Рішення

від 29.12.2010 по справі 5/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.10 Справа№ 5/122

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області до відкритого акціонерного товариства „Концерн ГалнафтогазВ» (найменування змінене на публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз») про зобов'язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства „Концерн ГалнафтогазВ» , просить суд зобов'язати відповідача повернути державі в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області майно недоторканного запасу, а саме 480 тонн бензину та 200 тонн дизпалива створеного відповідно до розпорядження представника Президента України по Закарпатській області від 24 лютого 1993 року № 11-рт «Про накопичення і зберігання в недоторканному запасі палива для заправки автомашин і шляхово-будівельної техніки народного господарства області, яка поставляється в Збройні сили України при мобілізації». Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

За твердженням позивача під час приватизації Ужгородського ППЗН Закарпатської обласної орендної виробничо-комерційної фірми «Закарпатнафтопродукт»до новоствореного підприємства -ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Ужгород», до його статутного фонду не увійшов недоторканий запас 480 тонн бензину та 200 тонн дизпалива, створений відповідно до Розпорядження Представника Президента України по Закарпатській області від 24.02.1993року №11-рп «Про накопичення і зберігання в недоторканому запасі палива для заправки автомашин і шляхово-будівельної техніки народного господарства області, яка поставляється в Збройні сили України при мобілізації». Це підтверджується п.3.2 Плану приватизації майна цілісного майнового комплексу Закарпатської обласної орендної виробничо-комерційної фірми «Закарпатнафтопродукт», затвердженого 21.07.1995р., який так і називається «Перелік і вартість майна, яке не підлягає приватизації». ОСОБА_3 оцінки вартості майна Ужгородського ППЗН Закарпатської обласної орендної ВКФ «Закарпатнафтопродукт», затвердженого 20.07.1995р., до статутного фонду не увійшло майно, яке не підлягає приватизації на суму 22020 млн. крб., зазначений ОСОБА_3 складений та затверджений відповідно до вимог Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 р. №36. Крім того, позивач стверджує, що те, що паливно-мастильні матеріали не підлягали приватизації підтверджує довідка за підписом Генерального директора ЗООВКФ «Закарпатнафтопродукт»та головного бухгалтера, згідно якої станом на 01.07.95р. на балансі Ужгородського ППЗН рахується 480 тонн бензину на суму 17 194 млн. крб., та 200 тонн дизпалива на суму 4 826 млн. крб.

Позивач вважає, що вищезазначені паливно-мастильні матеріали є державною власністю і обліковуються в реєстрі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств в процесі приватизації. Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на балансі, затвердженого Наказом ФДМУ та Мінекономіки України від 19.05.1999р. №908/68, зареєстрованого в Мінюсті України 24.06.1999р. за №414/3707, ФДМУ або його регіональне відділення виступає органом управління державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації. Тобто, як стверджує позивач, дії пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням цим майном повинні здійснюватися з дозволу органу приватизації. Як вважає позивач, відсутність будь-яких доказів про зняття з балансу, відчуження, споживання, утилізацію або списання іншим шляхом недоторканого запасу 480 тонн бензину та 200 тонн дизпалива дають всі підстави стверджувати про набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави, а, відтак, виходячи із змісту ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Оскільки відкрите акціонерне товариство „Концерн ГалнафтогазВ» створене внаслідок злиття відкритих акціонерних товариств, зокрема ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Ужгород», відповідно є правонаступником всіх його прав та обов'язків.

В судовому засіданні представник позивача просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Додатково надав копії: службової записки працівника фонду, актів перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Ужгород»від 05 липня 2000 року, від 06 липня 2004 року, від 18 серпня 2010 року, довідки, розпорядження представника Президента та витягів з реєстру державного майна, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Ужгород»та ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Хуст».

Представник відповідача позовні вимоги заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, вважає такі безпідставними покликаючись, зокрема, на факти, встановлені судовими рішеннями у справах, в яких брали участь ті самі сторони, і які на підставі ст. 35 ГПК України не потребують додаткового встановлення.

Також, відповідачем надано належним чином засвідчені документи, що підтверджують зміну найменування Відкритого акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз»та Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз».

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив надані докази суд вважає, що в позові слід відмовити повністю з наступних підстав.

ОСОБА_3 з матеріалами справи предметом спору є вимога позивача зобов'язати відповідача, як правонаступника відкритого акціонерного товариства «Закарпатнафтопродукт-Ужгород», повернути державі в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області майно мобілізаційного резерву, а саме 480 тонн бензину та 200 тонн дизпалива створеного відповідно до розпорядження представника Президента України по Закарпатській області від 24 лютого 1993 року № 11-рт «Про накопичення і зберігання в недоторканному запасі палива для заправки автомашин і шляхово-будівельної техніки народного господарства області, яка поставляється в Збройні сили України при мобілізації». За твердженням позивача, саме недоторканний мобілізаційний резерв 480 тонн бензину та 200 тонн дизпалива зберігався відкритим акціонерним товариством «Закарпатнафтопродукт-Ужгород»і внаслідок реорганізації цей мобілізаційний резерв знаходиться у відповідача.

При цьому позивач не називає марки, номенклатури, стандартів, технічних умов та вартості нафтопродуктів, що є предметом спору.

Правовою підставою позовних вимог позивач називає статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

ОСОБА_3 з ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Такі твердження позивача не ґрунтуються на законі та не відповідають фактичним обставинам даної справи, спростовуються фактами, встановленими рішенням господарського суду Львівської області від 07 листопада 2006 року по справі №1/804-20/215 (1/942-24/302), рішенням господарського суду Львівської області від 17 листопада 2009 року по справі №16/8 (6/189) та Постановою Вищого господарського суду України від 07 квітня 2010 року по справі №16/8 (6/189).

