Постанова

від 07.09.2011 по справі 2а-1670/6308/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6308/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410 " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2011 року Приватне акціонерне товариство "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" (надалі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000382301/149 від 03.02.2011 року, яким товариству визначене податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 432616 грн. ( в тому числі за основним платежем у сумі 346093 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 86523 грн.) та № 0000392301/150 від 03.02.2011 року, яким товариству визначене податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах)" у сумі 368513 грн. (в тому числі за основним платежем у сумі 294810 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 73703 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки від 19 січня 2011 року № 223/23-308/01417280, складений за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення п.5.1. п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.2.1, пп.7.4.4 п.п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" за результатами господарської діяльності з Малим приватним підприємством "Олві", оскільки право на формування валових витрат та податкового кредиту підтверджується відповідними договорами, податковими накладними, актами приймання - передачі виконаних робіт, довідками вартості виконаних робіт та платіжними документами. ОСОБА_3 приватне підприємство "Олві" включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та має свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У своїх запереченнях на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на висновки планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, що оформлена актом від 19 січня 2011 року № 223/23-308/01417280. Зазначає, що Мале приватне підприємство "Олві" укладало нікчемні правочини з ТОВ "Нефтекор СК", ТОВ "Екоспец-ресурс", ПП "СвітлоМетБуд", ПП "Кремліс", МПП "Шквал", ПП "АВТО-СВ-2009", ТОВ "Світлодніпровське", ТОВ НВФ "Циклон-7", ТОВ "Тікко", що на думку податкового органу, підтверджує нереальність виконання умов договорів, укладених з Приватним акціонерним товариством "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" зареєстроване як юридична особа 29 січня 2001 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 01417280, про що видане свідоцтво серії А01 № 360730.

Згідно рішення загальних зборів акціонерів товариства від 09.03.2011 року (протокол № 1) на підставі наказу № 31 від 04.05.2011 року "Про перейменування товариства" Закрите акціонерне товариство "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" (том 1 а.с. 13).

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції у Полтавській області з 21.02.1996 року за № 44, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 06.05.2011 року № 521/29-039 (том 1 а.с. 17). Приватне акціонерне товариство "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" є платником податку на додану вартість, свідоцтво №100337644 серії НБ №201921, індивідуальний податковий номер 014172816031 (том 1 а.с. 16).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 397067 позивач за має право на здійснення видів діяльності за КВЕД: 45.31.0 електромонтажні роботи, 45.21.1 будівництво будівель (том 1 а.с. 15).

У термін із 30.11.2010 року по 12.01.2011 року працівниками Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 19 січня 2011 року № 223/23-308/01417280, в якому зафіксовано порушення:

- п.5.1. п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток 346093,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року на 31253,00 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 43912,00 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 76736,00 грн., за 4 квартал 2008 року на суму 12374,00 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 36685,00 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 75160,00 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 69973,00 грн.;

- п.п.7.2.1, пп.7.4.4 п.п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 294810,00 грн., в тому числі за лютий 2008 року на 10556,00 грн., за березень 2008 року на 14446,00 грн., за квітень 2008 року на 11482,00 грн., за травень 2008 року на 10500,00 грн., за червень 2008 року на13148,00 грн., за липень 2008 року на 20555,00 грн., за серпень 2008 року на 18148,00 грн., за вересень 2008 року на 22685,00 грн., за жовтень 2008 року на 4040,00 грн., за листопад 2008 року на 3358,00 грн., за грудень 2008 року на 2502,00 грн., за травень 2009 року на 9420,00 грн., за червень 2009 року на 19928,00 грн., за липень 2009 року на 17029,00 грн., за вересень 2009 року на 25327,00 грн., за жовтень 2009 року на 29348,00 грн., за листопад 2009 року на 26631,00 грн., за березень 2009 року на 17935,00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що висновки акту перевірки містять неточності у розрахунку суми заниження податку на додану вартість, а саме у пункті 2 розділу 4 акту не зазначено заниження податку на додану вартість за серпень 2009 року на 17772,00 грн., про що вказано на сторінці 27 акту.

За висновками акту перевірки, вказані вище порушення виникли у зв'язку із тим, що контрагент позивача ОСОБА_3 приватне підприємство "Олві" укладало нікчемні правочини з ТОВ "Нефтекор СК", ТОВ "Екоспец-ресурс", ПП "СвітлоМетБуд", ПП "Кремліс", МПП "Шквал", ПП "АВТО-СВ-2009", ТОВ "Світлодніпровське", ТОВ НВФ "Циклон-7", ТОВ "Тікко", які мають ознаки фіктивності.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 року № 0000382301/149, яким Закритому акціонерному товариству "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 432616 грн., у тому числі: за основним платежем - у сумі 346093 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 86523 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 року № 0000392301/150, яким Закритому акціонерному товариству "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 368513 грн., у тому числі: за основним платежем - у сумі 294810 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 73703 грн. Копії податкових повідомлень - рішень та розрахунки штрафних (фінансових) санкцій до них наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 152-155).

