Ухвала

від 16.09.2015 по справі 2а-3977/11/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-3977/11/2170

Категорія: 9.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Сологуб О.В., представників відповідача Кротко Н.М., Оперчук О.О. та Белінської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління ДФС у Херсонській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цюрупинський паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

29 липня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цюрупинський паперовий комбінат» звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 14.05.2012 року, просило суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0000242308 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 18 932 665,73 грн. за порушення ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

- податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0000232308 про нарахування штрафу в сумі 170,00 грн. за порушення ст. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами»;

- податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0000052300 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 1 188 192,00 грн., визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 620 178,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 155 044,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0000042300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем в розмірі 2 635 877,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 658 969,25 грн. (Т. 1 а.с. 3-11).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що підставою прийняття податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та визначення податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій стали висновки, які не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та фактичним обставинам справи, оскільки вказаним Законом чітко зазначено, що продаж векселів за кошти не є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому підстави набуття векселів не мають значення. Проте, ДПІ вважає, що передача векселів, придбаних не за грошові кошти та не переданих у забезпечення зобов'язань за раніше поставлені товари, має ознаки операції з поставки товарів. Крім цього, позивач вказує, що висновок ДПІ про відсутність підпису посадової особи ТОВ «Спартехнотрейд» на податкових накладних та невірне їх оформлення є безпідставним, оскільки факт підпису на податкових накладних уповноваженими особами ТОВ «Спартехнотрейд» готові підтвердити вказані особи як свідки, допитані у судовому засіданні, а дотримання форми заповнення податкових накладних підтверджується наданими до справи їх копіями. Позивач також вказує на протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень з питань порушень порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті та термінів їх розрахунків у сфері ЗЕД, оскільки висновок ДПІ щодо заборони здійснення уступки вимоги між резидентами при здійсненні експортно-імпортних операцій у зовнішньоекономічній діяльності не відповідає фактичним договірним зобов'язанням сторін, зокрема контракт №01-А від 02.11.2009 року, укладений між позивачем, нерезидентом - компанія «Норсмед Холдінг Лімітед» та ТОВ «Торговий дім «Моторекс» про уступку права вимоги передбачає припинення зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Моторекс» перед нерезидентом - компанією «Норсмед Холдінг Лімітед» за кредитною угодою. А умови імпортного контракту №01-А від 02.11.2009 р. між позивачем та нерезидентом - компанією «Норсмед Холдінг Лімітед» припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно угоди від 02.11.2009 року, яка відповідає діючому законодавству. Таким чином, у податкового органу відсутні підстави для встановлення простроченої кредиторської заборгованості за імпортним контрактом та відповідно порушення строків повернення валютних цінностей за вказаним контрактом. Оскільки у ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» відсутні валютні цінності, які знаходяться за межами України, то вказана обставина спростовує правомірність прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафу за ненадання декларації про валютні цінності.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0000042300 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем в розмірі 2 635 877,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 658 969,25 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0000052300 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 1 188 192,00 грн., визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 620 178,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 155 044,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 19.04.2011 року №0000232308 про нарахування 170,00 грн. за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності за порушення Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0000242308 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 18 932 665,73 грн. за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Т. 4 а.с. 102-108).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Цюрупинської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління ДФС у Херсонській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року та прийняти нову, якою відмовити товариству у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Сологуб О.В., представників відповідача Кротко Н.М., Оперчук О.О. та Белінської Ю.О., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ проведено документальну планову перевірку TOB «Цюрупинський паперовий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складений акт від 05.04.2011 р. №212/23-1/32104275 (далі - акт перевірки), яким встановлені наступні порушення:

- пп. 3.1.1 ст. 3, пп. 3.2.1 п. 3.2. ст. 3, пп. 7.2.1 п. 7.2 , пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 2 635 877,00 грн., у т.ч. у березні 2010 p. на суму 1 241 549,00 грн., у червні 2010 p. на суму - 105 988,00 грн., у жовтні 2010 p. на суму 218 832,00 грн., у листопаді 2010 р. на суму 729 161,00 грн., у грудні 2010. На суму 340 347,00 грн., завищено бюджетне відшкодування у сумі 1 188 192,00 грн.; у т.ч. на розрахунковий рахунок у сумі 1 065 103,00 грн. та в рахунок майбутніх платежів у сумі 123 089 грн. (за листопад 2009 року у сумі 354 966,00 грн., за травень 2010 року у сумі 189 341,00 грн., за червень 2010 р. у сумі 123 089,00 грн., за липень 2010 р. у сумі 75 871,00 грн., за серпень 2010 р. у сумі 122 146,00 грн., за вересень 2010 р. у сумі 101 121 грн., за жовтень 2010 р. у сумі 198 393,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 23 265,00 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду Декларації з ПДВ (р.26) на суму 238 831,00 грн.;

- статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі встановлених порушень та висновків акту перевірки, ДПІ винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0000042300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем в розмірі 2 635 877,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 658 969,25 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0000052300 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 1 188 192,00 грн., визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 620 178,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 155 044,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0000232308 про нарахування штрафних санкцій за порушення ст. 1 Указу Президента України « Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами»;

- податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0000242308 про застосування штрафних санкцій в сумі 18 933 296,91 грн. за порушення ст. ст. 1, 2 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З акту перевірки вбачається, що підставою для відображення порушень Закону України «Про податок на додану вартість» в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість та відповідно збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість слугував один із висновків ДПІ, зокрема, про порушення позивачем пп. 3.1.1., п. 3.1., пп. 3.2.1. п. 3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань у сумі 2 352 000,00 грн., а саме: не нараховані податкові зобов'язання внаслідок операцій з відчуження векселів на загальну суму 11 760 000,00 грн., оскільки вказані векселі були до цього отримані позивачем на підставі договорів міни цінними паперами від 29.03.10 р. за №Б71/1, від 09.11.10 р. №Б150, від 08.10.2009 р. за №92 та не оплачені грошовими коштами, тому порядок оподаткування податком на додану вартість таких операцій визначається з урахуванням підпункту 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», як операції, що є об'єктом оподаткування цим податком.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Спірні правовідносини щодо вищевказаного порушення врегульовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. зі змінами та доповненнями (далі Закон України №334/94-ВР), Законом України від 03.04.97 р. №168/997-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України №168/997-ВР), діючими на момент виникнення вказаних правовідносин, а також законодавством з питань регулювання правовідносин у сфері обігу цінних паперів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

У відповідності з пунктом 6 Інструкції №7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженої постановою Правління НБУ від 02.08.1996 р. (із змінами та доповненнями, чинної на момент здійснення операцій з векселями), вексель є розрахунковим документом, за яким здійснюються безготівкові розрахунки.

Статтями 11-20, 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією (підписаною 07.06.1930 р.), встановлений порядок передачі векселів шляхом індосаменту, що визначає за векселем якість інструмента вексельного обороту.

Проте, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що чинне законодавство України не забороняє торгівлю векселями, як цінними паперами, що регулюється нормами цивільного права. У таких випадках вексель вибуває з вексельного обороту і набуває статусу боргового документу (стаття 216 Цивільного Кодексу України), який може бути предметом цивільно-правової угоди і в залежності від того, в якій якості використано вексель у господарській операції (як засіб платежу за придбані товари (роботи, послуги), чи як товар (фондова вартість), платник податку відповідно до чинного законодавства повинен визначити свої податкові зобов'язання.

За змістом пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Відповідно до п. 1.11 вказаного Закону термін «товари» розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

За змістом пункту 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до пп. 3.2.1., п.3.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону. Норми цього підпункту не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських та особистих чеків, цінних паперів, розрахункових та платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток.

