Постанова

від 12.10.2011 по справі 5010/1437/2011-14/75

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.11 Справа № 5010/1437/2011-14/75

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів: Мурська Х.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора м. Калуша в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Калуської міської ради № 69-2325вих-11 від 15.09.2011 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2011 року

у справі № 5010/1437/2011-14/75

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гоба», м. Калуш Івано-Франківської обл..

до відповідача: Виконавчого комітету Калуської міської ради, м. Калуш Івано-Франківської обл..

про визнання права власності на торговий павільйон

за участю представників:

від прокурора: не з'явився

від позивача : ОСОБА_2, ОСОБА_3 -представники

від відповідача: ОСОБА_4 -представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року у справі № 5010/1437/2011-14/75 змінено склад колегії, замість судді Давид Л.Л. у склад судової колегії введено суддю Якімець Г.Г.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2011 року у справі № 5010/1437/2011-14/75 (суддя Булка В.І.) задоволено позовні вимоги ТзОВ Фірми «Гоба»: визнано за ТзОВ Фірма «Гоба»право власності на торговий павільйон загальною площею 507 кв. м. по вул. Стуса, 32В у м. Калуші.

При винесенні рішення, суд першої інстанції керувався нормами ст.ст. 16, 328, 376 Цивільного кодексу України, п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445. Окрім цього, місцевий суд у рішенні зазначив, що відповідно до звіту Державного підприємства Науково-дослідної виробничо-технічної агенції «Стратегія регіонального розвитку»Львівського обласного представництва № 28/03 про результати технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж громадського будинку по вул. Стуса 32В у м. Калуші на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам від 28.03.2011 року вбачається, що будівля знаходиться в доброму стані, тобто конструктивні елементи в цілому, придатні до експлуатації; будівництво проведене у відповідності з державними будівельними, архітектурними, санітарними, пожежними та екологічними нормами і правилами, і не порушує прав і законних інтересів третіх осіб.

Прокурором м. Калуша в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Калуської міської ради подано апеляційну скаргу № 69-2325вих-11 від 25.09.2011 року, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради від 12.09.2008 року № 497 надано дозвіл на реконструкцію існуючого торгового ряду під тимчасовий павільйон з легких конструкцій. Всі рішення, видані Калуською міською радою та її виконавчим комітетом приймались і видавались позивачеві на основі його заяв, де чітко вказувалось -тимчасовий торговий павільйон.

Також, апелянт вважає, що отримання позивачем дозволу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області № 1299 від 25.12.2008р. на виконання будівельних робіт з реконструкції існуючого торгового ряду під тимчасовий павільйон з легких конструкцій, є таким, що не відповідає нормам діючого законодавства, оскільки отримання дозволу на виконання будівельних робіт у випадку розміщення на земельній ділянці тимчасових споруд не передбачено Законом України «Про основи містобудування»та Порядком надання дозволу на виконання будівельних робіт. Відповідно до розділу 4 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. №273, до переліку робіт, які не потребують дозволу віднесено, зокрема, тимчасові будівлі та споруди, зведення яких не потребує виконанні робіт з улаштування фундаментів.

Окрім цього, скаржник зазначає, що однією з підстав видачі інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання робіт є рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, однак, Інспекція ДАБК в Івано-Франківській області всупереч чинному законодавству, видала дозвіл ТзОВ фірма «Гоба»без подання останнім рішення виконавчого комітету Калуської міської ради про надання дозволу на будівництво капітальної споруди.

Також, скаржник вважає, що позивачем робиться посилання на ст. 376 ЦК України, яка стосується самочинного будівництва і в підтвердження того, що вказане будівництво не порушує права інших осіб надається звіт № 28/03 від 28.03.2011р. Проте таке твердження є безпідставним, оскільки земельна ділянка надавалась в оренду не для будівництва, а для розміщення торгівельного ряду і мова йшла лише виключно про тимчасову споруду оскільки даний об'єкт розташований на межі лінії забудови (червоних ліній), розташування капітальних споруд в межах яких неприпустиме і суперечить чинному законодавству. Дана стаття визначає умови, за яких право власності на самочинно збудоване нерухоме не може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, а саме п. 3 ст. 376 ЦК України, визначено, що при істотному порушенні будівельних норм і правил, якщо виправлення таких відхилень або порушень є неможливим, або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від їх виправлення -за таких умов майно підлягає знесенню забудовником або за його рахунок.

