Постанова

від 05.06.2013 по справі 910/2287/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р. Справа№ 910/2287/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 05.06.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року (повний текст підписано 02.04.2013 року)

у справі № 910/2287/13 (суддя Жагорнікова Т.О.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Сервіснафтогаз»

до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 60 902,47 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі №910/2287/13 задоволено повністю позов приватного акціонерного товариства «Сервіснафтогаз» до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення суми боргу в розмірі 60 000,00 грн., 3% річних у розмірі 902,47 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в задоволенні позовних вимог.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 30.04.2013 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/2287/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Приватне акціонерне товариство «Сервіснафтогаз» на підставі ст. 96 ГПК України надало суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначив, що доводи ПАТ «Укртрансгаз», які викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними.

Представник позивача у судовому засіданні надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» - без задоволення.

Представник відповідача приймав учать в судовому засіданні та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2012 року між дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якої є ПАТ «Укртрансгаз» (надалі - замовник) та ПАТ «Сервіснафтогаз» (надалі - виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №1201011391 (надалі - договір).

За умовами п. 1.1 договору виконавець зобов'язується у 2012-2013 роках надати послуги, зазначені в пункті 1.2 цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуги: Дослідження та розробки в галузі геодезії і розробки корисних копалин (Розроблення технологій відновлення закальматованих ємнісно-фільтраційних властивостей пласта-колектора привибійної зони свердловини шляхом гідродинамічного магнітострикційного впливу). Послуги з виконання науково-технічних робіт. Обсяги послуг та вимоги до них визначені в Технічному завданні, яке наведене в додатку І до цього договору. Зміст і терміни виконання основних етапів послуг визначені календарним планом, який наведений в додатку 2 до договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам, визначеним в Технічному завданні, яке наведене в додатку 1 до договору.

Ціна цього договору визначається калькуляцією, яка наведена в додатку 3 до цього договору і, згідно протоколу узгодження договірної ціни, який наведений в додатку 4 до цього договору, становить 360 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 60 000,00 грн. (п. 3.1 договору). Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору визначено, що оплата послуг (робіт) за цим договором здійснюється поетапно на підставі актів наданих послуг (виконаних робіт) протягом 30-ти календарних днів від дати їх підписання сторонами. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Відповідно до п. 5.1 договору визначено, що строк надання послуг: з дати підписання сторонами цього договору до 30.06.2013 року.

Перелік технічної та іншої документації, яку виконавець повинен оформити та передати замовнику (при виконанні окремих етапів послуг чи послуг в цілому по цьому договору), визначається календарним планом і Технічним завданням (п. 5.2 договору).

По завершенню надання кожного етапу послуг виконавець передає замовнику акт наданих послуг (виконаних робіт) в 2-х примірниках, оформлену в установленому порядку документацію за окремий етап договору із супровідними документами, проміжний звіт, податкову накладну. По завершенню надання послуг в цілому виконавець передає замовнику заключний звіт. Звітні матеріали стосовно наданих послуг за цим договором виконавець передає замовнику в друкованій формі та на електронних носіях (п. 5.4 договору).

У відповідності до п. 5.5 договору приймання і оцінка послуг здійснюється замовником згідно з вимогами Технічного завдання, календарного плану та чинного законодавства. Замовник протягом 15-ти днів з моменту отримання від виконавця акту наданих послуг та звітних документів, зазначених в пункті 5.4 цього договору, передає виконавцю підписаний акт наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття послуг (підписання акту наданих послуг) (п. 5.6 договору).

Згідно з п. 6.1 договору замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, приймати надані послуги згідно з актами наданих послу (п. 6.1.2 договору).

Відповідно до п. 6.3.1-6.3.2 договору визначено, що виконавець зобов'язується забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором, забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 11 договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині надання послуг до 30.06.2013 року, а в частині проведення оплати - до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).

Згідно з додатком №1 від 04.01.2012 року до договору передбачено, що на першому етапі роботи виконавець повинен надати послуги замовнику до 30.04.2012 року, а саме: розробка технології відновлення ємнісно-фільтраційних властивостей пласта колектора при вибійної зони свердловин ПСГ гідродинамічним магнітострикційним впливом, всього на суму 60 000,00 грн. в тому числі ПДВ. Перший етап закінчується наданням виконавцем інформаційного звіту та актом здавання-приймання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 60 000,00 грн., що підтверджується підписаним актом №1 здачі-приймання послуг за договором від 28.04.2012 року.

Згідно з твердженнями позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у останнього виникла заборгованість у розмірі 60 000,00 грн.

У лютому 2013 року приватне підприємство «Сервіснафтогаз» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення 60 000,00 грн. основної заборгованості та 902,47 грн. 3% річних.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 60 000,00 грн. основної заборгованості та 902,47 грн. 3% річних є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою посилання відповідача на зустрічність характеру зобов'язань сторін за договором №1201011391 від 04.01.2012 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Нормами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В процесі судового розгляду було встановлено, що позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 60 000,00 грн., що підтверджується актом №1 здачі-приймання послуг за договором від 28.04.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, судова колегія не приймає до уваги за безпідставністю та необґрунтованістю доводи скаржника, що оплати не здійснювались оскільки позивачем не було надано послуг по другому етапу договору, крім того, позивачем до матеріалів справи не було надано проміжний звіт про виконання послуг на першому етапі.

Так, нормами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.1 договору сторонами було визначено, що оплата послуг (робіт) за цим договором здійснюється поетапно на підставі актів наданих послуг (виконаних робіт) протягом 30-ти календарних днів від дати їх підписання сторонами. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Матеріали справи свідчать, що акт №1 здачі-приймання послуг по договору підписано сторонами 28.04.2012 року.

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 530 ЦК України, п. 4.1 договору, додатку №1 до договору та акту №1 граничним строком виконання грошового зобов'язання відповідача є 28.05.2012 року включно.

Окрім цього, пунктом 11.4 договору передбачено, що всі майнові права інтелектуальної власності на об'єкти, створені в результаті надання послуг за договором, належать замовнику.

Відповідно до пункту 11.9 договору виконавець зобов'язався не передавати без письмової згоди замовника дані та документацію, отримані в результаті надання послуг (виконання робіт) за договором, третім особам.

З акта №1 здачі-приймання послуг по договору вбачається, що відповідачем було отримано інформаційний звіт «Розробка технології відновлення ємнісно-фільтраційних властивостей пласта колектора при вибійної зони свердловин ПСГ гідродинамічним магнітострикційним впливом», що підтверджується підписами та відтисками печаток сторін.

Зокрема, пунктом 4.1 договору визначено, що оплата послуг (робіт) за цим договором здійснюється поетапно на підставі актів наданих послуг (виконаних робіт) протягом 30-ти календарних днів від дати їх підписання сторонами. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Відповідно до п. 5.4 договору передбачено, що по завершенню надання кожного етапу послуг виконавець передає замовнику акт наданих послуг (виконаних робіт) в 2-х примірниках, оформлену в установленому порядку документацію за окремий етап договору із супровідними документами, проміжний звіт, податкову накладну. По завершенню надання послуг в цілому виконавець передає замовнику заключний звіт. Звітні матеріали стосовно наданих послуг за цим договором виконавець передає замовнику в друкованій формі та на електронних носіях.

За умовами пункту 6.1.2 договору замовник зобов'язався приймати надані послуги згідно з актами наданих послуг.

Пунктом п. 6.3.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язався забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором.

З огляду на вищевикладене вбачається, що відповідач повинен здійснювати оплату поетапно на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання позивачем другого етапу не є предметом даного спору, оскільки позовні вимоги заявлені з приводу факту не сплати відповідачем за надані послуги за договором по першому етапу.

На переконання судової колегії вимога позивача про стягнення з відповідача 60 000,00 грн. заборгованості за надані послуги є правомірною та обґрунтованою, нормативно та документально доведеною, а тому підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів належної оплати заборгованості по першому виконаних робіт у розмірі 60 000,00 грн., а позивачем надано довідку з Деміївського відділення Північного Комерційного Макрорегіону ПАТ «Укрсоцбанк», про те, що кошти на рахунки позивача від відповідача за договором не надходили.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав доведеним факт невиконання відповідачем у встановлений договором строк свого обов'язку, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 902,47 грн. за період прострочення виконання договірного зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судовою колегією було перевірено розрахунок 3% річних, здійснений судом першої інстанції, з урахуванням кількості днів прострочення відповідачем оплати послуг, у відповідності до якого стягненню з ПАТ «Укртрансгаз» за період з 29.05.2012 року по 29.01.2013 року підлягають 902,47 грн. 3% річних.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, суду не надано.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок 3 % річних, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання дійшов висновку, що господарським судом міста Києва правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 902,47 грн. за весь час прострочення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем - публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 28.03.2013 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі №910/2287/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі №910/2287/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2287/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.