Постанова

від 21.09.2015 по справі 922/1725/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2015 р. Справа № 922/1725/15

У складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю № 0109/1 від 01.09.2015р.), ОСОБА_2 (за довіреністю № 1108/1 від 11.08.2015р.),

від відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю № 85/1212 від 22.12.2014р.), ОСОБА_4 (на підставі довіреності від 15.06.2015р. № 85/1227),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ПАТ "ХТЗ" (вх. №3731 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04.06.15 у справі № 922/1725/15

за позовом ТОВ "Міталтрейд", м. Запоріжжя

до ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" , м. Харків

про стягнення 2 278 425,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", у якому просило суд: стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. у сумі 1239128,50 грн.; експедиційну компенсацію за транспорт на загальну суму 11680,00 грн.; пеню за несвоєчасну оплату за поставлений за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. товар у сумі 882256,82 грн.; інфляційне збільшення суми боргу за несвоєчасну оплату за поставлений за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. товар у сумі 145359,70 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та інфляційного збільшення суми боргу на загальну суму 549734,11 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.2015 р. по справі №922/1725/15 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд" заборгованість за поставлений товар за договором № 3/01 від 18.01.2013р. у сумі 1239128,50 грн.; експедиційну компенсацію за транспорт на загальну суму 11680,00 грн.; пеню за несвоєчасну оплату за поставлений за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. товар у сумі 222986,25 грн.; інфляційне збільшення суми боргу за несвоєчасну оплату за поставлений за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. товар у сумі 145359,70 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд" 9765,13 грн. судового збору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе" на користь Державного бюджету України 15251,04 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2015 року по справі № 922/1725/15: стягнути з АТ «ХТЗ» на користь ТОВ «Міталтрейд» суму основного боргу в розмірі 938808,50, пеню в розмірі 215939,14 грн., та інфляційні витрати в розмірі 100654,69 грн., судові витрати розподілити відповідно до положень ст. 49 ГПК України, розстрочити виконання рішення на один рік рівними щомісячними платежами в розмірі 104616,86 грн. з терміном сплати до останнього числа місяця.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р. у справі № 922/1725/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 12.08.2015р. Зобов'язано апелянта надати до початку судового засідання докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Від позивача надійшов відзив (вх. 11466 від 03.08.2015р.) на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що не погоджується з вимогами скарги та наводить свої заперечення та доводи в підтвердження своєї позиції у справі. Вказує, що вважає оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заявником апеляційної скарги подані додаткові письмові пояснення (вх. 11829/1 від 12.08.2015р.), в яких додатково обґрунтовує прохання розстрочки виконання рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2015р. розгляд справи відкладено на 02.09.2015р. Зобов'язано заявника апеляційної скарги (відповідача у справі) надати до початку судового засідання: письмові пояснення щодо оплати за специфікаціями № 2 від 12.03.2015р. та № 3 від 13.03.2015р. (в т.ч. у разі здійснення оплати за вказаними специфікаціями докази такої оплати); акт звірки з позивачем взаєморозрахунків за договором № 3/01 від 18.01.2013р. щодо поставок за специфікаціями № 1; 13; 15; 16; 17; 19; 20; 23; 24; в судове засідання для огляду журнал вихідної кореспонденції підприємства за період лютий - травень 2015р.

Вдруге зобов'язано заявника апеляційної скарги до початку судового засідання надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом розмірі. Позивача у справі зобов'язано до початку судового засідання надати акт звірки з відповідачем взаєморозрахунків за договором № 3/01 від 18.01.2013р. щодо поставок за специфікаціями № 1; 13; 15; 16; 17; 19; 20; 23; 24.

Визнано явку в судове засідання представників сторін обов'язковою.

