Постанова

від 01.03.2010 по справі 9/32

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

01.03.10 Справа № 9/32

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Гулик Н. Г.

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2 -представник

від відповідача 1 (апелянта) -ОСОБА_3 -представник

від відповідача 2 (апелянта) -ОСОБА_4 -представник

від відповідача 3 (апелянта) -ОСОБА_5 -представник

розглянув апеляційні скарги ТзОВ «Станіславська торгова компанія», м. Івано-Франківськ № 254/12 від 16.12.2009 р. та Долинської міської ради Івано-Франківської області № 10/2260 від 18.12.2009 р. та ТзОВ Торгової мережі «Фаворит», м. Івано-Франківськ № 85 від 16.12.2009 р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2009 р.

у справі № 9/32

за позовом ВАТ «Укрнафта», м. Київ в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз», м. Долина, Івано-Франківська область

до відповідача 1 Долинської міської ради Івано-Франківської області

до відповідача 2 ТзОВ Торгової мережі «Фаворит», м. Івано-Франківськ

до відповідача 3 ТзОВ «Станіславська торгова компанія», м. Івано-Франківськ

про зобов'язання звільнити приміщення та відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав власника

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2009 р. у справі № 9/32 частково задоволено позов ВАТ «Укрнафта», м. Київ в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз», м. Долина, Івано-Франківська область, ТзОВ Торгову мережу «Фаворит», м. Івано-Франківськ зобов'язано звільнити приміщення магазину № 40 «Овочі-Фрукти», який знаходиться по вул. С. Бандери, 2 в м. Долина Івано-Франківської області, площею 2 063, 8 кв. м та повернути його позивачу, з Долинської міської ради стягнуто на користь позивача 483 936 грн. збитків, заподіяних внаслідок порушення права власності позивача, 4 839, 36 грн. витрат по сплаті державного мита та 47, 62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з ТзОВ Торгової мережі «Фаворит»на користь позивача стягнуто 3 752, 96 грн. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що судовими рішеннями, копії яких містяться у матеріалах справи, встановлено неправомірність відчуження Долинською міською радою спірного майна, а, отже, і неправомірність його набуття ТзОВ «Станіславська торгова компанія», Крім цього, встановлено право власності позивача на вказане майно. Також суд дійшов висновку, що ТзОВ Торгова мережа «Фаворит»є недобросовісним набувачем, оскільки передача майна відбулась від ТзОВ «Станіславська торгова компанія», яке є засновником ТзОВ Торгової мережі «Фаворит», та, відповідно, на час передачі йому було відомо (повинно було бути відомо) про неправомірність дій засновника.

У своїй апеляційній скарзі відповідач 1 просить дане рішення скасувати в частині стягнення з Долинської міської ради 483 936 грн. збитків, 4 839, 36 грн. витрат по сплаті державного мита та 47, 62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ВАТ «Укрнафта», м. Київ в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз», м. Долина, Івано-Франківська область в частині стягнення з Долинської міської ради 483 936 грн. збитків посилаючись на те, що у позивача був лише намір продати приміщення, немає доказів реальних дій на продаж магазину. При цьому, апелянт зазначає, що спірне приміщення позивачем не використовувалось за призначенням і знаходилось в аварійному стані.

В апеляційній скарзі відповідач 2 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині зобов'язання ТзОВ Торгова мережа «Фаворит»звільнити приміщення магазину № 40 «Овочі-Фрукти»площею 2 063, 8 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. С. Бандери, 2, м. Долина, Івано-Франківська область, мотивуючи тим, що рішення виконавчого комітету Долинської районної ради народних депутатів № 38 від 20.02.1992 р. свідчить про передачу державного майна у комунальну власність, до якого увійшло ВРП НГВУ «Долиннафтогаз». Рішенням Долинської міської ради від 28.04.2004 р. «Про майно територіальної громади м. Долини» встановлено, що єдиним власником рухомого та нерухомого майна на території м. Долина станом на 01.05.2004 р., окрім державного та приватного майна, набутого на вказану дату юридичними особами та громадянами України на території м. Долина, в порядку, визначеному законом, є територіальна громада м. Долина, представницьким органом якої, відповідно до ст. 140 Конституції України, є Долинська міська рада. Зазначені рішення у встановленому законом порядку не оскаржувались та не скасовані. На підставі даних рішень Долинською міською радою 14.12.2004 р. прийнято рішення № 843-22/2004 про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Долина приміщення магазину № 40, що розташоване за адресою: вул. С. Бандери, 2 м. Долина. Також на підставі Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» ТзОВ «Станіславська торгова компанія»подано заяву до органів приватизації Долинської міської ради про приватизацію магазину № 40 шляхом його викупу, у зв'язку з чим останньою прийнято рішення № 844-22/2004 від 14.12.2004 р. про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Долина, які підлягають приватизації в 2005 р. Крім цього, відповідач 2 зазначає, що виходячи з п. 3 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», повноваження власника державного майна в процесі приватизації здійснює Регіональне відділення Фонду державного майна України, у зв'язку з чим передача майна повинна здійснюватись за участю цього органу, а не за рішенням Міністерства палива та енергетики. Факт набуття статусу добросовісного набувача апелянт підтверджує рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2007 р. у справі № А-18/16.

