Постанова

від 23.02.2015 по справі 814/36/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року Справа № 814/36/15

м. Миколаїв

Cуддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг», м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору: визнання протиправними дій, скасування податкового - повідомлення рішення від 30.12.2014 року № НОМЕР_1,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправними дій, скасування податкового - повідомлення рішення від 30.12.2014 року № НОМЕР_1, прийнятого Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач).

В обґрунтування своїх позовних вимог підприємство посилається на те, що дії відповідача щодо формування висновків за результатами перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані сторонами матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Туристична база В«Південний БугВ» зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 07.10.2003 року та як платник податків взято на податковий облік ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 08.10.03р. за №1402181625. Основним видом діяльності товариства є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.

У грудні 2014 року Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за ІІІ квартал 2014 року, за результатами якої складено Акт № 996/14-03-15-01/32655899 від 22.12.2014 року.

В ході перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем в порушення приписів п. 200. 5 ст. 200 Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за ІІІ квартал 2014 року на суму 418703 грн. та занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2014 року) на 418703 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки 30.12.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 418703 грн. за податковою декларацією з ПДВ за ІІІ квартал 2014 року.

Відповідно до висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ посилається на те, що при визначенні права позивача на отримання бюджетного відшкодування має враховуватись тільки наявність майна, що обліковується саме на рахунку 10 В«Основні засобиВ» .

На думку ДПІ, поки туристична база В«Південний БугВ» на Бузькому бульварі, 13-15 у м.Миколаєві не буде здана (введена) в експлуатацію та не буде обліковуватись на рахунку 10 В«Основні засобиВ» , позивач має бути позбавлений права на бюджетне відшкодування за наслідками спорудження (будівництва) таких основних засобів.

Другою обставиною, що стала підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування стало твердження податкового ревізора-інспектора про те, що, якщо обсяги оподатковуваних операцій за попередні 12 календарних місяців становлять 0 грн., що менше ніж сума ПДВ, заявлена до відшкодування (418703 грн.), то позивач не має права на бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, для будівництва туристичної бази В«Південний БугВ» на Бузькому бульварі у м. Миколаєві позивачем придбано у ТОВ В«Південний тандемВ» будівельно-монтажні роботи згідно договору підряду № 9/1 від 21.08.2013 року. Факт реальності господарських операції за вказаними вище договором відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3. статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4. статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.5. статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Зі змісту наведених норм слідує, що якщо платник податків нараховував податковий кредит внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, то він має право на бюджетне відшкодування незалежно від дати його реєстрації платником ПДВ та обсягу оподатковуваних операцій.

Відповідно до абзацу 3 п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, платник податків має право на формування податкового кредиту, якщо він робить капітальні інвестиції у необоротні капітальні активи.

У розумінні статті 145 Податкового кодексу України, необоротними капітальними активами є, зокрема, будівлі та споруди.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України В«Про затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторіВ» від 12 жовтня 2010 року № 1202 незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Отже, будівництво туристичної бази належить до основних засобів, а відтак позивач мав право на формування податкового кредиту в зв'язку з будівництвом такого об'єкту.

Крім того, суд вважає, що норма, на яку посилається податковий орган (щодо відсутності права платника податків на бюджетне відшкодування коли обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менший, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування), не поширюється на випадки нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Разом з тим, ДПІ посилаючись на пп.14.1.138 п.14.1 ст. 14 ПК України, згідно з якого основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік), зазначила, що капітальні інвестиції не є основними засобами і, тому, оскільки туристична база не введена в експлуатацію, то позивачу правомірно відмовлено у бюджетному відшкодуванні.

Однак, податковий орган помилково не врахував, що позивач має право на нарахування податкового кредиту і, відповідно, на бюджетне відшкодування, оскільки згідно з ст.ст.198, 200 ПК України саме капітальне інвестування в будівництво туристичної бази, яка лише у подальшому буде основним засобом у розумінні пп.14.1.138 п.14.1 ст. 14 ПК України, передбачає право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування, так як згідно з Законом, це право виникає разом з початком триваючого процесу капітального інвестування, а не виключно з завершенням цього процесу введенням в експлуатацію об'єкта, в який проводиться інвестування.

За таких обставин, доводи податкового органу, що основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об'єктів) до основних фондів в контексті положень ст. 200 ПК України, є введення їх в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 В«Основні засобиВ» , є такими, що суперечать змісту ст. 200 ПК України.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав вимоги, встановлені ПК України щодо формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно до Закону сформував суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 418 703 грн.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта суб'єктів владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, висновки відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру та відповідно фіктивними (нікчемними) не підкріплені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими, а отже мають характер лише припущень Відповідача, що суперечить статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при їх укладенні, відповідачем не доведено, тому позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснення нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, що виразилось у безпідставному застосуванні обмежуючих норм податкового законодавства, невиконанні своїх обов'язків (стосовно пп. 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України) посадовими особами ДПІ та спричинило негативні юридичні наслідки для ТОВ В«Туристична база В«Південний БугВ» .

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 30.12.2014 року.

Стягнути судові витрати в сумі 560, 28 грн. (п»ятсот шістдесят гривень двадцять вісім копійок) з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» (54017, м. Миколаїв, а/с № 43, код ЄДРПОУ 32655899).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

.