Рішення

від 18.09.2015 по справі 641/3875/15-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/1362/2015 Справа № 641/3875/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2015 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Боговського Д.Є.,

за участю секретаря - Бєлової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кривошеїна І.М., про визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий № НОМЕР_1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які були укладені 30.12.2014 та посвідчені ПН ХМНО Кривошеїною І.М.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належали йому на праві приватної власності, однак він загубив кадастровий номер на земельну ділянку, про що повідомив свого сусіда, який запропонував мені свого знайомого ОСОБА_2, який може допомогти відновити втрачені документи. Для відновлення документів ОСОБА_2 було необхідно оформити доручення для представлення інтересів у різних державних органах та установах, а тому ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 30.12.2014 відвідали нотаріальну контору, де позивач підписав документи. Згодом, в березні 2015 року, коли ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса для складення заповіту на ім'я своєї онуки, виявилось, що в той день 30.12.2014 у ПН ХМНО Кривошеїної І.М. було укладено договори купівлі-продажу, за якими ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 належні йому житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1. Позивач стверджує, що ОСОБА_2 ввів його в оману, оскільки підписуючи ці договору, він вважав, що підписує довіреність; жодних грошових коштів від ОСОБА_2 він не отримував, він ніколи не мав наміру продавати належний йому будинок, оскільки розумів, що цим може порушити права його близьких та рідних людей, а саме його невістки та онуки, які тривалий час мешкають із ним у спірному будинку та зареєстровані за вказаною адресою, тим самим залишаючи їх без житла. Позивач стверджує, що ОСОБА_2 викликав в нього довіру, він йому довіряв та не допускав думки, що його обдурять. Водночас ОСОБА_1 зазначав, що в нього не було вільного волевиявлення для укладання оспорюваних договорів.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог, посилаючись на те, що він познайомився із ОСОБА_1, оскільки дізнався від знайомого, що останній вирішив продати свій будинок, при цьому в нього склалися погані відносини із його рідними, а тому він зберігав усі свої документи у сусідки. Оскільки для укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки у ОСОБА_1 були відсутні усі належні документи, останній запропонував ОСОБА_2 їх відновити, для чого в жовтні 2014 року було оформлено нотаріально посвідчене доручення, а також заповіт на ім'я ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_1 побоювався своїх рідних. У грудні 2014 року ОСОБА_1 у присутності нотаріуса підписав договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, отримав обумовлені договором грошові кошти, а тому підстав вважати, що в нього не було вільного волевиявлення на відчуження належного йому майна не має. Укладення цих правочинів жодним чином не зачіпає права та інтереси невістки та онуки ОСОБА_1, оскільки вони не є власниками оспорюваного нерухомого майна, а надані суду довідки про реєстрацію місця проживання вказаних осіб мають сумнівний характер.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_5 також заперечувала проти заявлених вимог в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Від третьої особи - ПН ХМНО Кривошеїної І.М. до суду надійшли письмові пояснення та клопотання про розгляд справи за її відсутності. З наданих письмових пояснень вбачається, що 30.12.2014 нею було посвідчено договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, за якими ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив житловий будинок за суму 240000,00 грн. та земельну ділянку за суму 340600,00 грн. Для оформлення даних договір нотаріусу були надані усі необхідні документи, після того, як продавець та покупець розрахувалися у кімнаті для розрахунків та повернутися до кабінету нотаріуса, остання запитала у продавця чи отримав він гроші, на що ОСОБА_1 відповів, що гроші від ОСОБА_2 він отримав повністю та матеріальних претензій до нього не має, після чого нотаріус посвідчила договори і вони пішли.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

30 грудня 2014 року ПН ХМНО Кривошеїною І.М. посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність, а ОСОБА_2 прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_1. Даним договором сторони підтвердили факт повного розрахунку за цей житловий будинок. Реєстровий № 2693.

30 грудня 2014 року ПН ХМНО Кривошеїною І.М. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність, а ОСОБА_2 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий № НОМЕР_1, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Даним договором сторони підтвердили факт повного розрахунку за цю земельну ділянку. Реєстровий № 2696.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що в нього не було наміру на відчуження житлового будинку та земельної ділянки, а ці правочини укладені ним під впливом омани з боку ОСОБА_2

Однак дана позицію позивача ОСОБА_1 спростовується показанням допитаних у судовому засіданні свідків.

Так, допитана в якості свідка ОСОБА_12 повідомила, що є сусідкою ОСОБА_1, який особисто в її присутності висказував бажання продати належний йому будинок, неодноразово скаржився на свою невістку та онуку, її син познайомив ОСОБА_2 із ОСОБА_14, останній виражав задоволення, що він знайшов такого гарного покупця на свій будинок.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомив, що він є сусідом ОСОБА_1, який прийшов до нього та повідомив, що бажає продати свій будинок, а частину грошових коштів віддати своїй невістці та онуці для придбання ними свого житла. ОСОБА_1 неодноразово скаржився, що він не потрібен своїм родичам. Свідок також повідомив, що йому відомо про оформлення довіреності на ім'я ОСОБА_2, про оформлення інших правочинів йому не було відомо.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомила, що вона є дружиною відповідача ОСОБА_2, їх спільний знайомий ОСОБА_11 повідомив, що його сусід бажає продати свій будинок. Також ОСОБА_1 не бажав, щоб його родичі дізналися про його наміри, а тому вони зустрічалися у сусідки. На той час ОСОБА_1 був хворий, свідок разом із чоловіком допомагали йому у лікуванні, відвідували у лікарні, згодом її чоловік ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 з'їздили до нотаріуса, оформили доручення для відновлення документів, в той час ОСОБА_1 склав заповіт на ім'я ОСОБА_2, в кінці 2014 року було укладено договори купівлі-продажу, які посвідчені нотаріусом.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_1, останній неодноразово в її присутності виявляв бажання продати свій будинок, при цьому мав погані стосунки із своїми рідними, не бажав, щоб вони дізнались про його наміри продати будинок, а тому зустрічався із ОСОБА_2 в неї.

Також вільне волевиявлення позивача ОСОБА_1 щодо розпорядження належним йому майно підтверджується фактом складання ним на ім'я відповідача ОСОБА_2 заповіту, посвідченого ПН ХМНО Кривошеїною І.М. 03.10.2014, на підтвердження довіри та намірів розпорядження ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 довіреність представляти його інтереси з питань підготовки документів для відчуження належних йому житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків невістка позивача ОСОБА_6, його онука ОСОБА_7 та її цивільний чоловік ОСОБА_13 повідомляли, що їм було невідомо про наміри позивача продати належний йому будинок та земельну ділянку, також їм не було відомо про складання заповіту на ім'я ОСОБА_2 Їм було лише відомо, що ОСОБА_1 загубив кадастровий номер на земельну ділянку та шукав можливість відновити втрачені документи, через деякий час їм стало відомо, що усі документи відновлено, однак вони знаходяться на зберіганні у сусіда ОСОБА_11 До лікарні свідки не їздили, щоб провідати ОСОБА_1, оскільки останній цього не бажав.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що він є сусідом позивача, останній повідомив, що знайшов чоловіка, який відновить втрачені документи на земельну ділянку, однак жодного разу не зазначав, що бажав продати свій будинок, також йому відомо, що позивач лікувався за власні кошти.

Показання даних свідків суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються поясненнями ОСОБА_1, даними у судовому засіданні, та суперечать письмовим доказам, дослідженим судом.

Позивач ОСОБА_1 також у судовому засіданні підтвердив, що повідомляв особисто своїй сусідці ОСОБА_12 про свій намір продати належний йому будинок та зустрічався із ОСОБА_2 саме у цієї сусідки.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ст.. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, їх властивостей і якостей речі, які значно звужують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Статті 10, 60 Цивільно-процесуального кодексу України передбачають, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Твердження позивача ОСОБА_1 про неотримання ним грошей суд оцінює критично, оскільки такі твердження спростовуються договорами купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, в яких зазначено, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти ще до складання цих договорів. Факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів також підтверджується поясненнями ПН ХМНО Кривошеїної І.М.

Реєстрація інших осіб в належному позивачу ОСОБА_1 житловому будинку не свідчить про його небажання продати будинок або про помилку щодо природи укладеного ним правочину.

Таким чином, судом не встановлено підстав недійсності договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30.12.2014.

Частиною 1 ст. 214 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд вважає заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Д. Є. Боговський