Постанова

від 08.11.2011 по справі 5008/801/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.11 Справа № 5008/801/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Мурська Х.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від прокуратури -не з'явився

від позивача -ОСОБА_2 -представник

від відповідача (апелянта) - ОСОБА_3 -представник

розглянув апеляційну скаргу ПП «Аутдор-Шарк», м. Ужгород б/н від 26.09.2011 р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 14.09.2011 р. (суддя Васьковський О. В.)

у справі № 5008/801/2011

за позовом Закарпатського транспортного прокурора в інтересах держави -Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень», м. Ужгород

до відповідача ПП «Аутдор-Шарк», м. Ужгород

про стягнення 15 909, 42 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.09.2011 р. у справі № 5008/801/2011 задоволено позов Закарпатського транспортного прокурора в інтересах держави -Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень», з ПП «Аутдор-Шарк», м. Ужгород на користь позивача стягнуто 13 067, 73 грн. основного боргу, 605, 89 грн. пені, 136, 72 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, не здійснивши повністю оплати за користування місцями для розміщення спеціальних рекламних конструкцій, продовжував користуватись ними, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, на суму якої нарахована пеня.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення повністю скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, встановлено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому, площа місця розташування рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0, 5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину. Апелянт вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про те, що додатковою угодою № 4 до договору № 14 від 10.09.2007 р. встановлена плата не за 1 кв. м землі, на якій розташовані рекламні конструкції, а за 1 кв. м самої спеціальної рекламної конструкції, оскільки рекламні конструкції не належать позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що залізниця не уповноважена розпоряджатись землею, яка перебуває в неї у постійному користуванні. Предметом договору є проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях, а отже, місце для розміщення реклами є місцем на площині рекламної конструкції, на якому замовник розміщує рекламу. Крім цього, залізницею плата за користування місцем для встановлення рекламної конструкції не стягується, умовами договору, а саме п. 6.3, чітко передбачено, що оплата здійснюється за виконані роботи.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.09.2007 р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця», м. Львів (виконавець) в особі Відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» та ПП «Шарк»(замовник) укладено договір № 14 про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях, згідно п. 2.1 якого виконавець надає замовнику в експлуатацію місце для розміщення спеціальної конструкції на пристанційній території за адресою: м. Ужгород, вул. Анкудінова-Дайки, біля залізничного моста - 1 рекламна конструкція розміром 6 х 3 кв. м.

Додатками до вказаного договору №№ 1 - 4 від 01.09.2008 р., 26.09.2008 р., 30.09.2010 р. та 28.01.2011 р. сторони передбачили, що виконавець надає замовнику в експлуатацію місця для розміщення спеціальних конструкцій на пристанційній території за наступними адресами: м. Ужгород, вул. Анкудінова -Дайки, біля залізничного моста - 1 рекламна конструкція розміром 6 х 3 кв. м; м. Ужгород, вул. Анкудінова -Коцюбинського - 1 рекламна конструкція розміром 6 х 3 кв. м; м. Ужгород, вул. Анкудінова -Станційна, біля залізничного переїзду - 1 рекламна конструкція розміром 6 х 3 кв. м; м. Ужгород, вул. Антонівська, в районі залізничного переїзду - 1 рекламна конструкція розміром 6 х 3 кв. м; м. Ужгород, вул. Анкудінова, біля світлофору - 1 рекламна конструкція розміром 6 х 3 кв. м.

Вартість робіт за цим договором встановлюється в розмірі 23 грн. за 1 кв. м спеціальної конструкції в місяць без врахування ПДВ та ПНР за період починаючи з 01.10.2010 р.

На виконання умов договору позивачем здійснено тимчасове розміщення спеціальних рекламних конструкцій, про що ним складені акти приймання-передачі послуг за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2011 року. При цьому, в даних актах зазначено, що виконавець здає роботи, виконані ним згідно договору, а ПП «Аутдор-Шарк»- приймає дані роботи без зауважень та гарантує їх оплату згідно умов договору.

Відповідно до п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у державній або приватній власності, встановлюється на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом. При цьому, площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки шириною 0, 5 м за периметром горизонтальної проекції цього засобу.

Місце для розміщення реклами, яке є предметом договору -це місце на площині рекламної конструкції, на якому замовник розміщує рекламу.

Розмір плати за розповсюдження (розміщення) реклами на території та об'єктах Львівської залізниці встановлюється у відповідності до Порядку визначення розміру плати за розповсюдження (розміщення) реклами на території та об'єктах ДТГО «Львівська залізниця». Базовий тариф на надання послуг по розміщенню зовнішньої реклами на території та об'єктах ДТГО «Львівська залізниця»для рекламоносія, що стоїть окремо, встановлений у розмірі 45 грн. за 1 кв. м площини для розміщення реклами -за розміщення зовнішеьої реклами на спеціальних конструкціях залізниці та 23 грн. за 1 кв. м -на спеціальних конструкціях замовника. При цьому, площа рекламної конструкції, на якій буде розміщена реклама замовника, визначається умовами договору, у даному випадку п. 2.1 договору передбачено розміщення реками на 5 конструкціях замовника площею 18 кв. м кожна. Загальна площа рекламних конструкцій становить 90 кв. м.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення прав та обов'язків є договори. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як зазначалрсь вище, додатковою угодою № 4 до договору № 14 від 10.09.2007 р. встановлено вартість робіт в розмірі 23 грн. за 1 кв. М спеціальної консторукції в місяць і дана угода поширюється на період правовідносин з 01.10.2010 р. А тому розрахунки проведені з врахуванням таких змін.

Із матеріалів справви вбачається, що позивач звертався з претензіями до ПП «Аутдор-Шарк»про сплату боргу та пені по договору, а також з пропозицією розірвати договір за взаємною згодою сторін (а. с. 16, 31, 32). Однак, відповідач залишив вказані претензії без відповіді та належного реагування.

Відповідлно до п. 6.5 укладеного між сторонами договору, у випадку прострочення замовником строків оплати (п. 6.4), замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України за кожний день прострочення від суми належної до сплати.

Судом встанволено, що відповідачем не здійснив оплати за період з листопада 2010 року по червень 2011 року в сумі 15 391, 03 грн. Проте, після заявлення позову відповідачем здійснено частково оплату поточних платежів згідно платіжного доручення від 20.06.2011 р. № 174 -в сумі 1 164, 05 грн. та платіжного доручення № 191 від 30.06.2011 р. -в сумі 1 159, 25 грн. Відповідно, станом на 01.07.2011 р. загальна сума боргу становить 13 067, 73 грн ., а розмір пені - 605, 89 грн. , що правомірно стягнуто судом першої інстанції.

Також слід зазначити, що залізницею плата за користування місцем для встановлення рекламної конструкції не стягується. Це підтверджується умовами договору, а саме п. 6.3, яким чітко передбачено, що оплата здійснюється за виконані по проведенні рекламної компанії роботи. Відповідач при підписанні актів приймав саме вимконані роботи і зауважень щодо їх виконання не подавав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 23.12.2010 р. у справі № 5008/801/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «Аутдор-Шарк»-без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Мурська Х. В.

Суддя Якімець Г. Г.

Повний текст постанови виготовлений 25.11.2011 р.