Позивач здійснив процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень -рішеньвід 03.02.2011 року № 0000382301/149 та № 0000392301/150, за результатами якої рішеннями податкових органів оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (том 1 а.с. 126-151), що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість станом на момент виникнення спірних правовідносин, регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р., який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, ОСОБА_6 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі -Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Судом встановлено, що між позивачем (генпідрядник) та Малим приватним підприємством "Олві" (субпідрядник) укладено договори: № 24/1С від 02.01.2008 р., № 24/1С від 02.01.2009 р., № 24/1С від 04.01.2010 р. (том 1 а.с. 113-125).

Предметом даних договорів є виконання власними силами та засобами на свій ризик наступних робіт: монтаж нових, ремонт та модернізація існуючих силових та розподільчих установок 10,6 та 0,4 кВ.; електроремонтні роботи по монтажу, капітальному, поточному ремонту та реконструкції установок; будівельно-монтажні роботи. Умови договорів аналогічні.

П. 6.1 договорів передбачено, що субпідрядник зобов'язується виконати всі види робіт, обумовлені договором та здати їх у закінченому вигляді у встановлені строки, відповідно виданій технічній та проектно - кошторисній документації.

Згідно умов даних договорів розрахунки між генпідрядником та субпідрядником здійснюються на підставі оформлених актів форми № КБ-2в та довідок форми № КБ-3 (п. 7.1 договорів). Пунктами 7.3, 7.4 договорів передбачено, що субпідрядник несе відповідальність за достовірне та своєчасне складання виконавчої документації, актів форми № КБ-2в, довідок форми № КБ-3, платіжних документів та доданих до них розрахунків та актів. Акти форми № КБ-2в надаються генпідряднику (позивачу) для підписання повністю оформленими та узгодженими із службами Замовника не пізніше 28 числа звітного місяця оформленими у встановленому порядку. Субпідрядник надає генпідряднику довідку форми КБ-3 протягом двох робочих днів після підписання генпідрядником і службами замовника форми № КБ-2в.

Судом встановлено, що Мале приватне підприємство "Олві", ідентифікаційний код 21057760, зареєстроване як юридична особа та має право здійснювати такі види діяльності: 45.21.1 будівництво будівель, 52.45.1 роздрібна торгівля електропобутовими приладами, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с. 212).

ОСОБА_3 приватне підприємство "Олві" є платником податку на додану вартість з 01.07.1997 року, свідоцтво №100068861 серії НБ № 000310 (том 3 а.с. 231).

Згідно ліцензії Полтавської ОДА серії АБ № 323219, виданої 03.01.2006 року, Мале приватне підприємство "Олві" має право здійснювати будівельну діяльність згідно з переліком видів робіт, що є додатком до ліцензії (том 3 а.с. 233-237).

На виконання умов договорів Малим приватним підприємством "Олві" виписано податкові накладні та рахунки - фактури:

- податкову накладну від 28.02.2008 року №10 на загальну суму 63336,00 грн., в тому числі ПДВ 10556,00 грн., рахунок-фактуру від 28.02.2008 року №0-008 на загальну суму 63336,00 грн., в тому числі ПДВ 10556,00 грн.;

- податкову накладну від 31.03.2008 року №15 на загальну суму 86676,00 грн., в тому числі ПДВ 14446,00 грн., рахунок-фактуру від 31.03.2008 року №0-015 на загальну суму 86676,00 грн., в тому числі ПДВ 14446,00 грн.;

- податкову накладну від 30.04.2008 року №22 на загальну суму 68889,60 грн., в тому числі ПДВ 11481,60 грн., рахунок-фактуру від 30.04.2008 року №0-021 на загальну суму 68889,60 грн., в тому числі ПДВ 11481,60 грн.;

- податкову накладну від 30.05.2008 року №30 на загальну суму 62997,60 грн., в тому числі ПДВ 10499,60 грн., рахунок-фактуру від 30.05.2008 року №0-028 на загальну суму 62997,60 грн., в тому числі ПДВ 10499,60 грн.;

- податкову накладну від 27.06.2008 року №36 на загальну суму 78889,20 грн., в тому числі ПДВ 13148,20 грн., рахунок-фактуру від 27.06.2008 року №0-033 на загальну суму 78889,20 грн., в тому числі ПДВ 13148,20 грн.;

- податкову накладну від 31.07.2008 року №43 на загальну суму 123331,20 грн., в тому числі ПДВ 20555,20 грн., рахунок-фактуру від 31.07.2008 року №0-039 на загальну суму 123331,20 грн., в тому числі ПДВ 20555,20 грн.;

- податкову накладну від 29.08.2008 року №51 на загальну суму 108889,20 грн., в тому числі ПДВ 18148,20 грн., рахунок-фактуру від 29.08.2008 року №О-45 на загальну суму 108889,20 грн., в тому числі ПДВ 18148,20 грн.;

- податкову накладну від 30.09.2008 року №57 на загальну суму 136112,40 грн., в тому числі ПДВ 22685,40 грн., рахунок-фактуру від 30.09.2008 року №О-50 на загальну суму 136112,40 грн., в тому числі ПДВ 22685,40 грн.;

- податкову накладну від 31.10.2008 року №61 на загальну суму 24237,60 грн., в тому числі ПДВ 4039,60 грн., рахунок-фактуру від 31.10.2008 року №О-56 на загальну суму 24237,60 грн., в тому числі ПДВ 4039,60 грн.;

- податкову накладну від 28.11.2008 року №66 на загальну суму 20146,80 грн., в тому числі ПДВ 3357,80 грн., рахунок-фактуру від 28.11.2008 року №О-64 на загальну суму 20146,80 грн., в тому числі ПДВ 3357,80 грн.;

- податкову накладну від 30.12.2008 року №75 на загальну суму 15012,00 грн., в тому числі ПДВ 2502,00 грн., рахунок-фактуру від 30.12.2008 року №О-72 на загальну суму 15012,00 грн., в тому числі ПДВ 2502,00 грн.;

- податкову накладну від 29.05.2009 року №29 на загальну суму 56522,40 грн., в тому числі ПДВ 9420,40 грн., рахунок-фактуру від 29.05.2009 року №О-026 на загальну суму 56522,40 грн., в тому числі ПДВ 9420,40 грн.;

- податкову накладну від 30.06.2009 року №39 на загальну суму 119568,00 грн., в тому числі ПДВ 19928,00 грн., рахунок-фактуру від 30.06.2009 року №О-038 на загальну суму 119568,00 грн., в тому числі ПДВ 19928,00 грн.;

- податкову накладну від 31.07.2009 року №45 на загальну суму 102174,00 грн., в тому числі ПДВ 17029,00 грн., рахунок-фактуру від 31.07.2009 року №О-043 на загальну суму 102174,00 грн., в тому числі ПДВ 17029,00 грн.;

- податкову накладну від 31.08.2009 року №48 на загальну суму 106632,00 грн., в тому числі ПДВ 17772,00 грн., рахунок-фактуру від 31.08.2009 року №О-047 на загальну суму 106632,00 грн., в тому числі ПДВ 17772,00 грн.;

- податкову накладну від 30.09.2009 року №55 на загальну суму 151960,80 грн., в тому числі ПДВ 25326,80 грн., рахунок-фактуру від 30.09.2009 року №О-051 на загальну суму 151960,80 грн., в тому числі ПДВ 25326,80 грн.;

- податкову накладну від 30.10.2009 року №62 на загальну суму 176088,00 грн., в тому числі ПДВ 29348,00 грн., рахунок-фактуру від 30.10.2009 року №О-058 на загальну суму 176088,00 грн., в тому числі ПДВ 29348,00 грн.;

- податкову накладну від 30.11.2009 року №66 на загальну суму 159786,00 грн., в тому числі ПДВ 26631,00 грн., рахунок-фактуру від 30.11.2009 року №О-061 на загальну суму 159786,00 грн., в тому числі ПДВ 26631,00 грн.;

- податкову накладну від 31.03.2010 року №11 на загальну суму 107610,00 грн., в тому числі ПДВ 17935,00 грн., рахунок-фактуру від 31.03.2010 року №О-011 на загальну суму 107610,00 грн., в тому числі ПДВ 17935,00 грн.

Зазначені податкові накладні надавалися перевіряючим під час проведення перевірки, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні не встановлено (том 1 а.с. 58).

Отримані позивачем податкові накладні внесені до реєстрів отриманих та виписаних податкових накладних за відповідні періоди. Копії податкових накладних та витягів із реєстрів наявні у матеріалах справи.

На підставі податкових накладних, отриманих від Малого приватного підприємства "Олві", позивачем сформовано податковий кредит за відповідні періоди. Копії додатків № 5 до декларацій позивача з податку на додану вартість наявні у матеріалах справи.

Свідок ОСОБА_4, який є директором Малого приватного підприємства "Олві", та свідок ОСОБА_5, що працює головним інженером Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" та який здійснював фактичне приймання у Малого приватного підприємства "Олві" виконаних робіт, у судовому засіданні показали, що роботи згідно умов укладених договорів виконані Малим приватним підприємством "Олві" у повному обсязі, зауважень під час виконання та прийняття робіт у позивача не було, передачу-прийняття робіт оформлено актами форми КБ-2в згідно умов договору.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2 Наказу Державного комітету статистики України Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) типові форми: N КБ-2в - поширюються на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності; N КБ-3 - поширюються на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування. Для підприємств, що виконують роботи з поточного ремонту господарським способом, складання вищезазначених форм не є обов'язковим.

