Постанова

від 07.12.2011 по справі 5015/5033/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.11 Справа № 5015/5033/11

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді - Галушко Н.А.

суддів: Краєвської М.В.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«ОМО-БудінвестВ» , м.Львів б/н б/д (ОСОБА_2 №2517 від 17.11.2011р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 01.11.2011р.

у справі № 5015/5033/11

за позовом: акціонерного банку В«Банк регіонального розвиткуВ» , м.Київ в особі Львівського відділення Західного регіонального Управління Акціонерного банку В«Банк регіонального розвиткуВ» , м.Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) В«ОМО-БудінвестВ» , м.Львів

про стягнення 112 697,81грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник

від відповідача: не з'явився

Представник відповідача явку в судове засідання не забезпечив. Представникові позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України, представником позивача не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.11.2011р.(суддя Деркач Ю.Б.)позов задоволено повністю: стягнено з ТОВ «ОМО-Будінвест», м.Львів на користь акціонерного банку В«Банк регіонального розвиткуВ» , м.Київ 95 393 грн. 07 коп. заборгованості по відсотках, 3 721 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 13 583 грн. 54 коп. - 3% річних, 1 126 грн. 98 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ТОВ «ОМО-Будінвест», м.Львів подано апеляційну скаргу б/н б/д (Вх.№ ЛАГС 2517 від 17.11.2011 р.), в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 01.11.2011р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м.Київ в особі Львівського відділення Західного регіонального Управління Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м.Львів. Скаржник вважає рішення суду незаконним та необ'єтивним, винесеним без врахування усіх обставин, що мають істотне значення. В своїй апеляційній скарзі, скаржник вказує, що позичальник не міг виконати свої зобов'язання за кредитним договором належним чином та в обумовлені строки в силу обставин, що склалися на будівельному ринку України, не можуть вважатися належними та достатніми. Крім цього, скаржник зазначає, що виставлення банком вимоги, задоволеної Шевченківським судом м.Львова щодо негайного стягнення всієї суми боргу є фактичною відмовою банку від подальшого виконання умов договору. А за своєю правовою природою вимога про стягнення всієї суми заборгованості без внесення змін в договір про зміну строку погашення кредиту, є нічим іншим як односторонньою відмовою від договору з моменту виставлення такої вимоги. Разом з цим, скаржник посилається на п.3 ст.651 ЦК України згідно якої, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. А отже, задоволення позовних вимог судом першої інстанції після розірвання договору в односторонньому порядку є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, в процесі розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2007 р. між ТОВ В«ОМО-БудінвестВ» , м.Львів та АБ В«Банк регіонального розвиткуВ» , м.Київ в особі Львівського відділення Західного регіонального Управління АБ В«Банк регіонального розвиткуВ» , м.Львів (далі Банк) укладено кредитний договір № 094-К07, згідно умов якого, позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію в сумі 200 000,00 грн. за умови повернення наданих кредитних коштів не пізніше 05 листопада 2009 року.

В забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, а також сплати можливої неустойки (пені, штрафу) 06.11.2007 р. між позивачем, відповідачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 094-К07/п, за умовами якого, поручителі зобов'язуються перед Банком у повному обсязі відповідати за виконання ТОВ «ОМО-Будінвест»(відповідачем) зобов'язань, що існують або виникнуть у майбутньому на підставі укладеного кредитного договору.

Як встановлено судом першої інстанції, у визначені кредитним договором та додатковими договорами до нього строки, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим Банк звернувся до суду із позовною заявою про стягнення із відповідача та поручителів відповідної заборгованості. Таким чином, 05 травня 2009 року Шевченківським районним судом м. Львова було прийнято рішення, яким стягнуто з боржника (відповідача) та поручителів заборгованість, яка станом на 08.04.2009 року становила 185 464,15 грн.

Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач так і не повернувся до виконання взятих на себе обов'язків, в ході виконавчого провадження вимоги позивача задоволені не були.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення 95 393 грн.07 коп. заборгованості по відсотках, 3 721 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 13 583 грн. 54 коп. - 3% річних за період з 09.04.2009 року до 31.07.2011 р.

Спираючись на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, при цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, при цьому розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Крім цього, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, а до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 6.5. кредитного договору нарахування відсотків за кредитом повністю та остаточно припиняється в день фактичного повернення кредитів, причому цей день не враховується при нарахуванні відсотків.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за період з 09.04.2009 року до 31.07.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем по відсотках за користування кредитом становить 95 393,07 грн.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, позивачем нараховано відповідачу, які підлягають стягненню, інфляційні втрати у розмірі 3 721,20 грн. та три проценти річних у розмірі 13 583,54 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім цього, згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Окрім цього, судовою колегією не беруться до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на безпідставність стягнення всієї суми заборгованості по кредитному договору, оскільки дане питання вирішувалось в іншому провадженні.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 01.11.2011р. у справі № 5015/5033/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.