Постанова

від 23.11.2010 по справі 13/114

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

23.11.10 Справа № 13/114

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3Ес.Ем.», м.Київ, в особі філії ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.»у місті Львові, м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2010р.

у справі № 3/114

за позовом Дрогобицького державного педагогічного університету імені ОСОБА_4, м.Дрогобич Львівської області

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3Ес.Ем.», м.Київ, в особі філії ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.»у місті Львові, м.Львів

про визнання договору недійсним та звільнення приміщення

За участю представників:

позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6

відповідача : ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.09.2010р. у справі № 3/114 задоволено позов Дрогобицького державного педагогічного університету імені ОСОБА_4, м.Дрогобич Львівської області до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3Ес.Ем.», м.Київ, в особі філії ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.»у місті Львові, м.Львів, та визнано недійсними укладені між Дрогобицьким державним педагогічним університетом ім.І.Франка та ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.»в особі філії ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.»договори про надання послуг із зберігання та обслуговування обладнання від 05.02.2005р. № 177-05 та від 14.07.2006р. № 455-06; зобов'язано ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.»демонтувати обладнання базової станції LVV 770 на частині покрівлі даху навчального корпусу № 7, розташованого по вул.Курбаса,2 у м.Дрогобичі; зобов'язано ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.»звільнити частину покрівлі даху навчального корпусу № 7, розташованого по вул.Курбаса,2 у м.Дрогобичі, який перебуває на балансі Дрогобицького державного педагогічного університету ім.І.Франка від обладнання базової станції LVV 770; стягнуто з ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.»на користь Дрогобицького державного педагогічного університету ім.І.Франка 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.203, 215, 216, 235 та того, що оспорювані договори про надання послуг із зберігання та обслуговування обладнання є удаваними правочинами, які вчинені сторонами для приховування факту надання в оренду державного майна для розташування обладнання базової станції LVV 770 ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.»; при укладенні спірних договорів сторонами не було додержано вимог ст.ст.9, 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, в позові відмовити, з підстав у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що законодавством не заборонено надавати позивачу послуги із зберігання, що, на думку відповідача, спростовує твердження позивача про недійсність спірних договорів з мотивів невідповідності їх вимогам законодавства; висновок суду про удаваність правочинів є необґрунтованим та передчасним.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 05.02.2005р. між між Дрогобицьким державним педагогічним університетом ім..ОСОБА_8 та ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.»в особі філії ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.» було укладено Договір № 177-05 про надання послуг із зберігання та обслуговування обладнання, за умовами якого позивач, як виконавець, прийняв на себе зобов'язання по зберіганню та обслуговуванню обладнання базової станції LVV 770, яку відповідач розташував на частині покрівлі даху навчального корпусу № 7 по вул.Л.Курбаса,2 з терміном його дії до 10.02.2010р.

14.02.2006р. між Дрогобицьким державним педагогічним університетом ім.І.Франка та ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.»в особі філії ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.» було укладено ще один договір № 455-06 про надання послуг з утримання обладнання, за умовами якого позивач прийняв на зберігання та обслуговування обладнання базової станції LVV 770, яку відповідач розташував на частині покрівлі даху навчального корпусу № 7 по вул.Л.Курбаса,2 з терміном його дії до 14.07.2011р.

Дрогобицький державний педагогічний університет ім..ОСОБА_8 звернувся з позовом про визнання недійсними зазначених договорів з тих підстав, що зазначені договори за своєю правовою природою не є договорами про надання послуг, оскільки жодних послуг по обслуговуванню базової станції університет не надає і надавати не може, а фактично зазначені договори є договорами оренди частини покрівлі даху навчального корпусу № 7 і укладені з порушенням Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і повинні бути визнані недійсними.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст.215 ЦК України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Нормами ст.203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані договори № 177-05 від 05.02.2005р. та № 455-06 від 14.02.2006р. про надання послуг із зберігання та обслуговування обладнання базової станції LVV 770, яку відповідач розташував на частині покрівлі даху навчального корпусу № 7 по вул.Л.Курбаса,2 фактично є удаваними правочинами. Укладаючи договори про надання послуг із зберігання та обслуговування обладнання базової станції LVV 770, позивач фактично ніяких послуг по обслуговуванню обладнання не надавав і надавати не міг, оскільки надання таких послуг не передбачено Переліком платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. № 38.

Відповідно до ч.2 зазначених вище договорів у зобов'язання позивача (Виконавця) входило прийняти обладнання БС на зберігання, забезпечити підключення БС до систем енергоспоживання, забезпечити відповідачу (Замовнику) можливість безперешкодного цілодобового доступу його співробітників до Базової станції. Проте, згідно з п.2.1.5 та 2.1.4 оспорюваних договорів право доступу позивача (Виконавця послуг) до Базової станції можливе лише в присутності представників Замовника, за умови завчасного його попередження. Таким чином, аналіз тексту оспорюваних договорів підтверджує доводи позивача, що жодних послуг з обслуговування та зберігання обладнання Базової станції Дрогобицький державний педагогічний університет ім.І.Франка відповідачу не надавав, оскільки не мав для цього ні дозволу, ні відповідних фахівців, а також вільного доступу для її обслуговування (без присутності працівників Замовника). В той же час, до об'єкту, який перебуває на зберіганні та обслуговуванні позивача згідно з оспорюваними договорами, цілодобовий доступ мають працівники ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.»(Замовника), які фактично і здійснювали обслуговування БС.

З огляду на викладене, оспорювані договори за своєю правовою природою фактично є договорами оренди частини покрівлі даху навчального корпусу № 7 по вул.Л.Курбаса,2 , на якій розташоване обладнання базової станції LVV 770.

Згідно з ч.1 ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Оспорювані договори про надання послуг із зберігання та обслуговування обладнання є удаваними правочинами, які вчинені сторонами для приховування факту надання в оренду державного майна для розташування обладнання базової станції LVV 770 ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.».

Згідно з п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,- «встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним».

Як вбачається з матеріалів справи, Дрогобицький державний педагогічний університет ім.І.Франка підпорядкований Міністерству освіти України, утримується з державного бюджету і майно - будівлі, споруди (в тому числі навчальний корпус № 7, що знаходиться по вул.Курбаса,2) передані йому у користування.

Відносини, пов'язані з передачею в оренду державного майна, яким є об'єкт оренди по оспорюваних договорах, врегульовані нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Згідно з ст.2 зазначеного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Істотними умовами договору оренди державного та комунального майна відповідно до ст.10 Закону є, зокрема: орендна плата з урахуванням її індексації, яка встановлюється у грошовій формі, виходячи з методики її розрахунку, встановленої Кабінетом Міністрів України. При цьому, згідно Закону є необхідним проведення експертної оцінки вартості об'єкта оренди на умовах, встановлених Методикою розрахунку і порядком використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786. При укладенні оспорюваних договорів сторонами не дотримано встановленого порядку - не проведено експертної оцінки об'єкта оренди, не погоджено розрахунку орендної плати в РВ ФДМУ у Львівській області.

Крім того, при укладенні спірних договорів сторонами не було додержано вимог ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»в частині погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти державним майном, що потягло за собою фактичне позбавлення цього відповідального органу обов'язку здійснення покладених на нього функцій.

Відповідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність укладених між позивачем та відповідачем договорів оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на викладене, судом першої інстанції позовні вимоги задоволено правомірно, як законні та обґрунтовані .

Відтак, виходячи з наведеного в сукупності та того, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2010р. у справі № 3/114 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3Ес.Ем.», м.Київ, в особі філії ЗАТ «ОСОБА_3Ес.Ем.»у місті Львові, м.Львів - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Якімець Г.Г.