Рішення

від 17.09.2015 по справі 910/15769/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015№910/15769/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/15769/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Плюс", м. Київ,

до публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Аркада", м. Київ,

про стягнення 2 350 494,64 грн.,

за участю представників:

позивача - Ігнатенка О.В. (довіреність від 12.01.2015 №2);

відповідача - Селіванової О.Г. (довіреність від 05.01.2015 №03).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Плюс" (далі - ТОВ "Моноліт Плюс") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Аркада" (далі - Банк) 1 924 210,05 грн. втрат від інфляції і 397 747,90 грн. 3% річних у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань зі сплати заборгованості у сумі 3 381 740,30 грн. згідно з генеральним договором від 01.08.2007 №б/н (далі - Договір).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати заборгованості у сумі 3 381 740,30 грн. згідно з Договором та зазначає, що рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі №24/235, що набрало законної сили 12.05.2015, з ПАТ АКБ "Аркада" стягнуто 3 381 740,30 грн. оперативного резерву, 3% річних у сумі 97 339,82 грн. та втрат від інфляції у сумі 196 548,94 грн.; у зв'язку з тим, що при подані позову, який розглядався у справі №24/235, втрати від інфляції та 3% річних були обраховані позивачем до 30.05.2011, а фактичне виконання відповідачем основного зобов'язання відбулось 02.06.2015, позивач просив стягнути з відповідача, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), втрати від інфляції та 3 % річних, розрахованих за період з 01.07.2011 по 31.05.2015 включно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2015 порушено провадження у справі.

Відповідач 27.07.2015 подав суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в якій зазначив, що: до позову додано розрахунок втрат від інфляції та 3% річних з суми заборгованості розраховані за період з 01.07.2011 по 01.05.2015; позивач намагається стягнути 3% річних та інфляційні втрати майже за 3 роки 10 місяців; у справі №24/235 були стягнуті втрати від інфляції та 3% річних з заборгованості зі сплати оперативного резерву за період з 01.10.2010 по 26.09.2011.

Позивач 03.08.2015 подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача: 1 978 317,91 грн. втрат від інфляції і 372 176,73 грн. 3% річних, розрахованих за період з 01.10.2011 по 01.06.2015, а всього 2 350 494,64 грн.

Суд перевірив дотримання позивачем вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та прийняв заяву до розгляду.

Разом з тим, позивач 03.08.2015 подав суду заперечення на заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в яких зазначив таке: сплата 23.11.2010 позивачу 51 000 грн. свідчить про визнання відповідачем боргу, тобто призводить до переривання перебігу позовної давності у розумінні статті 264 ЦК України щодо позовних вимог про стягнення боргу; ТОВ «Моноліт Плюс» має право вимагати від Банку відшкодування інфляційного збільшення заборгованості з повернення оперативного резерву та 3% річних з 26.09.2011 по день фактичного погашення заборгованості, а саме по 02.06.2015.

Відповідач 10.08.2015 подав суду відзив на позов, в якому зазначив, що: згідно з рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі №24/235 за позовом ТОВ «Моноліт Плюс» до ПАТ АКБ «Аркада» про стягнення 3 675 629,06 грн. позовні вимоги ТОВ «Моноліт Плюс» задоволено повністю; стягнуто з ПАТ АКБ «Аркада» на користь ТОВ «Моноліт Плюс» 3 381 740,30 грн. оперативного резерву, 3% річних у сумі 97 339,82 грн., втрат від інфляції у сумі 196 548,94 грн. та судові витрати у справі; згідно з розрахунком у справі №24/235 сума 3% річних становить 97 339,82 грн. та обчислюється з 01.10.2010 по 23.11.2010 стосовно суми 3 432 740,30 грн., з 24.11.2010 по 26.09.2011 - відносно суми 3 381 740,30 грн. у зв'язку з частковою сплатою відповідачем 23.11.2010 51 000 грн. суми оперативного резерву; сума втрат від інфляції становить 196 548,94 грн. та обчислюється з 01.10.2010 по 23.11.2010 стосовно суми 3 432 740,30 грн. з 24.11.2010 по 26.09.2011 - відносно суми 3 381 740,30 грн. у зв'язку з частковою сплатою відповідачем 23.11.2010 оперативного резерву у сумі 51 000 грн.; таким чином, судом у справі №24/235 було стягнуто 3% річних та втрати від інфляції з заборгованості зі сплати оперативного резерву за період з 01.10.2010 по 26.09.2011; натомість при поданні даного позову позивач намагається стягнути подвійний розмір 3% річних та втрат від інфляції за період з 01.07.2011 по 01.05.2015; Банк просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2015 продовжено строк розгляду спору до 03.09.2015 включно.

Відповідач 03.09.2015 подав суду заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначив таке: відповідач не визнає позов, вважає його необґрунтованим та незаконним, заявленим з пропуском строку позовної давності; до заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог додано розрахунок інфляційних втрат та 3% річних з суми заборгованості за період з 01.10.2011 по 01.06.2015, тобто за 3 (три) роки та 8 місяців.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2015 призначено розгляд справи на 17.09.2015, оскільки судове засідання, призначене на 03.09.2015, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Марченко О.В. на засіданні Ради суддів України.

У судовому засіданні 17.09.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі; представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив та вважає позов необґрунтованим і незаконним.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2007 ТОВ «Моноліт Плюс» (забудовник) та Банком було укладено Договір, за умовами якого забудовник зобов'язувався організувати спорудження об'єктів будівництва у встановлені строки та належної якості, ввести об'єкти будівництва в експлуатацію та оформити право власності довірителів на закріплені за ними об'єкти інвестування, а Банк зобов'язувався своєчасно здійснювати фінансування будівництва на умовах Договору.

07.08.2007 сторонами було укладено Угоду № 1-Ф на об'єкт будівництва до Договору, відповідно до якої Банк замовляв забудовнику організувати спорудження об'єкта будівництва - житловий будинок за адресою м. Київ, Дарницький район, ж/м Позняки, мікрорайон 4-А, житловий будинок №1 (секції 1, 2) з вбудованими нежитловими приміщеннями (об'єкт).

24.12.2008 Державною приймальною комісією було видано акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а саме житлового будинку по вул. Олени Пчілки, 2-А (ж/м «Позняки», мікрорайон 4-А, житловий будинок № 1 з вбудованими приміщеннями), зареєстрований Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві 31.12.2008 та затверджений розпорядженням Дарницької РДА в м. Києві 30.12.2008.

Позивач листами від 14.10.2009 №237, від 14.09.2009 № 218, від 13.11.2009 №269, від 05.02.2010 №17, від 20.08.2010 №116, від 31.08.2010 №120 надав відповідачу копії актів приймання-передачі квартири інвестору (170 квартир у житловому будинку по вул. Олени Пчілки, 2-А).

Відповідачем було сформовано оперативний резерв у розмірі 5% залучених забудовником коштів, що складає 5 018 197,67 грн.

ПАТ АКБ «Аркада» перерахувало ТОВ «Моноліт Плюс» частину коштів оперативного резерву у сумі 1 636 457,37 грн.

У зв'язку з несплатою ПАТ АКБ «Аркада» залишку оперативного резерву у сумі 3 381 740,30 грн. ТОВ «Моноліт Плюс» звернулося до господарського суду міста Києва з вимогами про сплату залишку оперативного резерву, втрат від інфляції та 3 % річних за прострочення виконання основного зобов'язання за період з 01.10.2010 по 26.09.2011.

Зазначені обставини встановлені в рішенні господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 24/235 за позовом ТОВ «Моноліт Плюс» до ПАТ АКБ «Аркада»; вказаним рішенням позов задоволено повністю та стягнуто з ПАТ АКБ «Аркада» на користь ТОВ «Моноліт Плюс» 3 381 740,30 грн. оперативного резерву, 97 339,82 коп. 3% річних, 196 548,94 грн. втрат від інфляції, державне мито у сумі 25 500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 24/235 скасовано; прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Моноліт Плюс» до ПАТ АКБ «Аркада» про стягнення 3 675 629,06 грн. відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 зі справи № 24/235 скасовано; рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 зі справи № 24/235 залишено в силі.

Згідно з частиною 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи склад сторін у даній справі та справі №24/235, який є тотожним, факти, встановлені судовим актом у справі №24/235, є преюдиційними для даної справи.

За таких обставин, заборгованість ПАТ АКБ «Аркада» перед ТОВ «Моноліт Плюс» у сумі 3 381 740,30 грн. є встановленим юридичним фактом та доказуванню не підлягає.