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2008 року між ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» та ТОВ «Торговий дім «Моторекс», від імені якого діяло ТОВ «Київфінансконсультант» (ліцензія на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку з цінних паперів і фондового ринку), уклали договір міни цінних паперів №Б78/0408/010 та підписали акт прийому-передачі цінних паперів від 04.08.2008 року, за яким ТОВ «Торговий дім «Моторекс» та ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» обмінялись цінними паперами, зокрема останній в порядку обміну отримав від ТОВ «Торговий дім «Моторекс» векселі прості, емітовані ВАТ «Агромашбуд» № бланку АА 0965274, № бланку АА 0965275, № бланку АА 0965276, № бланку АА 0965277, № бланку АА 0965278, № бланку АА 0965279; вексель простий, емітований ВАТ «НВО «Композитних матеріалів» № бланку АА 0965365.

Також, 25.08.2008 року між ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» та ТОВ «Глобалстоксервіс» (ліцензії Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами) в інтересах та за рахунок ТОВ «Торговий дім «Моторекс», був укладений договір міни цінних паперів №Б 43 та підписаний акт прийому-передачі цінних паперів від 25.08.2008 року, за яким ТОВ «Торговий дім «Моторекс» та ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» обмінялись цінними паперами, зокрема останній в порядку обміну отримав від ТОВ «Торговий дім «Моторекс» вексель простий, емітований ВАТ «Агромашбуд», № бланку ЦП №АА 1176253, дата складання 20.03.2008, ціна продажу 4 945 000,00 грн., номінальна вартість векселя 5 000 000 грн.

В подальшому отримані за вказаними договорами міни векселі були продані TOB «Цюрупинський паперовий комбінат»

- ТОВ «Спартехнотрейд» згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №Б71/1 від 29.03.2010 року, про що сторони підписали акт прийому-передачі цінних паперів від 29.03.2010 року, яким TOB «Цюрупинський паперовий комбінат» передав ТОВ «Спартехнотрейд» векселі прості, емітовані ВАТ «Агромашбуд» № бланку АА 0965274, № бланку АА 0965275 на загальну продажну вартість 1 946 000,00 грн., та векселі прості, емітовані ВАТ «НВО «Композитних матеріалів» № бланку АА 0965339, АА 0965361, АА 0965362, АА 0965365 загальною продажною вартістю 3 854 000,00 грн., що загалом складає 5 800 000,00 грн.

- ТОВ «Папіртехнотрейд» згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №Б 150 від 09.11.2010 року на загальну суму 3 896 000,00 грн., про що сторони підписали акт прийому - передачі цінних паперів від 09.11.2010 року, за яким TOB «Цюрупинський паперовий комбінат» передав ТОВ «Папіртехнотрейд» векселі прості, емітовані ВАТ «Агромашбуд», № бланку АА 0965276, № бланку АА 0965277, № бланку АА 0965278, № бланку АА 0965279 на загальну суму 3 896 000,00 грн.

- ТОВ «Рентком Сервіс», від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Глобалстоксервіс» ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами, згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 92 від 08.10.2010 року та на виконання умов вказаного договору сторони підписали акт прийому - передачі цінних паперів від 08.10.2009 року, за яким TOB «Цюрупинський паперовий комбінат» передав ТОВ «Рентком Сервіс» вексель простий, емітовані ВАТ «Агромашбуд» № бланку АА 1176253 договірною вартістю 4 945 000,00 грн.

На момент здійснення перевірки ДПІ встановлено, що:

- за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б71/1 від 29.03.2010 року оплата векселів здійснена грошовими коштами частково в сумі 2 881 000,00 грн., а за цінні папери в сумі 2 919 000,00 грн. грошові кошти не надходили;

- за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б 150 від 09.11.2010 року оплата за векселі грошовими коштами за цінні папери в сумі 3 896 000,00 грн. не надходили;

- за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б 92 від 08.10.2010 року оплата за векселі грошовими коштами за цінні папери в сумі 4 945 000,00 грн. не надходили.