Передача виконаних Малим приватним підприємством "Олві" робіт за укладеними договорами підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зауваження щодо оформлення даних первинних документів бухгалтерського обліку у перевіряючих відсутні.

На підставі даних документів позивачем здійснено облік господарських операцій та проведено оплату вартості виконаних робіт, що підтверджується банківськими виписками та платіжними документами, копії яких наявні у матеріалах справи.

При цьому відповідачем під час проведення перевірки не встановлено фактичного не виконання робіт, які прийняті позивачем згідно актів форми КБ-2в.

У судовому засіданні представник відповідача поставив під сумнів реальність даних господарських операцій з огляду на неможливість виконати Малим приватним підприємством "Олві" даний обсяг робіт через відсутність у останнього трудових ресурсів.

Дані твердження представника відповідача спростовується показами свідка ОСОБА_4 та наказами Малого приватного підприємства "Олві" про прийняття на роботу електромонтажників, електрозварників, електриків, тощо. Копії наказів про прийняття на роботу та звільнення наявні у матеріалах справи.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, замовники робіт, зокрема, ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", вимагають комплексного виконання робіт на об'єктах, тобто здачі "під ключ". У комплекс цих робіт входять будівельні роботи, електромонтажні роботи, КІП та наладочні роботи. При цьому замовник постійно скорочує строки виконання робіт, що викликає потребу у збільшенні працюючих осіб на об'єктах та відповідно позивач вимушений залучати до виконання робіт близько десяти підрядних організацій, з якими позивач працює на протязі декількох років, у тому числі і Мале приватне підприємство "Олві", до виконання робіт якого у позивача не було претензій.

ОСОБА_3 приватне підприємство "Олві" виконувало субпідрядні роботи на підставі договорів субпідряду, що були укладені позивачем з метою виконання договорів підряду № 1769/4625 від 11.09.2007 р., № 294/33 від 22.01.2008 р., № 487/50 від 13.02.2008 р., № 949/50 від 28.04.2009 р., № 79/33 від 15.01.2009 р., № 1480/50 від 23.07.2009 р., № 1806/33 від 14.09.2009 р., укладених з ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та договорів субпідряду № 15/04 від 17.04.2008 р., № 25/08 від 25.08.2009 р., укладених з ТОВ "КСК-Автоматизація". Копії договорів з додатковими угодами, актами форми КБ-2в та довідок форми КБ-3 наявні у матеріалах справи.

Таким чином, у подальшому, роботи, що виконувалися Малим приватним підприємством "Олві", були прийняті замовниками у позивача з оформленням відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та оплачені у повному обсязі.

Отже, позивачем включено до складу валових витрат кошти, що сплачені контрагенту за виконані роботи згідно укладених договорів субпідряду з метою здійснення господарської діяльності та на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, а також позивачем включено до складу податкового кредиту за відповідні періоди суми податку на додану вартість, які фактично сплачені позивачем у складі ціни придбання робіт із метою здійснення власної господарської діяльності, за укладеними письмовими договорами з Малим приватним підприємством "Олві", на підставі виписаних останнім належно оформлених податкових накладних.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що оскільки Мале приватне підприємство "Олві" укладало нікчемні правочини з ТОВ "Нефтекор СК", ТОВ "Екоспец-ресурс", ПП "СвітлоМетБуд", ПП "Кремліс", МПП "Шквал", ПП "АВТО-СВ-2009", ТОВ "Світлодніпровське", ТОВ НВФ "Циклон-7", ТОВ "Тікко", то укладені Малим приватним підприємством "Олві" з Приватним акціонерним товариством "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" договори також є нікчемними, виходячи з наступного.

Суду не надано доказів, що будь-які матеріали або роботи, що придбавалися Малим приватним підприємством "Олві" у зазначених вище контрагентів, що на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності, використовувалися ним при виконанні робіт за укладеними з позивачем договорами.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи із наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків (Довідка, Вищий адміністративний суд, від 15.04.2010 р., "Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість").

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх висновків про фіктивність зазначених вище підприємств.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача, Малого приватного підприємства "Олві" та зазначених вище підприємств, що на думку відповідача, мають ознаки фіктивності, не встановлені.

Доводи відповідача не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а висновки відповідача про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем п.5.1. п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.2.1, пп.7.4.4 п.п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість ".

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 03 лютого 2011 року № 0000392301/150 та від 03 лютого 2011 року № 0000382301/149 винесені без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 03 лютого 2011 року № 0000392301/150.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 03 лютого 2011 року № 0000382301/149.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2011 року.

Суддя С.С. Сич