Відповідно до вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 33 ГПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а також встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07 листопада 2006 року, постановленим у справі №1/804-20/215 (1/942-24/302) за позовом РВ ФДМУ по Закарпатській області до ВАТ «Концерн Галнафтогаз»про визнання права державної власності на майно мобілізаційного запасу, що не увійшло до статутного фонду в процесі приватизації, а саме паливно-мастильні матеріали в кількості 480 т бензину та 200 т дизпалива, що є спірними у даній справі, позивачу відмовлено в позові повністю. Рішення набрало законної сили. Цим рішенням встановлено факт відсутності доказів наявності у відповідача на момент звернення до суду паливно-мастильних матеріалів у кількості 480 т бензину та 200 т дизпалива, звітів відповідача про збереження нафтопродуктів, щорічних актів інвентаризації нафтопродуктів. Рішенням суду від 07 листопада 2006 року також встановлено, що позов про визнання права власності на майно поданий щодо майна (речі), докази існування якого на момент розгляду справи судом, відсутні.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17 листопада 2009 року, постановленим у справі №16/8 (6/189) за позовом РВ ФДМУ по Закарпатській області до ВАТ «Концерн Галнафтогаз»про стягнення 17875520,74 грн. компенсації вартості переданих паливно-мастильних матеріалів в кількості 480 т бензину та 200 т дизпалива, що не увійшли до статутного фонду в процесі приватизації, як мобілізаційний запас, позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог. Рішення господарського суду Львівської області від 17 листопада 2009 року по справі №16/8 (6/189) переглядалось у касаційному порядку і постановою Вищого господарського суду України від 07 квітня 2010 року рішення суду залишено без змін. При цьому судами встановлено, що регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області не доведено закладення до державного резерву спірних нафтопродуктів, належності спірних нафтопродуктів на праві власності державі до приватизації Ужгородської фірми «Закарпатнафтопродукт», а також не доведено включення спірних нафтопродуктів до переліку майна, що не підлягало приватизації.

Надані позивачем копії плану приватизації майна цілісного майнового комплексу Закарпатської обласної орендної виробничо-комерційної фірми «Закарпатнафтопродукт»та акту оцінки вартості майна Ужгородської ППЗН; актів перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Ужгород»від 05 липня 2000 року, від 06 липня 2004 року, справки ЗООВКФ «Закарпатнафтопродукт»та довідки від 06 липня 2004 року за своїм змістом не доводять факту наявності у відповідача майна мобілізаційного резерву (паливно-мастильних матеріалів в кількості 480 т бензину та 200 т дизпалива) станом на час звернення з даним позовом і станом на дату розгляду спору.

ОСОБА_3 з актом перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Ужгород»від 18 серпня 2010 року, робоча група не була допущена працівниками Закарпатської філії ПАТ «Концерн Галнафтогаз»здійснити перевірку державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації.

ОСОБА_3 з витягом з реєстру державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Ужгород»: 301 - Об'єкти цивільної оборони, мобілізаційний ресурс: бензин - 200 тонн, дизпаливо - 85 тонн; дата інвентаризації - 13 листопада 1997 року.

ОСОБА_3 з витягом з реєстру державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Хуст»: 301 - Об'єкти цивільної оборони, мобілізаційний ресурс недоторканний мобілізаційний запас палива: бензин - 280 тонн, дизпаливо - 115 тонн; дата інвентаризації - 21 жовтня 1997 року.

Названі витяги теж не доводять факту наявності саме у відповідача майна мобілізаційного резерву (паливно-мастильних матеріалів в кількості 480 т бензину та 200 т дизпалива).

Таким чином в матеріалах справи відсутні і позивачем не надані й не названі належні докази, які б доводили факт набуття позивачем майна або збереження його у себе за рахунок позивача без достатньої правової підстави чи які б доводили факт набуття позивачем майна або збереження його у себе за рахунок позивача підставно, проте підстава набуття або збереження згодом відпала.

Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву визначає закон України «Про державний матеріальний резерв»(далі закон), який також регулює відносини в цій сфері.

Відповідно до вимог ст. 1 закону, державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання). До складу державного резерву входять:

- мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги;

- запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави;

- запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.

Порядок відпуску матеріальних цінностей з державного резерву визначено статтею 12 закону. Зокрема встановлено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється:

- у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною;

- у порядку тимчасового позичання; у порядку розбронювання;

- для надання гуманітарної допомоги; для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

- у разі настання особливого періоду.

Статтею 14 закону визначено відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву, зокрема:

П.1 - У разі необгрунтованої відмови від відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву керівники відповідних суб'єктів господарської діяльності несуть відповідальність, передбачену законодавством.

П.10 - У разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей. У разі недоцільності закладення і зберігання зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.

П.12 - У разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 відсотків від вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.

Конституцією України (ст.19) встановлено обов'язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

За приписами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вимагаючи повернення мобілізаційного резерву позивач не назвав і не обґрунтував його права вимагати повернення мобілізаційного резерву. Зважаючи на спеціальний статус державного матеріального резерву, його формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення, відчудження та інші операції з таким майном регулюються спеціальним законом - законом України «Про державний матеріальний резерв».

За умови доведення факту незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву; порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам та інших порушень для винних осіб настає відповідальність, встановлена статтею 14 закону України «Про державний матеріальний резерв».

Виходячи з викладеного позовні вимоги є незаконними й безпідставними.

Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Гриців В.М.