Ухвала

від 14.09.2010 по справі 3/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"14" вересня 2010 р. Справа № 3/181

Суддя Мамченко Ю.А. розглянувши скаргу Приватного підприємства "Траффік" на дії Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції по справі №3/181 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" до Приватного підприємства "Траффік" про стягнення заборгованості в сумі 80 760 грн. 50 коп.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря"

Боржник: Приватне підприємство "Траффік"

Орган виконання судового рішення: Відділ ДВС Рівненського міського управління юстиції

В засіданні приймали участь:

від позивача : представник ОСОБА_1 довіреність від 01.09.2010 року;

від відповідача : представник ОСОБА_2 довіреність №2 від 01.09.2010 року

від органу виконання судового рішення :

заступник начальника відділу ДВС ОСОБА_3 довіреність вих. №8860/10 від 09.09.2010 року

ВСТАНОВИВ:

03.08.2010 року Приватне підприємство "Траффік" - Скаржник звернулося до господарського суду Рівненської області зі скаргою на дії державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, відповідно до якої просить суд визнати незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_4, що до винесення постанови про розшук майна боржника від 23.07.2010 року та скасувати Постанову відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про розшук майна боржника.

Вимоги скаржник обґрунтовує наступним: Приватне підприємство "Траффік" отримало постанову відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про розшук майна боржника від 23.07.2010 року. Ознайомитися із змістом даної Постанови на думку скаржника уповноважені на її оскарження посадові особи мали можливість не раніше 26.07.2010 року, тобто датою, коли спливає 10-денний термін слід вважати 04.08.2010 року. Скаржник вважає, що дана Постанова суперечить чинному законодавству, через наступне. Згідно з п.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99р. №74/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за №865/4158 (із змінами та доповненнями), у разі відсутності в боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності, або закріплене за ним у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті), незалежно від того, хто фактично використовує це майно. На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій послідовності: - у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); - у другу чергу - інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві; - у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва. На думку скаржника не є зрозумілими підстави, відповідно до яких зазначене у Постанові майно оголошено у розшук, адже всі перелічені у Постанові транспорті засоби знаходяться на балансі підприємства, та безперешкодно використовуються ним у своїй господарській діяльності і є майном, яке відноситься до третьої черги. Статтею 42 Закону України „Про виконавче провадження" № 606-ХІУ від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) визначається порядок та підстави оголошення розшуку майна боржника в межах виконавчого провадження. За приписами ч.5 даної статті цього Закону за виконавчими документами, які не зазначені у ч.1 цієї ж статті, державний виконавець може винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону. Отже, аналіз вказаної статті свідчить, що винесенню державним виконавцем постанови про розшук майна боржника має передувати надання стягувачем письмової згоди на відшкодування необхідних витрат, пов'язаних з таким розшуком.

скаржник стверджує, що в нього відсутні докази вчинення державним виконавцем дій по виявленню майна, яке належить боржникові, зокрема, надсилання відповідних запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо, не зазначено доказів, які підтверджують відсутність виявленого майна, а також доказів звернення до стягувача з пропозицією про надання згоди на відшкодування витрат, пов'язаних з розшуком майна боржника. Таким чином, на думку Скаржника відділ ДВС не підтвердив належними засобами доказування правомірність своїх дій по оголошенню розшуку майна боржника, а тому скаржник приходить до висновку, що при винесенні постанови про розшук майна боржника, державний виконавець діяв з порушенням приписів Закону України „Про виконавче провадження", Інструкції про проведення виконавчих дій, в зв'язку з чим його дії є неправомірними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря" - Стягувач заперечує проти вимог Скаржника та просить суд відмовити Приватному підприємству "Трафік" у задоволенні скарги на дії Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, що підтверджується наявним у матеріалах справи відзивом (а.с.№64-65).

Стягувач обґрунтовує відзив тим, що в постанові про розшук майна Боржника державний виконавець, згідно БД АІПС «РІІС»ВРЕР УДАЇ м. Рівне та Рівненського району, перелічив транспортні засоби, що числяться на балансі підприємства, проте місцезнаходження яких не встановлене. Стягувач вважає, що дії державного виконавця є правомірними та відповідають Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно, до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. Частиною 5 ст. 30 даного Закону, передбачено, що якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. Скаржник стверджує, що боржник не вчинив жодних дій для добровільного виконання рішення. Статтею 4 ЗУ «Про виконавче провадження»встановлено, що заходами примусовою виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відділ ДВС Рівненського міського управління юстиції з приводу задоволення скарги заперечив, зазначивши, що державним виконавцем при винесенні Постанови від 23.07.2010 року про розшук майна боржника вимоги Закону України «Про виконавче провадження»дотримано у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників скаржника, стягувача та відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції, дослідивши матеріали справи, скаргу та долучені до неї докази, вивчивши обставини, на які посилаються сторони, суд вважає доводи скаржника безпідставними, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому, суд врахував наступне:

Згідно актів державного виконавця від 14.07.2010 року, від 20.07.2010 року, від 13.09.2010 року при примусовому виконанні наказу господарського суду Рівненської області №3/181 від 29.01.2010 року про стягнення з ПП "Траффік" на користь ТОВ "Зоря" боргу в сумі 50361 грн. 60 коп., встановлено, що при виході на дільницю за адресою м.Рівне, вул. Олексинська, 15 А, відсутні транспортні засоби, які зареєстровані за боржником.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

23.07.2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_4 на підставі ст.42 Закону України «Про виконавче провадження»при примусовому виконанні наказу господарського суду Рівненської області №3/181 від 29.01.2010 року про стягнення з ПП "Траффік" на користь ТОВ "Зоря" боргу в сумі 50361 грн. 60 коп., винесено постанову про розшук майна боржника.

Вказуючи на незаконність постанови про розшук майна боржника від 23.07.2010 року, скаржник посилається також на суперечність її ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», з чим суд погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження»у разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними у частині першій, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що слід відмовити у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст.86, 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги відмовити.

2. Ухвалу направити сторонам по справі та Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції.

Суддя Мамченко Ю.А.

Помічник судді

ОСОБА_5