Ухвала

від 15.03.2010 по справі 2-6/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Вінницької області

м. Вінниця, вул. Соборна, 6, 21050, (0432) 35-57-38

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Нагорняка В.А.

суддів: Мартьянової Л.І., Пащенко Л.В.

при секретарі: Торбасюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 грудня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними угод купівлі-продажу квартири та довіреностей та визнання права власності на квартиру та Позовом Сік орського ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

встановила:

В листопаді 2002 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання недійсними угод купівлі-продажу квартири та довіреностей і визнання права власності на квартиру.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25.04.2002 року є власником квартири АДРЕСА_1 у . Вінниці. З 14 червня 2002 року він утримувався в тюрмі № 1 м. Вінниці, оскільки був засуджений до позбавлення волі на 9 років. Перебуваючи в місці позбавлення волі, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_9 управляти та розпоряджатися його майном згідно доручення від 19 липня 2002 року. На початку жовтня 2002 року з'ясувалося, що в належній Проз орському М.А. квартирі проживають чужі люди. З їх пояснень вбачалось, що квартиру від імені ОСОБА_1 їм продав Ларгін 0.0., який діяв від імені ОСОБА_5 0.0. Покупцем квартири за вказаним договором є ОСОБА_2 Договір купівлі-продажу вчинений 21 вересня 2002 року та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 Через 6 днів після купівлі квартири, ОСОБА_2 продала спірну квартиру ОСОБА_4, договір купівлі- продажу від її імені підписано ОСОБА_11 0.0. на підставі доручення. Позивач не мав наміру на продаж квартири та не міг цього зробити через представника ОСОБА_5 0.0. та ОСОБА_8, оскільки перебував у тюрмі. Грошей за продаж квартири він не отримував ні від ОСОБА_2, ні від ОСОБА_4 У зв'язку з цим вважає, що обидва договори купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2002 року між ним, де від його нібито діяли ОСОБА_8, ОСОБА_5 0.0. та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12 та між ОСОБА_2, від імені якої діяв ОСОБА_11 0.0. та ОСОБА_4 слід визнати недійсними.

Крім того, просить визнати недійсними довіреності від його імені на користь ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Андрусівського районного округу Житомирської області ОСОБА_11 03 вересня 2002 року та дорученням ОСОБА_5 0.0. на користь ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_13 13 вересня 2002 року.

В ході розгляду справи позивачем ОСОБА_14 позовні вимоги були збільшені, а саме заявлено вимогу про відновлення його становища, яке існувало до порушення його права власності, визнавши за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2.

В січні 2003 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В позовній заяві зазначив, що 27 вересня 2002 року між ним та ОСОБА_3, що діяв від імені ОСОБА_2, був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_15 Згідно вказаного договору він став власником квартири АДРЕСА_2. В спірній квартирі крім його сім'ї прописаний також Проз ОСОБА_16, який з червня 2002 року в квартирі не проживає, майна, належного йому в квартирі немає.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Позов ОСОБА_4 задоволено.

Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відновлення його становища, яке існувало до порушення його права власності скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким визнати за ним право власності на квартиру. Вважає, що підставою скасування рішення в цій частині є невідповідність висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з’ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи. Суд повинен кожен доказ проаналізувати, оцінити його достовірність та допустимість.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 25 квітня 2002 року, виданого на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 559 від 25 квітня 2002 року Проз ОСОБА_16 був власником квартири АДРЕСА_2.( а.с. 41).

Вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 вересня 2002 року ОСОБА_1 був засуджений до 9-ти років позбавлення волі. Під вартою перебував з 14 червня 2002 року (а.с. 13).

На підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_11, 03 вересня 2002 року ОСОБА_17 уповноважив ОСОБА_5 продати належну йому квартиру АДРЕСА_2. ( а.с. 68)

ОСОБА_5 від свого імені видала довіреність на ім'я відповідача ОСОБА_8 від 13 вересня 2002 року, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_13, на продаж спірної квартири ( а.с. 61).

Згідно з договором купівлі-продажу від 21 вересня 2002 року відповідач ОСОБА_8 від імені ОСОБА_1 продав квартиру № 21 по вул. Київській у м. Вінниці відповідачу ОСОБА_2 ( а.с 11).

Вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 6 грудня 2005 року нотаріус Андрушівського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_11 визнана винною та засуджена за незаконно посвідчену довіреність від 3 вересня 2002 року на ім'я ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 ( а.с. 151-153). За таких обставин, ОСОБА_1 не уповноважував своєю довіреністю ОСОБА_5

З

продавати квартиру. Оскільки, волевиявлення ОСОБА_1 на відчуження квартири не було, то договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 21.09.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недійсним.

В даний час набувачем квартири є ОСОБА_4 Витребування майна від набувача ОСОБА_4 обмежене його добросовісністю.

Застосування реституції майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участі власника і першого покупця (набувача). За таких обставин, підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, відсутні.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про втрату права користування квартирою підлягає задоволенню, оскільки право користування квартирою є похідним від права власності на неї.

Вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру не підлягає задоволенню, оскільки, у позовних вимогах не ставилося питання про витребування майна з чужого володіння, і це питання не було предметом судового розгляду.

Приймаючи рішення про стягнення з ОСОБА_5 і ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 152 935 грн., суд керувався нормами ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року, яка зазначає, що якщо угода визнається недійсною, то позивачу повертається все одержане за цією угодою майно, а при неможливості повернення - відшкодовується його вартість.

Суд першої інстанції оцінив зібрані у справі докази відповідно до положень ст. 212 ЦПК України та мотивував у рішенні чому прийняв до уваги одні із них і відхилив інші, а тому доводи скарги про невірну оцінку доказів не можна визнати підставними, обґрунтованими та висновків суду не спростовують. Судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 грудня 2009 року відхилити.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 грудня 2009 року залишити без змін.

Протягом двох місяців з дня проголошення ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді:

4