Постанова

від 07.12.2011 по справі 12/102

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.11 Справа № 12/102

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів: Гриців В.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради № 1366/09-15/в від 04.10.2011 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2011 року

у справі № 12/102

за позовом: Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача: ТзОВ «Прикарпатреєстр», м. Івано-Франківськ

за участю третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

1. Відкритого акціонерного товариства «Зелене господарство», м. Івано-Франківськ

2. Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

3. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

про визнання недійсним запису реєстру власників цінних паперів

За участю представників сторін:

від позивача -не з'явився

від відповідача -не з'явився

від третьої особи-1 -ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники

від третьої особи-2, 3 -не з'явились

Права та обов'язки сторін та третіх осіб, передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2011 року у справі № 12/102 (суддя Матуляк П.Я.) в задоволенні позовних вимог Івано-Франківської міської ради до ТзОВ «Прикарпатреєстр»про визнання недійсним запису до реєстру власників цінних паперів, здійсненого ТзОВ «Прикарпатреєстр»щодо передачі в корпоративне управління Управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому 51 % акцій ВАТ «Зелене господарство»- відмовлено.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в ході провадження у справі № К-20/11-2/42-19/3 судом надано правову оцінку акту №2-К від 12.05.1999 року та встановлено, що згідно даного акту та листа Івано-Франківського міськвиконкому від 07.04.1999 року № 05-08/05-649, регіональне відділення ФДМ України по Івано-Франківській області на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Постановою КМУ від 15.06.1994 року №412 та рішення третьої сесії Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21.02.1995 року передало пакет документів, який посвідчує управління корпоративними правами спільної власності територіальної громади міста у ВАТ «Зелене господарство» - Управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому, а тому з огляду на приписи статті 35 ГПК України, твердження позивача щодо неправомірності запису до реєстру власників цінних паперів, здійсненого ТзОВ «Прикарпатреєстр»щодо передачі в корпоративне управління Управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому 51 % акцій ВАТ «Зелене господарство»- безпідставні.

Також, суд першої інстанції в рішенні зазначив, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували або спростовували факт існування рішення Івано-Франківської міської ради про передачу повноважень щодо управління корпоративними правами будь-якій особі, чим не спростовано наявність інших похідних документів, які свідчать про те, що управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому безпідставно передано право управління корпоративними правами спільної власності територіальної громади міста Івано-Франківська щодо ВАТ «Зелене господарство».

Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу № 1366/09-15/в від 04.10.2011 року, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що:

- судом першої інстанції не взято до уваги те, що лист від 07.04.1999 року № 05-08/05-649 щодо передачі корпоративних прав по ВАТ «Зелене господарство»надавався не власником майна -Івано-Франківської міською радою, а виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, проте власник майна -Івано-Франківська міська рада рішень щодо надання таких повноважень виконавчому комітету не приймала;

- ТзОВ «Прикарпатреєстр»здійснюючи реєстрацію власників цінних паперів та акціонерів ВАТ «Зелене господарство», не перевіривши обставини, що стали підставою для реєстрації, вчинив неправомірну реєстрацію корпоративних прав, які належать Івано-Франківській міській раді за Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету міської ради;

- судом не взято до уваги, що в ОСОБА_2 № 2-к приймання -передачі в управління комунальних корпоративних прав по ВАТ «Зелене господарство»та ВАТ «АТП 0928»від 12.05.1999 року, йде мова лише про передачу пакетів документів, які посвідчують акції відкритих акціонерних товариств, а тому даний акт не давав жодних підстав для передачі корпоративних прав Івано-Франківської міської ради Управлінню житлово-комунального господарства.

Відповідач в судове засідання участь уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на апеляційну скаргу не подав. На вимогу ухвали апеляційного суду від 23.11.2011 року відповідачем подано угоду про реєстраційне обслуговування та надання послуг по веденню реєстру власників іменних цінних паперів № 20 від 20.01.1998 року, укладену між ВАТ «Зелене господарство»і ТзОВ «Прикарпатреєстр»та виписку з реєстру іменних цінних паперів.