Представник Виконавчого комітету Калуської міської ради в судовому засіданні усно вимоги апеляційної скарги підтримав та просить рішення господарського суду скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Крім цього, представник відповідача зазначає, що у відповідності до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, не підлягають реєстрації права власності на тимчасові споруди та споруди, не пов'язані фундаментом із землею, а тому у позивача відсутнє право на реєстрацію права власності на тимчасовий павільйон з легких конструкцій. Також, відповідач вважає, що земельна ділянка, на якій розміщений тимчасовий павільйон з легких конструкцій, розташована на межі червоних ліній міста, а за таких умов розміщення капітальної споруди на даній земельній ділянці заборонено.

Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу (вх. ЛАГС № 7889 від 11.10.2011р.) та представник, в судовому засіданні, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції у даній справі без змін. А саме, позивач зазначає, що посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції існуючого торговельного ряду під тимчасовий павільйон з легких конструкцій, виданий ТзОВ фірма «Гоба»Інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області, є необґрунтовані оскільки, факт незаконності видачі дозволу, відповідач в судовому засіданні суду першої інстанції не довів, так само у апеляційній скарзі, не має доказів того, що даний дозвіл визнано незаконним та/або нечинним.

Також, позивач зазначає, що судом першої інстанції абсолютно правильно застосовано норму матеріального права, оскільки частиною першою ст. 376 ЦК України дано визначення самовільно збудованого об'єкта нерухомості, частина п'ята ст. 376 ЦК України встановлює правило за яким на самовільно збудовану споруду визнається право власності. Таким чином, за наявності умов відповідності об'єкта нерухомого майна, ознакам самочинного будівництва передбачених ч. 1 ст. 376 ЦК України, та наявністю підстав визнання права власності на об'єкт самочинно збудованого нерухомого майна, передбачених ч. 5 ст. 376 ЦК України, господарський суд Івано-Франківської області правомірно задовольнив позовні вимоги визнавши за ТОВ фірма «Гоба»право власності на нерухоме майно.

Окрім наведеного позивач вважає, що твердження апелянта про те, що існуюча споруда виходить за межі земельної ділянки не відповідає дійсності, так як площа земельної ділянки 635 кв.м., а площа споруди 507 кв.м.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 12.09.2008 року № 497, за клопотанням ТзОВ Фірма «Гоба»про реконструкцію існуючого торгового ряду під тимчасовий павільйон з легких конструкцій (сандвіч-панелей) на вул. ОСОБА_5 в межах орендованої земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 02.09.1999р. № Д-466, ТзОВ Фірмі «Гоба»надано дозвіл на реконструкцію існуючого торгового ряду під тимчасовий павільйон з легких конструкцій (сандвіч-панелей) (а.с. 41).

02 жовтня 2008 року, на виконання рішення Калуської міської ради від 31.07.2008 року № 674 «Про продовження терміну дії оренди земельних ділянок»(а.с. 40), між Калуською міською радою та ТзОВ Фірма «Гоба»укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0635 га, кадастровий номер 2610400000:08:004:0025 (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 1 даного договору відповідач (орендодавець) надав в оренду, а позивач (орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в м. Калуші по вул. Василя Стуса.

Відповідно до п. 3 даного договору, земельна ділянка надається для розміщення торгівельного ряду.

Пунктом 14 договору оренди сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для комерційного використання.

У 2009 році позивач здійснив реконструкцію об'єкта нерухомого майна - торгового ряду під павільйон з легких конструкцій по вул. В.Стуса, 32-в у м. Калуші, про що йому Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області видано свідоцтво № 09.0000699 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 14.12.2009 року(а.с. 33), яке видане на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації № 699 від 20.11.2009 року (а.с. 74).

Як зазначає позивач у позовній заяві, протягом 2010 року, він самочинно провів перебудову зазначеного вище об'єкту на капітальну споруду - торговельну будівлю (торговий павільйон) без дозволу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю.

02 серпня 2010 року ТзОВ Фірма «Гоба»звернулось до виконавчого комітету Калуської міської ради з заявою про оформлення за товариством (позивачем) права власності на об'єкт нерухомого майна -торговий ряд, реконструйований під павільйон, загальною площею 507,2 кв.м., що розташований по вул. В.Стуса в м. Калуш, присвоїти адресний номер та видати свідоцтво про право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна.

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 23.02.2011 року № 100 присвоєно окремий адресний номер тимчасовому павільйону з легких конструкцій на вул. В. Стуса ТзОВ Фірма «ОСОБА_1»- вул. В. Стуса, 32-В, оформлено право власності на тимчасовий павільйон з легких конструкцій загальною площею 507,0 кв.м. на вул. В. Стуса, 32-В за ТзОВ Фірма «Гоба»на праві приватної власності в цілому, без права приватизації та викупу землі та зобов'язано ОСОБА_6 обласне бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності відповідно до цього рішення (а.с. 42).

Окрім цього, 28.03.2011 року позивачу ОСОБА_6 обласним бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухомість видано технічний паспорт на торговий павільйон, що розміщений по вул. В.Стуса, 32-В в м. Калуш (а.с. 27-32).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з позовної заяви позивача, останній мотивує свої позовні вимоги тим, що ТзОВ Фірма «Гоба»являється користувачем земельної ділянки по вул. В.Стуса, 32-В в м. Калуш, яка передана їй в оренду для будівництва та відноситься до земель житлової та громадської забудови, що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 02.10.2008 року.

На вказаній земельній ділянці позивачем протягом 2010 року здійснено будівництво капітальної будівлі, а саме торгового павільйону, без отримання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. На переконання позивача, вказане будівництво не порушує будь-яких прав інших осіб, що підтверджується звітом № 28/03 за результатами обстеження громадського будинку по вул. В.Стуса, 32-В в м. Калуші від 28.03.2011 року.

Вказане будівництво торгового павільйону по вул. В.Стуса в м. Калуші є самочинним будівництвом з підстав проведення його без належного дозволу та належно затвердженого проекту, а тому на думку позивача у відповідності до п. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Однак, за приписами статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій», що був чинний на момент здійснення самочинної реконструкції (перебудови), фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення незазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена, створена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила, створила річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно - житлові будинки, будівлі, споруди тощо виникає з моменту завершення будівництва, створення майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Тобто, приписи статті 331 Цивільного кодексу України визначають загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені.

Вказаною статтею визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 3 статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Тобто, законодавець надає можливість усунути порушення, пов'язане з будівництвом на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, у разі надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до положень статті 95 Земельного Кодексу України та статті 25 Закону України «Про оренду землі»орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

Як встановлено судовою колегією, рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 12.09.2008 року № 497 позивачу надано дозвіл на реконструкцію існуючого торгового ряду під тимчасовий павільйон з легких конструкцій (сандвіч-панелей) (а.с. 41).

Відповідно до п. 3 договору оренди від 02.10.2008 року, земельна ділянка надана позивачу для розміщення торгівельного ряду. Пунктом 14 договору оренди сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для комерційного використання.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не було отримано від власника земельної ділянки та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на будівництво та здійснення будівельних робіт на орендованій земельній ділянці, що останнім не спростовано.

Окрім вищенаведеного, судова колегія зазначає, що рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 12.09.2008 року № 497 надано дозвіл позивачу на реконструкцію існуючого торгового ряду під тимчасовий павільйон з легких конструкцій (сандвіч-панелей), дозвіл Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області № 1299 від 25.12.2008 року, виданий позивачу на «виконання будівельних робіт з реконструкції існуючого торгового ряду під тимчасовий павільйон з легких конструкцій»та свідоцтво Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області № 09.0000699 від 14.12.2009 року про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, свідчить про «реконструкцію існуючого торгового рядку під тимчасовий павільйон з легких конструкцій». Таким чином, всі рішення міської ради і її виконавчого комітету та дозвільні документи інших органів були видані позивачеві на реконструкцію тимчасового павільйону, тобто на тимчасову будівлю (споруду), зведення якої не потребує виконання робіт з улаштування фундаментів.

Статтею 181 ЦК України встановлено, що права власності на об'єкти нерухомого майна підлягають державній реєстрації.

Відповідно до норм п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди .

Матеріалами справи підтверджено, а саме технічним паспортом ОСОБА_6 обласного бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухомість від 28.03.2011 року на торговий павільйон, що розміщений по вул. В.Стуса, 32-В в м. Калуш, що позивач не здійснював будівництво нерухомого майна, а здійснив реконструкцію торгового ряду на тимчасовий павільйон, який не є капітальною спорудою (нерухомістю), оскільки як зазначено в технічному паспорті, стіни складаються з розбірних «сендвіч-панелей», перекриття виконано з «сендвіч-панелей»та покриття (дах) виконано з металу (а.с. 36).

Визначення павільйону наведено у Правилах пожежної безпеки на ринках України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 30 від 17.01.2005 року де зазначено, що павільйон - торговельний об'єкт у роздрібній торгівлі, який призначається для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщується в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців та в Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №327 від 24.10.2005 року, де зазначено, що павільйон -різновид об'єкта роздрібної торгівлі, який розташований в споруді легкого, некапітального будівництва з невеликою торговою залою і допоміжними приміщеннями.

Як встановлено судовою колегією, в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують державну реєстрацію такої нерухомості та позивачем судовій колегії не надано. Вищевказаної позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 16.02.2010 року у справі № 14/45.

Оскільки, торговий павільйон, який змонтовано позивачем з полегшених конструкцій, не зв'язаний з фундаментом є тимчасовою спорудою, а тому застосування до спірних правовідносин ч. 5 ст. 376 Ц України, яка регулює відносини визнання судом права власності на самочинне будівництво нерухомого майна є неправомірним, внаслідок чого місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку про підставність вимог позивача, які ґрунтуються на вищенаведеній нормі Цивільного кодексу України.

Крім того, вимоги позивача до виконавчого комітету Калуської міської ради є безпідставними, оскільки як пояснили представники позивача в судовому засіданні, вимоги пред'явлено до виконавчого комітету у зв'язку з тим, що рішенням № 100 від 23.02.2011 року оформлено право власності на тимчасовий павільйон з легких конструкцій. Позивач вважає, що дане рішення виконавчого комітету є незаконне, оскільки ним здійснено будівництво павільйону як капітальної будівлі, а тому звернувся із вимогою про визнання права власності на торговий павільйон.

Оскільки, виконавчий комітет Калуської міської ради не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном щодо якого заявлено позовні вимоги та не оспорює, та не претендує на таке право, а обґрунтовує законодавчою забороною на реєстрацію права на тимчасову будівлю -павільйон, то вимоги позивача до виконавчого комітету не ґрунтуються на ст. 392 ЦК України, якою встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Даний висновок апеляційного господарського суду узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова від 20.06.2011 року у справі № 16/257).

Щодо рішення виконавчого комітету Калуської міської ради № 100 від 23.02.2011 року, то в силу ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Вищенаведене рішення не відповідає вимогам п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 та ст. 181 ЦК України, в частині реєстрації права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, а тому приймаючи рішення про присвоєння окремого адресного номеру тимчасовому павільйону, оформлення на нього права власності та зобов'язання ОСОБА_6 БТІ видати свідоцтво про право власності на тимчасовий павільйон, виконавчий комітет Калуської міської ради порушив вимоги закону.

Інші доводи апеляційної скарги, а саме те, що існуюча споруда виходить за межі відведеної ТзОВ Фірма «Гоба»земельної ділянки та не дослідження місцевим господарським судом результатів геодезичної зйомки, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вони (дані докази) ніяким чином не впливають на встановлення судом обставин щодо здійснення позивачем реконструкції торгового ряду на торговий павільйон та ні позивачем, ні прокурором не обґрунтовано, які обставини матеріали геодезичної зйомки (а.с. 67) підтверджують, а план-схема земельної ділянки (а.с. 81), підтверджує лише, що торговий павільйон виходить за межі відведеної земельної ділянки, та не впливає на висновки щодо правомірності чи неправомірності набуття позивачем права власності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача відсутнє право на державну реєстрацію права власності на тимчасовий павільйон з легких конструкцій по вул. В. Стуса, 32-В в м. Калуші.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Прокурора м. Калуша задоволити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2011 року скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

В позові ТзОВ Фірма «Гоба»- відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т..

суддя Мурська Х.В.

суддя Якімець Г.Г.