Ухвала

від 17.08.2010 по справі 2а-2572/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 року справа №2а-2572/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача : ОСОБА_1,

суддів: Сіваченко І.В.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання: Запорожцевій Г.В.

за участю сторін: представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл» ОСОБА_3 та представника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл» та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у адміністративній справі № 2а-2572/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

09 лютого 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001072341/0 від 22.06.2009р., № 0001072341/1 від 19.08.2009р., № 0001072341/2 від 27.10.2009р. про визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 580845,00грн., №0001032341/0 від 22.06.2009р., № 0001032341/1 від 19.08.2009р., № 0001032341/2 від 27.10.2009р. про визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 32501,00 грн.( т. 1 а.с. 4-6 )

В подальшому, позивач змінив позовні вимоги на просив суд визнати недійсними податкове повідомлення-рішення № 0001072341/2 від 27.10.2009р. про визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 580845,00 грн. та№ 0001032341/2 від 27.10.2009р. про визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 32501,00 грн. (т. 1 а.с. 228 )

25 травня 2010 року Донецький окружний адміністративний суд своєю постановою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл» задовольнив частково. (том № 1 арк. спр. 237-243)

Позивач в апеляційній скарзі (том № 1 арк. спр. 253-257, том № 2 арк.спр. 30-33) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в апеляційній скарзі ( том № 2 арк. спр. 7-8) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „РЕГІОН -ІНВЕСТ ОЙЛ" є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 34798455, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №735346, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради 12.12.2006р.

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Ленінському р-ні м. Донецька була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.12.2006р. по 31.12.2008р., результати якої відображені у акті перевірки № 174/23-3479845 від 09.06.2009р. (надалі - акт перевірки).

На підставі цього акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001072341/0 від 22.06.2009р., яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 387230 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 193615 грн., усього на суму 580845 грн. Також на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001032341/0 від 22.06.2009р. яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21667грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 10834 грн., усього на суму 32501грн.

Позивачем дані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до ДПІ у Ленінському р-ні м. Донецька та ДПА в Донецькій області, які рішеннями від 19.08.2009р. №27488/10/25-013-3 та від 26.10.2009р. №18923/10/25-013-5 залишили скарги позивача без задоволення. Після цього відповідно до п. 4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що затверджений наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N567/5758) з метою доведення строків сплати податкових зобов'язань відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.08.2009р. № 0001072341/1, № 0001032341/1 а також від 27.10.2009р. № 0001032341/2 та № 0001072341/2, останні з яких є предметом даного спору.

Колегія суддів оцінює обставини справи, відповідность прийнятого судового рішення нормам матеріального та процесуального права виходячи з наступного :

Відповідачем під час перевірки встановлено заниження задекларованих позивачем

доходів у 3 кварталі 2007 року на суму 222 500 грн. ( том № 1 а.с. 18). До цієї суми включається заниження валового доходу на 114 167 грн. у зв'язку з невключенням до складу валових доходів отриманої від ПП „Ронікс" передплати у сумі 26000 грн. 22.07.2007р. та 111000 грн. 31.07.2007р. Виходячи з цього порушення згідно з наданим розрахунком відповідачем за податковим повідомленням-рішенням №0001072341/2 від 27.12.2009р. відповідно до абз. „б" п. 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 28 541, 75 грн. та відповідно до п. 17.1.3 ст. 17 вказаного Закону застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 14 270, 87 грн.

Відповідно до п. 11.3.1. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (надалі - Закон № 2181-ІІІ), якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

При цьому, відповідно до п. 17.2 ст. 17 вказаного Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Позивач стверджує, що дохід від вказаної вище операції включений ним до декларації з податку на прибуток у 1 півріччі 2008 року (за фактом відвантаження продукції), тобто допущена помилка виправлена. Однак передбачений п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ штраф не сплачений.

Відповідачем у акті перевірки факт несплати штрафу та збільшення валових доходів у 2008 році підтверджується (том № 1 а.с. 19). Втім, відповідач не визнає, що це збільшення є виправленням помилки, яка була припущена позивачем у 2007 році. Такого висновку він дійшов через відмову позивача у листі від 12.05.2009 року (том № 1 а.с. 96) надати документи на підтвердження того, що збільшення валового доходу пов'язане саме з отриманою у липні 2007 року передплатою.

