Ухвала

від 18.05.2016 по справі 641/3875/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

18 травня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Закропивного О.В., Мартинюка В.І.,

Мазур Л.М., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кривошеїна І.М., про визнання договорів недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними.

Позивач посилався на те, що житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, належали йому на праві приватної власності, однак він загубив кадастровий номер на земельну ділянку. Для відновлення документів було оформлено доручення на ім'я ОСОБА_4 для представлення інтересів у різних державних органах та установах.

У березні 2015 року (коли ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса для складення заповіту) виявилось, що 30 грудня 2014 року було укладено договори купівлі-продажу, за якими ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 належні йому житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1

Позивач вказував, що ОСОБА_4 ввів його в оману, оскільки підписуючи ці договори, він вважав, що підписує довіреність. Крім того, грошових коштів від ОСОБА_4 він не отримував, не мав наміру продавати належний йому будинок, в нього не було вільного волевиявлення для укладання оспорюваних договорів.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 30 грудня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу КривошеїноюІ.М. посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку, за умовами якого ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_4 прийняв у власність житловий з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Даним договором сторони підтвердили факт повного розрахунку за цей житловий будинок.

30 грудня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М. також посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_4 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий НОМЕР_1, надану для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Даним договором сторони підтвердили факт повного розрахунку за цю земельну ділянку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів навмисного цілеспрямованого введення ОСОБА_4 позивача в оману щодо фактів, які впливали на укладення оспорюваних правочинів шляхом повідомлення помилкових відомостей, надання підроблених документів, або у замовчуванні потрібних відомостей, отже не довів, що договори купівлі-продажу укладені під впливом омани з боку покупця.

Звертаючись до суду з позовом, правовою його підставою позивач зазначав ст. 230 ЦК України.

У п. 20 цієї постанови роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Частиною 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частиною 1 ст. 229 ЦК України встановлено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, до посвідчення вказаних договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки у жовтні 2014 року ОСОБА_3 надавав на ім'я ОСОБА_4 довіреність та склав заповіт, які посвідчені нотаріально.

Згідно з нотаріально посвідченою довіреністю від 03 жовтня 2014 року ОСОБА_3 була видана на ім'я ОСОБА_4 довіреність для вирішення питань підготовки всіх необхідних документів для відчуження житлового будинку та земельної ділянки.

Отже, ще з жовтня 2014 року ОСОБА_3 мав намір продати належний йому будинок та земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_3 на момент укладання договорів купівлі-продажу належного йому майна був ознайомлений з усіма умовами, наслідками укладання договорів, про що йому роз'яснював нотаріус.

Посилання позивача на те, що він не отримав коштів за продаж квартири, також не знайшло свого підтвердження, оскільки спростовується умовами договору, в якому зазначено, що сторони підтверджують факт повного розрахунку за продане майно до складання та підписання цього договору.

Крім цього, неналежне виконання грошового зобов'язання (оскільки позивач вказував на те, що він не отримав від відповідача гроші) не може бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: О.В. Закропивний

Л.М. Мазур

В.І. Мартинюк

В.А. Нагорняк