Ухвала

від 17.05.2007 по справі 20-4/416

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

 15 травня 2007 року 

 Справа № 20-4/416

місто Севастополь

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                 

,

суддів                                                                     

,

          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: Ліннік

О.В., довіреність №7202\10-0 від 15 грудня 2006 року,

відповідача:

ОСОБА_1, паспорт за НОМЕР_1 від 03 вересня 2005 року,

розглянувши апеляційну скаргу Державної

податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову

Господарського суду міста Севастополя (суддя 

Остапова К.А.) від 16 березня 2007 року у справі № 20-4/416

за позовом           Державної податкової інспекції у

Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя,

74,Севастополь,99001)

до суб'єкта підприємницької

діяльності  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення  371,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13 грудня 2006 року

звернувся  до суду з позовом про

стягнення   з відповідача  фінансової санкції у сумі 371 грн. за

податковим повідомленням-рішенням за НОМЕР_2 від 23 березня 2004 року, яка не

сплачена відповідачем у добровільному порядку.

При розгляді справи судом

встановлено, що позивачем  23 березня

2004 року прийняте податкове повідомлення-рішення НОМЕР_3 про застосування до

відповідача штрафних санкцій  у сумі 371

грн. за порушення вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (невикористання

розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій,  незабезпечення невідповідності готівки суми

коштів, яка проведена через реєстратор розрахункових операцій).

Постановою суду  у задоволенні позову відмовлено з тих

підстав, що позивачем пропущено строк позовної давності, яка встановлена

Кодексом адміністративного судочинства України.

Позивач подав апеляційну скаргу, в

якій просить постанову скасувати,  позов

задовольнити, вважаючи судове рішення прийнятим з порушенням норм

процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Із заперечень на апеляційну скаргу

вбачається, що позивач не згоден з доводами скарги.

В судовому засіданні представник

позивача підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач -доводи заперечень.

На підставі статей 184, 195, 196,

198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд, перевіривши

доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановив наступне.

23 березня 2004 року Державною

податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя на підставі акту

перевірки за НОМЕР_4 від 17 березня 2004 року прийнято  податкове повідомлення-рішення за НОМЕР_2 про

застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на підставі пункту

3 статті 17, статті 22 Закону України „Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг”  за  невикористання розрахункової книжки або книги

обліку розрахункових операцій та незабезпечення відповідності штрафних санкцій

у сумі 371 грн. (а.с. 9-11).

Податкове повідомлення-рішення

отримано підприємцем у той ж день (а.с. 8).

Ці штрафні санкції відповідач не

сплатив, про що сторони надали апеляційному суду пояснення.

Відповідно до статті 25 Закону

України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг” (в редакції Закону України № 1776-Ш від 1

червня 2000 року, зі змінами) суми фінансових 

санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають

перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету

України  в десятиденний термін з дня

прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування

таких фінансових санкцій.

Як слідує з матеріалів справи,

відповідач суму застосованих штрафних санкцій у встановлений строк не сплатив,

податкове повідомлення-рішення не оскаржив, 

воно  є діючим і підлягало

виконанню, а тому законні інтереси позивача могли бути захищені у судовому

порядку.

З 1 вересня 2005 року  судовий захист прав та інтересів позивача

регулює  Кодекс адміністративного

судочинства України (пункт 4 частини 1 статті 17).

Пункт 2 статті 99 вказаного Кодексу 

передбачає для звернення  до

адміністративного суду за захистом прав, свобод 

та законних інтересів особи 

річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли

особа узнала чи зобов'язана була узнати про порушення своїх прав, свобод чи

інтересів.

Про порушення прав (не отримання

бюджетом штрафних санкцій) податковий орган знав одразу після закінчення строку

для добровільної сплати штрафних санкцій, тобто з 4 квітня 2004 року. Але з

позовом податковий орган звернувся до суду 13 грудня 2006 року. Таким чином,

позов подано, як після закінчення річного строку з 4 квітня 2004 року, так з

дати набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України.

Заяви чи клопотання про поновлення

строку позовної давності позивач суду не надав. 

А тому у суду не було підстав для вирішення питання про те, чи  така причина пропуску строку є поважною.

Відповідно до пункту 1 статті 100

Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до

адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного

позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

З відзиву на позов (а.с. 10)

слідує, що відповідач, як на підставу для відмови у задоволенні позову,

посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Апеляційна інстанція не приймає до

уваги доводи апеляційної скарги про те, що Кодексом адміністративного

судочинства України річний строк для звернення 

встановлено виключно для осіб, чиї права, свободи та інтереси були

порушені органами державної влади, тому, що законодавець у  статті 99 Кодексу адміністративного

судочинства України не відрізняє фізичних та юридичних осіб від органів

державної влади при застосуванні строку звернення до  суду.

На підставі вказаного, апеляційний

господарський суд вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не

підлягає, постанова судом першої інстанції прийнята при правильному

застосуванні норм процесуального права, 

інших підстав для скасування (зміни) судового рішення немає.

Керуючись статтями 24, 195, пунктом

1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної

податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без

задоволення.

Постанову господарського суду міста

Севастополя від 16 березня 2007 року у справі № 20-4/416 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу

з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного

суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                    підпис                   

Судді                                                 

підпис                   

підпис