Постанова

від 16.03.2007 по справі 20-4/416

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/416

ПОСТАНОВА

і м е н е

м     У к р а ї н и

"16" березня 2007 р.  09:04                                                                                         

м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя

у складі:

судді Остапової К.А.,

розглянувши у судовому

засіданні  адміністративну справу

за позовом Державної

податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя до суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 371,00 грн.

за участю представників:

позивач -Ліннік О.В., довіреність №

7202/10-0 від 15.12.2006;

відповідач

- ОСОБА_1, паспорт  ІНФОРМАЦІЯ_1.

С у т ь   с п о р у:

Державна податкова інспекція у

Нахімовському районі м. Севастополя звернулась до суду з адміністративним

позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 371,00

грн.

Свої позовні вимоги позивач

обґрунтовує порушенням відповідачем вимог податкового законодавства України.

Ухвалою суду від 14.12.2006 по

справі було призначено попереднє судове засідання на 29.01.2007.

Ухвалою суду від 29.01.2007

підготовче провадження закінчено і справа призначена до судового розгляду на

12.02.2007.

У судовому засіданні, яке було

призначено на 12.02.2007, відповідач надав письмовий відзив на позов (вх.

НОМЕР_1), в якому посилаючись на ст. 250 Господарського кодексу України вважає,

що строк щодо застосування штрафних санкцій сплинув. Крим того, зазначає, що

позивачем пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду,

передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та

посилаючись на ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України просить

відмовити позивачу у задоволені позову.

Судовий розгляд відкладений за

клопотанням позивача на 27.02.2007.

У судовому засіданні 27.02.2007

представник позивача надав письмове заперечення проти доводів відповідача,

викладених у відзиві на позов (вх. НОМЕР_2).

Згідно зі статтями 9, 10

Конституції України, статті  9

Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15  травня 2003 

року), статті  3 Декларації прав

національностей України (від 1  листопаду

1991  року №  1771), статті 

10 Закону України «Про судовий устрій»від 7  лютого 2002 

року, статті  18 Закону України

«Про мови»від 28  жовтня 1989  року, статтям 

10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23  грудня 1998 

року №  350), статті  15 Кодексу адміністративного судочинства

України і клопотанню представників сторін, вони давали пояснення по справі на

російською мовою.

Згідно зі ст.ст. 49, 51, 121, 130

Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін роз'яснені

їх процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

-

В с т а н о в

и в :

Згідно з п. 4 ст. 17 Кодексу

адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів

входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках,

встановлених законом.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та

перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку

діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні

справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського

процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній

інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами

Кодексу адміністративного судочинства України.

Податкові органі при зверненні до

суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу діють як органи

державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно,

як суб'єкти владних повноважень, а тому 

справи за участю податкових органів, пов'язані із здійсненням ними

владних повноважень, підлягають розглядові місцевими та апеляційними

господарськими судами в порядку, встановленому КАС України.

Суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1 зареєстрована Нахімовською районною державною адміністрацією

05.05.2003, знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Нахімовському

районі міста Севастополя з 06.05.2003, ідентифікаційний код платника податків

НОМЕР_3.

17.03.2004 Державною податковою

інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя була проведена перевірка

закусочної АДРЕСА_1, що належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1,

щодо контролю за здійсненням відповідачем розрахункових операцій у сфері

готівкового і безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

В ході перевірки був складений акт

НОМЕР_4, в якому встановлені порушення відповідачем вимог п. 1, 2, 5, 13 ст. 3

Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері

торгівлі, громадського харчування  та

послуг”, які виразились в наступному:

- при продажі товару на загальну

суму 6,20 грн. розрахункова операція через реєстратор розрахункових операцій не

проведена, відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання

розрахункової операції не роздрукований та не виданий особі, що одержала товар;

- розрахункові операції

здійснювалися без застосування реєстратора розрахункових операцій,

розрахункової книжці, книжці обліку розрахункових операцій;

- при продажі товару на суму 6,20

грн. проведення розрахунків здійснювалось без використання книги обліку

розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого

порядку їх ведення;

- сума коштів на місці проведення

розрахунків склала 6,20 грн. (з урахуванням вартості покупки), а згідно виданих

з початку дня квитанцій зазначена сума 0,00 грн. (невідповідність суми

готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в

квитанціях склала 6,20 грн.).

За результатами перевірки Державною

податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя за вказані

порушення, керуючись п. 1, п. 3 ст. 17, ст. 22 Закону України “Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг” винесене податкове рішення НОМЕР_4 про застосування відповідачу

штрафних санкцій у розмірі 371,00 грн., а саме: двадцять

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при

здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом,

розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання

незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого

порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих

книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових

операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну (17,00 грн. х

20 = 340,00 грн.); п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів

(наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі непроведення

розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі

нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання

розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки

(6,20 грн. х 5 = 31,00 грн.).

Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 13

статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у

сфері торгівлі, громадського харчування 

та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють

розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із

застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу

товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг

зобов'язані:

- проводити розрахункові операції

на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у

встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових

операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що

підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених

цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку

розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або

повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий

документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- у разі незастосування

реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити

розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової

книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли

ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у

режимі реального часу Державним казначейством України;

- забезпечувати відповідність сум

готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в

денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання

розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями,

виданими з початку робочого дня.

Вказане рішення отримано

відповідачем 23.03.2004, що підтверджується особистим підписом суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 на коринці рішення.

Дане рішення відповідачем у

встановленому порядку оскаржено не було, у судовому порядку недійсним не

визнано.

У судовому засіданні, яке було

призначено на 12.02.2007, відповідач надав письмовий відзив на позов (вх.

НОМЕР_1), в якому посилаючись на ст. 250 Господарського кодексу України вважає,

що строк для застосування штрафних санкцій сплинув. Крим того, зазначає, що

позивачем пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду,

передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та

посилаючись на ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України просить

відмовити позивачу у задоволені позову.

У судовому засіданні 27.02.2007

представник позивача надав письмове заперечення проти доводів відповідача,

викладених у відзиві на позов (вх. НОМЕР_2), пояснив, що при зверненні до суду

з позовом позивач керувався строком, який передбачений ст. 257 Цивільного

кодексу України, тобто загальним строком позовної давності, який дорівнює  трьом рокам, тому що ні Законом України “Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг”, який є спеціальним Законом, ні Господарським кодексом

України не встановлений строк позовної давності для стягнення сум фінансових

санкцій. Крим того, зазначив, що посилання відповідача на ч. 2 ст. 99 Кодексу

адміністративного судочинства України суперечать діючому законодавству, так як

вважає річний строк для звернення до суду з даним позовом встановлюється

виключно для фізичних та юридичних осіб чиї права, свободи та інтереси були

порушені у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади.

Суд не може погодитись зі

ствердженням відповідача про сплив строку позовної давності для застосування

адміністративно-господарських санкцій, передбаченого статтею 250 Господарського

кодексу України, виходячи з наступного.

Статтею 250 Господарського кодексу

України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути

застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення

порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом

встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності,

крім випадків, передбачених законом

Як слідує з акту перевірки від

17.03.2004 та податкового повідомлення-рішення, порушення було здійснено

відповідачем 17.03.2004, встановлено податковим органом також 17.03.2004,

штрафні санкції контролюючим органом застосовані через 6 днів після здійснення

порушення -23.03.2004, тобто встановлений статей 250 Господарського кодексу

України строк застосування штрафних санкцій не порушене.

Відповідач безпідставно ототожнює

строк застосування контролюючим органом штрафних санкцій та строк звернення до

суду з позовом про стягнення цих штрафних санкцій.

          Суд не приймає до уваги тлумачення

Кодексу адміністративного судочинства України позивачем, як суперечні діючому

законодавству, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 5 Кодексу

адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється

відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів,

згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Кодексу адміністративного

судочинства України передбачено, що кожному гарантується право на захист його

прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ст. 7 Кодексу

адміністративного судочинства України принципами здійснення правосуддя в

адміністративних судах є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників

адміністративного процесу перед законом і судом;

4) змагальність сторін,

диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі;

5) гласність і відкритість

адміністративного процесу;

6) забезпечення апеляційного та

касаційного оскарження рішень адміністративного суду;

7) обов'язковість судових рішень.

Статтею 10 Кодексу

адміністративного судочинства України встановлено, що усі учасники

адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Тому твердження Державної

податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про те, що статтею

99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені межи строку

звернення до адміністративного суду тільки для фізичних та юридичних осіб, та

не стосуються суб'єктів владних повноважень, суперечать вимогам діючого

законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99

Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути

подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим

Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом

прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не

встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була

дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 Кодексу

адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до

адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного

позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи викладене, суд вважає,

що позивачем пропущений річний строк для звернення з позовом до

адміністративного суду, встановлений ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного

судочинства України, доказів поважності причини пропущення встановленого цим

кодексом строку суду не надано, а тому підстави для задоволення позовних вимог

відсутні.

На підставі викладеного, керуючись

ч. 1 ст. 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о

в и в:

1.  В задоволенні позову відмовити повністю.

2. 

Примирники постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в

апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду

через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення

постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20

днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в

порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після

закінчення цього строку.

Суддя                                                                          

               К.А. Остапова

          Постанова складена та підписана

в

порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

21.03.2007

Розсилка:

1.          позивач -ДПІ у Нахімовському районі

м. Севастополя (99001, м.Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 74)

2.          відповідач -СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)

3.          справа

      4.   

наряд