Враховуючи зазначене відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 3.1.1., підпункту 3.2.1. статі 3 Закону України від 03.04.97 №168/997-ВР «Про податок на додану вартість» та підставою для визначення податкових зобов'язань за договорами купівлі-продажу векселів в частині ненадходження позивачу грошових коштів за продані векселі, в сумі 2 352 000,00 грн., у т.ч. березень 2010 року - 583 000,00 грн. (2 919 000,00 грн. х 20 %), листопад 2010 року - 779 200,00 грн. (3 896 000,00 грн. х 20 %), жовтень 2009 р. - 989 000,00 грн. ( 4 945 000,00 грн. х 20%).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який визнав помилковим висновок податкового органу щодо вказаного порушення з огляду на таке.

Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів установлені пунктом 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою (далі за текстом пункту - векселі).

Так, відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 названого Закону для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Таким чином суд першої інстанції правильно виходив з того, що видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов'язань платника податку, зокрема, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Наведене поширюється на всі векселі, визначені у пункті 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»: векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та в подальшому передані в розрахунок за товари чи послуги, зокрема в порядку індосаменту. При цьому норма пункту 4.8 статті 4 вказаного Закону є спеціальною відносно інших норм Закону, які визначають об'єкти оподаткування (пункт 3.1 статті 3 цього ж Закону), а також правила оподаткування податком на додану вартість цінних паперів (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про протиправність визначення ДПІ податкових зобов'язань позивачу від операцій з відчуження векселів в сумі 2 352 000,00 грн.

Вирішуючи питання про правомірність висновку акту перевірки ДПІ щодо завищення позивачем податкового кредиту у сумі 1 710 900,00 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ згідно податкових накладних, складених з порушенням встановленого порядку, а саме: відсутній підпис посадової особи ТОВ «Спартехнотрейд» на податкових накладних на загальну суму поставки 10 265 400,00 грн., у т.ч. ПДВ -1 710 900 грн., яке було встановлено на підставі висновку акту ДПІ у м. Херсоні від 05.04.2011 року за №328/23-6/36008788 «Про неможливість підтвердження відомостей господарських відносин ТОВ «Спартехнотрейд» із платником податків TOB «Цюрупинський паперовий комбінат» за лютий - грудень 2010 р.» суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Даним актом встановлено, що згідно пояснень керівника ТОВ «Спартехнотрейд» ОСОБА_6 та колишнього менеджера відділу збуту ОСОБА_7, вказані особи, маючи право підпису на бухгалтерських документах, не підписували податкові накладні, отримані ТOB «Спартехнотрейд» на суму ПДВ 1 710 900,0 грн. Службовою запискою від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні від 04.04.11 року №162263/26-1005 надано висновок Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру «Експол» від 04.04.11 року №57-3/11, згідно якому встановлено, що зображення підписів ОСОБА_7 у досліджених податкових накладних не відповідають його зразкам підпису, наданих в якості порівняльного матеріалу за рядом загальних ознак, а також за окремими ознаками підпису.

Порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач пов'язує з тим, що від ДПІ у м. Херсоні отримано акт про неможливість підтвердження відомостей ТОВ «Спартехнотрейд» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» за лютий - грудень 2010 р. від 05.04.11 р. №328/23-6/36008788, в якому відображені обставини щодо визнання керівником ТОВ «Спартехнотрейд» ОСОБА_6 та колишнього менеджера відділу збуту ОСОБА_7 факту не підписання ними податкових накладних, виписаних ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат», що також підтверджується висновком фахівця Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру «Експол» від 04.04.11 року №57-3/11.

Такі твердження здійснені податковим органом на підставі наданого до матеріалів справи пояснення директора ТОВ «Спартехнотрейд» ОСОБА_6 від 30.03.2011 року, які були надані невідомо кому, при цьому зі змісту якого не вбачається факт визнання не підписання спірних податкових накладних як ОСОБА_6, так і ОСОБА_7, проте зі змісту вказаного пояснення ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_7 працював менеджером ТОВ «Спартехнотрейд» з 01.03.2011 року. До його обов'язків входило підготовка відвантажувальних документів, контроль складання податкових звітів, повне відображення показників діяльності ТОВ ««Спартехнотрейд».

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що вказані пояснення керівника ТОВ «Спартехнотрейд» ОСОБА_6 надавалися ні в межах адміністративної, а ні кримінальної справи для з'ясування певних обставин саме по ній. При цьому, при наданні вищезазначених пояснень ОСОБА_6 не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а тому зазначені пояснення не можуть бути належними доказами в даній адміністративній справі.

Крім того, судом були враховані показання свідка ОСОБА_7, який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, який вказав на те, що він особисто підписував податкові накладні, виписані ним на TOB «Цюрупинський паперовий комбінат» та надав пояснення, які співпадають з текстом нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7 на ім'я начальника Херсонської обласної податкової адміністрації від 24.05.2011 року, згідно якої він просив повторно розібратись з його опитуванням, проведеним 31.03.2011 року робітником Херсонської податкової міліції ОСОБА_8.

На запит апеляційного суду позивачем були надані копії наказів №5 від 11.01.2010 р. та №17 від 17.12.2010 р. по ТОВ «Спартехнотрейд», згідно яких відповідальним за виписку податкових накладних був призначений саме ОСОБА_7, а на час його відпустки ці обов'язки покладалися на ОСОБА_9

Таким чином, суди 1-ї та 2-ї інстанції критично ставляться до пояснень ОСОБА_7, наданих 31.03.2010 р. в.о. начальника Скадовського ТВ ГВПМ ДПІ у м. Херсоні. До того ж вищезазначені докази протирічать іншим доказам у справі.

У статті 70 КАС України міститься застереження відносно того, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. У ст. 72 КАС України встановлено, що не доказуються при розгляді інших справ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, в якості доказів по справі відповідач надав висновок фахівця, який був зроблений на підставі відношення ГВПМ ДПІ у м. Херсоні №7897/10/26-1003 від 01.04.2011 року, проте відповідачем не були надані докази законних підстав щодо проведення почеркознавчого дослідження податкових накладних, оскільки призначення експертизи відбувається або в межах розслідування кримінальної справи, або в межах даної справи. Крім цього, ОСОБА_7 при допиті, як свідок, заперечив щодо надання оригіналу свого підпису для проведення почеркознавчої експертизи на податкових накладних.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що податкові накладні ТОВ «Спартехнотрейд» за період з лютого по грудень 2010 р. були підписані ОСОБА_7, який, будучи допитаним судом в якості свідка, підтвердив цей факт.

Згідно з абзацом першим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 цієї статті).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Судом враховано, що приєднані до справи письмові докази, податкові накладні на загальну суму поставки 10 265 400,00 грн., у т. ч. ПДВ - 1 710 900,00 грн. підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ «Спартехнотрейд» продукції.

Суд першої інстанції вірно керувався тим, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджена належним чином оформленими податковими накладними. Будь-яких доводів на спростування факту поставки, на яку видані податкові накладні, ДПІ не наводить. На момент поставки ТОВ «Спартехнотрейд» перебував в Реєстрі платників податку на додану вартість.

Наведене спростовує доводи податкового органу про порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, оскільки вони відповідають вимогам Закону №168/97-ВР в частині їх належного оформлення, тому висновок ДПІ про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту 1 710 900,00 грн. за цими податковими накладними суд обґрунтовано визнав безпідставним.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про протиправність прийнятих ДПІ податкових повідомлень-рішень №0000042300 та №0000052300 від 19.04.2011 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 2 635 877,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 658 969,25 грн. та зменшено суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ в сумі 1 188 192,00 грн., визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 620 178,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 155 044,00 грн..

Вирішуючи питання про правомірність нарахування ДПІ пені в сумі 18 932 665,73 грн. за порушення ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», суд першої інстанції правильно зазначив про таке.

