Постанова

від 05.10.2011 по справі 22/135

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

05.10.11 Справа № 22/135

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

судді -доповідача Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Гуньці О.П.

розглянув апеляційні скарги : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 № 92-М від 09.06.2011року та ОСОБА_3 малого підприємства В«ЗільникВ» б/н від 05.07.2011 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2011 року

у справі № 22/135

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -ТОВ) В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» , м. Львів

до відповідача - 1 ОСОБА_3 підприємства В«Система та технології охорони і наглядуВ» (надалі - ПП В«СТОНВ» ), м. Львів

до відповідача - 2 Закритого акціонерного товариства В«Агентство економічної безпекиВ» (надалі - ЗАТ В«АЕБВ» ) , м. Львів

до відповідача 3 - фізичної особи - підприємця (надалі -ФОП) ОСОБА_2, м. Львів

до відповідача 4 - ОСОБА_3 малого підприємства (надалі - ПМП) В«ЗільникВ» , м. Львів

до відповідача 5 - Приватна фірма науково-виробниче підприємство (надалі - ПФ НВП) В«Комтех-плюсВ» , м. Львів

за участю третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Державного підприємства В«Житлово-комунальна контораВ» (надалі - ДП ЖКК), м. Львів

за участю третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Львівського міського комунального підприємства (надалі -ЛКП) В«ЛьвівтеплоенергоВ» , м. Львів

за участю третьої особи - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Відкритого акціонерного товариства (надалі -ВАТ) В«ЛьвівводоканалВ» , м. Львів

за участю третьої особи - 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Відкритого акціонерного товариства (надалі -ВАТ) В«ЛьвівобленергоВ» , м. Львів

про стягнення 59368,20 грн. заборгованості.

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_4 (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача 1, 2, 4, 5: не з'явилися (належно повідомлені);

від відповідача 3 : ОСОБА_5 (довіреність в матеріалах справи);

від третіх осіб : не зявилися (належно повідомлені).

Судом розяснено учасникам судового процесу права та обовґязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось.

Заяв про повну технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду апеляційних скарг викладені в ухвалах суду, які знаходяться в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.05.2011 року у справі № 22/135 (суддя Довга О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТзОВ В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» вартість частини спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення в приміщеннях 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові, загальною площею 1008,4 кв.м. за період з 16 липня 2008 року по 31 травня 2010 року в сумі 110416,01 грн., а також 1104,09 грн. державного мита та 172,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ПМП В«ЗільникВ» на користь ТзОВ В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» вартість частини спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення в приміщеннях 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові, загальною площею 886,2 кв.м. за період з 01 червня 2007 року по 15 липня 2008 року в сумі 38753,07 грн., а також 407,33 грн. державного мита та 63,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частині позову відмовлено.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ФОП ОСОБА_2 та ПМП В«ЗільникВ» оскаржили рішення місцевого господарського суду від 18.05.2011 року у цій справі в частині, що стосується стягнення з кожного з них грошових коштів.

Зокрема, в апеляційній скарзі підприємець ОСОБА_2 вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2011 року прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати в частині стягнення з нього на користь позивача 110416,01 грн. вартості спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення в приміщеннях 5-го поверху будинку 109 по вулиці Зеленій в місті Львові, загальною площею 1008,4 кв.м. за період з 16 липня 2008 року по 31 травня 2010 року. В обґрунтування вказаних підстав та вимог, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норму ст. 182 Цивільного кодексу України, оскільки не було враховано, що ОСОБА_2 згідно витягів про державну реєстрацію права власності став власником лівого крила приміщень 13.01.2010 року, а правого крила приміщень - 03.02.2011 року, а тому зазначає про те, що в нього не існувало жодних зобов'язань щодо оплати спожитих послуг. приміщень. Також апелянт вказує на те, що судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норми ст.ст. 1, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якими передбачено, що споживання комунальних послуг можливе лише на підставі договору, однак позивач з ним таких договорів не укладав, а тому відсутні підстави для стягнення з нього вартості комунальних послуг. Окрім цього, апелянт вказує на неправильне застосування судом норми ст. 360 Цивільного кодексу України, яка передбачає спільну участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного часткового майна, тоді як приміщення належить виключно на праві приватної власності йому, і ніколи не перебувало у спільній частковій власності також і позивача. Апелянт посилається також на безпідставність застосування судом першої інстанції положень глави 83 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не доведено суду жодними доказами факту споживання ним комунальних послуг за вказаний у рішенні період, а також, що надані послуги є майном, яке ОСОБА_2 зобов'язаний повернути як безпідставно набуте. Окрім цього, зазначає про порушення судом першої інстанції ст. 12 ГПК України, так як він у спірних правовідносинах не є суб'єктом господарювання, оскільки майно в будинку по вулиці Зеленій, 109 в місті Львові придбане ним як фізичною особою, а не як підприємцем, а тому провадження у справі щодо нього слід було припинити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

ПМП В«ЗільникВ» в апеляційній скарзі вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2011 року прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати в частині стягнення з нього на користь позивача 38753,07 грн. вартості спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення в приміщеннях 5-го поверху будинку 109 по вулиці Зеленій в місті Львові, загальною площею 886,2 кв.м. за період з 01 червня 2007 року по 15 липня 2008 року та прийняти нове рішення в цій частині про відмову в позові. Зокрема, в підтвердження вказаного, зазначає про те, що позивач звернувся з позовною вимогою до ПМП В«ЗільникВ» 14.02.2011 року, подавши суду заяву про збільшення позовних вимог, а тому позивачем пропущено позовну давність з вимогами до нього, про застосування якої було заявлено ПМП В«ЗільникВ» , однак суд першої інстанції в порушення ст. 267 Цивільного кодексу України її не застосував. Також посилається на те, що позивач не укладав з ним договору про оплату чи відшкодування комунальних послуг. Зазначає про те, що судом неправильно застосовано норму ст. 360 Цивільного кодексу України, оскільки вона стосується лише врегулювання відносин спільної часткової власності, суб'єктами якої не були сторони. Посилається на те, що судом прийнято рішення за відсутності в матеріалах справи доказів споживання ним комунальних послуг. Окрім цього, зазначає про те, що місцевим господарським судом не було враховано, що йому відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не направлялась позивачем вимога про оплату комунальних послуг.

Позивач -ТОВ В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» у відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 б/н від 19.07.2011 року доводи та вимоги апеляційної скарги заперечило, посилаючись на те, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що право власності цього апелянта на приміщення будинку 109 по вулиці Зеленій в місті Львові виникло з моменту державної реєстрації правовочину про придбання даного майна. Вказує на те, що суд правильно застосував норму ст. 360 Цивільного кодексу України, що регулює питання спільної власності. Також позивач звертає увагу на те, що він просив застосувати положення глави 83 Цивільного кодексу України та відшкодувати йому вартість вже спожитих відповідачами послуг за рахунок іншої особи (ТОВ В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» ), оскільки відповідно до ст. 360 Цивільного кодексу України власники окремих приміщень як співвласники будинку повинні брати спільну участь в його утриманні, від яких вони ухилились, а не стягнути вартість комунальних послуг, оскільки він відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»не наділений повноваженнями вимагати від відповідачів укладення з ним договорів про оплату комунальних послуг, так як не є їх ні виробником, ні постачальником. Окрім цього, позивач також заперечив доводи ОСОБА_2 про те, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, так як розглянуто вимоги щодо нього як фізичної особи - власника приміщення в будинку 109 по вулиці Зеленій в місті Львові, посилаючись на те, що даний апелянт безпідставно ототожнює речове право фізичної особи та здійснення нею такого права у випадках, коли це право використовується в підприємницькій діяльності -здається в оренду. За наведеного, просить залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2011 року у цій справі.

В додаткових поясненнях від 27.07.2011 року, позивач зазначив про те, що безпідставними є доводи апелянтів про недоведеність ним факту спожиття ними послуг по електро- та теплопостачанню, водопостачанню та водовідведенню, їх розміру, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, в якій знаходяться укладені ним з виробниками цих послуг договори, платіжні документи про оплату позивачем виставлених йому рахунків по всьому будинку, розрахунки розміру відшкодування йому вартості спожитих апелянтами послуг, пропорційно розміру приміщень, які знаходяться у їх власності, до загальної площі будинку, відповідно до положень ст. 360, ст.ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, враховуючи повідомлення всіх учасників судового процесу належним чином про час та місце розгляду справи, необовґязковість явки їх представників в судове засідання згідно ухвали суду від 27.09.2011 року, вважає, що апеляційним судом забезпечено право всіх учасників судового процесу на участь в судовому засіданні, а тому, виходячи з достатності матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційних скарг, заперечень на них, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга ОСОБА_3 малого підприємства В«ЗільникВ» підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 слід відхилити. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

З витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8412626 від 21.09.2005 року та № 8412626 від 11.01.2007 року вбачається, що позивач володіє на праві власності 984,5 кв.м. площі будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові, що складає 17,98% від загальної площі, як він стверджує. Загальна площа цього будинку - 5474,7 кв.м., в тому числі підвал 298,5 кв.м.