Заявник апеляційної скарги надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом розмірі. Зазначені докази оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Крім того, на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду відповідачем надано додаткові письмові пояснення, в яких він вказує, що листом № 67/518 від 18.03.2015р. здійснив коригування платежу за платіжними дорученнями № 2218 від 12.03.2015р.; № 2222 від 12.03.2015р.; № 2315 від 13.03.2015р. Платежі за вказаними платіжними дорученнями направлені на оплату рахунку № 29 від 15.03.2015р. за специфікацією № 2 від 12.03.2015р. Зазначає, що інших сплат по специфікації № 2 від 12.03.2015р. та по специфікації № 3 від 13.03.2015р. відповідачем не здійснювалось.

Також, відповідачем надано належним чином засвідчену копію журналу вихідної коренспонденції підприємства за лютий - травень 2015р. та копію акту звірки взаємних розрахунків за договором № 3/01 від 18.01.2013р. за специфікаціями № 1; 13; 15; 16; 17; 19; 20; 23; 24.

Позивачем до початку судового засідання надані додаткові письмові пояснення щодо поставки товару ПАТ "ХТЗ" ім. С. Орджонікідзе за специфікацією № 3 від 13.03.2015р.

Зазначені документи оглянуті судовою колегією та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів та відкладено розгляд справи на 21.09.2015р.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 21.09.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про судове рішенняВ» від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

18.09.2015р. до Харківського апеляційного господарського суду від ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" надійшло клопотання (вх. 13213), в якому він просить долучити до матеріалів справи виписки з бухгалтерських рахунків та посадову інструкцію комерційного директора.

В судовому засіданні 21.09.2015р. представники заявника апеляційної скарги підтримали її вимоги в повному обсязі та наполягали на задоволенні скарги.

В судовому засіданні 21.09.2015р. представники позивача заперечували проти доводів апелянта, вважали їх безпідставними, а прийняте місцевим господарським судом у даній справі рішення законним та обґрунтованим та просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї з урахуванням додаткових письмових пояснень доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між ТОВ «Міталтрейд» (постачальник) та ПАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе» (покупець) укладений договір поставки № 3/01 від 18.01.2013 р. (т. І а.с. 41-44), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язався передати покупцю товар, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах передбачених Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кількість, ціна, асортимент та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

У п. 3.1. Договору сторони передбачили, що покупець повинен здійснити оплату після поставки товару шляхом перерахування грошових коштів з відстрочкою платежу 15 календарних днів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку.

Пунктом 3.3. Договору сторони узгодили, що інший порядок, строк та умови оплати могли бути передбачені у Специфікаціях до Договору.

Згідно п. 4.1. Договору, Товару поставлявся на умовах FСА, згідно Правил Інкотермс-2000», на протязі 2-х днів з моменту отримання заявки постачальника, якщо інший порядок поставки не встановлювався відповідною Специфікацією.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції на виконання умов договору позивач здійснював поставки відповідачу товару, в обумовленій сторонами у специфікаціях кількості та у погоджені строки.

Так, протягом серпня 2014р. - січня 2015р. позивачем поставлений відповідачу товар за специфікаціями № 13 від 21.08.2014р.; № 15 від 11.09.2014р.; № 16 від 24.09.2014р.; № 17 від 17.10.2014р.; № 19 від 20.10.2014р.; № 20 від 11.11.2014р.; № 23 від 23.12.2014р.; № 24 від 23.12.2014р.; № 1 від 14.01.2015р.

Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних з підписами уповноважених осіб відповідача про отримання товару (т.1 а.с. 45-99) та не заперечується представниками відповідача.

На оплату поставленого товару позивачем виставлені відповідачу рахунки (копії в матеріалах справи).

Однак, всупереч умовам договору та прийнятим на себе зобов'язанням, відповідачем не дотриманий узгоджений сторонами порядок оплати, а саме: за специфікаціями: № 13, № 15, № 16, 19 оплата здійснена несвоєчасно та частинами; № 17, № 20, № 23, № 24, №1 здійснена несвоєчасно та не в повному обсязі.

