Ухвала

від 19.08.2019 по справі 18/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

---

УХВАЛА "19" серпня 2019 р.          м. Рівне                              Справа №18/104 Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Фесюка О.В. у судовому засіданні, розглянувши заяву ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про видачу дублікатів наказів у справі за позовом:  Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ПАТ Промінвестбанк), в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Костопіль Рівненської області"   до відповідача:    Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс"      про  звернення стягнення на предмет застави і зобов'язання здійснити заміну заставного майна та сплати штрафу за порушення умов договору застави в сумі 50 000 грн. 00 коп. В засіданні приймали участь: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився. ВСТАНОВИВ: Позивач - Публічне  акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ПАТ Промінвестбанк), в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.        Костопіль  Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс" , в якому просить  звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави № 139/07 від 03.04.2007 року,  зобов'язання здійснити заміну предмету застави на суму 200 000 грн. та сплати штрафу за порушення умов договору застави в сумі 50 000 грн. 00 коп. Ухвалою суду від 06 травня 2010 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі, справу призначено до слухання в засіданні. 09 червня 2010 року судом по справі прийнято рішення, яким позов  задоволено частково. Звернуто стягнення на заставлене згідно договору застави № 139/07 від        03.04.2007 року  майно, а саме: виробничу лінію по виробництву  спіненого полістиролу (пункти 1-15 переліку майна  вказаного в додатку № 1 до договору застави №        139/07 від        03.04.2007 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс - Плюс" (код 33556096) для погашення заборгованості перед  Публічним  акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ПАТ Промінвестбанк), в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.        Костопіль  Рівненської області (код  09333157)  за  кредитним  договором  про відкриття кредитної лінії в сумі 424136 грн. 24 коп. в т.ч. 349785 грн. сума кредиту, 18805 грн. 08 коп. прострочені відсотки за жовтень-грудень 2009р., 7426 грн. 94 коп. прострочені відсотки за січень 2009р., 6708 грн. 21 коп. прострочені відсотки за лютий 2009р., 7426 грн. 94 коп. прострочені відсотки за березень 2009р., 11697 грн. 73 коп. пеня по простроченому кредиту за листопад-грудень 2008р., 20469 грн. 61 коп. пеня по простроченому кредиту за січень-березень 2009р., 1816 грн. 73 коп. пеня по прострочених відсотках за кредит з 03.11.2008р. по 31.03.2009р. Реалізацію майна визначено провести в порядку визначеному договором застави № 139/07 від        03.04.2007 року  та законом. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також, стягнуто  з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Гомакс - Плюс" на   користь Публічного  акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ПАТ Промінвестбанк), в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Костопіль – 1 000 грн.  витрат по сплаті держмита  та 160 грн.  витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу. 21 серпня 2010 року на виконання рішення суду видано відповідні накази. 08 серпня 2019 року через відділ канцелярії позивачем подано заяву про видачу дублікатів наказів Господарського суду Рівненської області від 21 серпня 2010 року по справі №18/104, в яких останній просить суд видати дублікати наказів та зобов'язати відповідача вчинити дії. Обґрунтовуючи вимоги заяви заявник вказує, що судовий наказ, пред'явлений стягувачем до виконання в вересні 2010 року, не підлягав виконанню органами державної виконавчої служби під час проведення процедури ліквідації боржника власником аж до набуття 05 жовтня 2016 року нової редакції Закону України "Про виконавче провадження", тобто, на думку заявника, трирічний строк пред'явлення до виконання наказів Господарського суду Рівненської області від 21 серпня 2010 року № 18/104, на час звернення позивача із заявою про видачу їх дублікатів, не закінчився. Заявник звертає увагу суду, що станом на даний час рішення Господарського суду Рівненської області від 09 червня 2010 року у справі №18/104, на примусове виконання якого були видані судові накази від 21 серпня 2010 року № 18/104, не виконане, а на неодноразові запити на адресу голови ліквідаційної комісії щодо виконання рішення або повернення стягувачу виконавчого документа для пред'явлення його до виконання - залишені без задоволення. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 серпня 2019 року розгляд заяви призначено на 19 серпня 2019 року з повідомленням та викликом представників сторін. 