Постанова

від 21.09.2015 по справі 814/36/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 р. Справа № 814/36/15

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П. судді -Запорожана Д.В. судді -Коваля М.П.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Туристична база «Південний Буг» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про:

- визнання протиправними дій, що виразились у безпідставному застосуванні обмежуючих норм податкового законодавства, невиконанні своїх обов'язків (стосовно пп.21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 н. 21.1 ст. 21 1ІК України) посадовими особами ДПІ та спричинило негативні юридичні наслідки для ТОВ «Туристична база «ІІівденний Буг»;

- визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 30.12.2014 року №0024081501, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 418703 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами перевірки відповідач дійшов висновків про завищення товариством суми бюджетного відшкодування ПДВ, у зв'язку з чим було прийнято оскаржуване рішення.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року позов ТОВ «Туристична база «Південний Буг» задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, що виразилось у безпідставному застосуванні обмежуючих норм податкового законодавства, невиконанні своїх обов'язків (стосовно пп. 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 н. 21.1 ст. 21 1ІК України) посадовими особами ДПІ та спричинило негативні юридичні наслідки для ТОВ «Туристична база «ІІівденний Буг».

Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №0024081501 від 30 грудня 2014 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Основним видом діяльності товариства є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.

У грудні 2014 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за ІІІ квартал 2014 року, за результатами якої складено Акт №996/14-03-15-01/32655899 від 22.12.2014 року.

В ході перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем в порушення приписів п.200.5 ст. 200 ПК України завищено суму бюджетного відшкодування ПДВВ за ІІІ квартал 2014 року на суму 418703 грн. та занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2014 року) на 418703 грн.

На підставі акта перевірки 30.12.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0024081501, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 418703 грн. за податковою декларацією з ПДВ за III квартал 2014 року.

Відповідно до висновків акта перевірки, при визначенні права позивача на отримання бюджетного відшкодування має враховуватись тільки наявність майна, що обліковується саме на рахунку 10 «Основні засоби».

На думку податкової, поки туристична база «Південний Буг» на Бузькому бульварі, 13-15 у м. Миколаєві не буде здана (введена) в експлуатацію та не буде обліковуватись на рахунку 10 «Основні засоби», позивач має бути позбавлений права бюджетне відшкодування за наслідками спорудження (будівництва) таких основних засобів.

Другою обставиною, що стала підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування стало твердження податкового ревізора-інспектора про те, що якщо обсяги оподатковуваних операцій за попередні 12 календарних місяців становлять 0 грн., що менше ніж сума ПДВ, заявлена до відшкодування (418703 грн.), то позивач не має права на бюджетне відшкодування.

Для будівництва туристичної бази «Південний Буг» на Бузькому бульварі у м. Миколаєві позивачем придбано у ТОВ «Південний тандем» будівельно-монтажні роботи згідно договору підряду №9/1 від 24.08.2013 року. Факт реальності господарських операції за вказаними вище договором відповідачем не заперечується.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п.200.5 ст. 200 ПК України слідує, що позивач, як підприємство, яке нараховувало податковий кредит внаслідок спорудження основних фондів, має право на бюджетне відшкодування незалежно від обсягу оподатковуваних операцій протягом останніх 12 календарних місяців.

Також, на думку суду, податковий орган помилково не врахував, що позивач має право на нарахування податкового кредиту, відповідно на бюджетне відшкодування, оскільки згідно з ст.ст. 198, 200 ПК України саме капітальне інвестування в будівництво туристичної бази, яка лише у подальшому буде основним засобом у розумінні пп.14.1.138 п.14.1 ст. 14 1ІК України, передбачає право позивача па податковий кредит та бюджетне відшкодування, так як згідно з Законом, це право виникає разом з початком триваючого процесу капітального інвестування, а не виключно з завершенням цього процесу введенням в експлуатацію об'єкта, в який проводиться інвестування.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва вказується, що позивач набуде право на бюджетне відшкодування в результаті введення туристичної бази в експлуатацію, зарахування збудованого об'єкта на баланс товариства, що саме й буде придбанням/спорудженням основних фондів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до абзаців 1, 2 ч.1 ст. 242-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В Постанові Верховного Суду України від 20 січня 2015 року у справі №21-529а14 щодо неоднакового застосування касаційним судом підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.5 статті 200 ПК України зазначено:

«Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, що визначені у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 зазначеної статті. Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник ПДВ може зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Статтею 198 ПК встановлено підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту, визначено дату виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, а також суми сплаченого (нарахованого) податку, які відносяться до такого кредиту, та суми, що не входять до його складу.

Згідно з пунктом 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (ведення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування».

Згідно з п.3.19 акта перевірки (а.с.22), витрати на будівництво туристичної бази обліковані на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Таким чином, висновок суду про необґрунтованість доводів податкового органу щодо завищення позивачем суму бюджетного відшкодування за 3 кв. 2014 року на 418 703 грн. відповідає вищенаведеному висновку Верховного Суду України.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що права позивача достатньо захищені визнанням протиправним та скасуванням оскарженого податкового повідомлення-рішення і не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій, що виразились у безпідставному застосуванні обмежуючих норм податкового законодавства, невиконанні своїх обов'язків (стосовно пп.21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 н. 21.1 ст. 21 ПК України) посадовими особами ДПІ та спричинило негативні юридичні наслідки для ТОВ «Туристична база «ІІівденний Буг».

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково посилався на те, що податковий орган обґрунтовував свою правову позицію фактом укладання позивачем нікчемних правочинів.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, колегія суддів на підставі п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.2 ч.1 ст. 198; п.1 ч.1 ст. 201; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

«Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 30.12.2014 року №0024081501, яким відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 418 703 грн.

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» у задоволенні інших позовних вимог».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 вересня 2015 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: М.П. Коваль Суддя: Д.В. Запорожан