З урахуванням досліджених у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість висновків відповідача у цій частині, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки та заперечень відповідача (том № 1 а.с. 121), висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у 2007 році та відсутність подальшого виправлення такої помилки ґрунтуються на:

- відсутності документів на підтвердження того, що збільшення валових доходів за декларацією за 1 півріччя 2008 року обумовлене саме виправленням помилки;

- несплаті штрафу, який передбачений п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Матеріали справи містять копію постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009р. по справі №2а-9004/09/0570 за позовом ТОВ „Регіон-Інвест Ойл" до ДПІ у Ленінському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо проведення перевірки з перевищенням 10-ти денного терміну та визнання наказу від 18.05.2009 року про продовження терміну проведення перевірки таким, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Аналогічно, згідно з ч.2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Як вбачається зі змісту наведеної вище постанови (том № 1 а.с. 103, 104) апеляційним судом було встановлено, що відповідачем неправомірно було перебільшено встановлений законодавством 10-ти денний термін для проведення перевірки позивача. У зв'язку з цим відмова позивача надати документи до перевірки визнана належним способом захисту порушеного права.

За таких обставин відсутність у відповідача можливості перевірити зв'язок збільшення позивачем валових доходів за декларацією за 1 півріччя 2008 року з виправленням допущеної ним у 2007 році помилки обумовлена незаконними діями щодо перебільшення терміну для проведення перевірки.

Щодо несплати позивачем штрафу, який передбачений п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ колегія суддів виходить з того, що відсутність його нарахування не свідчить про відсутність самостійного виправлення помилки.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного вище Закону платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. У цьому випадку відповідно до п. 17.2 ст. 17 наведеного Закону відповідна сума недоплати збільшується на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від неї. З урахуванням приписів п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ вказаний штраф може бути окремо донарахований податковим органом як податкове зобов'язання (аналогічної думки також дійшов Верховний суд України у постанові від 25.03.2009 року по справі №21-1931во08), однак відповідачем цього зроблено не було.

За наведених обставин висновки відповідача щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 28 541, 75 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 14 270, 87 грн. є незаконними, а вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0001072341/2 від 27.10.2009р. у відповідній частині такими, що підлягають задоволенню.

Також у акті перевірки відповідач дійшов висновку про невключення до складу валових доходів у 3 кварталі 2007 року отриманих від ПП „Ронікс" коштів у сумі 108333 грн. (том №1 а.с.19). У зв'язку з цим порушенням відповідачем за податковим повідомленням - рішенням №0001072341/2 від 27.10.2009р. згідно з абз. „б" п. 4.2.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 27 083,25 грн. та згідно з п.п. 17.1.3 ст. 17 того самого Закону застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 13541,62 (див. розрахунок на а.с. 207).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.07.2007р. позивачем згідно з платіжним дорученням №60 отримані від ПП „Ронікс" грошові кошти у сумі 130000 грн., що підтверджується роздруківкою руху коштів по рахунку позивача від 03.07.2007р. (том № 1 а.с. 152). При цьому, у вказаному платіжному документі в графі „призначення платежу" міститься запис „Кредиторська заборгованість за ПММ згідно з актом звірення від 02.07.2007 року за договором №01/01-207 від 01.01.2007р., ПДВ 21666,67 грн.".

Відповідачем під час перевірки проведений аналіз бухгалтерських рахунків та первинних документів позивача за липень 2007 року, в результаті якого встановлена відсутність кредиторської заборгованості ПП „Ронікс". Зважаючи на це відповідач дійшов висновків про неправомірність вказаного формулювання призначення платежу, і як наслідок - необхідність включення отриманої суми до складу валового доходу у липні 2007 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Під час перевірки позивач надав пояснення, згідно з якими листом від 03.07.2007р. ПП „Ронікс" змінило призначення платежу. Позивачем надана копія цього листа ( том № 1 а.с. 154), у якому зазначено, що у платіжному дорученні № 60 від 03.07.2007р. на суму 130 000 грн. правильним призначенням платежу замість „Кредиторська заборгованість за ПММ згідно з актом звірення від 02.07.2007 року за договором №01/01-207 від 01.01.2007р.", слід вважати „повернення грошових коштів згідно з листом від 03.07.2007р.".

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам законодавства лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до п. 32.3 ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні " банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів з урахуванням особливостей, встановлених п.22.6 ст.22 цього Закону. Відповідальність за відповідність інформації , зазначеної в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється переказ, згідно з п.33.2 цього Закону, несе платник.

Згідно п. 2.9 наведеної вище Інструкції банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених нормативно-правовими документами Національного Банку України, які можуть стосуватися, зокрема, зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією банку, зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог нормативно-правових актів Національного банку) номера рахунку платника, назви та коду банку платника. Внесення банком змін до реквізиту платіжного доручення "Призначення платежу" нормативно-правовими актами не передбачається.

Згідно Інструкції спори між платником податку та отримувачем коштів з питань проведення розрахунків вирішуються ними без участі банків. Платники і отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку. Вказана правова позиція підтверджується листом Національного Банку України "Про виправлення в розрахунковому документі" № 25-113/1506-9580 від 26.09.2005р.

Відповідно до вищенаведеного, питання про внесення змін до реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача, вирішується між платником і отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними.

Таким чином, спростовуються висновки відповідача щодо отримання позивачем 03.07.2007р. від ПП „Ронікс" коштів у сумі 108333 грн. (130000 грн. - ПДВ 21666 грн.), які підлягали включенню до складу валових доходів у липні 2007 року. За аналогічних наведених раніш підстав колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що вказаний лист ПП „Ронікс" не був наданий позивачем до перевірки.

За таких обставин висновки відповідача про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 27083,25 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13541,62 грн. є незаконними, а вимоги про скасування спірних повідомлень-рішень у відповідній частині такими, що підлягають задоволенню.

За аналогічних підстав задоволенню підлягають позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0001032341/2 від 27.10.2009р. про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 21667 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10834 грн., усього на суму 32501 грн.

Дане податкове зобов'язання визначене відповідачем виходячи з висновків Акту перевірки (том № 1 а.с. 31) про заниження податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2007 року через ненарахування податкових зобов"язань на отриману від ПП „Ронікс" 03.07.2007р. оплату у сумі 130000 грн., що є порушенням п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Згідно з нормами цього підпункту датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Обставини, на яких грунтуються ці висновки Акту перевірки досліджені колегією суддів при вирішенні спору у частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 27083,25 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13541,62 грн.

Наведене порушення Закону України „Про податок на додану вартість" безпосередньо пов'язане з вказаними вище висновками відповідача про порушення Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". У зв'язку з цим з аналогічних викладених вище підстав колегія суддів вважає його таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Акт перевірки також містить висновки про заниження позивачем валового доходу у 2 кварталі 2008 року на суму 202149 грн. А саме, у 4 кварталі 2007 року ним було придбане паливо ТС-1 у кількості 36,04 т. За ціною 6473,01332 за тону на загальну суму 233287,4 грн. Реалізація даного палива у кількості 36,04 т. відбулась у 2 кварталі 2008 року приватному підприємству „Ронікс" за ціною 846 грн. за тону на загальну суму 31138,56 грн. Відхилення між сумою придбання та сумою реалізації палива ТС-1 складає 202148,84 грн. грн.

ПП „Ронікс" та позивач є пов'язаними особами, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про порушення п.п. 1.32 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що привело до заниження валових доходів у сумі 202148, 84 грн. (різниця між ціною придбання та ціною продажу палива) та, відповідно, податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 50537,25 грн.

Виходячи з цих висновків відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001072341/0 від 22.06.2009р., яким визначені податкові зобов'язання у сумі 384230 грн. (у тому числі за вказане порушення у сумі 50537,25 грн.) та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 193615 грн. (у тому числі за вказане порушення 25268,62 грн.). Після прийняття відповідачем за скаргою позивача рішення №27488/10/25-013-3 від 19.08.2009р., відповідно до п. 4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що затверджений наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за № 567/5758) було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001072341/1 від 19.08.2009р., яке за змістом аналогічне попередньому.

Під час розгляду скарги позивача на вказані податкові повідомлення-рішення ДПА в Донецькій області в порядку п. 4 ч. 6 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" була призначена позапланова виїздна перевірка позивача з питань правомірності визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток за період з 12.12.2006р. по 31.12.2008р. Результати цієї перевірки відображені відповідачем у акті № 3121/23/34798455 від 29.09.2009р.

У даному акті також відображені обставини продажу ПП „Ронікс" пального ТС-1 за ціною нижчою, ніж ціна його придбання на загальну суму 202148, 84 грн. (том № 1 а.с. 142). З посиланням на п. 1.32 ст.1, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем зроблений висновок про те, що вказана сума неправомірно включена до складу валових витрат позивача, оскільки ці витрати не пов'язані з його господарською діяльністю.

Виходячи з цих висновків відповідачем згідно з наведеним вище Порядком було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001072341/2 від 27.10.2009р., яке є предметом даного спору.

Колегія суддів вважає, що висновки відповідача у вказаній частині є правомірними, у той час як твердження позивача про вимушений продаж палива за ціною, що є нижчою від ціни його придбання, - необгрунтованими, з огляду на наступне.

Валові витрати виробництва та обігу, згідно із визначенням, наведеним в п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність, згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Господарський кодекс України в статті 3 визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. N 87, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Отже, під господарською діяльністю слід розуміти виготовлення та реалізацію продукції, що спрямоване на отримання саме прибутку.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивачем паливо ТС-1 у кількості 36,04 т. було реалізоване на загальну суму 31138,56 грн., у той час як придбане - за ціною 233287,4 грн., різниця склала 202148, 84 грн. Витрати на дану суму не призвели до отримання прибутку, тому не можуть вважатися такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на вимушений характер вказаного продажу через неможливість продати паливо за іншою ціною. Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частина 1 ст. 11 КАС України також передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Позивачем в обгрунтування вказаного твердження не надано суду належних доказів вказаної обставини, як не було їх надано і під час перевірки податковому органу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачем не спростовані викладені у акті перевірки висновки відповідача про завищення валових витрат на суму 202149 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0001072341/2 від 27.10.2009р. у частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 50537,25 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 25268,62 грн. задоволенню не підлягають.

Крім наведених вище порушень у акті перевірки відповідачем також відображене порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок якого завищені валові витрати у 3 кварталі 2007 року, 1, 2 кварталах 2008 року на суму 554892 грн.(том № 1 а.с. 25). Згідно з наданим відповідачем розрахунком це порушення призвело до визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 138723 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 69361,5 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0001072341/2 від 27.10.2009р.

Фактичні обставини даного порушення пов'язані з іншим порушенням, яке відображене у розділі 3 акту перевірки (том № 1 а.с. 21).

Так, відповідачем на підставі зворотньо-сальдових відомостей по рахунках 311, 631, 203, 91, первинних документів, журналу - ордеру по рахунку 203 було встановлено, що:

- станом на 01.07.2007р. залишок по бензину А-76 відсутній. Перше оприбуткування такого палива здійснено на підставі накладної від 31.07.2007р. за №3107/2 на суму 75340,33 грн., що видана його постачальником ПП „Дніпрокомплект". Реалізацію палива здійснено на користь ОП ПМС ДП „Макіїввугілля" на підставі накладних від 19.07.2007р. №8 на суму 20695,95 грн., від 19.07.2007р. №9 на суму 13739,58 грн., від 30.07.2007р. № 19 на суму 20695,95 грн.;

- станом на 01.07.2007р. залишок бензину А-80 відсутній. Перше оприбуткування такого палива здійснено на підставі накладної від 23.07.2007р. за №2307/1 на суму 75340,33 грн., що видана його постачальником ПП „Дніпрокомплект". Реалізацію палива здійснено на користь ОП ПМС ДП „Макіїввугілля" на підставі накладних від 16.07.2007р. № 4 на суму 20695,95 грн., від 16.07.2007р. №5 на суму 13739,58 грн.;

- станом на 01.03.2008р. залишок бензину експортного-технологічного відсутній. Перше оприбуткування такого палива здійснено на підставі накладної від 14.03.2008р. за № АН 03148 на суму 90222,93 грн., що видана його постачальником ТОВ «Агро-нафта». Реалізацію палива здійснено на користь ТОВ «Економінторг» на підставі накладної від 06.03.2008р. №06/03 на суму 41958,33грн. та на користь ТОВ «Маклер» на підставі накладної від 07.03.2008р. № 07/03 на суму 12233,33 грн.;

- станом на 01.03.2008р. залишок дизельного палива відсутній. Перше оприбуткування такого палива здійснено на підставі накладної від 06.03.2008р. за № АН 03067 на суму 222322,79 грн., що видана його постачальником ТОВ «Агро-нафта». Реалізацію палива здійснено на користь ППТД «Мастер-С» на підставі накладної від 05.03.2008р. №1/1 на суму 29166,67 грн.;

- станом на 01.04.2008р. залишок по бензину А-76 відсутній. Перше оприбуткування такого палива здійснено на підставі накладної від 11.04.2008р. за № 1104/3 на суму 91666,67 грн., що видана його постачальником ПП «Внешсервіс». Реалізацію палива здійснено на користь ТОВ фірма «Уран» на підставі накладних від 01.04.2008р. №1 на суму 18830,13 грн., від 07.04.2008р. №4 на суму 9089,71 грн., від 09.04.2008р. № 6 на суму 26242,54 грн.

Таким чином, після оприбуткування отримана продукція не була продана у подальшому, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про невикористання її у господарській діяльності позивача.

Позивач не заперечує проти оприбуткування вказаної продукції на підставі накладних, які перелічені у акті перевірки, надав їх копії до матеріалів справи. В обґрунтування позовних вимог позивачем наведено, що дата оприбуткування палива відрізняється від дати його фактичного отримання. Це викликано невиконанням його продавцями встановленого ст. 662 ЦК України обов'язку з надання позивачеві документів, що свідчать про товар. Фактично отриманий товар був проданий позивачем до того, як ним були одержані накладні від його постачальників. Факт отримання товару раніш, ніж його відображення у накладних, позивач підтверджує оригіналами актів приймання нафтопродуктів від 01.04.2008р, 05.03.2008р., 19.07.2007р., 16.07.2007р., 06.03.2008р.

Колегією суддів не приймаються до уваги наведені позивачем доводи з огляду на наступне.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, шо використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Визначенням терміну „первинний документ", яке міститься у статті 1 того самого Закону передбачено, що ним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У разі приймання товарів, які прибули без документів, наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 р. № 193 передбачене складання Акту про приймання матеріалів за типовою формою № М-7. Згідно з цим наказом після приймання цінностей акти з прикладанням документів (товарно-транспортних накладних) передаються: один до бухгалтерії підприємства для обліку переміщення (руху) матеріальних цінностей, а другий відділу постачання або юридичному відділу для направлення листа-претензії постачальнику. Акт у 2-х примірниках складається приймальною комісією з обов'язковою участю матеріально відповідальної особи та представника відправника (постачальника) або представника незацікавленої організації. Акт затверджується керівником підприємства (організації) чи особою, яка на те уповноважена.

Надані позивачем акти приймання нафтопродуктів від 01.04.2008р, 05.03.2008р., 19.07.2007р., 16.07.2007р., 06.03.2008р. не відповідають жодній з вказаних вище вимог щодо їх складання. Вони також не містять усіх реквізитів первинних документів, обов'язковість яких визначена ч.2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на це, а також зважаючи на приписи ч.4 ст.70 КАС України колегія суддів не приймає до уваги вказані акти як належні докази отримання нафтопродуктів раніш, ніж це зазначено у накладних.

Як вже зазначалося, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Перше оприбуткування бензину А-76 було здійснене позивачем на підставі накладної від 31.07.2007р. за № 3107/2 на суму 75340,33 грн.; бензину А-80 - накладної від 23.07.2007р. за №2307/1 на суму 75340,33 грн.; бензину експортного-технологічного -накладної від 14.03.2008р. за №АН 03148 на суму 90222,93 грн.; дизельного палива -накладної від 06.03.2008р. за №АН 03067 на суму 222322,79 грн., бензину А-76 (у квітні 2008р.) накладної від 11.04.2008р. за № 1104/3 на суму 91666,67 грн.

Ці накладні підтверджують дати господарських операцій з отримання нафтопродуктів. Після цих дат за даними обліку позивача продаж цих нафтопродуктів відсутній.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно приписів п.п 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Позивачем не спростоване твердження відповідача щодо відсутності подальшого використання (зокрема, продажу) нафтопродуктів, тому висновки про завищення позивачем валових витрат у 3 кварталі 2007 року, 1, 2 кварталах 2008 року на суму 554892 грн. є обґрунтованими.

З огляду на це позовні вимоги у частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 138723 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 69361,5 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0001072341/2 від 27.10.2009р. задоволенню не підлягають.

Також у акті перевірки відповідачем відображене порушення позивачем п. 1.23 ст.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок якого занижені валові доходи у 3 кварталі 2007 року, 1, 2 кварталах 2008 року на суму 227092грн. (том № 1 а.с. 21). Згідно з наданим відповідачем розрахунком це порушення призвело до визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 56773 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28386,5 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0001072341/2 від 27.10.2009р.

Фактичні обставини даного порушення викладені вище та є тими самими, за яких мало місце завищення позивачем валових витрат у 3 кварталі 2007 року, 1, 2 кварталах 2008 року на суму 554892 грн. Так, відповідачем був встановлений продаж палива до його отримання (оприбуткування).

У даному випадку відповідачем зроблений висновок, що отримані товари набувають статусу безповоротної фінансової допомоги і підпадають під дію п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та вважає їх протиправними з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає у тому числі доходи з інших джерел, до яких п.п 4.1.6 п. 4.1 ст.4 вказаного Закону віднесені суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Визначення терміну „безповоротна фінансова допомога" міститься у п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з ним це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідачем не встановлено та не відображено у акті перевірки фактів одержання позивачем коштів, а так само й інших обставин, що перелічені у п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". Тому твердження відповідача про набуття одержаними товарами статусу безповоротної фінансової допомоги є необґрунтованим.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на п.п 4.1.6 п. 4.1 ст.4 вказаного Закону, згідно з яким до складу валового доходу належить вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Відповідно до п.п. 1.23 ст. 1 наведеного Закону безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

З наведених норм випливає, що законом визначений перелік підстав віднесення товарів до категорії безоплатно наданих і цей перелік є вичерпним. У разі виникнення однієї з цих підстав платник податків зобов'язаний включити вартість отриманого товару у звітному періоді, у якому виникла така підстава.

Відповідач у акті перевірки зазначив про заниження позивачем валових доходів у 3 кварталі 2007 року, 1,2 кварталі 2008 року у зв'язку з невключенням до їх складу вартості безоплатно отриманих товарів.

Накладні, на підставі яких позивач отримував товар від ПП .,Дніпрокомплект", ТОВ „Агро-нафта" та ПП „Внешсервіс" (від 31.07.2007р. за №3107/2 на суму 75340,33 грн., від 23.07.2007р. за № 2307/1 на суму 75340,33 грн., від 14.03.2008р. за №АН 03148 на суму 90222,93 грн., від 06.03.2008р. за №АН 03067 на суму 222322,79 грн., від 11.04.2008р. за №1104/3 на суму 91666,67 грн.) не свідчать про безоплатність такого отримання.

Інших підстав та документів, які б свідчили про безоплатне отримання товарів саме у 3 кварталі 2007 року, 1,2 кварталі 2008 року відповідачем не встановлено та не відображене у акті перевірки.

За таких обставин наведені висновки відповідача є необгрунтованими, що обумовлює задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001072341/2 від 27.10.2009 р. у частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 56773 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28386,5грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, при повному та всебічному урахуванні всіх обставин справи, тому відсутні підстави для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл» та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька - залишити без задоволення

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у адміністративній справі № 2а-2572/10/0570 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 серпня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 19 серпня 2010 року.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: І.В. Сіваченко

ОСОБА_2