Постанова

від 01.11.2011 по справі 15/381

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.11 Справа № 15/381

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2011р.

у справі № 15/381

за позовом ОСОБА_1 державної музичної академії ім.М.В.Лисенка, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

про стягнення 39400,27 грн.

За участю представників :

позивача: ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.09.2011р. у справі № 15/381 задоволено ОСОБА_1 державної музичної академії ім.М.В.Лисенка, м.Львів та стягнуто з ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів, 39400,27 грн. боргу, 394 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ч.ч.1,2 ст.1212 ЦК України та того, що споживачами житлово-комунальних послуг в гуртожитках, в томі числі послуг з теплопостачання, є мешканці гуртожитків, які відповідно до п.38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 108 від 03.06.1986р., оплачують ці послуги за встановленими ставками; витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування житловою площею і окремо плата за них не стягується; а отже, відповідач безпідставно набув від позивача у період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р. 39400,27 грн., оскільки останній безпідставно сплатив їх за надані комунальні послуги з теплопостачання до гуртожитків по вищих тарифах, встановлених для бюджетних установ, а не по нижчих, встановлених для населення.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання»споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору на теплопостачання. А тому лише громадяни, які проживають в приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування житловою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду. Студенти не є наймачами (власниками) квартири (приватного) будинку, не укладають з власником чи балансоутримувачем гуртожитку договору про надання населенню послуг з теплопостачання, тому не можуть вважатися споживачами послуг з теплопостачання і сплачувати окремо за теплопостачання згідно з затвердженими тарифами. Відповідно до ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначення виконавця житлово-комунальних послуг віднесено до органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг. Відповідне рішення про визначення навчальних закладів виконавцями послуг відсутнє. Згідно з договором, укладеним між В ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ОСОБА_1 державною музичною академією ім.М.В.Лисенка, споживачем послуг з постачання теплової енергії в даному випадку є державний навчальний заклад, як бюджетна установа. Крім того, власники чи балансоутримувачі гуртожитків для учнів та студентів не можуть вважатися виконавцями комунальних послуг, оскільки вони безпосередньо не надають послуг з теплопостачання саме споживачеві на підставі договору надання населенню послуг з теплопостачання.

Апелянт покликається також на п.8.4 постанови від 20.01.1997р. № 38 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами», відповідно до якого послугами у сфері житлово-комунальних послуг, які можуть надаватися державними закладами є саме послуги з проживання в гуртожитках навчальних закладів, та зазначає, що в наведеному вище переліку не передбачено права державних навчальних закладів надавати комунальні послуги (тепло -, електро -, газо ,- водопостачання) населенню (особам, які проживають у гуртожитках вищого навчального закладу). Таким чином, стверджує, що витрати на утримання приміщення, зайнятого для проживання студентів, належать до категорії витрат, пов"язаних з навчанням громадян. А виділення в постанові від 20.01.1997р. № 38 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами» окремою послугою в сфері житлово-комунальних послуг з проживання в гуртожитках, пов"язана з можливістю надання навчальними закладами даної послуги в літній період чи у інших випадках не студентам навчального закладу.

Відповідно до п.1.1 Наказу міністерства освіти України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 27.10.1997р. № 383/239/131 підставою для надання конкретного виду платних послуг за розділом 1 "У сфері освітньої діяльності" постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. № 38 є договір (контракт) з фізичною або юридичною особою, в якому визначається порядок надання послуги, розмір та терміни оплати за надану послугу, заява фізичної особи. При цьому в даному наказі, визначено, що розмір плати за той чи інший вид послуги визначається на підставі її ціни.

Базою для визначення ціни послуги є розрахунок валових витрат, пов"язаних з наданням послуги. При визначені валових витрат необхідно керуватись ст.5 Закону України від 22.05.1997р. "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому в розділі 3 наведеного вище наказу, зазначається, що найбільш поширеними в практиці надання платних послуг з навчання громадян є господарські витрати на оренду приміщень, а також оплату опалення, водопостачання, каналізаційних стоків, електроенергії для проведення навчального процесу. Вартість господарських витрат обчислюється прямим розрахунком на основі: встановлених чинним законодавством ставок орендної плати,термінів навчання, площ, зайнятих для навчання та проживання, інших потреб з обслуговування учнів, студентів, курсантів, слухачів, норм витрат відповідно до БніПів, діючих тарифів, порядку розрахунків за комунальні послуги (за сезон або протягом року). За таких обставин, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що власники (балансоутримувачі) гуртожитків для студентів та учнів є видавцями комунальних послуг, які в подальшому надають послуги населенню, що в свою чергу свідчить про помилковість висновку про те, що послуги з теплопостачання надавались населенню, а не бюджетній установі, яка при визначені вартості послуг з проживання в гуртожитках включає послугу з теплопостачання в собівартість наданої в подальшому платної послуги студентам. Судом не враховано, що саме бюджетна установа є споживачем послуг з теплопостачання, а не кожен студент вищого навчального закладу зокрема та зроблено помилкове розмежування платних послуг навчального закладу у сфері освітньої діяльності та платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами у сфері житлово-комунальних послуг, оскільки і те і інше є складовою освітніх послуг, які надаються державними навчальними закладами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем є суб"єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Предметом діяльності ЛМКП «Львівтеплоенерго» є надання житлово-комунальних послуг споживачу (в даному випадку - навчальним закладам, з якими підприємство уклало конкретний договір). А предметом діяльності навчальних закладів є надання освітніх послуг.

Відповідно до рішення виконавчого комітету ЛМР № 844 від 03.10.2003р. тариф у розмірі 69,71 грн. та 76,16 грн. відповідно до рішення виконавчого комітету ЛМР № 138 від 15.02.2005р. встановлений для підприємств житлового господарства, виконавців комунальних послуг, які у подальшому надають послуги саме населенню, яке в подальшому сплачує кошти за комунальні послуги за встановленими тарифами, проте студенти та учні, які проживають в гуртожитках навчальних закладів, проживають в приміщеннях, що знаходяться в спеціальному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, за таких обставин, відповідно до п.38 розділу VI Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. № 208, плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадяться за встановленими ставками, а не тарифами. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата з них не стягується.

ЛМКП «Львівтеплоенерго» виставляло рахунки відповідно до прийнятих виконавчим комітетом тарифів груп споживачів визначених у рішеннях ЛМР № 844 від 03.10.2003р. та № 138 від 06.05.2005р., а саме:

- тарифи для населення за послуги з теплопостачання і гарячого водопостачання, які надаються виключно підприємствами житлового господарства, виконавцями послуг.

- тарифи для бюджетних установ і організацій та інших споживачів, які не користуються послугами підприємств житлового господарства.

- тарифи для бюджетних установ і організацій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів та інших споживачів крім населення.

В даному випадку, як стверджує апелянт, відповідно до укладеного з відповідачем договору позивач входить у категорію споживачів, які користувались тарифами для бюджетних установ і організацій та інших споживачів, які не користуються послугами підприємств житлового господарства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Львівська державна музична академія ім.М.В.Лисенка звернулась в Господарський суд Львівської області з позовом до ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»про стягнення 39400,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р. позивач сплатив відповідачу за теплову енергію 277914,17 грн. за тарифом, передбаченим для бюджетних організацій, тоді як для постачання теплової енергії у гуртожитки слід було застосовувати тариф для населення і сплатити 238513,90 грн., тобто на 39400,27 грн. менше, про що вказано у акті Контрольно-ревізійного управління у Львівській області від 24.05.2007р. № 03-01-21, складеному за наслідками ревізії фінансово-господарської діяльності позивача. Листами від 05.07.2007р. № 25/1-823 та від 03.10.2007р. № 25/1-1168 відповідач відмовився зробити позивачу перерахунок вартості теплової енергії по тарифу для населення, у зв'язку з чим позивач звернувся в господарський суд з вимогою про стягнення з відповідача зайво сплачених коштів в сумі позову.

В ході розгляду справи апеляційним господарським судом встановлено, що 01.10.2002р. між ОСОБА_1 державною музичною академією ім.М.В.Лисенка (споживачем) та ЛМКП «Львівтеплоенерго»(енергопостачальна організація) укладено договір № 18/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі -Договір), згідно з умовами якого енергопостачальна організація зобов'язалась постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах (зокрема до об'єктів споживача, в тому числі гуртожитків академії), а споживач зобов'язався отримувати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

В силу ст.ст.11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до положень ст.10 Закону України «Про ціни і ціноутворення», п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та Закону України «Про місцеве самоврядування»питання встановлення нових та зміни тарифів на житлово-комунальні послуги, в тому числі на послуги з теплопостачання, відноситься до виключної компетенції відповідних рад.

Рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 844 від 03.10.2003р. «Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання»з 15.10.2003р. тарифи на послуги з теплопостачання для населення становили 66,30 грн. за 1 Гкал., якщо послуги надаються підприємствами житлового господарства виконавцями послуг - 69,71 грн./Гкал., та з 01.01.2004р. тариф у розмірі 95,35 грн./Гкал. на теплову енергію для бюджетних установ.

Рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 138 від 15.02.2005р. з 23.03.2005р. встановлено тариф у розмірі 80,36 грн./Гкал. для населення на послуги з теплопостачання, які надаються підприємствами житлового господарства виконавцями послуг, та тариф у розмірі 100,18 грн./Гкал. за вироблену теплову енергію для бюджетних установ.

Як стверджують сторони та зазначено у акті Контрольно-ревізійного управління у Львівській області від 24.05.2007р. № 03-01-21, у період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р. на підставі виставлених ЛМКП «Львівтеплоенерго»рахунків за тарифами, як для бюджетних установ, позивач сплатив відповідачу за поставлену теплову енергію до гуртожитків 277914,17 грн.

Як стверджує позивач, після проведеної Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області ревізії фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 державної музичної академії ім.М.В.Лисенка, академія звернулася до ЛМКП «Львівтеплоенерго»з вимогою здійснити перерахунок вартості поставленої теплової енергії за завищеними тарифами, які встановлені для бюджетних установ, по тарифах, які встановлені для населення, та повернути переплачені нею кошти за послуги теплопостачання до гуртожитків. Однак, листами від 05.07.2007р. № 25/1-823 та від 03.10.2007р. № 25/1-1168 ЛМКП «Львівтеплоенерго»відмовилося провести перерахунок вартості теплової енергії.

Дані обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення 39400,27 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення зайво сплачених коштів, послався на те, що відповідач безпідставно набув від позивача 39400,27 грн., оскільки у період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р. безпідставно сплатив за надані комунальні послуги з теплопостачання до гуртожитків по вищих тарифах, встановлених для бюджетних установ, а не по нижчих, встановлених для населення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Львівська державна музична академія ім.М.В.Лисенка для мешканців гуртожитків є виконавцем житлово-комунальних послуг, а мешканці гуртожитків, їх кінцевими споживачами, а тому послуги з теплопостачання до гуртожитку мають сплачуватися за тарифами, встановленими для населення.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: споживачем житлово-комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; виконавцем -суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору .

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Отже, нормами спеціального закону передбачено, що відносини у сфері житлово-комунальних послуг повинні здійснюватись виключно на підставі укладеного між сторонами договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між академією та мешканцями гуртожитків не укладались договори з надання житлово-комунальних послуг.

Крім того, відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. № 38 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами», навчальні заклади у сфері житлово-комунальних послуг надають лише таку послугу, як проживання в гуртожитках навчальних закладів.

З огляду на викладене, позивач не може вважатись виконавцем житлово-комунальних послуг для мешканців гуртожитків, а вони, в свою чергу, їх споживачами.

Єдиними договірними відносинами з надання житлово-комунальної послуги з теплопостачання у приміщення гуртожитків, є вищевказаний Договір № 18/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р., укладений між позивачем та відповідачем.

Згідно з ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача та чи є для цього підстави.

Підставою набуття та збереження відповідачем сплачених позивачем спірних коштів є надання відповідачем позивачу житлово-комунальної послуги з теплопостачання на підставі договору.

Позивач не заперечує обставин надання відповідачем позивачу житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії до гуртожитків.

Згідно з умовами Договору № 18/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р. виконавцем житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді ОСОБА_1 державній музичній академії ім.М.В.Лисенка є ЛМКП «Львівтеплоенерго», а споживачем цієї послуги є саме академія -бюджетна установа.

З огляду на викладене, відповідач обґрунтовано застосував до позивача, при визначенні вартості послуг з теплопостачання, тариф, встановлений для бюджетних установ та підставно отримав від позивача сплачені в сумі позову 39400,27 грн. кошти.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції неправомірно застосували до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України та стягнув з відповідача на користь позивача 39400,27 грн., як безпідставно набутих.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Відтак, оскаржуване рішення слід скасувати, апеляційну скаргу -задоволити, в позові відмовити.

Тому керуючись ст.99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів , задоволити.

Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2011р. у справі № 15/381.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.