Постанова

від 02.02.2010 по справі 12/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

02.02.10 Справа № 12/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченко Я.О.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_3 целюлозно-паперовий комбінат», м.Жидачів

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2009р.

у справі № 12/10

за позовом Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_3 целюлозно-паперовий комбінат», м.Жидачів

до ОСОБА_3 міської ради, м.Жидачів

про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, визнання права на постійне користування земельною ділянкою

За участю представників:

позивача: ОСОБА_4

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.04.2009р. у справі № 12/10 відмовлено в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_3 целюлозно-паперовий комбінат»до відповідача ОСОБА_3 міської ради про визнання недійсним договору від 20.11.2007р. оренди землі площею 80,6806га, укладеного між ОСОБА_3 міською радою м.Жидачів Львівської області та ВАТ «ОСОБА_3 целюлозно - паперовий комбінат», який зареєстрований у ОСОБА_3 районному відділі ОСОБА_1 регіональної філії ДП «Центр ДЗК»у Державному реєстрі земель 17.01.2008р. за № 040845100001 та визнання за ВАТ «ОСОБА_3 целюлозно - паперовий комбінат»права на постійне користування земельною ділянкою площею 80,6806га під колією, твердим покриттям, відстійником, водосховищем, зеленими насадженнями, газоном, спорудами на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ № 14, зареєстрованого 12.09.1995р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.03.2009р. було виключено з числа відповідачів ОСОБА_1 регіональну філію Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»та залишено без розгляду позовну вимогу про зобов'язання ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»скасувати державну реєстрацію договору від 20.11.2007р. оренди землі площею 80,6806га, укладений між ОСОБА_3 міською радою м.Жидачів Львівської області та ВАТ «ОСОБА_3 целюлозно - паперовий комбінат», який зареєстрований у ОСОБА_3 районному відділі ОСОБА_1 регіональної філії ДП «Центр ДЗК»у Державному реєстрі земель 17.01.2008р. за № 040845100001, на підставі заяви позивача про уточнення позовних вимог.

При прийнятті рішення від 01.04.2009р. Господарський суд Львівської області виходив з приписів ст.ст.22,27 Земельного кодексу України, ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні", ст.ст.202, 203, 215, 792 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», ст.1 Закону України «Про оренду землі», постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу»та того, що позивачем не доведено суду порушень зі сторони відповідача при укладенні спірного договору, відтак правові підстави для визнання його недійсним відсутні. Оскільки вимога про визнання права на постійне користування земельною ділянкою є похідною від вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, у її задоволенні також слід відмовити .

Скаржник, позивач у справі, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, позовні вимоги задоволити, з підстав у ній наведених. Зокрема позивач стверджує, що на момент укладення спірного договору оренди земельна ділянка, яка становить його предмет, знаходилася в користуванні ВАТ «ЖЦПК» на праві постійного користування, в зв'язку з чим у ОСОБА_3 міської ради було відсутнє право передавати таку земельну ділянку у користування на праві оренди без попереднього її вилучення з постійного користування, тому договір від 20.11.2007р. оренди землі площею 80,6806га, укладений між ОСОБА_3 міською радою та ВАТ «ОСОБА_3 целюлозно - паперовий комбінат», який зареєстрований у ОСОБА_3 районному відділі ОСОБА_1 регіональної філії ДП «Центр ДЗК»у Державному реєстрі земель 17.01.2008р. за № 040845100001, підлягає визнанню недійсним. Позивач заперечує дійсність вказаного договору в зв'язку з його невідповідністю п.1 ст.203 ЦК України, яка встановлює, що «зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства». Свою позицію позивач мотивує тим, що відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Згідно з ст.1 Закону України «Про оренду землі»№ 161-ХІУ від 06.10.1998р. з наступними змінами та доповненнями, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Частинами 1 та 2 ст.4 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Таким чином, оренда землі полягає у наданні орендарю права володіння та користування відповідною земельною ділянкою, обов'язковою передумовою якого є належність такого право володіння та користування власнику земельної ділянки. А оскільки на момент укладення спірного договору оренди земельна ділянка, яка становить його предмет, знаходилася в користуванні позивача на праві постійного користування, у відповідача було відсутнє право передавати таку земельну ділянку у користування на праві оренди без попереднього її вилучення з постійного користування.

Також позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), яким пункт 6 розділу X Перехідних положень ЗК України та пункт 6 Постанови про земельну реформу були визнані неконституційними.

Так, абзацом 18 п.5.5 зазначеного рішення регламентовано, що відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»№ 449 від 02.04.2002р. раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Позивач, посилаючись на зміст наведених норм чинного законодавства України, вважає, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою станом на дату звернення до суду є чинним, а отже ВАТ «ЖЦПК»належить право постійного користування земельною ділянкою, яка становить предмет оспорюваного договору оренди.

Також позивач зазначає, що згідно з абз.5 п.5.6 рішення КСУ від 22.09.2005р. право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Вказані підстави передбачені ст.141 Земельного Кодексу України, а саме: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Оскільки, в даному випадку жодна з наведених підстав не мала місця щодо права постійного користування земельною ділянкою позивача, в тому числі ВАТ «ЖЦПК»не зверталося до ОСОБА_3 міської ради із заявою про добровільну відмову від права постійного землекористування в порядку, передбаченому ч.3 ст.142 ЗК України, а також ОСОБА_3 міська рада не приймала рішення відповідно до ч.1, 3 ст.149 ЗК України про вилучення земельної ділянки, наданої ВАТ «ЖЦПК»у постійне користування, для суспільних або інших потреб, позивач вважає, що право постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акта на право постійного користування ВАТ «ЖЦПК»не припинялося, а отже, на момент укладення оспорюваного договору оренди земельна ділянка, що складає його предмет перебувала (та перебуває на даний момент) у постійному користуванні ВАТ «ЖЦІЖ»та не була вилучена з такого користування позивача, що унеможливлює передання такої земельної ділянку у наступне користування, в тому числі на праві оренди, в силу прямого припису ч.5 ст.116 ЗК України.

Представник скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

У судовому засіданні 26.01.2010р. представник відповідача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

У судовому засіданні 26.01.2010р. оголошувалась перерва до 02.02.2010р.

Відповідач не забезпечив участі уповноваженого представника в судовому засіданні 02.02.2010р., про причини неявки не повідомив.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріалами справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 12.09.1995р. ОСОБА_3 целюлозно-паперовий комбінат отримав на праві постійного користування земельну ділянкою площею 170,23га, на якій розміщені виробничі приміщення підприємства, біовідстійник, під'їзна колія та сміттєзвалище, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ № 414, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 12.09.1995р. за № 6 (далі - Державний акт на право постійного користування).

26.12.1995р. було створено Відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_3 целюлозно-паперовий комбінат»за наказом Фонду державного майна України № 56-АТ від 25.12.1995р. шляхом перетворення державного підприємства ОСОБА_3 целюлозно-паперовий комбінат у відкрите акціонерне товариства з наступним продажем акцій, що належали державі в майні товариства згідно плану приватизації.

01.01.2002р. набрав чинності Земельний кодекс України, ч.2 ст.92 (в редакції від 12.05.2004р.) якого передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Згідно з п.6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу»№ 563-ХІІ від 18.12.1990р. з наступними змінами та доповненнями та п.6 розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, а у разі непереоформлення після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Керуючись наведеними нормами, а також рішенням відповідача № 3217 від 25.05.2005р. позивач замовив Технічну документацію із землеустрою при проведенні робіт для укладення договору оренди, що була затверджена рішенням ОСОБА_3 міської ради № 1501 від 23.05.2007р. та включала інвентаризацію земель, відповідно до якої площа земельної ділянки, якою користується позивач на праві постійного користування становить 141,2862га.

20.11.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_3 целюлозно-паперовий комбінат»(орендар) та ОСОБА_3 міською радою Львівської області (орендодавець) було укладено договір оренди землі площею 80,6806га під колією, твердим покриттям, відстійником, водосховищем, зеленими насадженнями, газоном, спорудами, зареєстрований у ОСОБА_3 районному відділі ОСОБА_1 регіональної філії ДП «Центр ДЗК»у Державному реєстрі земель 17.01.2008р. за № 040845100001.

Відповідно до ст.27 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992р. (діючого на момент перетворення державного підприємства на відкрите акціонерне товариство), право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства.

Статтею 34 Закону України "Про підприємства в Україні" встановлено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання, розподілу, виділення, перетворення).

Таким чином, реорганізація заводу шляхом перетворення на ВАТ „ЖЦПК" є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992р. (діючого на момент перетворення державного підприємства на відкрите акціонерне товариство), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) й отримання документа, що засвідчує це право. Статтею 23 Земельного кодексу України і статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право власності або право постійного користування землею завіряється державними актами, що їх видають місцеві ради. Державний акт на право землекористування ВАТ „ЖЦПК" у встановленому на той час порядку не оформило.

Однак, після реорганізації заводу відкрите акціонерне товариство „ЖЦПК" не набуло у встановленому законом порядку права на користування спірною земельною ділянкою, а отже, при прийнятті рішення № 1501 від 23.05.2007р. ОСОБА_3 міська рада не мала потреби припиняти право позивача на землекористування, оскільки воно такого права не мало. Тому в 2005р. позивач правомірно звернувся з клопотанням в ОСОБА_3 міську раду про надання земельної ділянки в оренду, виготовив технічну документацію, уклав договір оренди та провів його державну реєстрацію.

Наведеним спростовується твердження позивача про те, що на момент укладення оспорюваного договору оренди земельна ділянка, що складає його предмет, перебувала (та перебуває на даний момент) у постійному користуванні ВАТ «ЖЦІЖ»та не була вилучена з такого користування позивача.

Не заслуговують на увагу суду посилання позивача на те, що в абз.18 п.5.5 рішення Конституційного суду України від 22.09.2005р. регламентовано, що відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002р. №449 „Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб, оскільки державний акт на право постійного користування землею був раніше виданий на державне підприємство ЖЦПК, а не на відкрите акціонерне товариство, яке в свою чергу не зверталося з клопотанням до ОСОБА_3 міської ради щодо надання дозволу на виготовлення документації для передачі у постійне користування земельною ділянкою.

Судом враховано ту обставину, що в процесі своєї діяльності, починаючи з 1998р., за клопотаннями ВАТ «ЖЦПК», частини земельних ділянок, які були в його користуванні вилучалися, зміни в Державний акт на право постійного користування не вносилися. Однак, позивач помилково вважає, що Державний акт виданий у 1995р. є чинним і надалі, незважаючи на те, що він не відповідає фактичному користуванню землею на території міської ради. Вилучені у ВАТ „ЖЦПК" земельні ділянки перебувають у користуванні чи у власності інших юридичних та фізичних осіб, а по Державному акту і надалі числяться за позивачем. Змінилися конфігурація і межі земельних ділянок, в т.ч. і спірної земельної ділянки. Так, в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою, виданому 12.08.1995р. на державне підприємство ОСОБА_3 целюлозно-паперовий комбінат відображені 4 земельні ділянки площами 101,06га, 48,93га, 6,58га, 13,66га. В даному Державному акті земельна ділянка площею 80,6806га не відображена.

Відповідно до п.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пункт 4 даної статті передбачає, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 215 зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: 1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає правомірним та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено порушень зі сторони відповідача при укладенні спірного договору, тому позовні вимоги в частині визнання недійсним договору від 20.11.2007р. оренди землі площею 80,6806га, укладеного між ОСОБА_3 міською радою та ВАТ «ОСОБА_3 целюлозно - паперовий комбінат», який зареєстрований у ОСОБА_3 районному відділі ОСОБА_1 регіональної філії ДП «Центр ДЗК»у Державному реєстрі земель 17.01.2008р. за № 040845100001, задоволенню не підлягають. А отже, не підлягає задоволенню, як похідна від вимоги про визнання договору недійсним, вимога позивача про визнання за ВАТ „ОСОБА_3 целюлозно - паперовий комбінат" права на постійне користування земельною ділянкою площею 80,6806га під колією, твердим покриттям, відстійником, водосховищем, зеленими насадженнями, газоном, спорудами на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ № 14, зареєстрованого 12.09.1995р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.

Тому виходячи з того, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України скаржником не доведено, а оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2009р. у справі № 12/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_3 целюлозно-паперовий комбінат», м.Жидачів - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Процик Т.С.