16 серпня 2019 року через відділ канцелярії від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній проти задоволення заяви про видачу дублікатів наказів заперечує, зазначає про те, що зазначені накази перебувають на виконанні у боржника, ніколи не втрачалися, крім того вказує на те, що строк для пред'явлення  виконавчого документа до виконання закінчився, а тому заява позивача є безпідставною. Крім того, відповідачем подано заяву, в якій останній зазначає про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника у зв'язку із перебуванням останнього у відпустці, а тому судове засідання провести без участі представника відповідача. 19 серпня 2019 року через відділ канцелярії позивачем подано письмові пояснення, в яких останній наполягає на ґрунтовності заяви про видачу дублікатів наказів, вказує на ту обставину, що строк пред'явлення наказів до виконання не закінчився, а тому просить суд заяву задовольнити в повному обсязі, крім того, просить суд розглядати справу без участі уповноваженого представника позивача. У судове засідання 19 серпня 2019 року сторони не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про дату, місце та час судового засідання були повідомлені належним чином. Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, судом встановлено наступне. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 червня 2010 року у справі № 18/104 звернуто стягнення на заставлене майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс - Плюс" для погашення заборгованості перед  Публічним  акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в сумі 424136 грн. 24 коп., реалізацію майна визначено провести в порядку визначеному договором застави № 139/07 від         03.04.2007 року  та законом. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 липня 2010 року рішення Господарського суду Рівненської області від 09 червня 2010 року у справі № 18/104 залишено без змін. 21 серпня 2010 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09 червня 2010 року у справі № 18/104 видано судові накази №18/104, які дійсні для пред`явлення до 16 липня 2013 року. 03 вересня 2010 року відділом ДВС Костопільського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №21136873 та №21135643 з виконання наказів №18/104 від 21 серпня 2010 року. Матеріалами справи стверджено, що 27 січня 2009 року було прийнято рішення засновників ТОВ "Гомакс-Плюс" щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації (витяг з ЄДРЮОФОПГФ стосовно відповідача від 19 серпня 2019 року), зазначені обставини також підтвердили уповноважені представники позивача та відповідача у своїх письмових поясненнях. Судом встановлено, 30 квітня 2013 року відділом ДВС Костопільського районного  управління юстиції прийнято постанови про закінчення виконавчих проваджень №21136873 та №21135643 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час прийняття постанови) у зв`язку із тим, що ТОВ "Гомакс-Плюс" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, обрано голову ліквідаційної комісії. В подальшому, для виконання, накази Господарського суду Рівненської області №18/104 від 21 серпня 2010 року були направлені для ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс", разом з тим, суд констатує, доказів направлення останньому наказів, матеріали справи не містять, зазначені обставини стверджуються представниками сторін у своїх письмових поясненнях. Матеріали справи містять листи ПАТ "Промінвестбанк" від 27 червня 2019 року, від 15 липня 2019 року, з вимогами щодо повернення виконавчих документів по справі №18/104. На зазначені листи, ТОВ "Гомакс-Плюс" надало відповіді від 08 липня 2019 року № 4, а також від 22 липня 2019 року №5, яким відмовило у поверненні виконавчих документів. На час розгляду заяви про видачу дублікатів наказів, з матеріалів справи судом встановлено, накази Господарського суду Рівненської області від 21 серпня 2010 року №18/104 не виконані. Також судом встановлено, матеріали справи не містять доказів надіслання наказів для ПАТ "Промінвестбанк" або ж ТОВ "Гомакс-Плюс". Суд констатує, факт перебування наказів у ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" не підтверджується жодним доказом, зазначені обставини стверджують представники стягувача та боржника у письмових поясненнях. Надаючи в процесі розгляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, суд вбачає, що статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. У пункті 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. В силу приписів ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З зазначених норм права вбачається, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України). Пунктом 19.4 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Як було встановлено судом вище, 21 серпня 2010 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09 червня 2010 року у справі № 18/104 видано судові накази з таким же номером, які дійсні для пред`явлення до 16 липня 2013 року, які в подальшому були пред'явлені до виконання у відділ ДВС Костопільського районного управління юстиції, ВП №21136873 та №21135643 згідно постанов від 03 вересня 2010 року. Разом з тим, 30 квітня 2013 року відділом ДВС Костопільського районного управління юстиції прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час прийняття постанови) у зв`язку з прийняттям уповноваженим органом ТОВ "Громакс-Плюс" рішення про припинення товариства. Як було встановлено вище, факт надіслання ліквідаційній комісії ТОВ "Громакс-Плюс" виконавчих документів не підтверджується жодним доказом, встановити де знаходяться накази на даний неможливо. Суд зазначає, що за частиною 1 статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час прийняття постанови) передбачалося, що у разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями боржника - юридичної особи. У разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом (частини 2-3 статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час прийняття постанови). В силу ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час прийняття постанови) виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи. Таким чином, аналізуючи дані положення Закону у відповідній редакції, можна дійти висновку, що у випадку ліквідації юридичної особи виконавчий документ відправляється відповідно до ч. 2 ст. 67 Закону ліквідаційній комісії і лише після отримання нею документів на підставі ст. 49 даного Закону державний виконавець закінчує виконавче провадження. При цьому, в цьому випадку виконавчий документ не направляється відповідно до ч. 2 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" до суду або іншого органу, адже він до закінчення виконавчого провадження, відповідно до ч. 2, 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження", повинен знаходитись в ліквідаційній комісії підприємства, яка здійснює ліквідацію суб`єкта господарювання та вирішує питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. Окрім того, в такому випадку органи державної виконавчої служби не проводять виконавчі дії стосовно боржника у зв`язку із перебуванням його в ліквідаційній процедурі. Разом з тим, 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року, частиною 5 розділу ХІІІ, якого передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 цього Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. Окрім того, згідно п. 1 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час видачі спірного наказу), виконавчі листи та інші судові документи пред'являються до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 вищевказаного Закону, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що трирічний строк пред'явлення до виконання наказів Господарського суду Рівненської області №18/104 від 21 серпня 2010 року, на час звернення позивача із заявою про видачу його дублікату, не закінчився, оскільки він був перерваний пред'явленням наказу до виконання у вересні 2010 року та не підлягав виконанню органами державної виконавчої служби під час проведення процедури ліквідації боржника аж до 05 жовтня 2016 року, тобто до набрання чинності нової редакції Закону України "Про виконавче провадження". Суд зазначає, стягувач звернувся до суду із даною заявою в межах строку, визначеного п. 19.4. Перехідних положень ГПК України, а відтак, твердження боржника, щодо закінчення строку пред'явлення наказів до виконання є безпідставними та надуманими, такими які спростовуються наведеними вище нормами права та обставинами, відтак судом до уваги не приймаються. Суд також зазначає, що в матеріалах справи відсутні прямі докази (квитанції, опис вкладення, тощо) того, що судові накази №18/104 від 21 серпня 2010 року були надіслані або ж передані голові ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" або ж стягувачу у справі. При цьому, суд не може достеменно встановити дані обставини, зазначені обставини стверджують представники позивача та відповідача в своїх поясненнях, натомість оригіналів або ж належним чином завірених копій наказів суду ні стягувачем ні боржником не надані. Разом з тим, суд приймає до уваги те, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дублікату наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Окрім того, суд приймає до уваги, що стягувач у дозволений законом спосіб намагався отримати оригінали наказів Господарського суду Рівненської області від 21 серпня 2010 року №18/104, та звертався з відповідними листами до ТОВ "Гомакс-Плюс", однак боржник, наказів не повернув, також, доказів виконання останніх суду не надав. Отже, враховуючи те, що на даний час рішення Господарського суду Рівненської  області від 09 червня 2010 року у справі №18/104 на примусове виконання якого були видані накази № 18/104 від 21 серпня 2010 року не виконане, а в матеріалах справи відсутні докази його повернення стягувачу для пред'явлення його до виконання, в тому числі на неодноразові звернення стягувача до боржника, суд приходить до висновку про наявність підстав, встановлених п.