Постанова
від 06.12.2011 по справі 2/283
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.11 Справа № 2/283

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився

від відповідача (апелянта) -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 ОДПІ

на рішення господарського суду Рівненської області від 09.11.2004 р.

у справі № 2/283

за позовом ППФ «Укртогр-Експрес», м. Рівне

до відповідача ОСОБА_2 ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду поновлено провадження у даній справі згідно ст. 79 ГПК України.

рішенням господарського суду Рівненської області від 09.11.2004 р. у справі № 2/283 задоволено позов ППФ «Укртогр-Експрес», м. Рівне, визнано недійсним з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Рівне від 16.02.2004 р. № 0000242640/0/26/112 про нарахування 7 923, 89 грн. податку на додану вартість та 3 561, 95 грн. штрафних (фінансових) санкцій, з ОСОБА_2 ОДПІ на користь позивача стягнуто 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що в позивача не виникало підстав сумніватись у невідповідності установчих документів контрагентів та виданих ним податкових накладних. Саме по собі визнання недійсними установчих документів продавців не свідчить про незаконність віднесення до податкового кредиту покупцем сум ПДВ.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові, посилаючись на те, що місцевим господарським судом не з'ясовано, чи мали право ПП «Буан-Плюс»та ПП «Інтерлінк-Р.А.»складати і видавати ППФ «Укрторф-Експрес»податкові накладні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Рівненської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що на момент перевірки податковим органом всі суми податкового кредиту були підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, отриманими від ПП «Інтерлінк-Р.А.»та ПП «Буан-Плюс», які на момент видачі цих документів були зареєстрованими відповідно ДПІ Солом'янського та Деснянського районів м. Києва платниками ПДВ. Крім цього, позивач зазначає, що при здійсненні господарських операцій особа, яка укладала з цими контрагентами господарські договори, перевіряла наявність у них свідоцтв платника ПДВ.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки ППФ «Укрторф-Експрес»з питань взаємовідносин з В« Shanghai Babenko Trading Co.LTDВ» (Китай), ТОВ «Марс» (м. Іллічівськ), ПП «Буан-Плюс»(м. Київ) та ПП «Інтерлінк-Р.А.»(Китай) за період з 01.01.2002 р. по 01.04.2004 р. (акт від 11.02.2004 р. № 14/26-2/30647247), встановлено, що ППФ «Укрторф-Експрес»в січні -березні 2002 року до податкового кредиту включено придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Інтерлінк-Р.А.», ПП «Буан-Плюс»на загальну суму 47 543, 34 грн., в тому числі ПДВ 7 923, 89 грн.

Рішенням Деснянського районного суду в м. Києві від 13.06.2003 р. у справі № 2-3563/2003 визнано недійсним з моменту незаконної передачі корпоративних прав з порушенням чинного законодавства України, а саме з 21.12.2001 р. статут ПП «Буан-Плюс», зареєстрований Деснянською районною державною адміністрацією у м. Києві № 04889 від 06.12.2001 р., довідку про внесення до ЄДРПОУ ПП «Буан-Плюс»№ 11998 від 12.12.2001 р., а також визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ ПП «Буан-Плюс»№ 35340750 від 17.12.2001 р.