У своїй апеляційній скарзі відповідач 3 також просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині зобов'язання ТзОВ Торгова мережа «Фаворит» звільнити приміщення магазину № 40 «Овочі-Фрукти»площею 2 063, 8 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. С. Бандери, 2, м. Долина, Івано-Франківська область, посилаючись на те, що посилання суду на наказ № 38 Міністерства палива та енергетики від 28.01.2005 р. та акти приймання-передачі від 31.01.2005 р. є безпідставними, оскільки вказані документи прийняті пізніше, ніж рішення Долинської міської ради № 843-22/3004 від 14.12.2004 р. про прийняття в комунальну власність приміщення магазину № 40 по вул. С. Бандери, 2 в м. Долина та № 844-22/2004 від 14.12.2004 р. про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Долина, які підлягають приватизації в 2005 році. Крім цього, апелянт зазначає, що корпоратизація суб'єкта господарювання «Укрнафта»відбувалась в 1993-1994 рр., а передача майна проведена 31.01.2005 р. Відповідач 3 вважає себе добросовісним набувачем спірного майна з огляду на те, що на момент внесення ТзОВ «Станіславська торгова компанія»магазину № 40 «Овочі-Фрукти» до статутного фонду ТзОВ Торгова мережа «Фаворит»свідоцтво ТзОВ «Станіславська торгова компанія»на право власності на магазин було чинним, а договір купівлі-продажу, укладений відповідачем 3 з управлінням економіки, промисловості та власності Долинської районної державної адміністрації не був визнаний недійсним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення, мотивуючи тим, що незаконні дії відповідача 1 стали причиною неможливості продати магазин № 40 та отримати позивачем реальних дохід від цього. Реальність намірів покупців позивач підтверджує заявками ПП «Загадка»та ДП «Анкра-Україна». Так, позивач вважає, що міською радою при порушенні права власності ВАТ «Укрнафта»на приміщення магазину № 40 «Овочі-Фрукти»було отримано дохід в розмірі 485 076 грн. Крім цього, позивач повідомляє, що постановою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2006 р. визнано недійсним рішення Долинської міської ради № 843-22/2004 та № 844-22/2004 від 14.12.2004 р., а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.2009 р. у справі № 22/70 скасоване постановою Вищого господарського суду від 21.10.2009 р. Також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 р. у справі № А-15/115-13/195, яка набрала чинності, визнано недійсним договір купівлі-продажу магазину № 40 від 01.03.2005 р., укладений між відповідачами 1 і 3, а також визнано право власності за позивачем. Позивач зазначає, що набуття відповідачем 2 статусу добросовісного набувача на приміщення магазину № 40 відповідно до постанови господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2009 р. у справі № 18/16 не може братись до уваги, оскільки дана постанова скасована ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 р. і набрала законної сили.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційних скаргах та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, апеляційну скаргу Долинської міської ради задоволити, апеляційні скарги ТзОВ «Станіславська торгова компанія», м. Івано-Франківськ та ТзОВ Торгової мережі «Фаворит», м. Івано-Франківськ залишити без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами даної справи встановлено, що на виконання Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств»від 15.06.1993 р. № 210/93 згідно наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 р. № 57, на базі виробничого об'єднання «Укрнафта»створено АТ «Укрнафта»і затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання «Укрнафта». Майно, перелічене в даному акті оцінки, до якого увійшло також майно НГВУ «Долинанафтогаз», у тому числі будівля магазину № 40 «Овочі-Фрукти», що знаходиться по вул. С. Бандери, 2 в м. Долина, було передано до статутного фонду ВАТ «Укрнафта».

Згідно наказу ВАТ «Укрнафта»від 22.04.1994 р. № 67 «Про створення на базі виробничого об'єднання «Укрнафта»ВАТ «Укрнафта»», до складу акціонерного товариства увійшло 38 структурних одиниць, в тому числі Нафтогазовидобувне управління «Долинанафтогаз».

Відділ робітничого постачання Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз», відповідно до наказу ВАТ «Укрнафта»від 15.09.1997 р. № 156, реорганізовано в цех робітничого постачання Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз»та включено до складу останнього на правах структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз»- структурної одиниці ВАТ «Укрнафта», у зв'язку з чим приміщення магазину «Овочі-Фрукти»перебуває на балансі останнього відповідно до наказу Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз»від 08.12.1998 р. № 101 «Про приймання-передавання на баланс Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз» відділу робітничого постачання «Долинанафтогаз»».

Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України № 38 від 28.01.2005 р. «Про затвердження переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ «Укрнафта»», у вказаний перелік включено приміщення магазину № 40 «Овочі-Фрукти», розташованого по вул. С. Бандери, 2 , м. Долина, Івано-Франківська область, площею 2 063, 8 кв. м вартістю 483 936 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 14.12.2004 р. Долинською міською радою прийнято рішення № 843-22/2004 «Про прийняття в комунальну власність приміщення магазину № 40 по вул. С. Бандери, 2 в м. Долина»та наступним рішенням № 844-22/2004 від 14.12.2004 р. «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Долина, які підлягають приватизації у 2005 році»вказане приміщення включено в перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Долини, які підлягають приватизації у 2005 році.

01.03.2005 р. між Управлінням економіки, промисловості та власності Долинської районної державної адміністрації за дорученням Долинської міської ради та ТзОВ «Станіславська торгова компанія»укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину № 40 «Овочі-Фрукти»вартістю 485 076 грн.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2006 р. визнано недійсними рішення Долинської міської ради № 843-22/2004 від 14.12.2004 р. «Про прийняття в комунальну власність приміщення магазину № 40 по вул. С. Бандери, 2 в м. Долина»та № 844-22/2004 від 14.12.2004 р. «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Долина, які підлягають приватизації у 2005 році».

Судом першої інстанції встановлено, що вищевказані обставини досліджувались у справі № А-15/115-13/195.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № А-15/115-13/195 від 18.11.2008 р. визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного приміщення магазину від 01.03.2005 р., укладений між Управлінням економіки, промисловості та власності Долинської райдержадміністрації та ТзОВ «Станіславська торгова компанія», визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.12.2004 р.; визнано право власності за ВАТ «Укрнафта»на приміщення магазину № 40 «Овочі-Фрукти», розташованого по вул. С. Бандери, 2 у м. Долина, Івано-Франківська область.

Так, за ВАТ «Укрнафта»Івано-Франківським ОБТІ зареєстровано право власності на будівлю, що підтверджується витягом з реєстрації права власності на нерухоме майно (№ 348 в книзі 31).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Однак, не зважаючи на те, що спірне приміщення знаходиться у власності ВАТ «Укрнафта», перебуває на балансі НГВУ «Долинанафтогаз», а також на листи, які були направлені позивачем на адресу ТзОВ «Станіславська торгова компанія»та ТзОВ Торгової мережі «Фаворит», відповідачі не повернули спірне приміщення у володіння та користування позивача.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ч. 1 ст. 386 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГК України, право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи наведене, апеляційна інстанція зазначає, що вищевказаними судовими рішеннями встановлено неправомірність відчуження міською радою спірного майна, а, отже, і неправомірність його набуття ТзОВ «Станіславська торгова компанія». Крім цього, встановлено право власності позивача на вказане майно.

Також, оскільки ТзОВ «Станіславська торгова компанія»було відомо про наявність спору про правомірність відчуження зазначеного майна, що вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, а саме провадження у справі про визнання недійсними рішень Долинської міської ради, порушене господарським судом Івано-Франківської області 18.03.2005 р., провадження у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності за ВАТ «Укрнафта», порушене господарським судом Івано-Франківської області 11.04.2005 р., суд вважає дії відповідача -ТзОВ «Станіславська торгова компанія»щодо передачі 30.05.2006 р. в статутний фонд ТзОВ Торгової мережі «Фаворит» спірного приміщення недобросовісними. Дане підтверджується тим, що ТзОВ «Станіславська торгова компанія» на момент цієї передачі було відомо про прийняття 15.04.2006 р. Вищим адміністративним судом України постанови про визнання недійсними рішень Долинської міської ради № 843-22/2004 та № 844-22/2004 від 14.12.2004 р.

