди від реалізації продукції надано суду довідки про фінансові результати, які отримані при проведенні фінансово - господарських операцій між ТОВ "Укрлитпром" та ВАТ "Електромотор", згідно яких фінансовий результат позивача від операційної діяльності - прибуток в сумі 193,9 тис.грн в грудні 2010 року, 113,1 тис.грн в січні 2011 року, 133,0 тис.грн в лютому 2011 року.

Щодо контрагентів позивача - ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат", то факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено, продавці були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Посилання ДПІ у м. Полтаві на той факт, що у ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат" відсутні основні засоби (складські приміщення, автотранспорт, обладнання, власні або орендовані земельні ділянки, інше) та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, судом оцінюються критично. Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, а наявність основних фондів не є обов'язковою умовою при здійсненні такого виду діяльності як оптова торгівля.

Посилання податкового органу в своїх запереченнях на той факт, що 15.04.2011 ТОВ "НПП Брат" було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість на підставі - "ліквідація за власним бажанням", як на обставину, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та даним контрагентом, судом не приймається до уваги, оскільки анулювання свідоцтва відбулося на два місяці пізніше, ніж здійснювалися господарські операції між позивачем та ТОВ "НПП Брат" (лютий 2011 року).

Твердження ДПІ у м. Полтаві в акті перевірки про те, що ТОВ "НПП Брат" не була подана податкова звітність за лютий 2011 року, суд вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Як встановлено судом із письмових пояснень ТОВ "НПП Брат", останнім до ДПІ у м. Дніпродзержинську подавалась податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2011 року, проте вона без поважних причин не була прийнята податковим органом. У зв'язку з цим, ТОВ "НПП Брат" направило податкову декларацію з податку на додану вартість з відповідними додатками за лютий 2011 року поштовим зв'язком, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком Центрального поштового відділення №5 м. Дніпродзержинська.

У вказаній декларації ТОВ "НПП Брат" відобразило свої взаємовідносини з позивачем, а саме, у рядку 51 розділу І "Податкові зобов'язання" додатку № 5 ним зазначена сума податкових зобов'язань, яка відповідає сумі податкового кредиту, сформованого ТОВ "Укрлитпром" у лютому 2011 року у результаті фінансового-господарської діяльності з ТОВ "НПП Брат".

В ході розгляду справи представник відповідача зазначав також про те, що в результаті проведених ДПІ у м. Дніпродзержинську перевірок діяльності контрагентів - ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат" встановлені факти порушення останніми податкового законодавства, які відображені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Аксіома" з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2010 по 31.03.2011 №2147/163/23-206/20251135 від 31.05.2011 та в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "НПП Брат" з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за лютий 2011 року №2964/150/23-206/34156215 від 24.05.2011.

З приводу вказаних актів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, відносно ТОВ "Аксіома" ДПІ у м. Дніпродзержинську дійсно була проведена перевірка, за результатами якої складено акт №2147/163/23-206/20251135 від 31.05.2011, в якому зафіксовано порушення пункту 1.3 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 6.4 статті 6 підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (за період з 01.06.2010 по 31.12.2010) та пункту 180.1 статті 180, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Полтавського кодексу України (за період з січня по березень 2011 року).

Разом з тим, не погодившись із висновками, викладеними в даному акті перевірки, ТОВ "Аксіома" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Дніпродзержинськ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 адміністративний позов ТОВ "Аксіома" задоволено частково, визнано дії ДПІ у м. Дніпродзержинську щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, на підставі якої було складено акт №2147/163/23-206/20251135 від 31.05.2011, щодо складання вказаного акту та щодо встановлення в такому акті порушень ТОВ "Аксіома" податкового законодавства - протиправними.

Таким чином, податковим органом не надано суду належних доказів порушення безпосереднім контрагентом позивача - ТОВ "Аксіома", за наслідками господарських операцій з яким позивачем сформовано податковий кредит, вимог податкового законодавства.

Крім того, судом встановлено, що ДПІ у м. Дніпродзержинську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "НПП Брат" з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні ним фінансово-господарської діяльності за лютий 2011 року, за результатами якої податковим органом складений акт №2964/150/23-206/34156215 від 24.05.2011, в якому зафіксовані порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Полтавського кодексу України.

При цьому, ДПІ у м. Полтаві не надано жодних доказів, які б підтверджували винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень, якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також в ході судового розгляду справи представником відповідача зазначалося про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ "НПП Брат", що виключає фактичне здійснення господарської операції з придбання позивачем товару в ТОВ "НПП Брат".

Разом з цим, доказів щодо існування обвинувальних вироків судів, постановлених в кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "НПП Брат", ДПІ у м. Полтаві не надано.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог частин 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 ЦК України, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи договори постачання №9 від 01.12.2010 (з ТОВ "Аксіома") та №11 від 01.02.2011 (з ТОВ "НПП Брат") щодо придбання алюмінію, позивач та його контрагенти діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому зроблені відповідачем висновки щодо нікчемності даних правочинів є безпідставними.

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються посилання податкового органу щодо фіктивності господарських відносин з придбання товару між позивачем та контрагентами: ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат", та як наслідок - твердження ДПІ у м. Полтаві щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 626 945,80 грн, підтверджених податковими накладними, отриманими від ТОВ "Аксіома" та ТОВ "НПП Брат", а також іншими первинними документами.

В ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включені до складу податкового кредиту за грудень 2010 року, січень 2011 року та лютий 2011 року суми ПДВ у загальному розмірі 626 945,80 грн.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійснені ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Аксіома" чи ТОВ "НПП Брат", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позову та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2011 №00001002305.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлитпром" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 07.06.2011 №00001002305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлитпром" (код ЄДРПОУ 24826615) витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2011 року.

Суддя О.В. Гіглава