Постанова

від 04.03.2010 по справі 1/93-42

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

04.03.10 Справа № 1/93-42

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого-суддіОСОБА_1 суддівОСОБА_2 ОСОБА_3 розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_4 (надалі ПП ОСОБА_4Ф.) за вих. № 6/н від 07.10.2009р.

на рішення Господарського суду Волинської області від 07.07.2009р.

у справі № 1/93-42

за позовом: приватного підприємця ОСОБА_5 (надалі ПП ОСОБА_5В.), м. Луцьк

до відповідача: ПП ОСОБА_4, м. Луцьк

про: стягнення 268 129,83 грн.. заборгованості,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_6 -представник (довіреність б/н від 04.01.2010р.);

від відповідача: ОСОБА_7 -представник (довіреність за № 1 від 04.01.2009р.)

Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 28, ГПК України представникам сторін роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.07.2009р. у справі 1/93-42 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП ОСОБА_4 на користь ПП ОСОБА_5 - 185 647,03грн. заборгованості, 20 966,96грн. пені, 21 792,33грн. інфляційних нарахувань, 4 137,46грн. - 3 % річних, 2 235, 43грн. державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 73,33грн. відмовлено. В частині стягнення 35 512,72грн. неодержаного прибутку позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм процесуального права, просить його скасувати та припинити провадження у справі. Зокрема скаржник зазначає, що оскаржуване рішення було прийнято без присутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, оскільки жодні листи із господарського суду Волинської області на адресу останнього не надходили.

В судовому засіданні 25.02.2010р. було оголошено перерву до 04.03.2010р.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів, наведених в апеляційній скарзі заперечив, та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, матеріали справи та, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між ПП ОСОБА_5 (Орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (Орендар) 29.10.2007р. було укладено договір оренди № 01/10, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, склад, розташоване за адресою: м.Луцьк, вул..Глушець, 49 (приміщення 5-го поверху будівлі).

Згідно з п. 5.1. даного договору орендна плата за користування об`єктом оренди встановлюється в розмірі 50,5 грн. за 1 кв.м. площі офісних приміщень та актового залу і змінюється щорічно при зміні курсу гривні, інфляційних процесів та інших чинників, за домовленістю сторін шляхом укладення додаткових письмових договорів до нього.

Крім того, Орендар сплачує плату за користування кондиціонером в літній період з розрахунку 3 (три) грн. за 1 кв.м. площі, де він встановлений.

Відповідно до п. 5.2. договору орендна плата сплачується попередньо в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця в гривнях, в термін до 15 числа кожного поточного місяця.

Вартість комунальних послуг (електроенергії, тепла, води -згідно показів лічильників в повному об`ємі; тепла -згідно показів лічильника відповідно площі, що здається в оренду) компенсовується Орендарем окремо згідно виставленого рахунку по розцінках енергопостачальних організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На виконання умов договору оренди позивач передав в користування відповідачеві вищезазначений об`єкт оренди, що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.11.2007р. (а.с. 14).

У відповідності з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) -ст. 530 ЦК України.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, відповідач свої договірні зобов`язання виконував неналежним чином, у визначені строки оплати за надані послуги не проводив, внаслідок чого за період з 01.05.2007р. по 28.02.2009р. у відповідача виникла заборгованість в сумі 185 647,03грн. (плата за користування об`єктом оренди, плата за користування кондиціонером, вартість комунальних послуг) (а.с. 43).

Пунктом 10.1. спірного договору оренди сторони передбачили, що даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством та коли одна із сторін систематично порушує умови договору по оплаті та збереженню майна та інші свої зобов`язання, зокрема несплата вказаних в договорі платежів більше одного місяця.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача 02.03.2009р. було надіслано лист № 2, яким позивач, в зв`язку з несплатою відповідачем орендних платежів на підставі п. 10.1 договору оренди № 01\10 від 29.10.2007р. повідомив останнього про розірвання вказаного договору в односторонньому порядку з 01.03.2009р. (а.с.16).Таким чином, спірний договір оренди припинив свою дію з 01.03.2009р.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 185 647,03 грн., оскільки дана вимога позивачем документально обґрунтована, відповідачем визнана, а тому підлягає до задоволення.

Окрім того, відповідно до п. 9.1. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення від суми боргу .

Згідно з ст. 230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасником господарських відносин, до нього застосовуються штрафні санкції (штраф, пеня).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно поданого розрахунку пені по вищевказаному договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення орендних платежів за період з 10.12.2008р. по 09.06.2009р. в сумі 20 966,96грн. виходячи з суми основного боргу - 185 647,03грн. (а.с. 44), яка задоволено судом першої інстанції. Проте, слід зазначити, що позивачем при нарахуванні пені за прострочення орендних платежів помилково включено плату за користування кондиціонером та вартість комунальних послуг, що не передбачено п. 9.1. договору оренди. Згідно поданого позивачем перерахунку пені (додано до матеріалів апеляційного провадження) за прострочення орендних платежів стягненню з відповідача підлягає 18 208,63грн. пені, що сторонами не заперечується. Таким чином, в стягненні пені в сумі 2 758,33грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком, що міститься в матеріалах справи, позивачем нараховано відповідачу інфляційні нарахування в сумі 21 792,33грн. за період з 01.07.2008р. по травень 2009р., які підлягають стягненню (а.с. 45,46) та 3 % річних в сумі 4 210,79грн. за період з 16.04.2008р. по 09.06.2009р. Проте, судом першої інстанції зроблено перерахунок 3% річних від заборгованості по оренді спірного приміщення, з якого вбачається, що до стягнення з відповідача підлягає лише 4 137,46грн. 3 % річних, нарахованих за період з 16.05.2008р. по 09.06.2009р., оскільки позивачем помилково включено в нарахування 3 % річних суму за квітень місяць 2008р.

Слід також зазначити, що ПП ОСОБА_5 було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 35 512,72грн. неодержаного прибутку (втраченої вигоди).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За вимогами ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, умовами відповідальності у вигляді відшкодування збитків є встановлення факту їх наявності, порушення стороною зобов'язання та причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і завданими збитками. При цьому на кредитора покладається обов'язок доведення факту порушення зобов'язання, наявності збитків і їх розміру та причинно-наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язання й понесеними збитками.

Відповідно до ст. 33 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з ухвал господарського суду Волинської області від 15.06.2009 р. про порушення провадження у справі (а.с.1) та від 01.07.2009 р. про відкладення розгляду справи (а.с.53) судом було зобов»язано позивача вказати підстави нарахування збитків. З огляду на те, що позивачем не виконано без поважних причин вимог ухвали суду, не доведено правових підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню неодержаного прибутку (упущеної вигоди), а тому суд апеляційної інстанції вважає, що господарським судом Волинської області правомірно залишено без розгляду позовні вимоги в цій частині.

Щодо твердження скаржника про порушення судом першої інстанції окремих норм процесуального права, зокрема розгляд справи за відсутності відповідача, то колегія суддів дані твердження вважає безпідставними, виходячи з наступного.

ПП ОСОБА_4 в апеляційній скарзі вказує на те, що ухвала господарського суду Волинської області від 15.06.2009р. про порушення провадження у даній справі, відправлена на адресу останнього, а саме: м.Луцьк. АДРЕСА_1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення ухвали суду повернулась до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», в зв`язку з чим ПП ОСОБА_4 не був належним чином повідомлений про дату. час та місце розгляду справи, чим порушено його право на судовий захист (а.с. 49).

Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270 «Про затвердження правил надання послуг поштового зв`язку», а саме п. 99 даної постанови визначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані поштові листи з позначкою «Судова повістка»вручаються адресату, а в разі його відсутності -повнолітньому члену сім`ї. У разі відсутності адресати, або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Таким чином, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Окрім того, в апеляційній скарзі відповідач - СПД ОСОБА_4 сам вказав свою адресу: 43000, АДРЕСА_2, тобто, ту, на яку надсилались всі процесуальні документи суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід частково змінити.

Керуючись, ст.ст.99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні апеляційної скарги ПП ОСОБА_4 - відмовити

2. Рішення господарського суду Волинської області від 07.07.2009р. змінити в частині стягнення пені, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 18 208,63 грн. пені, в частині стягнення пені в сумі 2 758,33грн. - відмовити. В решті рішення господарського суду Волинської області від 07.07.2009р. залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4. Справу передати до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.М. Гнатюк

ОСОБА_3