Враховуючи засади цивільного законодавства, визначені ст. 3 ЦК України, ТзОВ «Станіславська торгова компанія»повинна була діяти справедливо, добросовісно, розумно. Отже, передача спірного майна відбулася в момент, коли особа не мала права його відчужувати.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТзОВ Торгова мережа «Фаворит»є недобросовісним набувачем, оскільки передача майна відбулась від ТзОВ «Станіславська торгова компанія», яке є засновником ТзОВ Торгової мережі «Фаворит», та, відповідно, на час передачі йому було відомо (повинно було бути відомо) про неправомірність дій засновника.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За наведених обставин, вимоги про витребування приміщення магазину № 40 та його звільнення суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів 599 596, 70 грн. -збитків, заподіяних внаслідок порушення права власності, то суд апеляційної інстанції вважає, що вони є безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами з огляду на наступне.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватись заходи, вжиті кредитором, щодо їх одержання. Тому позивач повинен довести факти, які підтверджували б, що він все зробив для отримання відповідних доходів, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий дохід, якби не було порушено його право.

При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватись тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби не було порушено право сторони. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто, втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний дохід.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення завданої шкоди позивач посилається на факт неправомірного позбавлення відповідачами користуватися та розпоряджатися спірним приміщенням, зокрема на відсутність можливості продати вказане приміщення за наявності покупців.

Матеріалами справи встановлено, що 16.06.2004 р. відбулось засідання правління ВАТ «Укрнафта», в результаті якого складено протокол № 7. На цьому засіданні було дано згоду структурній одиниці ВАТ «Укрнафта»- НГВУ «Долинанафтогаз», здійснити від імені ВАТ «Укрнафта»продаж приміщення магазину № 40, розташованого за адресою: вул. С. Бандери, 2, м. Долина, Івано-Франківська область, загальною площею 2 063, 8 кв. м, за експертною оцінкою 483 936 грн. (у тому числі ПДВ 80 656 грн.) з розподілом між такими покупцями:

- приватному малому торговому підприємству «Загадка»в особі директора ОСОБА_6, частину приміщення 1-го поверху площею 180 кв. м вартістю 50 358, 93 грн.

- дочірньому підприємству «Анкра-Україна»простого товариства «ОСОБА_2 п. т.», в особі директора ОСОБА_7, продаж частини приміщення загальною площею 1883, 8 кв. м вартістю 433 577, 07 грн.

Так, ВАТ «Укрнафта»уповноважило начальника НГВУ «Долинафтогаз» на вчинення всіх необхідних дій з продажу даного об'єкта.

Факт наявності у ВАТ «Укрнафта»покупців позивач підтверджує копіями заяв ДП «Анкра-Україна»№ 0-28 від 19.12.2003 р. та ПП «Загадка»№ 593/04-08 з проханням продати частину приміщення магазину № 40 «Овочі-Фрукти».

Проте, апеляційна інстанція вважає, що даними доказами не підтверджуються реальні дії підприємств на здійснення купівлі спірного приміщення, даними документами виражається лише намір як продавця -продати магазин, так лише намір покупців -його купити. Такий намір був висловлений у грудні 2003 року та січні 2004 року, а згоду на продаж правління ВАТ «Укрнафта»надало лише у червні 2004 року. Так, суд вважає, що до цього часу наміри покупців могли змінитись. Крім цього, судом береться до уваги те, що з червня до грудня 2004 року позивач не продав спірного приміщення, маючи на це згоду правління товариства та довіреність на продаж.

Крім цього, слід зазначити, що розмір збитків не може визначатись вартістю майна, яке позивач мав намір продати, оскільки майно не є втрачене, воно знаходиться у розпорядженні позивача, який має можливість відчужити його в будь-який спосіб згідно чинного законодавства України.

Отже, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що саме незаконними діями Долинської міської ради завдано шкоди позивачу у вигляді неможливості користуватися і розпоряджатися своїм майном, неможливості продажу приміщення, що як наслідок мало неотримання коштів в сумі 483 936 грн.

Відповідно, вимоги про стягнення 101 142, 62 грн. інфляційних втрат та 14 518, 08 грн. 3 % річних є безпідставними, зважаючи на вищевикладене.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційних скарг ТзОВ «Станіславська торгова компанія», м. Івано-Франківськ та ТзОВ Торгової мережі «Фаворит», м. Івано-Франківськ відмовити.

2. Апеляційну скаргу Долинської міської ради задоволити.

3. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2009 р. у справі № 9/32 в частині стягнення з Долинської міської ради на користь ВАТ «Укрнафта», м. Київ в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз», м. Долина, Івано-Франківська область 483 936 грн. збитків скасувати. В цій частині прийняти нове рішення.

В позові ВАТ «Укрнафта», м. Київ в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз», м. Долина, Івано-Франківська область до Долинської міської ради про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення прав власника відмовити.

4. Судові витрати віднести на сторони пропорційно задоволених вимог.

5. Доручити господарському суду Івано-Франківської області видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

6. В решті рішення залишити без змін.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.