Постанова

від 16.09.2015 по справі 813/6428/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 876/304/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Попадюк С.С.;

від відповідача - Боднар Л.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Тексленд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

18.09.2014р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Тексленд» (надалі - ПП «Тексленд», позивач, підприємство, платник податків) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, відповідач, податковий орган) № 0003372210 від 14.08.2014р. та № 0002442210 від 26.05.2014р.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.4-10).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 0003372210 від 14.08.2014р. та № 0002442210 від 26.05.2014р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 487 грн. 20 коп. судового збору (а.с.202-213).

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила відповідач ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, яка у поданій апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (а.с.217-218).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що надані позивачем на підтвердження дійсності господарських операцій з ПП «Воллі», ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ» первинні документи не мають юридичної сили та доказовості; органами податкової міліції порушено кримінальну справу відносно директора вказаного контрагента ОСОБА_4 та інших осіб за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.205, ч.4 ст.358 КК України, також останній вироком Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2012р. визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.205, ч.2 ст.27 ч.4 ст.358 КК України. Вироком цього ж суду від 07.07.2014р. у справі № 464/6266/14-к засуджений ОСОБА_5, керівник ТзОВ «Промтехметал», за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.205, ч.4 ст.358 КК України; також директору ТзОВ «Крафт ЛВ» ОСОБА_6 винесено підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.27 ч.4 ст.358 КК України та оголошено останнього в розшук.

Таким чином, по розглядуваних правовідносинах ПП «Воллі», ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ» неправомірно формували податковий кредит для позивача через проведення безтоварних операцій, при цьому наведеним обставинам судом не надано належної оцінки.

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Шевченківському районі м.Львова судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, впродовж 15.04.2014р.-22.04.2014р. відповідачем ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Тексленд» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011р. по 01.12.2011р., за результатами якої складено Акт перевірки № 174/138/13-07-22-10/35286731 від 29.04.2014р. (а.с.11-31).

Перевіркою встановлено порушення вимог п.1.4 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.185 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу /ПК/ України, в результаті чого завищено податок на додану вартість /ПДВ/ на загальну суму 2068575 грн.

На підставі складеного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002442210/7664 від 26.05.2014р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 2068575 грн. 30 коп. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1034287 грн. 70 коп. (а.с.60).

Протягом 18.07.2014р.-24.07.2014р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Тексленд» виключно з питань, що стали предметом оскарження, за результатами якої складено Акт перевірки № 354/274/13-07-22-10/35286731 від 30.07.2014р. (а.с.32-46).

Згідно висновків цього Акта перевірки позивачем порушено вимоги п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 2068575 грн.; із врахуванням вимог п.102.1 ст.102 ПК України перевіркою підтверджено заниження ПДВ на загальну суму 889008 грн.

На підставі цього Акту перевірки ГУ Міндоходів у Львівській обл. прийнято рішення про результати розгляду скарги № 19053/10/13-01-10-08-05/1205 від 07.08.2014р. (а.с.47-53), яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 0002442210/7664 від 26.05.2014р. в частині 1070673 грн. 30 коп. основного платежу по ПДВ та 1022687 грн. 70 коп. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно Акта перевірки № 354/274/13-07-22-10/35286731 від 30.07.2014р. та рішення ГУ Міндоходів у Львівській обл. № 19053/10/13-01-10-08-05/1205 від 07.08.2014р. про результати розгляду скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003372210 від 14.08.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 997902 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 11600 грн. (а.с.61).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», на підставі яких платником податків були сформовані дані податкового обліку.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з наявності судового рішення, а саме постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2013р. у справі № 2а-9664/12/1370, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014р., за позовом ТзОВ «Тексленд» до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень (а.с.165-184, 185-194). Ухвалою ВАС України від 05.08.2014р. відмовлено у відкритті касаційного провадження у вказаній справі (а.с.197).

Охоплений перевіркою період та первинні документи позивача, які зазначені у актах перевірок та на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, вже були предметом дослідження в суді, яким встановлені обставини фактичних господарських відносин позивача з ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛB», ПП «Воллі».

Придбані у нерезидента фірми «Рішер» на підставі контракту купівлі-продажу №1/2010 від 01.10.2010р. товари (вживаний одяг та текстильні вироби) в подальшому використані ПП «Тексленд» у господарській діяльності, в т.ч. були продані контрагентам на підставі укладених з ними договорів поставки.

Здійснені ПП «Тексленд» господарські операції щодо поставки товару на ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛB», ПП «Воллі» належним чином оформлені первинними бухгалтерськими документами (податковими та видатковими накладними).

Вказані товари згідно вимог договорів поставки відвантажувались силами і за рахунок покупця товару зі складу ПП «Тексленд», а тому доводи контролюючого органу про безтоварність цих господарських операцій у зв'язку з відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних є безпідставними.

Суд також констатував, що вироки суду оцінювались на рівні з іншими доказами Львівським апеляційним адміністративним судом, яким вказано, що посилання апелянта на вироки суду про притягнення до кримінальної відповідальності директора ТзОВ «Промтехметал» ОСОБА_5 та про обвинувачення директора і власника ПП «Воллі» ОСОБА_8 за ознаками вчинених злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3,4 ст.358 КК України, і як доказ фіктивності господарських операцій, колегія суддів як і суд першої інстанції, не приймає до уваги, оскільки на момент укладення угоди і реалізації товару контрагенти були платниками податків, зареєстрованими в Єдиному реєстрі. Сам вирок не свідчить про факт нездійснення господарських операцій, а лише може підтверджувати протиправність самого контрагента, як суб'єкта господарської діяльності стосовно його правовідносин з контролюючими органами (а.с.192).

Також в матеріалах адміністративної справи є відсутніми належні та допустимі докази, які б спростовували встановлені Львівським окружним адміністративним судом обставини при розгляді справи № 2а-9664/12/1370 щодо дійсності господарських операцій позивача з ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛB», ПП «Воллі».

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно вимог п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та завищення податкового кредиту, чи мали операції із відчуження на користь ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛB», ПП «Воллі» товарів реальний характер, яким чином продавалися ці товари, а також чи існувала реальна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій з участю ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛB», ПП «Воллі», з огляду на наступне.

Згідно наявних матеріалів справи ПП «Тексленд» укладено наступні договори з вищевказаними контрагентами:

з ПП «Крафт ЛВ» - № 03 від 01.04.2011р., згідно якого ПП «Тексленд» (постачальник) зобов'язується поставити (передати) ПП «Крафт ЛВ» (покупець) товар (вживаний текстильний одяг). Впродовж квітня - червня 2011 року позивач здійснював продаж товарів на користь ПП «Крафт ЛВ» на загальну суму 3087475 грн., в тому числі ПДВ. В рахунок оплати за вказані товари згідно виписок банку надійшли грошові кошти на суму 3087475 грн., в т.ч. ПДВ (а.с.130-144);

з ТзОВ «Промтехметал» - № 02 від 02.02.2011р., згідно якого ПП «Тексленд» (постачальник) зобов'язується поставити (передати) ТзОВ «Промтехметал» (покупець) товар (вживаний текстильний одяг). Впродовж лютого-травня 2011 року позивач здійснював продаж товарів ТзОВ «Промтехметал» на загальну суму 6112690 грн., в тому числі ПДВ. В рахунок оплати за вказані товари згідно виписок банку надійшли грошові кошти на суму 6112690 грн., в т.ч. ПДВ (а.с.107-129);

з ПП «Воллі» - № ДГ-03/03-1 від 03.03.2011р., згідно якого ПП «Тексленд» (постачальник) зобов'язується поставити (передати) ПП «Воллі» (покупець) товар (вживаний текстильний одяг). Протягом березня - червня 2011 року позивач здійснював продаж товарів ПП «Воллі» на загальну суму 3211287 грн., в тому числі ПДВ. В рахунок оплати за вказані товари згідно виписок банку надійшли грошові кошти на суму 3211287 грн., в т.ч. ПДВ (а.с.93-106).

Проведеною перевіркою з'ясовано, що операції між ТзОВ «Тексленд» та названими контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для постачання товарно-матеріальних цінностей або здійснення діяльності. Наведені обставини свідчать про відсутність у контрагентів необхідних умов для проведення відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Тобто, вказані контрагенти не здійснювали господарської діяльності в розумінні ст.3 Господарського кодексу України.

Звідси, позивачем зайво віднесено до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартість товарів, які були начебто реалізовані по видаткових накладних у загальній сумі 10342880 грн. та завищено податкове зобов'язання по ПДВ на суму 2068575 грн.

Однак, за даними бухгалтерського обліку ТзОВ «Тексленд» вищевказаний товар списано з балансу підприємства, отже, безоплатно передано невстановленим юридичним чи фізичним особам.

Враховуючи, що господарські операції по реалізації товарів на покупців ТзОВ «Тексленд», які відображені в документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, а за даними бухгалтерського обліку вищевказаний товар списано з балансу підприємства бухгалтерськими проведеннями Дт 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» Кт 28 «Товари» з подальшим віднесеннями даних операцій на фінансовий результат основної діяльності підприємства по рахунку 79 «Фінансові результати», тому відповідачем обґрунтовано встановлено заниження доходу по операціях з безоплатної передачі товарів невстановленим юридичним чи фізичним особам у вказаному періоді в сумі 10342880 грн. та заниження податкового зобов'язання по ПДВ на суму 2068575 грн.

Отримані ж від контрагентів кошти не можуть розцінюватися як безповоротна фінансова допомога, а є оплатою товарів, що підлягають оподаткуванню за датою виникнення податкових зобов'язань по події, що сталася раніше.

Також в спростування висновків податкового органу позивачем не було представлено товарно-транспортні накладні, наявність яких є обов'язковими відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затв. спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2012р. у справі № 1319/5265/2012 визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.205, ч.2 ст.27 ч.4 ст.358 КК України (а.с.82-90).

Також згідно вироку Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2014р. у справі № 464/6266/14-к визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.205, ч.4 ст.358 КК України (а.с.78-79).

Цими вироками встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6, ОСОБА_4 та невстановленими особами придбали ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ», а також розробили схему, суть якої полягала в тому, що підприємствами та підконтрольними суб'єктами господарювання здійснювалося документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт). Однак, фактично останніми ніякі товари і роботи (послуги) не продавалися; економічним результатом документального оформлення таких операцій було безпідставне завищення податкового кредиту у підприємств-вигодонабувачів, що надавало контрагентам-покупцям змогу мінімізувати свої податкові зобов'язання з ПДВ протягом квітня-вересня 2011 року.

Також судом визнано ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відповідно виконавцем та організатором в співучасті з іншими суб'єктами злочину у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто, придбання суб'єктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяла велику матеріальну шкоду державі, а також використання завідомо підроблених документів.

Під час судового розгляду справи не здобуто доказів наявності у ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ» нерухомого майна і транспортних засобів, необхідних для проведення господарської діяльності.

Окрім цього, під час апеляційного розгляду справи представником відповідача представлені копії експертних висновків, проведених по вищевказаним кримінальним справам, відповідно до яких первинні документи по взаємовідносинах між позивачем та ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ» не підписані керівниками цих підприємств (в частині).

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, враховуючи наявність вироків суду, якими визнано винними керівників контрагентів позивача у вчиненні фіктивного підприємництва, а також співпадіння періоду фіктивної діяльності ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ» та часу проведення операцій із позивачем, колегія суддів приходить до переконливого висновку про безтоварний та фіктивний характер цих операцій.

Представлені позивачем первинні документи не спростовують вищевказаних висновків податкового органу, також із змісту таких неможливо чітко та однозначно встановити місця зберігання, відвантаження та розвантаження товарів, маршрути транспортування тощо.

У розглядуваній справі, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично товари своїм контрагентам не поставляв, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції не носять реального характеру. На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду письмові документи про те, що позивач фактично співпрацював з фіктивними суб'єктами господарювання.

За таких обставин видані позивачу названими контрагентами первинні документи слід вважати такими, що не мають юридичної сили, останні є складеними з метою маскування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Таким чином, податковий орган підставно прийшов до висновку про відсутність реального здійснення позивачем розглядуваних господарських операцій із ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ» по поставці товарів.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди.

Окрім цього, в силу приписів п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Рішенням про результати розгляду скарги ГУ Міндоходів у Львівській обл. № 19053/10/13-01-10-08-05/1205 від 07.08.2014р. скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 0002442210/7664 від 26.05.2014р. в частині 1070673 грн. 30 коп. основного платежу по ПДВ та 1022687 грн. 70 коп. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині повідомлення-рішення залишено без змін.

Таким чином, за результатами адміністративного оскарження податковим органом скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002442210/7664 від 26.05.2014р., а тому останнє є відкликаним, а тому не може бути повторно скасовано в судовому порядку.

В частині покликання позивача на наявність судових рішень, у яких досліджувалися розглядувані обставини, колегія суддів керується приписами ст.72 КАС України, із змісту яких слідує, що наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновків щодо неправомірності позицій, викладених в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань через установлені контролюючим органом порушення податкового законодавства. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що матеріалами справи стверджується відсутність реального характеру операцій з поставки розглядуваних товарно-матеріальних цінностей; позивачем не підтверджено здійснення перевезення та зберігання продукції.

Також під час судового розгляду позивачем не були надано будь-яких переконливих нових доказів на підтвердження своєї позиції, а тому колегія суддів обґрунтовує свої висновки наявними матеріалами справи.

Враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів ПК України, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно роз'яснень, наведених у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 23.01.2015р. «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» решта розміру ставки судового збору (90 відсотків) підлягає стягненню до Державного бюджету України зі сторін (сторони) залежно від результатів розгляду справи.

Під час звернення до суду із розглядуваним позовом позивачем сплачено судовий збір за ставками адміністративного позову майнового характеру у загальному розмірі 487 грн. 20 коп., що стверджується квитанцією № 344 від 18.09.2014р. (а.с.65).

Вказана сума становить 10 відсотків розміру ставки судового збору, при цьому несплаченими залишається 90 відсотків цієї ставки, що становить 4384 грн. 80 коп. (4872 грн. повна ставка податку - 487 грн. 20 коп. сплачена сума збору), яку належить стягнути з позивача на користь Державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл. задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Тексленд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Тексленд» (м.Львів, вул.Тесленка, буд.7, кв.3, код ЄДРПОУ 35286731) на користь Державного бюджету України 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. недоплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Бруновська

С.М.Кузьмич