Постанова

від 29.11.2011 по справі 5/84-14/120-26/61

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.11 Справа № 5/84-14/120-26/61

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2011р.

у справі № 5/84-14/120-26/61

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів

до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ

про стягнення збитків в розмірі 5912,33 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківського суду від 22.09.2011р. у справі № 5/84-14/120-26/61 частково задоволено позов Державного територіально-галузевого об"єднання «Львівська залізниця»до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ, про стягнення збитків в сумі 5912,33 грн., стягнуто з фізичної особи-підприємця фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ, на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в особі його відокремленого підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 4»(вул.Промислова,18а, м.Івано-Франківськ, 76000, і.к.01097148) збитки в сумі 4062,01 грн., 70,08 грн. державного мита та 162,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.22, 509, 526, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України та того, що відповідач неналежно виконав умови договору оренди № 5 від 01.06.2002р., укладеного між Львівською державною залізницею в особі відокремленого підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 4» та ФОП ОСОБА_2 щодо вчасного повернення об'єкту оренди.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити, з підстав у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2010р. у справі № 2/36 встановлені обставини безпідставного неукладення договору оренди, що потягнуло послідуюче звільнення приміщення. На думку апелянта, встановлені обставини мають силу преюдиції для оскаржуваного рішення у справі № 5/84-14/120-26/61. Крім того, скаржник стверджує, що ним долучено до матеріалів справи докази фактичного існування між сторонами договірних відносин; стверджує, що господарським судом неправильно вирахувано суму збитків, не застосовано при визначенні розміру збитків методику, затверджену КМ України, не враховано здійснене відповідачем поліпшення майна в розмірі 25%, що встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2009р. у справі № 12/44-14/71

В судовому засіданні представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 22.11.2011р. оголошувалась перерва до 29.11.2011р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи - підприємця льності ОСОБА_2 (про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в сумі 5912,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між Львівською державною залізницею в особі відокремленого підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 4»(далі орендодавець) та підприємцем ОСОБА_2 (далі орендар) укладено договір оренди № 5 від 01.06.2002р. (т.1 а.с.13-14), відповідно до якого орендарю передано в строкове платне володіння та користування приміщення загальною площею 16,7 кв.м. по вул.Залізнична, 14, м.Івано-Франківськ, терміном на один рік та дев"ять місяців. Відповідно до п.10.1 вказаного договору термін його дії закінчився 31.03.2004р. і на новий строк даний договір не укладався, проте відповідач відмовився звільнити орендоване приміщення в установлений термін (Акт відмови орендаря ОСОБА_5 від звільнення орендованого приміщення по вул.Залізничній, 14 в м.Івано-Франківську від 21.05.2004; а.с.174 том 1). А тому за приписами ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та ст.785 ЦК України орендар зобов'язаний був повернути об'єкт оренди, чого в добровільному порядку не зробив.

Наведені вище обставини встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2007р. у справі № 13/142, яким задоволено позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області до підприємця ОСОБА_5 - зобов'язано відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 17,4 кв.м. на першому поверсі в двохповерховій будівлі, що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Залізнична, 14. Дане рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2008р (т.1 а.с.16-18). Позивачем вчинялись всі необхідні дії для примусового виконання рішення у справі № 13/142, однак з незалежних від нього причин рішення суду у даній справі виконано не було.

Орендарем приміщення звільнено тільки 09.12.2009р. згідно з актом державного виконавця (а.с.15 том 1).

Одночасно Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області на підставі дозволу Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»від 19.03.2007р. було проведено конкурс на право оренди державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 28 кв.м. (17.4 кв.м на першому поверсі та 10.6 кв.м. на другому поверсі) в двохповерховій будівлі, що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Залізнична, 14, та перебуває на балансі відокремленого підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 4»державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця». За наслідками проведеного конкурсу протоколом засідання конкурсної комісії № 2 від 18.06.2007р. (а.с.20-21 том 1) переможцем було визнано підприємця ОСОБА_6, який запропонував максимальний розмір орендної плати - 2400,00 грн.

