Постанова

від 17.09.2015 по справі 818/2638/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. м.Київ К/800/7867/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Швед Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі за позовом Тростянецької районної лабораторії ветеринарної медицини до Охтирської об'єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Тростянецька районна лабораторія ветеринарної медицини звернулась з адміністративним позовом до Охтирської об'єднаної державної фінансової інспекції та Державної фінансової інспекції в Сумській області, в якому просила визнати нечинним та скасувати п.4 листа-вимоги від 27 серпня 2014 року №103-14/1610.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про невідповідність оскаржуваного пункту листа-вимоги положенням п.2.1 Порядку акумулювання, перерозподілу та використання коштів спеціального фонду за надання платних послуг бюджетними установами, що входять до сфери управління Державного комітету ветеринарної медицини України, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 10 листопада 2010 року №487, який діяв до 11 листопада 2013 року, та правомірність перерахування коштів до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано п.4 листа-вимоги Охтирської об'єднаної державної фінансової інспекції від 27 серпня 2014 року №103-14/1610 «Про усунення порушень».

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що обґрунтованість та правильність обчислення збитків перевіряється судом при вирішенні спору про їх стягнення, а не при розгляді справ за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Також зазначив, що внаслідок порушення Порядку акумулювання, перерозподілу та використання коштів спеціального фонду за надання платних послуг бюджетними установами, що входять до сфери управління Державного комітету ветеринарної медицини України, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 10 листопада 2010 року №487, позивачем протягом 2011-2012 років було зайво перераховано до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України кошти в загальній сумі 9094,75 грн.

Тростянецька районна лабораторія ветеринарної медицини у поданих запереченнях просить судові рішення залишити в силі, касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 27 червня 2014 року по 06 серпня 2014 року Охтирською об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Тростянецької районної державної лабораторії ветеринарної медицини за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2014 року. За результатами ревізії 13 серпня 2014 року складено акт №103-21/95.

На підставі акту ревізії від 13 серпня 2014 року №103-21/95 відповідачем листом від 19 квітня 2012 року за вих.№11-06-14-14/2430 надіслано позивачу вимогу «Про усунення порушень», згідно якої від позивача вимагається вжити заходи щодо усунення допущених порушень вимог законодавства

Тростянецькою районною державною лабораторією ветеринарної медицини оскаржується п.4 вимоги, відповідно до якого ревізію надходження та витрачання коштів спеціального фонду в частині акумулювання доходів встановлено, що в порушення вимог п.2.1 Порядку акумулювання, перерозподілу та використання коштів спеціального фонду за надання платних послуг бюджетними установами, що входять до сфери управління Державного комітету ветеринарної медицини України, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 10 листопада 2010 року №487, п.11.5 Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2011 року №1223 та п.1 абз.4 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, ветлабораторією за 2011 - 2012 роки зайво перераховано до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, кошти акумулювання в загальній сумі 9273,08 грн., внаслідок невірно зробленого розрахунку; у зв'язку з чим вимагається: звернутися до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України з проханням повернення зайво перерахованих коштів в сумі 9273,08 грн.; у випадку неперерахування, шкоду в сумі 9273,08 грн., відшкодувати за рахунок осіб, винних у зайво перерахованих коштах акумулювання у порядку та розмірах встановленому ст.130-136 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як передбачено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно п.п.4 п.4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У п.6 Положення Держфінінспекція України встановлено, що для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.п.7, 10, 13 ст.10 Закону України №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, підстави та правильність їх обчислення перевіряє суд при розгляді справи за позовом про їх стягнення, а не в порядку визнання такої вимоги протиправною та її скасування.

Вищевказані висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-461а14, від 25 листопада 2014 року у справі №21-442а14, від 20 січня 2015 року у справах №№ 21-601а14, 21-603а14, від 27 січня 2015 року у справі №21-436а14.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 4 вимоги ДФІ порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Тростянецької районної лабораторії ветеринарної медицини відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді