Постанова

від 16.11.2011 по справі 5010/1265/2011-14/66

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.11 Справа № 5010/1265/2011-14/66

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвської М.В.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, м.Івано-Франківськ б/н від 08.08.2011р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2011р.

у справі № 5010/1265/2011-14/66

за позовом ОСОБА_2 обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, м.Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Івано-Франківськ

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.04.2011р. №33 у справі №12/11-2011

за зустрічним позовом ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_2 обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, м.Івано-Франківськ

про стягнення штрафу у розмірі 17 000,00грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з»явився

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2011 р. у справі № 5010/1265/2011-14/66 (суддя Булка В.І.) відмовлено в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 обласної державної лабораторії ветеринарної медицини до ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.04.2011р. №33 у справі №12/11-2011.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ОСОБА_2 обласної державної лабораторії ветеринарної медицини про стягнення штрафу у розмірі 17 000,00грн задоволено.

ОСОБА_2 обласною державною лабораторією ветеринарної медицини подано апеляційну скаргу б/н від 08.08.2011р., в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 обласної державної лабораторії ветеринарної медицини задоволити, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що при визначенні територіальних (географічних) меж ринку надання послуг з лабораторних досліджень з видачею експертних висновків адміністративною колегією не було установлено мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. Територіальні межі Івано-Франківської області є значними, лабораторії розташовані в різних частинах області, тому не можуть розглядатися однією загальною територією, за межами якої надання послуг з лабораторних досліджень з видачею експертних висновків є неможливим та недоцільним, оскільки відстані між районами,в яких знаходяться лабораторії є значними. Також, скаржник зазначає, що при формування тарифів на платні ветеринарні послуги, скаржник керувався ст.99 Закону України «Про ветеринарну медицину», п.14.2.5 ст.14 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»та чинним Указом Мінсільгосппроду від 19.02.1996р. №51 «Про затвердження механізму формування тарифів за ветеринарні роботи», яким чітко вказано нараховувати в калькуляціях на розширення матеріально-технічної бази до 30% собівартості ветеринарних послуг, в зв»язку із чим позивачем економічно обгрунтовано встановлення відсотка розширення матеріально-технічної бази в калькуляціях в розмірі 29,9%. Вартість медикаментів та вартість предметів та обладнання є фактичними видатками позивача. В цьому випадку, на думку, скаржника, коли неможливо конкретно встановити детальні розцінки на матеріальні затрати, устаткування, які є прямими витратами на проведення лабораторних досліджень, матеріальні затрати автоматично попадають в накладні витрати. Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не встановлено, яким чином цінова поведінка останнього призвела чи могла призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або порушення інтересів інших суб»єктів господарювання чи споживачів на відповідних ринках і в чому полягають відповідні негативні наслідки. Щодо зустрічних позовних вимог, скаржник зазначає, що позивач у зустрічному позові не наводить жодних юридичних аргументів, які б доводили, що такий позов за своєю правовою природою є зустрічним і має розглядатися у межах єдиного провадження разом з первісним позовом про визнання недійсним рішення. На думку скаржника зустрічний позов про стягнення 17 000,00грн. штрафу неможливо було розглянути до вирішення спору про визнання недійсним рішення ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Івано-Франківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що скаржник не наводить жодного аргументу, в чому полягає недостовірність визначення часток ветлабораторії на ринку надання послуг з лабораторних досліджень. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що територіальне відділення виявило порушення в недотриманні наказу Мінсільгосппроду України №51 від 19.12.1996р., а саме п.7 цього наказу, відповідно до якого прибуток визначається у розмірі до 30 відсотків собівартості ветеринарних робіт і послуг без врахування вартості матеріалів. А також судом встановлено, що до розрахунку вартості послуг ветлабораторією включено 29,9 відсотка її собівартості на розширення матеріально-технічної бази, які розраховуються із суми накладних витрат. При розрахунку відсотка накладних витрат скаржник включає узагальнену суму фактичних витрат на матеріали, при цьому не включаючи суму витрат на матеріали на кожне окреме лабораторне дослідження, що збільшує фактичну суму прибутку ветлабораторії.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судових засіданнях, суд встановив наступне.

як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проводилось дослідження ринку надання послуг з лабораторних досліджень з видачею експертних висновків в межах Івано - Франківської області за даними 2010 року. По результатам дослідження відповідачем складена довідка від 07.03.2011р. (а.с.58-62).

Адміністративна колегія ОСОБА_2 обласного територіального відділенням Антимонопольного комітету України 14.04.2011р. прийняла рішення №33 у справі №12/ІІ-2011 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким встановлено,

що позивач в межах Івано-Франківської області на ринку надання послуг з лабораторних досліджень з видачею експертного висновку займав монопольне (домінуюче) становище в 2009 році з часткою 42,6 відсотка, в 2010 році - 43,3 відсотки;

визнано дії позивача, які полягають у встановленні в 2009-2010 роках економічно необгрунтованих тарифів на послуги з лабораторних досліджень з видачею експертного висновку, порушенням передбаченим п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з лабораторних досліджень з видачею експертного висновку, шляхом встановлення таких цін реалізації товару (послуг), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

накладено на позивача штраф у розмірі 17 000,00грн., який зобов"язано сплатити у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;

зобов"язано позивача розробити економічно обгрунтовані тарифи.