Як вбачається з акту перевірки, по імпортному договору поставки від 01.12.07 р. №139, укладеному позивачем з нерезидентом - компанією «Northmed Holding Limited» (Cyprus), ДПІ встановлена прострочена дебіторська заборгованість на загальну суму 2 421 640 дол. США. внаслідок не визнання її погашення ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» у бухгалтерському обліку на підставі угоди від 02.11.09 р., укладеної між компанією «Northmed Holding Limited» (Cyprus) та TOB «Цюрупинський паперовий комбінат» про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки у період виконання імпортної операції був укладений договір про уступку вимоги боргу між двома резидентами України, що є наслідком отримання виручки в іноземній валюті не підприємством-експортером або товарів по імпорту не підприємством, що здійснило попередню оплату постачальнику продукції, а іншим резидентом України. Згідно розрахунком ДПІ за порушення термінів надходження імпортної продукції від нерезидента по імпортному контракту від №139 від 01.12.07 з Компанією «Northmed Holding Limited»(Cyprus) за період з 01.10.09 по 31.12.10 р. позивач повинен сплатити пеню в сумі 18 932 665,73 грн.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, який з такою позицією відповідача не погодився.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» ( за договором - покупець) та Компанією «Northmed Holdings Limited» (Республика Кипр) ( за договором - продавець), був укладений імпортний контракт постачання №139 від 01.12.2007 р., за яким продавець зобов'язується поставити покупцю обладнання на загальну суму 3 000 000,00 Євро з кінцевою загальною вартістю продукції виходячи з фактично поставленої продукції. Оплата товару здійснюється покупцем в євро або доларах США шляхом банківського переказу грошових коштів в банк продавця згідно специфікацій. Згідно специфікації №11 від 03.08.2009 року та специфікації №12 від 05.08.2009 року до вказаного договору позивач здійснив попередню оплату за обладнання, зокрема банківських виписок за 06.08.2009 р. в сумі 700 000,00 дол. США з граничним терміном повернення валютних цінностей 02.02.2009 р., за 11.08.2009 р. в сумі 700 500,00 дол. США з граничним терміном повернення валютних цінностей 07.02.2010 р., за 13.08.2009 р. в сумі 693 500,00 дол. США з граничним терміном повернення валютних цінностей 09.02.2010 р., за 17.08.2009 р. в сумі 327 640,00 дол. США з граничним терміном повернення валютних цінностей 13.02.2010 р., що загалом складає 2 421 640,00 дол. США.

02 листопада 2009 року між ТОВ « Цюрупинський паперовий комбінат» та Компанією «Northmed Holdings Limited» була підписана угода про розірвання договору поставки №139 від 01.12.2007 р., згідно якої з моменту розірвання даного договору Компанія «Northmed Holdings Limited» зобов'язується повернути ТОВ « Цюрупинський паперовий комбінат» суму отриманої передоплати 2 421 640,00 дол. США.

02.11.2009 року між ТОВ «Торговий Дім «Моторекс» ( за текстом договору Боржник), Компанією «Northmed Holdings Limited» ( за текстом договору Кредитор) та ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» (за текстом договору Екваєрер) уклали контракт №01-А, за умовами якого ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» набуває право вимоги виконання ТОВ «Торговий Дім «Моторекс» зобов'язань, що виникли на підставі кредитної угоди №78.2 D.LA від 19.11.2007 р., укладеної з Компанією «Northmed Holdings Limited», розмір яких складається із загальної суми 2 410 460,66 доларів США (позика - 2380000,00 доларів США і проценти - 30 860,66 доларів США). ТОВ «Торговий Дім «Моторекс» зобов'язується сплатити грошові кошти ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» у сумі 2 410 460,66 доларів США в термін до 02.11.2011 року.

За відступлене право вимоги ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» повинно виплатити Компанії «Northmed Holdings Limited» 2 410 860,66 доларів США.

Одночасно, 02.11.2009 р. Компанія «Northmed Holdings Limited» підписала з ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої з моменту набрання чинності цією угодою припиняються -

- зобов'язання ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» перед Компанією «Northmed Holdings Limited» щодо сплати 2 410.860, 66 доларів США на підставі Контракту №01-А від 02.11.2009 року та 10 779,34 доларів США на підставі Генеральної угоди №Р07001 та специфікацій №5 та №9 до неї;

- зобов'язання Компанії «Northmed Holdings Limited» перед ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат» щодо сплати 2 421 640,00 дол. США на підставі договору поставки №139, специфікацій №11, 12 та угоди про розірвання вказаного договору.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з вищевказаними доводами ДПІ, оскільки фактичне припинення зобов'язань нерезидента - Компанії «Northmed Holdings Limited» за імпортним контрактом №139 та угодою про його розірвання в сумі 2 421 640,00 дол. США здійснено внаслідок зарахування однорідних зустрічних вимог ТОВ «Цюрупинський паперовий комбінат», який є резидентом.

Крім цього, судом враховано, що контракт № 01-А від 02.11.2009 року про уступку прав вимоги та угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.11.2009 року є чинними, відповідачем не надані докази щодо визнання їх недійсними або вони є предметом судового оскарження.

Статтею 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Прикметно, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі порядку розрахунків, шляхом підписання додаткових угод до нього. Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного Кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу, укладений договір є обов'язків для виконання сторонами.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 ЦК).

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватись за згодою обох сторін у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язань шляхом зарахуванням шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди обома.

Статтею 512 Цивільного Кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Разом з тим, підчас розгляду справи апеляційним судом була призначена судово-економічна експертиза, у висновку №1307/1308 якої зазначається, що проведеним дослідженням первинних бухгалтерських документів висновки Акта перевірки №212/23-1/32104275 від 05.04.2011 р. про порушення ТОВ «Цюрюпинський паперовий комбінат» статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» документально не підтверджується в частині погашення дебіторської заборгованості в сумі 2 421 640,00 дол. США шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.11.2009 р. між компанією «Northmed Holdings Limited», ТОВ «Цюрюпинський паперовий комбінат» та ТОВ «ТД «Моторекс» (Т. 5 а.с. 14-22).

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неправомірність нарахування позивачу пені в сумі 18 932 665,73 грн. за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внаслідок не визнання податковим органом угоди про припинення зобов'язань по імпортному контракту шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Вирішуючи питання про правомірність доводів ДПІ з посиланням на факт не зняття з контролю банком імпортного контракту постачання №139 від 01.12.2007 р., суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Одним з доказів порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є певна інформація, яку надав уповноважений банк, що здійснював валютний контроль за операціями клієнта у відповідності з нормами Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 №15-93 та Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. №136.

Відповідно до статей 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. п 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пункту 5 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» правління Національного банку України затвердило Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. №136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99 за №338/3631 (далі Інструкція № 136) з метою впорядкування здійснення банками валютного контролю за зовнішньоекономічними операціями своїх клієнтів.

У преамбулі Інструкції №136 вказано на те, що цією Інструкцією визначається порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями. Розділ 6 вказаної Інструкції передбачає відповідальність за недотримання її вимог винятково для банків.

Таким чином, у Інструкції № 136 зазначається про контрольну функцію банку, а не про настання правових наслідків для резидента у разі неподанням ним документів до банку з метою зняття з контролю імпортної операції цього резидента, зокрема невизнання податковим органом угоди про припинення зобов'язань за імпортною операцією шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами та, як наслідок, застосування штрафних санкцій.

Разом з тим, суд вірно зауважив, що з боку іншого контролюючого органу - Національного банку та його підпорядкованих банківських установ до позивача не були застосовані спеціальні санкції згідно з статтею 37 Закону України від 16.04.91 р. № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Перевіркою також встановлено порушення ст. 1 Указу Президента України від 18.05.1994 р. №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» в частині не подання позивачем декларації до податкового органу за вказаний період, як наслідок встановленої ДПІ в ході перевірки простроченої дебіторської заборгованості за імпортним контрактом з нерезидентом-компанією «Northmed Holding Limited»(Cyprus). Враховуючи, що судом визнано неправомірність висновку ДПІ щодо вказаного порушення, відповідно у податкового органу відсутні законні підстави для застосування до позивача штрафу у розмірі 170,00 грн., що є підставою для визнання протиправним податкового повідомлення - рішення №0000232308 від 19.04.2011 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цюрупинський паперовий комбінат».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем рішень.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Цюрупинської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління ДФС у Херсонській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов