Ухвала

від 24.12.2015 по справі 641/3875/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження:№ 22ц/790/7400/15 Головуючий 1 інст. - Боговський Д.Є.

Справа № 641/3875/15-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кривошеїна І.М. про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

14 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання визнати недійсними на підставі ст.ст. 215, 230 ЦК України нотаріально посвідчені договори купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які були укладені 30.12.2014 між ним та відповідачем.

В обгрунтування позову посилався на те, що вказаний житловий будинок та земельна ділянка належали йому на праві приватної власності, однак він загубив кадастровий номер на земельну ділянку, про що повідомив свого сусіда, а останній запропонував свого знайомого ОСОБА_4 як особу, що може допомогти відновити втрачені документи. Для здійснення цих дій було необхідно оформити доручення на ім'я ОСОБА_4, у зв'язку з чим 30.12.2014 вони обоє відвідали нотаріальну контору, де він ( позивач) підписав документа. У березні 2015 року, коли він звернувся до нотapiyca для складання заповіту на ім'я онуки, з'ясувалось, що 30.12.2014 у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кривошеїної І.М. були укладені договори вищезазначені договори купівлі-продажу.

Позивач стверджував, що ОСОБА_4, якому він довіряв, ввів його в оману, оскільки підписуючи ці договори, він вважав, що підписує довіреність; жодних грошових коштів від ОСОБА_4 він не отримував та ніколи не мав наміру продавати належний йому будинок, оскільки розумів, що цим може порушити права його невістки та онуки, які тривалий час проживають з ним у спірному будинку та зареєстровані за вказаною адресою.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_3 вирішив продати належний йому будинок, оскільки між ним та його ріднею склалися погані стосунки, а тому він зберігав yci свої документи у сусідки. Оскільки для укладання договорів купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки у ОСОБА_3 були відсутні необхідні документи, останній запропонував йому відновити ці документи. У зв'язку з чим 03.10.2014 ОСОБА_3 була видана на його ( ОСОБА_4) нотаріально посвідчена довіреність для вирішення питань підготовки всіх необхідних документів для відчуження житлового будинку та земельної ділянки. За бажанням ОСОБА_3 останній також склав заповіт на його ім'я.

30 грудня 2014 року ОСОБА_3 в присутності нотаріуса підписав договори купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, отримав обумовлені договором грошові кошти, а тому відсутні підстави вважати, що в нього не було вільного волевиявлення на відчуження вказаного майна.

Відповідач зазначав, що укладення цих правочинів жодним чином не зачіпає права та інтереси невістки та онуки ОСОБА_3, оскільки вони не є власниками оспорюваного нерухомого майна, а надані до суду довідки про їх реєстрацію місця проживання в будинку мають сумнівний характер. ,

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кривошеїна І.М. - надала письмові пояснення, відповідно до яких при посвідченні нею 30.12.2014 договорів купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, були надані всі необхідні документи. Після того як продавець ОСОБА_3 отримав грошові кошти від покупця ОСОБА_4 в спеціальній кімнаті для розрахунків, вона у себе в кабінеті запитала у продавця чи отримані ним грошові кошти, і ОСОБА_3 відповів їй, що гроші від ОСОБА_4 він отримав повністю та матеріальних претензій до нього не має. Після чого нею були посвідчені два договори купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення ним норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову про визнання недійсними вищезазначених договорів купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки.

Вказує, що районним судом не враховано, що він не бажав оформлювати договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, не отримував грошові кошти від ОСОБА_4, який ввів його в оману, оскільки він вважав, що оформлює довіреність на ім'я відповідача, а також безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань його представника про виклик свідків, що могли підтвердити відсутність у нього наміру на продаж будинку та земельної ділянки.

Зазначав, що судом не враховано, що в будинку проживають та зареєстровані невістка та онука.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з недоведеності його вимог щодо укладення ним оспорюваних договорів купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 під впливом омани зі сторони покупця ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи

30 грудня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М. були посвідчені укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договори:

- купівлі- продажу житлового будинку, за умовами якого продавець ОСОБА_3 передав у власність, а покупець ОСОБА_4 ( за згодою своєї дружини ОСОБА_6) прийняв у власність житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п. 4 цього договору продаж цього будинку вчинено за суму 240 000 грн., які ОСОБА_3 одержав від покупця ОСОБА_4 повністю ще до складання та підписання цього договору. При цьому сторони договору підтвердили факт повного розрахунку за цей житловий будинок.

- купівлі- продажу земельної ділянки площею 0.1 га, кадастровий номер 6310136900:01:006:0012, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п.3 цього договору продаж земельної ділянки вчинено за суму 340 600 грн., які продавець ОСОБА_3 одержав від покупця ОСОБА_4 повністю ще до складання та підписання цього договору. При цьому сторони договору підтвердили факт повного розрахунку за цю земельну ділянку.

Згідно п. 6 цього договору продавець та покупець підтвердили, що цей договір не носить характеру фіктивної та удаваної угоди та відповідає їх волевиявленню.

Як пояснила в судовому засіданні апеляційної інстанції приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кривошеїна І.М. при посвідченні нею 30.12.2014 договорів купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки сторонами цих договорів були надані всі необхідні документи. Після того як у спеціальній кімнаті для розрахунків продавець ОСОБА_3 отримав грошові кошти від покупця ОСОБА_4, вона у себе в кабінеті запитала у продавця чи отримані ним грошові кошти, і ОСОБА_3 відповів їй, що гроші від ОСОБА_4 він отримав повністю та матеріальних претензій до нього не має. Після чого нею були посвідчені два договори купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства. При посвідченні цих договорів ОСОБА_3 розумів значення своїх дій та виявляв своє бажання укласти ці договори з ОСОБА_4

До посвідчення вказаних договорів купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки у жовтні 2014 року ОСОБА_3 надавав на ім'я ОСОБА_4 довіреність та склав заповіт, які вона посвідчувала відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з копії нотаріально посвідченої довіреності від 03.10.2014 ОСОБА_3 була видана на ім'я ОСОБА_4 довіреність для вирішення питань підготовки всіх необхідних документів для відчуження житлового будинку та земельної ділянки.

Вищезазначене свідчить про те, що ще з жовтня 2014 року ОСОБА_3 мав намір продати належний йому будинок та земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_3 на момент укладання дого ворів купівлі- продажу належного йому майна був ознайомлений з усіма умовами, наслідками укладання договорів, про що йому роз'яснював нотаріус.

Зазначені обставини підтверджені крім вищезазначених доказів й поясненнями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Тобто обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запев нити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді настати не можуть. При об мані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін. Установлення на явності умислу в недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації не дійсності правочину.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд правильно виходив з того, що позивачем ОСОБА_3 та його представником не надано належних та допустимих доказів навмисного цілеспрямова ного введення ОСОБА_4 позивача в оману щодо фактів, які впливали на укладення оспорюваних правочинів шляхом повідомлення помил кових відомостей, надання підроблених документів, або у за мовчуванні потрібних відомостей.

Зазначені висновки суду узгоджуються й з вимогами ч.5 ст. 12 ЦК України про те, що добросовісність набувача презюмується, а факт обману повинна довести сторона, яка стверджує, що була введена в оману.

Доводи апеляційної скарги по суті є доводами позову ОСОБА_3, і цим доводам судом першої інстанції надана правильна правова оцінка відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

У зв'язку з зазначеним колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: