Постанова

від 17.08.2010 по справі 26/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

17.08.10 Справа № 26/24

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) - зВ»явився,

позивача - з»явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Авто», м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2010 року, суддя Деркач Ю.Б., у справі № 26/24

за позовом: публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Авто», м.Львів

про стягнення 16 962 196,97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 23.03.2010 року задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Авто»1 996 475 дол. США 41 цент заборгованості по кредиту, 123 782 дол. США 48 центів заборгованості по відсотках за користування кредитом, 9 200 дол. США 02 цента заборгованості по підвищених відсотках за користування кредитом, що складає заборгованість по кредиту за кредитним договором № 154/08 від 17.06.2008 року.

Рішення суду мотивовано тим, що доказів виконання своїх зобов»язань за договором по сплаті кредиту на спірну суму відповідачем не подано, а тому позовні вимоги про її стягнення та нарахованих відсотків підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в звВ»язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що рішення суду суперечить вимогам ст.61 Конституції України, оскільки тим же судом по справі №26/26 прийнято рішення від 23.03.2010 року про стягнення боргу за договором №154/08 від 17.06.2008 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з товариства з обмеженою відповідальністю «Камінь», тобто місцевим судом притягнуто до відповідальності боржника за основним зобов»язанням та іпотекодавця.

Скаржник покликається на ч.2 ст.193 ГК України, згідно якої кожна сторона повинна вжити усіх заходів для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, та зазначає про те, що судом не надано належної оцінки факту неналежного виконання позивачем своїх зобов»язань за договором, зокрема, несвоєчасного надання кредиту відповідачу, що в свою чергу призвело до неможливості виконання останнім своїх зобов»язань перед третіми особами та відповідно можливості своєчасно виконувати зобов»язання перед позивачем.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду справи без участі представника відповідача та за наявності його письмового клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин, чим порушено право сторони на належний захист своїх прав та законних інтересів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства, прийнято на підставі наявних в матеріалах доказів про заборгованість відповідача перед позивачем, а тому підстав для його скасування немає.

Щодо порушення норм процесуального права, то позивач покликається на наявність в матеріалах справи достатніх доказів про належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та відсутність доказів поважності причин для відкладення розгляду справи, що свідчить про правильність розгляду місцевим судом спору та відмову в задоволенні клопотання про відкладення слухання справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.06.2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 154/08, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 3 000 000,00 доларів США на підставі укладених до кредитного договору додаткових угод, а відповідач зобов'язався його прийняти, належним чином використовувати та повернути у строки, встановлені кредитним договором та додатковими до нього угодами.

Пунктом 1.3.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами відповідач сплачує позивачу проценти за ставкою у розмірі 1Y Libor + 8,41% річних, яка встановлюється на дату надання відповідного траншу.

Відповідно до п.1.3.2 кредитного договору, за користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений кредитним договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів, у разі наявності такого графіку) встановлюється нова процентна ставка, розмір якої становить 1Y Libor + 17,41% річних. Такий розмір підвищеної процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу відповідача.

20.06.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої позивач надав відповідачу кредит у формі траншу в розмірі 215 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався його прийняти, належним чином використовувати та повернути в повному обсязі до 16.06.2014 року згідно з графіком погашення платежів. Факт надання кредиту підтверджується меморіальним валютним ордером від 20.06.2008 року на суму 215 000,00 дол. США (а.с.27-30).

26.06.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до якої позивач надав відповідачу кредит у формі траншу в розмірі 215 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався його прийняти, належним чином використовувати та повернути в повному обсязі до 16.06.2014 року згідно з графіком погашення платежів. Факт надання кредиту підтверджується меморіальним валютним ордером від 27.06.2008 року на суму 215 000,00 дол. США (а.с.31-35).

11.07.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, відповідно до якої позивач надав відповідачу кредит у формі траншу в розмірі 330 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався його прийняти, належним чином використовувати та повернути в повному обсязі до 16.06.2014 року згідно з графіком погашення платежів. Факт надання кредиту підтверджується меморіальним валютним ордером від 11.07.2008 року на суму 330 000,00 дол. США (а.с.36-40).

24.07.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору, відповідно до якої позивач надав відповідачу кредит у формі траншу в розмірі 870 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався його прийняти, належним чином використовувати та повернути в повному обсязі до 16.06.2014 року згідно з графіком погашення платежів. Факт надання кредиту підтверджується меморіальним валютним ордером від 24.07.2008 року на суму 870 000,00 дол. США (а.с.41-45).

06.10.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду №5 до кредитного договору, відповідно до умов якої відповідач за користування кредитними коштами зобов'язаний сплатити позивачу проценти за ставкою в розмірі 3 mnth Libor + 10,00% річних, а за користування кредитними коштами понад встановлені договором строки в розмірі 3 mnth Libor + 19,00% річних (а.с.46-47).

07.10.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору, відповідно до якої позивач надав відповідачу кредит у формі траншу в розмірі 155 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався його прийняти, належним чином використовувати та повернути в повному обсязі до 16.06.2014 року згідно з графіком погашення платежів. Факт надання кредиту підтверджується меморіальним валютним ордером від 07.10.2008 року на суму 155 000,00 дол. США (а.с.48-52).

13.10.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 7 до кредитного договору, відповідно до якої позивач надав відповідачу кредит у формі траншу в розмірі 215 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язався його прийняти, належним чином використовувати та повернути в повному обсязі до 16.06.2014 року згідно з графіком погашення платежів. Факт надання кредиту підтверджується меморіальним валютним ордером від 13.10.2008 року на суму 215 000,00 дол. США (а.с.53-57).

30.04.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 8 до кредитного договору, відповідно до якої відповідач за користування кредитними коштами зобов'язаний сплатити позивачу проценти за ставкою в розмірі 3 mnth Libor + 12,48% річних, а за користування кредитними коштами понад встановлені договором строки в розмірі 3 mnth Libor + 21,48% річних (а.с.58-64).

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов'язань перед позивачем згідно кредитного договору та додаткових угод до нього щодо повернення суми кредиту та відсотків за користування ним належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла наступна заборгованість: згідно додаткової угоди № 1: 211 475,41 дол. США -прострочена заборгованість; 13 111,58 дол. США, -проценти за користування кредитом; 974,51 дол. США, -підвищені проценти за користування кредитом; згідно додаткової угоди № 2: 215 000,00 дол. -прострочена заборгованість за кредитом; 13 330,11 дол. США -проценти за користування кредитом; 990,75 дол. США -підвищені проценти за користування кредитом; згідно додаткової угоди № 3: 330 000,00 дол. США -прострочена заборгованість за кредитом; 20 460,17 дол. США -проценти за користування кредитом; 1 520,68 дол. США -підвищені проценти за користування кредитом; згідно додаткової угоди № 4: 870 000,00 дол. США -прострочена заборгованість за кредитом; 53 940,44 дол. США -проценти за користування кредитом; 4 009,08 дол. США -підвищені проценти за користування кредитом; згідно додаткової угоди № 5: 155 000,00 дол. США -прострочена заборгованість за кредитом; 9 610,08 дол. США -проценти за користування кредитом; 714,26 дол. США -підвищені проценти за користування кредитом; згідно додаткової угоди № 6: 215 000,00 дол. США -прострочена заборгованість за кредитом; 13 330,11 дол. США -проценти за користування кредитом; 990,75 дол. США -підвищені проценти за користування кредитом.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 28.12.2009 року становить 2 129 457,91 дол. США, з яких: 1 996 475,41 дол. США -заборгованість по кредиту, 123 752,48 дол. США -заборгованість по відсотках та 9 200,02 дол. США -заборгованість по підвищених відсотках.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов»язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором позики встановлений обов'язок позивальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 1 996 475 дол. США 41 цент.

Згідно із п.3 ст.346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із обґрунтованим розрахунком позивача за час користування кредитом відповідач не сплатив позивачу 123 752,48 дол. США заборгованості по відсотках та 9 200,02 дол. США заборгованості по підвищених відсотках, а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог і в цій частині.

Покликання скаржника на те, що місцевим судом безпідставно притягнуто до відповідальності боржника за основним зобов»язанням та іпотекодавця (справа №26/26), судом до уваги не береться, оскільки діючим законодавством не обмежено право вибору кредитора на звернення до суду за захистом своїх прав та обов»язків.

Покликання скаржника на несвоєчасне надання кредиту відповідачу, що призвело до неможливості виконання останнім своїх зобов»язань перед третіми особами та відповідно можливості своєчасно виконувати зобов»язання перед позивачем, є безпідставним з огляду на те, що не звільняє боржника від виконання своїх зобов»язань за договором.

Покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду спору без участі скаржника за наявності його клопотання про відкладення слухання справи судом до уваги не береться, оскільки не є безумовною підставою для скасування рішення суду при відсутності інших передбачених законом підстав, яких скаржником не наведено. Крім цього, діючим ГПК України не обмежено представництво юридичної особи одним представником, а при відсутності і таких можливостей сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановленому ст.22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2010 року в справі за номером 26/24 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Авто» -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

ОСОБА_1