02.06.2015 відповідач добровільно сплатив заборгованість у сумі 3 701 365,06 грн. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 24/235, згідно з наказом господарського суду міста Києва від 19.05.2015 №24/235, що підтверджується меморіальним ордером від 02.06.2015 №008 та випискою з особового рахунку від 02.06.2015, які містяться в матеріалах справи.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання грошового зобов'язання щодо повернення залишку оперативного резерву в сумі 3 381 740,30 грн., строк виконання якого настав 30.09.2010, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача відповідно до вимог статті 625 ЦК України втрати від інфляції у сумі 1 978 317,91 грн. та 3% річних у сумі 372 176,73 грн. розрахованих за період з 01.10.2011 по 01.06.2015 (по день фактичного виконання зобов'язання).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини, інші юридичні факти, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Внаслідок укладення Договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі - ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і в статті 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою та другою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій. Передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов'язання, згідно зі статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт порушення зобов'язання за Договором щодо сплати залишку оперативного резерву в сумі 3 381 740,30 грн., строк виконання якого настав 30.09.2010, вже встановлено під час розгляду господарським судом міста Києва у справі № 24/235 та відображено в рішенні від 27.10.2014, що в силу положень частини другої статті 35 ГПК України, є преюдиційним фактом та не потребує доведення під час розгляду даної справи.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення питання про стягнення основного боргу.

Згідно з пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач 02.06.2015 добровільно сплатив заборгованість в сумі 3 701 365,06 грн. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 24/235, тому дане зобов'язання слід вважати припиненим лише 02.06.2015.

А відтак порушення зобов'язання за генеральним договором від 01.08.2007 № б/н щодо сплати залишку оперативного резерву в розмірі 3 381 740,30 грн. тривало з 30.09.2010 (момент виникнення зобов`язання) по 02.06.2015 (день фактичного виконання зобов`язання).

Отже, враховуючи, що відповідач виконав зобов'язання, передбачене Договором, строк виконання якого за рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2014 встановлено 30.09.2010, виконано лише 02.06.2015, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних за період, не охоплений зазначеним рішенням суду, до повного виконання грошового зобов'язання, тобто до 02.06.2015.

Як зазначалось вище, позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції у сумі 1 978 317,91 грн. та 3% річних у сумі 372 176,73 грн., розрахованих за період з 01.10.2011 по 01.06.2015 (по день фактичного виконання зобов'язання).

Відповідач у своєму відзиві заявив про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Частиною четвертою статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи позивач подав суду позовну заяву 19.06.2015, таким чином, суд робить висновок, що трьохрічний строк позовної давності за вимогами, що нараховані у період з 01.10.2011 по 18.06.2012 на час звернення до суду сплив.

Оскільки позивачем подано позов 19.06.2015, то трирічний строк позовної давності, в межах якого може бути стягнуто 3 % відсотки річних та втрат від інфляції розпочинається з 19.06.2012.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме за період з 19.06.2012 по 01.06.2015.

Згідно з пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Суд, зробивши власний розрахунок за період з 19.06.2012 по 01.06.2015 на суму простроченої заборгованості у сумі 3 381 740,30 грн., встановив, що втрати позивача від інфляції становлять 2 547 812,43 грн., а 3% річних становлять 299 631,46 грн.

Разом з тим, перерахунок втрат від інфляції, який за розрахунком суду є більшим, фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає сума втрат від інфляції в межах заявлених позивачем вимог.

Таким чином, у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості у сумі 3 381 740,30 грн. згідно з Договором з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 1 978 317,91 грн. втрат від інфляції та 299 631,46 грн. 3% річних, розрахованих в межах строку позовної давності, а саме за період з 19.06.2012 по 01.06.2015.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Аркада» (01001, м. Київ, вул. Ольгинська, 3; ідентифікаційний код 19361386) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Плюс» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 13; ідентифікаційний код 32303563): 1 978 317 (один мільйон дев`ятсот сімдесят вісім тисяч триста сімнадцять) грн. 91 коп. втрат від інфляції; 299 631 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістсот тридцять одну) грн. 46 коп. 3% річних та 45 558 (сорок п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 99 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.09.2015.

Суддя О. Марченко