Постанова

від 28.11.2011 по справі 5010/1741/2011-20/64

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.11 Справа № 5010/1741/2011-20/64

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2011р.

у справі № 5010/1741/2011-20/64

за позовом приватного підприємства «СВ Холдинг», м.Львів

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 10000,00 грн. ,

з участю представників :

від скаржника -ОСОБА_2

від позивача -не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обовВ»язки, передбачені ст.22 ГПК України розВ»яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Позивач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в звВ»язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2011р. у справі № 5010/1741/2011-20/64 (суддя Кобецька С.М.) задоволено позов приватного підприємства «СВ Холдинг», м.Львів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ про стягнення 10000,00 грн. заборгованості та судові витрати.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки, як зазначає скаржник, платіжне доручення № 4411 від 02.07.2010р. за своєю природою не є договором позики, тобто документом, на підставі якого виникають цивільні права та обов»язки.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2010 р. позивач надав відповідачу грошові кошти на суму 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4411 від 02.07.2010р. Факт отримання зазначених коштів відповідач визнав у повному обсязі.

Відповідно до п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 30.03.2006 р. № 5555 "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств", виданого на виконання ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2006р., за № 477/12351, юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту).

Спірні правовідносини, що є предметом даного судового розгляду регулюються § 1 глави 71 Цивільного кодексу України "Позика". Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк, кредитор має право вимагати його в будь - який час.

19.07.2011р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів. Проте, відповідач відповіді на вимогу не надав, повернення грошових коштів не здійснив.

Що стосується заперечення відповідача про відсутність між сторонами Договору про надання фінансової допомоги, то слід сказати, що ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. При цьому, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами; рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, недотримання письмової форми при укладенні правочину між юридичними особами не тягне за собою його недійсність і породжує правові наслідки, які встановлені статтею 218 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням всіх наведених обставин та вимог діючого законодавства, суд підставно дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Факт отримання поворотної допомоги у сумі 10 000,00 грн. відповідач визнав, а доводи останнього з приводу недодержання письмової форми договору та відсутності у позивача права надання фінансової допомоги є не переконливими, не доведеними перед судом, спростованими позивачем та вище викладеними обставинами.

Крім того, приписи ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, вказують, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Відповідно до цієї норми судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. В даному випадку стороною документально підтверджено сплату адвокатських послуг за Договором про надання правової допомоги № 3/п від 19.07.2011 р., квитанція № 436_042_1/478 від 26.09.2011 р.

За таких обставин, суд обгрунтовано прийшов до висновку про правомірність вимоги позивача щодо відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2011р. у справі № 5010/1741/2011-20/64 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Орищин Г.В.