Постанова

від 23.09.2015 по справі 826/7826/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2015 р. м. Київ К/800/37980/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Кошіля В.В. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Країни»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2015 р.

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 р.

у справі № 826/7826/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Країни»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клімат Країни» (далі - позивач, ТОВ «Клімат Країни») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 р. № 0000792208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 30.07.2015 р., у позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2015 р. на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач процесуальним правом подати письмові заперечення не скористався.

Справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 19.11.2014 р. по 27.11.2014 р. згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та на підставі наказу від 19.11.2014 р. № 31 та направлення від 19.11.2014 р. № 3/22-08 посадовою особою ДПІ у Голосіївському ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Клімат Країни» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої складено акт від 04.12.2014 р. № 34/1-22-08-38603873 та встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.3 та пункту 198.8 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, а саме за період липень 2014 р. у сумі 170 045 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 р. № 0000792208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього у розмірі 212 556 грн., з яких 170 045 грн. - сума основного платежу та 42 511 грн. - розмір штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки від 04.12.2014 р. № 34/1-22-08-38603873, підставою для визначення позивачу зазначеного податкового зобов'язання, слугували твердження перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з своїм контрагентом ТОВ «Брокбудкепітал», оскільки, на переконання податкового органу, правочин укладений позивачем з цим контрагентом був укладений без мети настання реальних наслідків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ТОВ «Брокбудкепітал» є обґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження доставки товару, копії довіреностей на отримання товару та товарно-транспортні накладні, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи викладені норми Податкового кодексу України підставами для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно договору поставки від 01 квітня 2014 року № 0101/01, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Брокбудкепітал» (постачальник), останній зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти сказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження виконання умов названого договору, ТОВ «Клімат Країни» надало копії договору поставки від 01 квітня 2014 року № 0101/01, додатку № 1 від 01 квітня 2014 року до договору поставки від 01 квітня 2014 року № 0101/01, податкові накладні від 01 липня 2014 року № 150 на суму 371688,00 грн. в т.ч. ПДВ 61948,00 грн., від 02 липня 2014 року № 198 на суму 30035,10 грн. в т.ч. ПДВ 5005,85 грн., від 10 липня 2014 року № 249 на суму 27825,79 грн. в т.ч. ПДВ 4637,63 грн., від 11 липня 2014 року № 250 на суму 41917,46 грн. в т.ч. ПДВ 6986,24 грн., від 17 липня 2014 року № 251 на суму 112495,80 грн. в т.ч. ПДВ 18749,30 грн., від 21 липня 2014 року № 678 на суму 105786,70 грн. в т.ч. ПДВ 17631,12 грн., від 24 липня 2014 року № 757 на суму 29475,16 грн. в т.ч. ПДВ 4912,53 грн., від 28 липня 2014 року № 758 на суму 77101,92 грн. в т.ч. ПДВ 12850,32 грн., від 30 липня 2014 року № 759 на суму 51942,60 грн. в т.ч. ПДВ 8657,10 грн., від 31 липня 2014 року № 1840 на суму 172000,00 грн. в т.ч. ПДВ 28666,67 грн., видаткові накладні від 01 липня 2014 року № РН-150, від 02 липня 2014 року № РН-198, від 10 липня 2014 року № РН-249, від 11 липня 2014 року № РН-250, від 17 липня 2014 року № РН-251, від 21 липня 2014 року № РН-678, від 24 липня 2014 року № РН-757, від 28 липня 2014 року № РН-758, від 30 липня 2014 року № РН-759, від 31 липня 2014 року № РН-1840, рахунки-фактури від 01 липня 2014 року № СФ-150, від 02 липня 2014 року № СФ -198, від 10 липня 2014 року № СФ -249, від 11 липня 2014 року № СФ -250, від 17 липня 2014 року № СФ -251, від 21 липня 2014 року № СФ -678, від 24 липня 2014 року № СФ -757, від 28 липня 2014 року № СФ -758, від 30 липня 2014 року № СФ -759, від 31 липня 2014 року № СФ -1840, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за липень 2014 року.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що не спростовується висновками акту перевірки.

Фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин. Окремі дефекти форми чи змісту первинних бухгалтерських документів не можуть слугувати підставою для визнання нереальності господарських операцій.

Крім того, товарно-транспортні накладні, на відсутність яких посилаються суди попередніх інстанцій, як на підставу для відмови у задоволенні позову, не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсними господарських операцій, оскільки ані товарно-транспортні накладні, ані подорожні листи не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для нарахування позивачу спірного податкового зобов'язання. Висновки акту податкової перевірки про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

За таких обставин, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не узгоджуються з вимогами законодавства через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Країни» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 р. у справі № 826/7826/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17.12.2014 р. № 0000792208.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) В.В. Кошіль