Додатково сторонами погоджено надання послуг по експедиційному супроводу товару до складу відповідача. Відповідно до наявних в матеріалах справи копій актів надання послуг № 292 та № 4 від 26.12.2014р. та 14.01.2015р. ТОВ "Міталтрейд" (виконавець) виконано роботи щодо експедиційного супроводу. Вартість робіт склала 5740 грн. та 5940 грн. Рахунки на оплату виставлені відповідачу на загальну суму 11680 грн.

Невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та у повновму обсязі оплати за поставлений товар та надані послуги з експедиційного супроводу призвело до утворення у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 1 443 669,50 грн. (за товар) 11 680,00 грн. (експедиційний супровід).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції до прийняття судом рішення відповідачем частково сплачено суму боргу. А саме:

погашено заборгованість по специфікації № 17 здійснено оплати 13.03.2015р. в сумі 19733,00 грн. та 16.03.2015р. в сумі 20913,00 грн. разом 40646,00;

по специфікації № 20 здійснено оплату 16.03.2015р. в сумі 30895, 00 грн., 30.04.2015р. в сумі 104 280 грн., 30.04.2015р. 22246,50 грн., разом 157421,5;

по специфікації 23 здійснено оплату 30.04.2015р. в сумі 2722,50 грн., 30.04.2015р. здійснено оплату в сумі 3751, 00 грн. разом 6473,50 грн.

Отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сплачено 204541 грн. заборгованості за договором поставки.

Зважаючи на часткову оплату відповідачем суми боргу за поставлений товар, позивачем подано до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач, крім іншого, зменшив суму позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений товар до 1 239 128,50 грн.

Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 1 239 128,50 грн., виходив з обґрунтованості та доведеності зазначених вимог.

Судова колегія вважає правомірним такий висновок господарського суду першої інстанції, а рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 1 239 128,50 грн. законним та обґрунтованим, зважаючи на наступне.

Правовідносини між сторонами склались на підставі укладеного між ними договору поставки від 18.01.2013р.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що поставка відбувалась у рамках укладеного між сторонами договору, асортимент та кількість поставленого товару відповідають укладеним специфікаціям до договору, факт поставки доведений матеріалами справи, не заперечується відповідачем, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар за договором поставки від 18.01.2013р. в сумі 1 239 128,50 грн., судова колегія вважає правомірним рішення господарського суду Харківської області в частині стягення з відповідача 1 239 128,50 грн. заборгованості за поставлений товар.

Крім того, місцевим господарським судом задоволені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача експедиційної компенсації за транспорт на загальну суму 11680 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі не погоджується з розміром стягнутої господарським судом першої інстанції заборгованості за поставлений товар на загальну суму 1239128,50 грн. та експедиційної компенсації за транспорт на суму 11680 грн. та вважає, що сума основної заборгованості за поставлений товар складає 938808,50 грн., а заборгованість за експедиційний супровід товару відсутня.

Така розбіжність на думку апелянта виникла у зв'язку з тим, що позивачем та судом першої інстанції помилково прийнято до уваги лист № 630/530 від 30.04.2015р. щодо коригування платежу за платіжними дорученнями № № 3864,3865, 3866.

Судова колегія розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі встановила наступне.

В рамках Договору № 3/01 від 18.01.2013р. між відповідачем та позивачем продовжувались господарські відносини. Сторонами підписані специфікації № 2 від 12.03.2015р. та № 3 від 13.03.2015р. умови поставки 100% передоплата.

Відповідачем після підписання зазначених специфікацій здійснено оплату на рахунок позивача платіжними дорученнями № 2218 від 12.03.2015р., № 2222 від 12.03.2015р., № 2315 від 13.03.2015р., № 3865 від 30.04.2015р., № 3866 від 30.04.2015р., № 3864 від 30.04.2015р.

Однак, в зазначених платіжних дорученнях відповідачем зазначено призначення платежу за попередні поставки, які були здійснені за специфікаціями № 17, № 20, № 23, № 24 (позовні вимоги про стягнення боргу за цими специфікаціями до договору є предметом позовних вимог у даній справі).

Згідно наданих позивачем пояснень, враховуючи відсутність передоплати за товар за специфікаціями № 2 від 12.03.2015р. та № 3 від 13.03.2015р. позивач відмовився здійснювати поставку за вказаними специфікаціями, про що повідомив відповідача листом.

Після відмови позивача щодо поставки товару за специфікаціями № 2 та № 3 від березня 2015р. у зв'язку з відсутністю попередньої оплати, відповідачем на адресу позивача надіслані листи № 67/518 від 18.03.2015р.; 67/582 від 08.04.2015р. та 67/530 від 30.04.2015р., якими здійснено коригування призначень платежів у платіжних дорученнях № 2218 від 12.03.2015р., № 2222 від 12.03.2015р., № 2315 від 13.03.2015р., № 3865 від 30.04.2015р., № 3866 від 30.04.2015р., № 3864 від 30.04.2015р.

Коригування стосувалось лише віднесенням сплачених відповідачем сум за товар по іншим специфікаціям, а саме, № 2 та № 3, рахунок отримувача не змінився, тому позивачем після отримання вищезазначених листів відповідача здійснені відповідні коригування.

Тільки після надходження коштів позивачем була здійснена поставка за специфікаціями № 2 та № 3 березня 2015р.

Частиною 1 статті 1089 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у рядків, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу що регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), яка регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків, встановлено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів на відповідність вимогам пунктів 2.4 та 2.5 Інструкції та додатку 8 до неї.

Реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу для. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції).

Відповідно до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит "Призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення.

Після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку.

З аналізу наведених положень вбачається, що сторони після списання коштів з рахунку платника мають право самостійно узгодити зміну призначення платежів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано коригування у повній відповідності до надісланих позивчем листів.

Щодо невизнання відповідчем факту направлення ним листа № 67/530 від 30.04.2015р., судова колегія зазначає наступне.

Копії листів (в тому числі спірного листа № 67/530), які наявні в матеріалах справи, містять відбиток печатки ПАТ "Харківський тракторний завод" та виконані на фірмовому бланку ПАТ "Харківський тракторний завод".

Лист 67/530 від 30.04.2015р. підписаний в.о. комерційного директора ОСОБА_5 Відповідно до копії наказу генерального директора ПАТ "Харківський тракторний завод" від 06.02.2015р. № 20-к виконання обов'язків комерційного директора покладені на ОСОБА_5 Отже, матеріалами справи підтверджується, що на дату 30.04.2015р. в.о. комерційного директора дісно був ОСОБА_5

Відповідно до копії посадової інструкції комерційного директора (надано відповідачем до суду апеляційної інстанції) до кола посадових обов'язків останнього, крім іншого, віднесено організація матеріально - технічного забезпечення, виконання операцій з підприємствами, організаціями та фізичними особами щодо забезпечення АО "ХТЗ" матеріальними ресурсами, забезпечення поставок сировини та матеріалов і комплектуючих. Лист щодо коригування платежів стосувався саме забезпечення поставки сировини, матеріалів, оскільки за відсутності оплати поставка не була б здійснена. Крім того, специфікацію № 3 до договору, в якій погоджено 100% передоплату, підписано генеральним директором ПАТ "ХТЗ", отже відповідач погодив такі умови поставки як передоплату. Факт поставки товару за специфікацією № 3 представники відповідача не заперечували.

Харківським апеляційним господарським судом від відповідача витребувані письмові пояснення комерційного директора ОСОБА_6 щодо листа 67/530. Відповідно наданих ОСОБА_6 пояснень (т. 2 а.с. 197) лист 67/530 адресовано керівнику одному з структурних підрозділів підприємства. Однак, з наданих пояснень не вбачається, що спірний лист щодо призначення платежу не був підписаний та відправлений в.о. комерційного директора ОСОБА_6, оскільки в поясненнях відсутні заперечення факту написання вказаного листа. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції з клопотанням про проведення експертизи щодо цього питання. Посилання відповідача в якості доказів факту ненаправлення спірного листа позивачу на журнал вихідної кореспонденції, в якому не міститься запису про направлення зазначеного листа, судова колегія не приймає в якості належного доказу в розумінні статті 34 ГПК України, оскільки номер вихідної кореспонденції та її запис у відповідному журналі підтверджує лише факт реєстрації кореспонденції, а не факт її відправлення. Отже, відсутність запису у журналі вихідної кореспонденції спірного листа підтверджує лише факт відсутності реєстрації, а не факт його ненаправлення. Також, судова колегія звертає увагу на те, що в журналі вихідної кореспонденції відповідача не міститься нумерації аркушів.

Позивачем надано для огляду журнал вхідної кореспонденції. Судова колегія в засіданні оглянула журнал вхідної кореспонденції позивача та встановила, що в ньому наявний запис про надходження спірного листа відповідача від 30.04.2015р. № 67/530 щодо коригування платежу. Журнал реєстрації вхідної кореспонденції надано для огляду представникам відповідача.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає безпідставним твердження відповідача щодо ненадсилання ним листа № 67/530 про кориґування платежу та вважає, що такі доводи відповідача направлені на зменшення основної суми заборгованості за попередніми поставками і, як наслідок, зменшення штрафних санкції, та є способом уникнення відповідача від правової відповідальності за невиконання умов договору шляхом штучного зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за поставлений товар договором № 3/01 в розмірі 1239128,50 грн. та експедиційної компенсації за транспорт в розмірі 11680 грн., оскільки їх розмір доведений позивачем та матеріали справи не містять доказів їх оплати.

Доводи заявника апеляційної скарги про сплату експедиційної компенсації спростовуються матеріалами справи, оскільки, як встановлено вище, за платіжними дорученнями № № 3864, 3865,3866 відповідач своїм листом здійснив коригування у графі призначення платежу та просив позивача вважати зазначену оплату оплатою за товар за спеціфікаціями № 2 від 12.03.2015р. та № 3 від 13.03.2015р.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Харківської області стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 145.359,70 грн. Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних приходить до висновку, що він є арифметично вірним та відповідає умовам договору та вимогам закону.

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 9.1. договору поставки від 18.01.2013 р. № 3/01, у разі прострочення оплати прийнятого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми у встановлений договором строк за кожен день прострочення.

За приписами статей 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 243 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору, з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст. 243 Господарського кодексу України, у вигляді сплати пені.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 222986,25 грн. та відмовлено в задовленні пені в сумі - 659.270,57 грн.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення. Як вбачається з оскаржуваного рішення, відмовляючи у задоволенні клопотання, суд вважав, що заявник не надав жодних належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду, а посилання на складне фінансове становище відповідача не є доказом неможливості виконання рішення.

Судова колегія вважає правомірним такий висновок суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Разом з тим, у п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, враховуючи наведені норми, для прийняття рішення про відстрочку або розстрочку виконання рішення господарського суду повинні враховуватись насамперед матеріальні інтереси обох сторін , їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави, а також наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можна звернути стягнення.

Судова колегія вважає, що відповідач не надав доказів про відсутність у нього майна, на яке можна звернути стягення, довідки про відсутність коштів на банківських рахунках. Посилання відповідача лише на таку обставину як загроза банкрутства не може виступати окремою підставою для прийняття рішення про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Крім того, суд приймає до уваги посилання позивача на те, що розстрочка виконання рішення поставить підприємство позивача у скрутний стан.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2015 року по справі №922/1725/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ПАТ "ХТЗ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.06.15 у справі № 922/1725/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 24.09.2015р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Шутенко І.А.