Рішенням Деснянського районного суду в м. Києві від 09.06.2003 р. у справі № 2-3552/2003 визнано недійсним з моменту державної реєстрації статут ПП «Інтерлінк-Р. А.», зареєстрований Солом'янською районною державною адміністрацією у м. Києві № 17963 від 10.12.2001 р., свідоцтво про державну реєстрацію СПД-юридичної особи «Інтерлінк-Р. А.»№ 17963 від 10.12.2001 р., які були зареєстровані невідомими особами на підставну особу-засновника з порушенням чинного законодавства України і які займалися фінансово-господарською діяльністю і укладали угоди, що суперечать інтересам держави і суспільства, а також виключено «Інтерлінк=Р. А.»з реєстру платників ПДВ з 14.12.2001 р., визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ № 36055811 від 14.12.2001 р. та визнано недійсними фінансово-господарські документи, видані від імені «Інтерлінк-Р.А.»з 10.12.2001 р.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно абз. 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ. Але, в абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податковий орган робить висновок, що особи, які не були наділені цивільною правоздатністю щодо діяльності ПП «Буан-Плюс»та ПП «Інтерлінк-Р.А.»в порушення вимог чинного законодавства використали право на складання первинних документів. Тобто, накладні, податкові накладні від ПП «Буан-Плюс»та ПП «Інтерлінк-Р.А.»не відповідають вимогам законів України, оскільки складені і підписані особами, не уповноваженими на це та не наділеними правоздатністю щодо діяльності вказаних СПД і які згідно рішення суду займались фінансово-господарською діяльністю і укладали угоди, що суперечать інтересам держави і суспільства. Отже, податкові накладні, що виписані від імені ПП «Буан-плюс»та ПП «Інтерлінк-Р.А.», є недійсними, не виконують функцію звітного та розрахункового документа, як це передбачено п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому сума ПДВ, що віднесена ППФ «Укрторф-Експрес»до податкового кредиту, є непідтвердженою. Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», такі суми ПДВ не дозволяється включати до податкового кредиту. Таким чином, як вважає податковий орган, ППФ «Укрторф-Експрес»порушено вимоги п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних ПП «Буан-Плюс»та ПП «Інтерлінк-Р.А.», які складені в порушення вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 7 923, 89 грн. та заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету, на суму 7 923, 89 грн.

Платнику було визначено суму податкового зобов'язання із застосуванням положень п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні вказано порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме складання податкових накладних особою, що вважається незареєстрованою платником податку, оскільки установчі документи та свідоцтва про реєстрацію платників податків продавців визнані в судовому порядку недійсними і як наслідок, неправомірно включено до податкового кредиту витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

У матеріалах даної справи містяться видані продавцями накладні № 004 від 01.01.2002 р., № 11 від 04.02.2002 р., № 4 від 01.01.2002 р., № 1811 від 18.03.2002 р., податкові накладні від 04.02.2002 р., від 01.02.2002 р., в яких є всі необхідні реквізити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва прийняті після укладення угод та видачі податкових накладних і як зазначає позивач, у нього не виникало підстав сумніватись у невідповідності установчих документів контрагентів та виданих ним податкових накладних, а саме по собі визнання недійсними установчих документів продавців не свідчить про незаконність віднесення до податкового кредиту покупцем сум ПДВ.

У матеріалах даної справи міститься рішення Рівненського міського суду від 14.10.2004 р. про оскарження постанов заступника начальника ОСОБА_2 ОДПІ по справах про адміністративне порушення. Рішеннями міського суду встановлено, що дії посадових осіб позивача по включенню до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні товару ПП «Інтерлінк-Р.А.»та ПП «Буан-Плюс»в січні - березні 2002 року, відповідали вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»і не можуть вважатись протиправними.

Згідно ст. 35 ГПК України, дані обставини не потребують доказування і є обов'язковими для вирішення господарської справи.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 09.11.2004 р. у справі № 2/283 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 ОДПІ -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.

Повний текст постанови виготовлений 08.12.2011 р.

СудЛьвівський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення06.12.2011
Оприлюднено30.09.2015
Номер документу51128063
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —2/283

Постанова від 06.12.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Бонк Т.Б.

Ухвала від 23.11.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Бонк Т.Б.

Ухвала від 28.05.2012

Господарське

Вищий господарський суд України

Бакуліна С. В.

Судовий наказ від 06.01.2011

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Боділовська Марина Михайлівна

Рішення від 28.12.2010

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Боділовська Марина Михайлівна

Рішення від 16.12.2010

Господарське

Господарський суд Донецької області

Мартюхіна Н.О.

Ухвала від 08.12.2010

Господарське

Господарський суд Донецької області

Мартюхіна Н.О.

Ухвала від 09.12.2009

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Боділовська Марина Михайлівна

Ухвала від 22.03.2010

Господарське

Господарський суд міста Києва

Домнічева І.О.

Судовий наказ від 05.03.2010

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Боділовська Марина Михайлівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні