Рішення

від 26.05.2010 по справі 2-6/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

РІШЕННЯ

Іменем України

„26" травня 2010 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Миніч Т.І.,

суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі судового

засідання ОСОБА_3,

з участю сторін

розглянувшии у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану через представника ОСОБА_5 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 листопада 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, -

встановив:

У грудні 2004 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом. Просила Стягнути з ОСОБА_4 на її користь 18620 грн. збитків. При цьому посилалася на те, що рішенням апеляційного суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року визнаний недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 2 липня 1999 року між нею та відповідачкою. Цим же рішенням сторони повернуто в попередній стан: квартиру повернуто ОСОБА_4, а з останньої стягнуто на її користь сплачених за угодою 26601 грн. За період дії зазначеної угоди внаслідок знецінення (інфляції) коштів вона зазнала збитків.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 18 листопада 2009 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 18620 грн. компенсації, 186,2 грн. витрат по оплаті судового збору та на користь держави 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

У поданій апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_4 ОСОБА_5 порушує питання про скасування зазначеного рішення з ухваленням нового - про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд стягнув компенсацію, хоча такі наслідки недійсності правочину непередбачені ст.216 ЦК. Вважає, що дія застосованої судом постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 не поширюється на спірні правовідносини. Крім того, на думку апелянта, суд мав відкласти розгляд справи, оскільки він не з"явився до суду з поважних причин - через хворобу.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 2 липня 1999 року фактично уклали договір застави нерухомого майна (квартири № 51 по

вул.Пушкінській,25 у м.Житомирі) для забезпечення позики, який є недійсним та визнаний недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 2 липня 1999 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Сторони у договорі купівлі-продажу повернуто у попередній стан за правилами

двосторонньої реституції: квартиру повернуто у власність

ОСОБА_4, а з останньої на користь ОСОБА_6 стягнуто сплачену за угодою вартість квартири в сумі

26601.4грн. (а.с.7-9).

Вказане рішення залишено в силі ухвалою апеляційного суду Вінницької області як касаційної інстанції від 14 травня 2007 року (а.с.28-30).

Як пояснила в суді позивачка ОСОБА_6 кошти в сумі

26601.4грн. вона отримала від відповідачки ще в кінці 2004 року. Тобто, рішення суду в цій частині виконано.

Обгрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що позов підлягає задоволенню на підставі постанови Кабінету Міністрів України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" № 159 від 21 лютого 2001 року.

Проте, з таким висновком погодитись неможливо.

Зазначеною Постановою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв"язку з порушенням термінів їх виплати. Цей порядок затверджено з метою реалізації Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати". Відповідно до ст.2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Крім того під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Оскільки зазначений Закон набрав чинності з 1 січня 2001 року і кошти, одержані за договором купівлі продажу, не підпадають під перелік доходів, що підлягають індексації, то дія цього Закону не поширюється на спірні правовідносини.

В даному випадку суд мав керуватися положеннями ст.ст.47,58 ЦК (в редакції 1963 року - на час виникнення спірних правовідносин).

передбачені от.216 ЦК. Вважає, що дія застосованої судом постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 не поширюється на спірні правовідносини. Крім того, на думку апелянта, суд мав відкласти розгляд справи, оскільки він не з"явився до суду з поважних причин - через хворобу.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 2 липня 1999 року фактично уклали договір застави нерухомого майна (квартири № 51 по

вул.Пушкінській, 25 у м.Житомирі) для забезпечення позики, який є недійсним та визнаний недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 2 липня 1999 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Сторони у договорі купівлі-продажу повернуто у попередній стан за правилами

двосторонньої реституції: квартиру повернуто у власність

ОСОБА_4, а з останньої на користь ОСОБА_6 стягнуто сплачену за угодою вартість квартири в сумі

26601.5грн. (а.с.7-9).

Вказане рішення залишено в силі ухвалою апеляційного суду Вінницької області як касаційної інстанції від 14 травня 2007 року (а.с.28-30) .

Як пояснила в суді позивачка ОСОБА_6 кошти в сумі

26601.5грн. вона отримала від відповідачки ще в кінці 2004 року. Тобто, рішення суду в цій частині виконано.

Обгрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що позов підлягає задоволенню на підставі постанови Кабінету Міністрів України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" № 159 від 21 лютого 2001 року.

Проте, з таким висновком погодитись неможливо.

Зазначеною Постановою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв"язку з порушенням термінів їх виплати. Цей порядок затверджено з метою реалізації Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати". Відповідно до ст.2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Крім того під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Оскільки зазначений Закон набрав чинності з 1 січня 2001 року і кошти, одержані за договором купівлі продажу, не підпадають під перелік доходів, що підлягають індексації, то дія цього Закону не поширюється на спірні правовідносини.

В даному випадку суд мав керуватися положеннями ст.ст.47,58 ЦК (в редакції 1963 року - на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до роз"яснень, що викладені в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року „Про судову практику, в справах про визнання угод недійсними" суд постановляє рішення про відшкодування зазначених стороною витрат, втрати або пошкодження її майна в тих випадках, коли це прямо передбачено законом (ст.ст.51-56 ЦК).

Оскільки ст.ст.47,58 ЦК відшкодування шкоди не передбачено, то підстав для задоволення позову не було.

За наведених обставин та відповідно до ст.309 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в позові.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.209,307,309,313,314, 316 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану через представника ОСОБА_5, задоволити. Рішення Корольовського районного суду м.Житомира _ від 18 листопада 2009 року скасувати, ухваливши нове.

Відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення коштів. Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: