Постанова

від 28.04.2011 по справі 18/104

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

28.04.11 Справа № 18/104

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Юркевича М.В.

ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Атлантік», б/н від 11.03.2011 р. та апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.02.11

у справі № 18/104

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Атлантік», м. Ужгород

про стягнення 13 466,40 грн. та повернення майна

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Атлантік», м. Ужгород

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ

про зобов'язання вчинити дію, визнання недійсними окремих умов договору та стягнення 1 375,62 грн.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом -ОСОБА_3 -представник;

від відповідача за первісним позовом -ОСОБА_4 -представник.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.02.11 у справі № 18/104 (суддя Кривка В.П.) припинено провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення суми 544,08 грн., в т.ч. в т.ч. 95,41 грн. трьох відсотків річних, 177,33 грн. інфляційних нарахувань та 271,34 грн. пені, відмовлено у задоволенні решти первинних позовних вимог; зустрічний позов задоволено частково, визнано недійсним п. 17.4 договору фінансового лізингу №070320-39/ФЛ-Ю-О від 20.03.07, укладеного між ТОВ «Ві Ей Бі Лізинг»та ТОВ «АтлантіК»в частині втрати лізингоодержувачем права придбати у власність (викупити) майно на умовах, передбачених даним договором, та припинення обов'язку лізингодавця, передбаченого п. 17.2. в разі розгляду судом будь-якого судового позову лізингодавця до лізингоодержувача, відмовлено у задоволенні решти зустрічних позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «АтлантіК»звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.02.11 у справі № 18/104 в частині відмови щодо визнання недійсним та скасування п. 3.4.1. договору фінансового лізингу № 070320-39/ФЛ-Ю-О (надалі по тексту -договір фінансового лізингу) та в частині відмови у позові щодо зобов'язання ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»передати у власність ТОВ «АтлантіК» майно, передане у лізинг за договором фінансового лізингу вартістю 86 530,50 грн., прийняти постанову, якою зустрічний позов в цій частині задоволити.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував, що п. 3.4.1. договору фінансового лізингу суперечить вимогам ст.ст. 180, 189 ГК України, ст.ст. 524, 627 ЦК України, а відтак така умова договору повинна бути визнана недійсною та скасована відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України.

Також, скаржник зазначає, що суд при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги, що, оскільки лізингоодержувачем виплачена вартість майна лізингодавець зобов'язаний передати у власність ТОВ «АтлантіК»майно в силу ст. 17 договору фінансового лізингу та ст. 662 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.02.11 у справі № 18/104 в та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги щодо стягнення 2 929,94 грн., 156,21 грн. 3 % річних, 267,71 грн. інфляційних збитків, пені в розмірі 696 грн., 3 086,65 грн. неустойки, та вилучити у відповідача та передати (повернути) позивачеві предмет договору фінансового лізингу, а також відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що обов'язок коригування суми кожного чергового лізингового платежу по формулі лежить на лізингоодержувачу (відповідач за первісним позовом), який зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відтак посилання суду на необхідність виставлення рахунків-фактур, які підтверджують факт нарахування платежів, є необґрунтованим.

Також, скаржник вказує, що, оскільки, строк лізингу за договором закінчився, договір позивачем за первісним позовом в односторонньому порядку було розірвано, підстава у користуванні об'єктом лізингу в ТОВ «АтлантіК»відсутня, позов в частині вилучення предмета лізингу та стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна підлягає задоволенню.

Окрім цього, в апеляційній скарзі, скаржник зазначає про незаконність рішення суду в частині визнання недійсним п. 17.4. договору фінансового лізингу, оскільки даний пункт не порушує права та законні інтереси відповідача за первісним позовом та відповідає положенням ст. 6 ЦК України.

Відповідач за первісним позовом подав заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якому просить суд оскаржуване рішення (в частині вимог апеляційної скарги) залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Позивач за первісним позовом подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представники сторін у судовому засіданні навели свої доводи та міркування, викладені відповідно в апеляційних скаргах та у запереченнях та відзивах на них.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність спочатку розглянути доводи апеляційної скарги, поданої позивачем за зустрічним позовом, оскільки визначення дійсності умов договору фінансового лізингу, а саме п.п. 3.4.1.; 17.4, визначатиме обґрунтованість вимог по первісному позову.