Проте, позивач не зміг передати в оренду приміщення площею 17.4 кв.м на першому поверсі вказаної будівлі через те, що його неправомірно займала підприємець ОСОБА_2

Судом встановлено, що після звільнення приміщення відповідачем у 2009 році між Регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській області, підприємцем ОСОБА_6 та Відокремленим підрозділом «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 4»ДТГО «Львівська залізниця»було укладено договір оренди державного майна № 80/09 від 22.12.2009р. (а.с.13-17 том 2), яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно - приміщення загальною площею 28, кв.м., в тому числі 17,4 кв.м. на першому поверсі та 10,6 кв.м. на другому поверсі в двоповерховій будівлі, що знаходиться на вул.Залізнична, 14 в м.Івано-Франківську. Умовами цього Договору передбачено, що передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною згідно з Звітами про оцінку, виконаних станом на 30.11.2006р., а розмір орендної плати становить 2400,00. грн. на місяць. Вказаний розмір орендної плати був взятий за основу розрахунку збитків позивачем, при цьому позивачем було враховано неотримані надходження від орендної плати тільки за приміщення площею 17,4 кв.м на І поверсі будівлі, які не були вивільнені відповідачем, та не враховано приміщення на ІІ поверсі площею 10,6 кв.м. Як пояснив позивач, даний договір не був підписаний однією із сторін, а саме - Відокремленим підрозділом «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 4»ДТГО «Львівська залізниця»», оскільки за базовий місяць орендної плати взято травень 2007р. На даний час договір № 80/09 від 22.12.2009р. не виконується, майно за актом підприємцю ОСОБА_6 не передано.

Згідно з Довідкою ДТГО «Львівська залізниця»№ 142 від 19.09.2011р. (а.с.37 том 2), підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. за фактичне використання державного майна здійснено проплати на загальну суму 1850,32 грн., що зараховані на рахунок БУ-4. Обставина сплати відповідачем позивачу у період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. 1850,32 грн. орендної плати за приміщення, що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Залізнична, 14 підтверджена відповідачем долученими до матеріалів справи копіями квитанцій № 109.000.1/120, № 59.000.1/72, № 116.000.1/125, № 212.000.1/232, № 260.000.1/280, № 377.000.1/412, № ПН 8347 (а.с.29-30 том 2).

Внаслідок того, що підприємець ОСОБА_2 не виконувала договірних зобов'язань по поверненню орендованого майна та безпідставно користувалась нежитловим приміщенням, ДТГО «Львівська залізниця»не мала змоги укласти договір оренди даних приміщень із переможцем конкурсу підприємцем ОСОБА_6 Відтак, ДТГО «Львівська залізниця», як балансоутримувач даного нерухомого майна, неотримала 30% орендної плати у період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р., яку би сплачував підприємець ОСОБА_6, що становить 5912,33 грн.

Відповідно до ст.2 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). В розумінні ст.22 ЦК України саме 5912,33 грн. неотриманого доходу ДТГО «Львівська залізниця»є збитками, тобто упущеною вигодою.

Як передбачено ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання (ст.610 ЦК України). За приписами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у формі відшкодування збитків. В п.1 ст.623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кретидорові завдані цим збитки. Відшкодування збитків є способом захисту цивільних прав та інтересів; особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ст.16, ст.22 ЦК України).

Пунктом 1 ст.224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.2 ст.224 ГК України та ч.2 ст.22 ЦК України, збитками наряду з іншим є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), і які згідно з ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається поряд з іншим і неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належною виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною 4 ст.623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

З дотриманням вимог ст.33 ГПК України позивачем доведено, що у період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. позивач мав можливість здавати приміщення по вул.Залізничній, 14 у м.Івано-Франківську, в тому числі загальною площею 16,7 кв.м., в оренду та отримувати орендну плату в розмірі 2400 грн. за місяць.

Згідно ч.1, ч.2 ст.614 ЦК України особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Вказаних обставин щодо неможливості звільнення приміщень відповідачем із незалежних від нього обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, у даній справі не встановлено, апелянтом не доведено.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність вимоги позивача про стягнення збитків, оскільки відповідно до п.2.4 договору, ст.785 ЦК України, ст.7 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»після закінчення дії договору оренди відповідач зобов'язаний був повернути орендоване нежитлове приміщення, чого в добровільному порядку не зробив, а відтак, своїми неправомірними діями - відмовою звільнити у встановлений договором термін орендоване приміщення, перешкоджав укладенню договору оренди з іншим орендарем - переможцем конкурсу. У випадку звільнення орендованого приміщення відповідачем, позивач міг би своєчасно укласти договір оренди з переможцем конкурсу підприємцем ОСОБА_7 та передати останньому майно в оренду, хоча зі своєї сторони виконав необхідні заходи для передачі вказаного приміщення в оренду. Згідно із здійсненим позивачем розрахунком (а.с.9 том.1) сума збитків за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. становить 5912,33 грн. При обчисленні суми збитків позивач виходив із обсягу 30% суми щомісячної орендної плати, яку б мав сплачувати переможець конкурсу на користь балансоутримувача орендованого приміщення (позивача), в розрахунку на обсяг площі, яку безпідставно займав відповідач. Перевіривши правильність визначення розміру збитків, господарський суд врахував обставину здійснення відповідачем у вказаний період платежів за користування приміщенням в загальній сумі 1850,32 грн., що підтверджується довідкою ДТГО «Львівська залізниця»№ 142 від 19.09.2011р. та квитанціями № 109.000.1/120, № 59.000.1/72, № 116.000.1/125, № 212.000.1/232, № 260.000.1/280, № 377.000.1/412, № ПН 8347 за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. (а.с.29, 30, 37 том 2). Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 4062,01 грн. збитків за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. є підставним та обґрунтованим.

З аналогічних підстав рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2009р. у справі № 22/13, яке вступило в законну силу, стягнуто з підприємця ОСОБА_2 на користь Регіонального відділення Фонду держмайна України 35018,78 грн. відшкодування збитків за період з 01.07.2007р. по 30.04.2009р.

Щодо наведених в апеляційній скарзі тверджень відповідача про те, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2010р. у справі № 2/36 встановлені обставини безпідставного не укладення договору оренди, що потягнуло послідуюче звільнення приміщення, і означені обставини мають силу преюдиції для оскаржуваного рішення у справі № 5/84-14/120-26/61, то апеляційний господарський суд вважає їх безпідставними, оскільки у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2010р. у справі № 2/36 вказано лише те, що «правовідносини сторін регламентувались договором оренди державного майна № 5 від 01.06.2002р., термін дії якого припинено 31.03.2004р.»та не вказано про обставини не переукладення договору з ОСОБА_2 Під час розгляду справи № 2/36 господарським судом ці обставини не досліджувались, оскільки вже були встановлені судовими рішеннями, які мали силу преюдиції, зокрема рішенням Господарського суду Івано-франківської області від 25.09.2007р. у справі № 13/142, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2008р. встановлено, що строк дії Договору оренди № 5 від 01.06.2002р. закінчився 31.03.2004р., а відмова Львівської залізниці переукласти договір оренди була правомірною.

Крім того, не відповідають дійсності твердження апелянта про те, що ним долучено до матеріалів справи № 5/84-14/120-26/61 докази фактичного існування між сторонами договірних відносин, оскільки оглядом матеріалів справи апеляційним господарським судом встановлено, що такі докази в матеріалах справи відсутні. Більше того, позивач стверджує, що їх не існує.

Також не знаходять свого підтвердження матеріалами справи покликання апелянта на обставину здійснення ним за згодою орендодавця (позивача) невідокремлюваних поліпшень орендованого майна в розмірі 25% його вартості, що, як стверджує апелянт, встановлено рішенням суду від 12.06.2009р. у справі № 12/44-14/71 та на що не звернув увагу суд першої інстанції при вирішенні даного спору.

Однак, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2009р. у справі № 12/44-14/71 за позовом ОСОБА_2 до ДТГО «Львівська залізниця», РВ ФДМ України по Івано-Франківській області, за участю третіх осіб ПП ОСОБА_6, ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання права власності у вбудованих приміщеннях будівлі по вул.Залізничній, 14 в м.Івано-Франківську встановлено, що «проведені відповідачем ремонтні роботи по поліпшенню орендованого приміщення позивачем з Львівською залізницею не погоджувались та дозвіл на їх невідокремлене поліпшення не надавався». Крім того, у вказаному судовому рішенні надано оцінку Висновку № В-508 будівельно-технічної експертизи від 20.02.2009р., на який покликається апелянт, та відхилено його за необґрунтованістю, суперечністю іншим матеріалам справи, неповноту відповідей на поставлені питання та їх невідповідність іншим фактичним даним.

Відтак, з огляду на викладене в сукупності, враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківського суду від 22.09.2011р. у справі № 5/84-14/120-26/61 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.