Представник третьої особи-1 -ВАТ «Зелене господарство»в судових засіданнях та у відзиві на апеляційну скаргу від 14.10.2011 року, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції у даній справі без змін з підстав необґрунтованості доводів апеляційної скарги, оскільки вважає, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2010 року у справі № К-20/11-4/42-19/3, яке набрало законної сили, спростовано вимоги позивача у справі № 12/102 про неприйняття міською радою рішення про делегування управлінню житлово-комунального господарства повноважень щодо управління його корпоративними правами у ВАТ «Зелене господарство». Також, третя особа-1 вважає, що твердження позивача про те, що відповідно до акту № 2-К від 12.05.1999 року передано лише пакет документів, які посвідчують право на акції акціонерного товариства, безпідставні оскільки суперечать змісту останнього абзацу даного акту.

Крім цього, ВАТ «Зелене господарство»подано заяву від 20.10.2011 року про застосування строку позовної давності, а саме останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити за пропуском строку позовної давності, оскільки вважає, що позовна заява позивачем була подана до суду 10.09.2010 року, тобто більше ніж через три роки після того, як позивач дізнався або повинен, чи міг дізнатися про порушення свого права та інтересів у ВАТ «Зелене господарство».

06.12.2011 року через канцелярію суду від Івано-Франківської міської ради надійшло клопотання № 1731/09-15/в від 06.12.2011 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення участі уповноважених представників в судове засідання.

Судова колегія, вирішила у задоволенні даного клопотання відмовити, оскільки учасники судового процесу не позбавлені права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-4 ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 23.11.2011 року про відкладення розгляду справи на 07.12.2011 року, суд явку сторін обов'язковою не визнавав, а витребовувані докази позивач міг направити поштою. Крім того, справа неодноразово відкладалась з вини позивача, а саме його неявки в судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду, а тому, на думку судової колегії, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

Згідно виписки Реєстру власників іменних цінних паперів, наданої ТзОВ «Прикарпатреєстр»на вимогу ухвали Львівського апеляційного господарського суду (а.с. 158), Івано-Франківська міська рада є акціонером ВАТ «Зелене господарство»з часткою в статутному фонді 51%.

20.01.2008 року між ВАТ «Зелене господарство»та ТзОВ «Прикарпатреєстр»укладено договір № 20 про реєстраційне обслуговування та надання послуг по веденню реєстру власників іменних цінних паперів (а.с. 156-157), відповідно до п. 1.1 якого емітент доручає, а реєстратор бере на себе обов'язки по складенню та веденню реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «Зелене господарство»згідно з умовами цієї угоди, положенням Статуту емітента та чинним законодавством України.

На підставі листа Івано-Франківського міськвиконкому від 07.04.1999 року №05-08/05-649 (а.с. 90) регіональне відділення ФДМ України по Івано-Франківській області на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №412 та рішення третьої сесії Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21.02.1995 року по акту № 2-К від 12.05.1999 року (а.с. 16) передало пакет документів, який посвідчує управління корпоративними правами спільної власності територіальної громади міста у ВАТ «Зелене господарство»-Управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому.

Як зазначає позивач, в ході провадження у справі № К-20/11-2/42-19/3 за позовом Івано-Франківської міської ради до ВАТ «Зелене господарство», ПП «Весна-телерадіосервіс» про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Зелене господарство»щодо відчуження частини приміщень площею 296,54 кв.м розташованого в будинку на вул. Незалежності , 67 у м. Івано-Франківську, оформленого протоколом загальних зборів від 15.06.2004 року № 7 (п.5) та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 290,9 кв.м по вул. Незалежності, 67 в м. Івано-Франківську, укладеного між ВАТ «Зелене господарство»з ПП «Весна-телерадіосервіс»01.07.2004 року № 3036, йому стало відомо, що з доданого відповідачем витягу з реєстру власників цінних паперів станом на 09.02.2010 року 51 % акцій Івано-Франківської міської ради передано в корпоративне управління Управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в зв'язку з чим Івано-Франківська міська рада звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним запису до реєстру власників цінних паперів, здійсненого ТзОВ «Прикарпатреєстр»щодо передачі в корпоративне управління Управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому 51 % акцій ВАТ «Зелене господарство».

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи представника позивача в судовому засіданні 23.11.2011 року та заперечення представника третьої особи-1, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області слід залишити без змін, апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради -без задоволення, виходячи з наступного:

Приймаючи у справі рішення про відмову Івано-Франківській міській раді у позові, місцевий господарський суд застосував норму ст. 35 ГПК України, і прийшов до висновку, що факт передачі права управління корпоративними права спільної власності територіальної громади міста у ВАТ «Зелене господарство»Управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківської міської ради встановлено рішенням господарського суду Івано-Франківської області у справі № К-20/11-2/42-19/3 та не потребує доведення у даній справі, а тому твердження позивача щодо неправомірності запису до реєстру власників цінних паперів є безпідставні.

З таким висновком, апеляційна інстанція не погоджується, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктивний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктивного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

В п. 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», зазначено, що відповідно до частини другої статті 35 ГПК факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Отже, за змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, суб'єктивний склад сторін у справі № К-20/11-2/42-19/3 (позивач -Івано-Франківська міська рада, відповідач-1 - ВАТ «Зелене господарство», відповідач-2 - ТзОВ «Весна -Телерадіосервіс»(а.с. 21)), не є тотожним складу сторін у справі, що розглядається, а тому встановлення місцевим господарським судом преюдиціальності фактів, здійснено з помилковим застосуванням норм процесуального права. Однак, апеляційна інстанція вважає, що неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права не призвело до прийняття невірного рішення в цілому, а тому вважає, що підстав для скасування рішення немає.

В п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», вказано, що якщо помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку що вирішення спору, то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Що ж до порушення або неправильного застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, то згідно з частиною другою статті 104 ГПК воно може бути підставою для скасування або зміни рішення названого суду лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вище викладене в Інформаційному листі Вищого господарського суду України, апеляційна інстанція вважає, що позов Івано-Франківської міської ради до задоволення не підлягає та викладає власну правову кваліфікацію спірних правовідносин та правову оцінку обставин справи.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту порушеного права, а саме, способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позовною вимогою є вимога позивача про визнання недійсним запису до реєстру власників цінних паперів, здійсненого ТзОВ «Прикарпатреєстр»щодо передачі в корпоративне управління Управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому 51 % акцій ВАТ «Зелене господарство».

На думку судової колегії, запис в реєстрі про передачу в корпоративне управління Управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому 51 % акцій ВАТ «Зелене господарство»не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України та не є актом, ні нормативним, ні ненормативним, розмежування яких здійснено Конституційним Судом України у справі № 3/35-313 (справа про акти органів Верховної ради України), та не є актом органу господарського товариства.

Запис про управління корпоративними правами Івано-Франківської міської ради у ВАТ «Зелене господарство»здійснено ТзОВ «Прикарпатреєстр»на підставі норм Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року № 1000, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2007 року за № 49/13316 та Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»від 10.12.1997 року № 710/97-ВР (із змінами і доповненнями).

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлені договором або законом.

Втім, як норми Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів так і норми Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»не передбачають такого способу захисту як визнання недійсним запису до реєстру власників цінних паперів.

Натомість, розділом VII Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, передбачено порядок ведення системи реєстру та внесення до неї змін, та право особи, звернутись до суду у разі відмови внести зміни до системи реєстру. Тобто, нормами даного Положення передбачено спосіб захисту особи, яка вважає, що її право реєстратором порушено, а саме шляхом внесення змін до системи реєстру.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із рекомендаціями Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 року «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»(зі змінами і доповненнями), відповідно до п. 1.7 якого, господарські суди розглядають спори за позовами акціонерів до реєстраторів, пов'язані з внесенням змін до реєстрів власників іменних цінних паперів, укладенням, зміною, розірванням, визнанням недійсними договорів на ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Даний висновок підтверджується і п. 5 Постанови Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»від 24.10.2008 року № 13, а саме Верховний Суд зазначив, якщо ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює реєстратор в якості сторони, то у справі за позовами щодо внесення змін до системи реєстру повинні залучатися як сторони відповідне акціонерне товариство (АТ) та реєстратор.

У п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 року № 01-8/2229 «Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року», Вищий господарський суд на запитання, чи повинен господарський суд розглянути по суті позов, предмет якого не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відповів таке: господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Щодо посилання третьої особи на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з позовом, судова колегія зазначає, що правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 ЦК України, мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушене, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги. Вищевказаної позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 12.06.2007 у справі №П-9/161-16/165.

Крім того, згідно норми ст. 267 ЦК України, заяву про застосування позовної давності у справі може подати лише сторона і до винесення рішення судом, а не третя особа.

Оскільки, судовою колегією встановлено, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, то за таких обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з невірно обраним способом захисту порушеного права, а не у зв'язку із пропуском позивачем позовної даності.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2011 року залишити без змін, апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.