Дослідження ринку проведено відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України №49-р від 05.03.2002р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002р. за №317/6605 з наступними змінами та доповненнями.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні дослідження територіальним відділенням взято вісім суб'єктів господарювання - учасників ринку, які здійснюють діяльність з лабораторних досліджень з видачею експертного висновку в 2009-2010 роках на території Івано-Франківської області.

Згідно інформації, наданої кожним із восьми суб'єктів господарювання щодо обсягів наданих платних послуг з лабораторних досліджень продукції рослинного та тваринного походження з видачею експертних висновків, визначено частку кожного суб'єкта господарювання на ринку надання послуг з лабораторних досліджень з видачею експертного висновку в межах Івано-Франківської області відповідно до вищезазначеної методики визначення монопольного становища.

Відповідно до розрахунку встановлено, що частка лабораторії на цьому ринку за даними 2010 року складала 43,31 відсотка, а відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо його частка на ринку товару перевищує 35% і при цьому він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Вказане спростовує посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідачем порушено Методику визначення монопольного становища лабораторії на ринку платних послуг з лабораторних досліджень.

Як вбачається із матеріалів справи Територіальне відділення виявило порушення лабораторії, яке полягає в недотриманні наказу Мінсільгосппроду «Про затвердження механізму тарифів за ветеринарні роботи і послуги» №51 від 19.02.1996р.

Відповідно до вищезазначеного наказу прибуток визначається у розмірі до 30 відсотків собівартості ветеринарних робіт і послуг без врахування вартості матеріалів. Як встановлено територіальним відділенням, до розрахунку вартості послуг включено 29,9 відсотка її собівартості на розширення матеріально-технічної бази, які розраховуються із суми накладних витрат. При розрахунку відсотка накладних витрат лабораторія включає фактичні витрати на матеріали, що суперечить п.7 цього наказу та збільшує фактичну суму прибутку.

Крім того, затрати на медикаменти, предмети та обладнання лабораторія відносить до накладних витрат, і зазначає, що неможливо порахувати ці витрати на кожне одне окреме лабораторне дослідження з надання експертного висновку. Проте, при розрахунку вартості матеріалів на коже окреме дослідження, споживач (суб»єкт господарювання) платив би за матеріали, обладнання та медикаменти, які використовуються для цього лабораторного дослідження, яке він замовляє.

З огляду на викладене, внаслідок необгрунтованого розрахунку накладних витрат та завищення фактичної суми (прибутку) витрат на розширення матеріально технічної бази привабливість лабораторії для споживача могла б різко зменшитися і тому, за умов існування значної конкуренції на ринку, необхідною ознакою якої, відповідно до абз.1 ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»є можливість вибору споживача, вона б істотно утратила свою ринкову частку. За таких умов, маючи вибір споживач віддав би на лабораторну діагностику продукцію підприємству, яке б включало затрати на медикаменти та обладнання того дослідження, яке він замовляв та не завищувало (прибуток) витрати на розширення матеріально технічної бази.

Отже, судова колегія вважає, що такі дії лабораторії в частині встановлення економічно необгрунтованої вартості платних послуг з лабораторних досліджень шляхом економічно необгрунтованого розрахунку накладних витрат та завищення (прибутку) витрат на розширення матеріально технічної бази, є порушенням, передбаченим п.2 ст. 50 та п.1 ч.2 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з лабораторних досліджень з видачею експертного висновку, шляхом встановлення таких цін реалізації послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за порушення, передбачене п.2 ст.50 цього Закону, на суб»єкт господарювання накладається штраф у розмірі до десяти відсотків його доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Згідно із п.13 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.04.2007 №01-8/229 закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів, однак, п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ОСОБА_2 обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, м.Івано - Франківськ про стягнення штрафу у розмірі 17 000,00грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Приписами ст.17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»встановлені повноваження голови територіального відділення, одним з яких є: звернення до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України.

Згідно із ч.2, 3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.7 ст.56 Закону „Про захист економічної конкуренціїВ» у разі несплати штрафу в строки, передбачені рішенням, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф у судовому порядку.

Згідно із ч.4 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Однак, судова колегія зазначає, що приписи вищезазначаної статті закону не позбавляє господарський суд права прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву про стягнення штрафу за цим рішенням і після вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення, вирішити позовні вимоги в частині стягнення штрафу.

Як зазначалось вище, рішенням адміністративної колегії ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №33 від 14.04.11 у справі №12/11-2011 визнано дії ОСОБА_2 обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, які полягають у встановлені в 2009 - 2010 роках економічно необгрунтованих тарифів на послуги з лабораторних досліджень з видачею експертного висновку, порушенням, передбаченим п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, надання послуг з лабораторних досліджень з видачею експертного висновку, шляхом встановлення таких цін реалізації товару (послуг), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на скаржника накладено штраф у розмірі 17 000,00грн.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення скаржник отримав 29.04.2011р., отже строк добровільного виконання рішення закінчився 29.06.2011р.

Згідно з ч.2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували оплату штрафу.

Відповідно до ч. 7,9 ст.56 вказаного вище Закону у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку наведеним вимогам закону та сукупності встановлених у справі обставинам і дійшов правильного висновку про безпідставність заявленого у справі первісного позову, оскільки оспорюване рішення Адміністративною колегією ОСОБА_2 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято в межах наданих йому повноважень та обгрунтовано зібраними доказами. Вина скаржника у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції доведена.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суди ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2011 р. у справі № 5010/1265/2011-14/66 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий -суддя Галушко Н.А.

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.