Як визначено вище, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині визнання недійсним п. 3.4.1 договору фінансового лізингу, та визнав недійсним договір по п. 17.4 в частині втрати лізингоодержувачем права придбати у власність (викупити) майно на умовах, передбачених даним договором та припинення обов'язку лізингодавця, передбаченого п. 17.2. в разі розгляду судом будь-якого судового позову лізингодавця до лізингоодержувача.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем за зустрічним позовом не доведено своїх вимог щодо недійсності п. 3.4.1. договору і його доводи спростовуються положеннями ст.ст. 524,627,632 ЦК України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

При цьому, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що умова п. 3.4. договору стосується коригування лише розміру винагороди лізингодавцю, а не вартості об'єкта лізингу, що підтверджено й представником позивача. Окрім цього, дана умова не є односторонньою, оскільки є умовою договору, тобто, домовленістю обох сторін при укладенні договору фінансового лізингу і повністю відповідає нормі ч. 2 ст. 632 ЦК України, а також не суперечить ст. 524 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо даного предмета зустрічного позову.

Стосовно оскарження ТОВ «АтлантіК»рішення Господарського суду Закарпатської області в частині відмови у задоволенні вимог щодо передачі йому майна, яке було отримане в лізинг у зв'язку зі сплатою його вартості, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що скаржник у поданій апеляційній скарзі зіслався на норму ст. 2 Закону України «Про лізинг»та умову, зазначену в п.17 договору фінансового лізингу.

Відповідно до цих положень придбання майна лізингоодержувачем здійснюється на підставі договору купівлі-продажу. Позивач за зустрічним позовом, сплативши вартість об'єкта лізингу, не подав доказів про укладення такого договору за згодою сторін чи за рішенням суду. А тому вимога про передачу майна в іншому порядку задоволенню не підлягає, що не позбавляє лізингоодержувача придбати таке майно у встановленому зазначеними нормами закону та умовами договору порядку, зважаючи на повну сплату вартості майна та інших лізингових платежів з врахуванням і рішення по даній справі.

Разом з цим є обґрунтованими доводи оскаржуваного судового рішення стосовно дискримінаційної умови договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами в частині втрати лізингоодержувачем права на придбання у власність переданого у лізинг майна на умовах визначених даним договором у разі розгляду будь-якого судового позову лізингодавцем до лізингоодержувача з приводу цього договору.

Суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано зазначив, що така умова порушує рівність сторін і ущемляє права лізингоодержувача щодо вільного заперечення стосовно будь-яких вимог лізингодавця поданих до суду, які можуть бути цілком безпідставними. Така умова договору суперечить загальним засадам цивільного законодавства, вимогам розумності, добросовісності та справедливості( ст.ст. 3, 13 ЦК України).

Зважаючи на вищенаведене, Львівський апеляційний господарський суд не встановив підстав щодо скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення по зустрічному позову.

Стосовно поданої апеляційної скарги позивача по первісному позову, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступні обставини:

Скаржник з посиланням на умови договору зазначив, що ним не заявлено вимог про стягнення суми курсових різниць і вони не були предметом судового розгляду, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості по сплаті щомісячних лізингових платежів.

Львівський апеляційний господарський суд щодо даних доводів встановив, що лізингові платежі за умовами договору включають в себе як оплату вартості переданого у фінансовий лізинг майна, так і винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане в лізинг майно (п. 3.4.5 договору фінансового лізингу). При цьому, розмір винагороди залежить від курсової різниці долара США до гривні. Відповідно до розрахунку позовних вимог, позивачем заявлена до стягнення сума заборгованості, яка становила 7 529,22 грн. на лізингових платежах за лютий, березень та квітень 2010 року, що позивач підтверджував графіком сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору фінансового лізингу) та розрахунками-фактурами від 26.02.10 № СФ-922530, від 30.03.10 № СФ-924110, від 30.04.10 № СФ-925426 (Т. І а.с. 48,49,50).

Зазначена сума пред'явленої до списання заборгованості по лізингових платежах, була визначена за станом на 22.10.10.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено 4 599,28 грн. -лізингового платежу (платіжне доручення № 152 від 17.02.11 (Т. ІІ а.с. 71) та пені, інфляційних та 3% річних на суму 544,08 грн. (платіжне доручення № 173 від 23.02.11 (Т. ІІ а.с. 78).

Внаслідок цієї оплати позивачем за первісним позовом було зменшено розмір позовних вимог, зокрема до суми 8 372,48 грн., яка складається з 2 929,24 грн. -основного боргу, 156,21 грн. - 3% річних, 267,71 грн. - інфляційних, 696 грн. -пені та 3 086,65 грн. -неустойки.

Суд першої інстанції, разом з цим, при прийнятті рішення взяв до уваги сплачені відповідачем лізингові платежі в лютому -квітні 2010 року на суму 4 559,28 грн. як погашення боргу саме за цей період. Однак, оплата 26.02.10 суми 2 299,69 грн. 30.03.10 - 2 212,69 грн., 15.04.10 - 87 грн. була зарахована позивачем в погашення попередньої заборгованості згідно позовних вимог, які розглянуті у справі № 7/21-2010 Господарського суду Закарпатської області (Т. ІІ а.с. 26-27). А тому, відмова у задоволенні позову на суму 4 559,28 грн. було здійснено місцевим господарським судом без достатніх підстав і позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про повернення позивачу за первісним позовом майна, що було предметом лізингу, то Львівський апеляційний господарський суд встановив, що суд першої інстанції правомірно встановив факт відсутності для цього належних підстав, оскільки на час подання позивачем вимоги про повернення предмету лізингу (30.07.10) між сторонами існував спір щодо належного виконання умов договору, а тому на час закінчення строку користування визначеного п. 21 договору фінансового лізингу у відповідача не виникли достатні підстави як для повернення майна, так і для викупу предмета лізингу шляхом укладення договору купівлі-продажу, відповідно до умов п. 17 договору, що не означає відмову відповідача від такої дії і підтверджується його зустрічним позовом у даній справі. Разом з цим, зважаючи на сплату відповідачем вартості об'єкта лізингу та загальні засади такого правового інституту як фінансовий лізинг, який має своїм наслідком перехід права власності на об'єкт лізингу при сплаті лізингоодержувачем вартості об'єкта лізингу, лізингоодержувач отримав право на придбання майна шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу, яке перебуває в нього в лізинговому користуванні.

Дана обставина встановлена судом першої інстанції на підставі наявних доказів у справі, які позивачем не спростовані. Відповідно до цього відсутні підстави для стягнення 3 086,65 грн. неустойки.

Окрім цього, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що строк користування лізингоодержувачем переданим йому майном не є тотожним терміну дії договору фінансового лізингу, оскільки останній діє до повного виконання його сторонами (ч. 3 ст. 530 ЦК України), оскільки іншого договором не встановлено.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ :

1. У задоволенні апеляційної скарги ТОВ «АтлантіК»відмовити.

2. Апеляційну скаргу ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»задоволити частково.

3. Скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.02.11 у справі № 18/104 в частині відмови у позові щодо стягнення 4 559,28 грн. основного боргу. Прийняти нове рішення - стягнути з ТОВ «АтлантіК»(м. Ужгород, пл. Корятовича, 27, код 20451727) на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код 33880354) 4 559,28 грн. основного боргу.

4. У решті рішення суду залишити без змін.

5. Судові витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ТОВ «АтлантіК»покласти на скаржника.

6. Стягнути з ТОВ «АтлантіК»(88000, м. Ужгород, пл. Корятовича, 27, ідентифікаційний код 20451727) на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ідентифікаційний код 33880354) 45,59 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд позову, 10,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 22,79 грн. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

7. Місцевому господарському суд видати відповідні накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

9. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.