п. 19.4 Перехідних положень ГПК України для видачі дублікатів наказів Господарського суду Рівненської області №18/104 від 21 серпня 2010 року з метою реалізації стягувачем права на його повторне пред'явлення до виконання. Суд наголошує, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі "Сьорінг проти Об'єднаного Королівства Великої Британії", Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Відповідно до п. 40 рішення Європейського суду від 10.03.1997 р. "Горнсбі проти Греції" для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду". Відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (рішення Суду у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008р.). Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України"). Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Суду у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України", no. 20988/02, від 09.12.2010). Як зазначив Європейський суд у рішенні, ухваленому у справі "Горнсбі проти Греції", виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Відтак, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Відповідно до п. 4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 р. у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви" ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84). З усього зазначененого вище, вбачається, що виконання рішення суду є складовою судового процесу вцілому і невиконання рішення суду є порушенням прав стягувача. За таких обставин, враховуючи доведеність факту втрати наказів стягувачем, суд вбачає, що заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про видачу дублікатів наказів у справі №18/104 від 21 серпня 2010 року підлягає до задоволення. Крім того, у заяві про видачу дублікатів наказів стягувач просив, виявивши порушення законодавства та недоілки в діяльності ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" постановити окрему ухвалу, якою зобов'язати Голову ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" передати виконавчий напис приватного нотаріусу Костопільського районного  нотаріального округу Дідовець А.Г. №4502 виданий 08 грудня 2008 року разом із іпотечним договором на якому вчинено виконавчий напис ПАТ "Промінвестбанк". Щодо вказаної вимоги, суд зазначає наступне. В межах розгляду заяви про видачу дублікатів наказів, судом встановлювався факт втрати наказів та чи не закінчився строк пред'явлення згаданих виконавчих документів, при цьому судом не встановлювалися факти належного виконання своїх зобов'язань ліквідаційною комісією боржника та чи допускає остання недоліки у своїй роботі. Суд звертає увагу заявника, що дана вимога може бути предметом дослідження судом в межах позовного провадження, як позовна вимога немайнового характеру, однак має бути оформлена відповідно до вимог ГПК України (зі сплатою судового збору та надіслання копій документів для боржника). Відтак, суд відмовляє в задоволенні вимоги, щодо видачі окремої ухвали, якою зобов'язати Голову ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" передати виконавчий напис приватного нотаріусу Костопільського районного  нотаріального округу Дідовець А.Г. №4502 виданий 08 грудня 2008 року разом із іпотечним договором на якому вчинено виконавчий напис ПАТ "Промінвестбанк". Керуючись ст. ст. 233- 235 ГПК України, п. 19.4. Перехідних положень ГПК України, суд, УХВАЛИВ: 1. Заяву  Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про видачу дублікатів наказів у справі №18/104 від 21 серпня 2010 року - задоволити частково. 2. Видати Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" дублікати судових наказів Господарського суду Рівненської області від 21 серпня 2010 року у справі №18/104. 3. Відмовити в задоволенні вимоги, щодо видачі окремої ухвали, якою зобов'язати Голову ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" передати виконавчий напис приватного нотаріусу Костопільського районного  нотаріального округу Дідовець А.Г. №4502 виданий 08 грудня 2008 року разом із іпотечним договором на якому вчинено виконавчий напис ПАТ "Промінвестбанк". Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу. Ухвала підписана 21 серпня 2019 року.                    Суддя                                                                                                          Торчинюк В.Г. Віддруковано 3 примірники: 1 - до справи;   2 - позивачу рекомендованим (01001,  м. Київ, провулок Шевченка, 12); 3 - відповідачу рекомендованим (35000, Рівненська область, Костопільський район, м. Костопіль, вул. Єсєніна, будинок 2, Е).