Позивач є єдиним споживачем послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення на підставі договорів, укладених з третіми особами 2, 3, 4, залученими до участі в справі і провів оплату цих послуг, про що долучив платіжні документи.

Предметом розгляду є відшкодування позивачеві вартості спожитих неподільних комунальних послуг власниками нежитлових приміщень п'ятого поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові: з відповідача 1 за період з 01.06.2007 року по 15.07.2008 року в сумі 14216,10 грн.; з відповідача 2 за період з 01.06.2007 року по 15.07.2008 року в сумі 3263,3 грн.; з відповідача 3 за період з 16.07.2008 року по 31.05.2010 року в сумі 110416,01 грн.; з відповідача 4 за період з 01.06.2007 року по 15.07.2008 року в сумі 23248,49 грн. відповідно до норм ст.ст. 360, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 16.07.2008 року, зареєстрованого за № 2536, ОСОБА_2 придбав у ПМП В«ЗільникВ» нежитлові приміщення лівої сторони п'ятого поверху площею 502,5 кв.м., які належали останньому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2005 року.

Також, як вбачається з договору купівлі-продажу від 16.07.2008 року, зареєстрованого за № 2542, ФОП ОСОБА_2 придбав у ПМП В«ЗільникВ» нежитлові приміщення правого крила п'ятого поверху площею 505,9 кв.м., які належали останньому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2005 року.

Таким чином, як підставно встановив суд першої інстанції, з 30.06.2005 року по 15.07.2008 року включно, власником всіх приміщень 5-го поверху згаданого будинку загальною площею 1008,4 кв.м. був ПМП В«ЗільникВ» , а з 16.07.2008 року -ФОП ОСОБА_2

При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними доводи ФОП ОСОБА_2Б про те, що його право власності на вищенаведене нерухоме майно виникло для приміщень лівого крила - 13.01.2010 року, а правого крила - 03.02.2011 року, тобто з моменту державної реєстрації права власності на вказане майно, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою, що врегульовує момент набуття права власності на нерухоме майно за договором, виникнення такого речового права повґязується з державною реєстрацію договору про відчуження майна. Окрм цього, згідно пункту 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 671, здійснення державної реєстрації правочину шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру, одночасно з його нотаріальним посвідченням презюмується. Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідачами не подано суду доказів нездійснення нотаріусом 16.07.2008 року державної реєстрації договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові загальною площею 1008,4 кв.м. при їх нотаріальному посвідченні, або здійснення її пізніше.

З наданих позивачем розрахунків стягуваних сум, на приміщення 5-го поверху будинку загальною площею 1008,4 кв.м. частка споживання комунальних послуг в процентному відношенні до загальної площі будинку становить: по теплу - 19,48%, по електроенергії - 22,21 %, а по воді та водовідведенні - 23,68 %.

В матеріалах справи відсутні заперечення відповідачів та третіх осіб щодо правильності здійснення вказаного розрахунку.

Слід також зазначити, що позивачем укладались з іншими власниками та користувачами приміщень в будинку 109 по вул. Зеленій, в місті Львові, договори про відшкодування йому витрат пропорційно займаних ними площ (зокрема, з ФОП ОСОБА_6 від 01.11.2008 року, з ФОП ОСОБА_7 від 15.01.2009 року, з ТОВ В«Техноліс-індустріяВ» від 01.07.2008 року тощо), за якими вказані власники протягом зазначеного в позовних вимогах періоду часу несли з позивачем спільну участь на оплату централізованих неподільних комунальних послуг шляхом відшкодування йому понесених витрат пропорційно займаних ними площ.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було досягнуто згоди щодо укладення аналогічних договорів з ПМП В«ЗільникВ» та ФОП ОСОБА_2

Доказів, які б свідчили про спільну участь відповідачів у витратах позивача на оплату частини комунальних послуг, що припадала на їх приміщення, або про встановлення самостійних відносин з виробниками послуг, або про створення позивачем перешкод від'єднанню їх приміщень від загальнобудинкових мереж, суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не надано.

Внаслідок цього, як вбачається з матеріалів справи, що й не заперечується відповідачами, позивач у липні 2009 року від'єднав подачу електроенергії до приміщень 5-го поверху через внутрішньобудинкову мережу, а у лютому 2010 року від'єднав й подачу води до приміщень вказаного поверху.

Таким чином, нежитлові приміщення 5-го поверху будинку забезпечувались за рахунок позивача централізованою неподільною послугою з електропостачання до липня 2009 року, а послугою з водопостачання та водовідведення - до лютого 2010 року.

Щодо послуг з теплопостачання, то як вбачається з листів третьої особи від 24.09.2010 року та від 29.10.2010 року, ЛМКП «Львівтеплоенерго»зазначило про те, що, оскільки, система теплопостачання будинку є загальнобудинковою, то у зв'язку з цим не має технічної можливості постачати теплову енергію до окремо взятого приміщення позивача. Унаслідок цього, та враховуючи, що жоден з інших власників станом на 22.09.2010 року не надав третій особі 2 документів для укладення договорів на теплопостачання своїх приміщень, третя особа 2, враховуючи пропозицію позивача, викладену в листі від 01.06.2010 року, відповідно до п.10.4 договору від 10.10.2002 року погодилась на припинення з 01.10.2010 року вказаного договору, після чого відключила будинок від зовнішнього джерела теплопостачання. Таким чином, з 2002 року й до кінця опалювального сезону 2009-2010 років оплату за опалення будинку № 109 по вулиці Зеленій у місті Львові здійснював позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, ПМП В«ЗільникВ» та ФОП ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано суду належних та допустимих доказів про те, що вони протягом спірного періоду не споживали послуг по тепло-, електро-, водопостачанню та водовідведенню (належним чином оформлені акти тощо, про технічну неможливість такого споживання, чи інші докази, які б підтверджували вказані обставини).

Також в матеріалах справи відсутні докази про те, що вказані відповідачі несли, при фактичному споживанні вищенаведених послуг, відповідні витрати на їх оплату будь-яким не забороненим законом способом, зокрема, й шляхом пропорційної участі у витратах позивача на забезпечення будинку вказаними неподільними комунальними послугами.

Відповідно до ст. 1212 глави 83 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 цього ж Кодексу також встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач споживши теплову енергію, електроенергію, послуги з водовідведення та водопостачання на підставі вищевказаних договорів, укладених з даними особами, про їх постачання, та забезпечивши електропостачанням, теплопостачанням, водопостачанням та водовідведенням у спірному періоді зазначених відповідачів, факт чого не спростовано апелянтами належними та допустими доказами, має право, враховуючи відсутність між сторонами укладених договорів про порядок їх споживання та оплати, тобто факт безпідставності набуття ПМП В«ЗільникВ» та ФОП ОСОБА_2 вказаного майна в розумінні ст.ст. 179, 190 Цивільного кодексу України, має право, враховуючи неможливість його повернення в натурі, на відшкодування вартості понесених ним витрат на оплату ЛКП В«ЛьвівтеплоенергоВ» , ВАТ В«ЛьвівводоканалВ» , ВАТ В«ЛьвівобленергоВ» неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення в приміщеннях 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові, пропорційно до частки площ окремих власників відносно загальної площі будинку.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття зробленого позивачем розрахунку такого відшкодування, виходячи з встановленого нормами ст.ст. 8, 360 Цивільного кодексу України принципу розподілу обов'язків, заснованого на пропорційності, який найбільш відповідає фактичним відносинам між позивачем та відповідачами, що склалися за наслідками споживання останніми частини неподільних комунальних послуг за рахунок позивача, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості та добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, поданих позивачем платіжних доручень, за період з червня 2007 року по травень 2010 року, ТОВ В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» сплачено виробникам послуг (ЛКП В«ЛьвівтеплоенергоВ» , ВАТ В«ЛьвівводоканалВ» , ВАТ В«ЛьвівобленергоВ» ) 755739,42 грн., з яких: 219029,05 грн. - за період з 01.06.2007 року по 15.07.2008 року, і 536710,37 грн. - за період з 16.07.2008 по травень 2010 року включно.

Отже, згідно поданих суду розрахунків та наведених вище пропорційних співвідношень між загальною сумою сплачених сум, періодами часу в межах заявлених вимог, часток, що припадають в загальній сумі на ту чи іншу послугу, а також на відсоткове співвідношення між загальною площею будинку, що забезпечується конкретною послугою, та площею 5-го поверху, за період з 01.06.2007 року по 15.07.2008 року ОСОБА_2, як власником приміщень 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові, належить відшкодувати позивачу за період з 16 липня 2008 року по 31 травня 2010 року 110416,01 грн. вартості спожитих ним неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водопостачання, а саме: 68846,04 грн. вартості спожитої теплової енергії, 38329,15 грн. спожитої електричної енергії, 3240,82 грн. спожитої води та послуг по водовідведенню.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємцем ОСОБА_2 не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції заперечень щодо правильності розрахунків позивача вказаних сум відшкодувань, які підлягають до стягнення.

Щодо заперечень відповідача щодо порушення судом першої інстанції норми ст. 12 ГПК України, оскільки було відхилено його доводи про те, що він у спірних правовідносинах не є суб'єктом господарювання, так як майно в будинку по вулиці Зеленій, 109 в місті Львові придбане ним як фізичною особою не підприємцем, а тому провадження у справі щодо нього слід було припинити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, то апеляційний господарський суд не може з ними погодитись, оскільки не вбачає факту порушення Господарським судом Львівської області вказаних норм процесуального права.

Зокрема, як підставно зробив висновок суд першої інстанції, чинне законодавство не передбачає можливості набуття фізичними особами нерухомого майна у власність саме як підприємцями, а також можливості реєстрації права власності на нерухоме майно за фізичною особою як суб'єктом підприємницької діяльності. А тому, незалежно від того, чи є посилання у відповідному договорі на те, що нерухоме майно придбане фізичною особою як підприємцем, а також від призначення цього майна (житло, офісна нерухомість, магазин, кафе тощо), воно реєструється за нею лише як за фізичною особою - громадянином, а не як підприємцем (пункти 1.2, 1.5, 2.4, 2.8, абз.11 п.4.1.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно від 07.02.2002 N 7/5).

Відповідно до статті 320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

У цивільних відносинах фізична особа-підприємець бере участь лише як фізична особа (ст. 2 Цивільного кодексу України), у той час як у господарських відносинах вона завжди є підприємцем (ст. 2, п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України).

За наведеного, як підставно зазначив суд першої інстанції, фізична особа -підприємець не є суб'єктом такого речового права як право власності, хоча може використовувати її з підприємницькою метою. Тобто, з комплексного аналізу вищенаведених норм, а також норм глави 5 Цивільного кодексу України, ст. 133, ч. 1 ст. 144, ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, підприємцем ОСОБА_2 передане належні йому на праві власності нежитлові приміщення на 5 поверсі будинку 109 по вулиці Зеленій в місті Львові по договору в оренду ЗАТ В«АЕБВ» , тобто фактично укладено господарський договір щодо вказаного майна, а тому підприємець ОСОБА_2 повинен відповідати за зобов'язаннями перед позивачем, оскільки вони повґязані з його підприємницькою діяльністю.

З огляду на викладене, підстави для покладення обов'язку по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг орендарями нежитлових приміщень відсутні, тому в позові до ПП В«СТОНВ» та ЗАТ В«АЕБВ» слід відмовити.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» 110416,01 грн. в відшкодування вартості частини спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення в приміщеннях 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові, загальною площею 1008,4 кв.м. за період з 16 липня 2008 року по 31 травня 2010 року.

Щодо рішення місцевого господарського суду в даній справі в частині задоволення позову про стягнення з ПМП В«ЗільникВ» на користь ТзОВ В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» 38753,07 грн. вартості частини спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення в приміщеннях 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові, загальною площею 886,2 кв.м. за період з 01 червня 2007 року по 15 липня 2008 року, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Львівської області від 28.12.2010 року в даній справі, ПМП В«ЗільникВ» було залучено до участі в справі в якості відповідача з ініціативи суду.

14.02.2011 року позивачем було подано в Господарський суд Львівської області заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з

ПП В«СТОНВ» 14216,10 грн. вартості частини спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання та водопостачання в приміщеннях лівого крила 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові за період з 01 червня 2007 року по 15 липня 2008 року; з ЗАТ В«АЕБВ» 3263,31 грн. вартості частини спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання та водопостачання в приміщеннях лівого крила 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові за період з 01 червня 2007 року по 15 липня 2008 року; з підприємця ОСОБА_2 - 110416,01 грн. вартості спожитих ним неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водопостачання приміщень 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові за період з 16 липня 2008 року по 31 травня 2010 року; з ПМП В«ЗільникВ» 23248,49 грн. вартості частини спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання та водопостачання в приміщеннях правого крила 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові за період з 01 червня 2007 року по 15 липня 2008 року.

Однак, суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення про стягнення з ПМП В«ЗільникВ» на користь ТзОВ В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» 38753,07 грн. вартості частини спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання та водопостачання в приміщеннях 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові, загальною площею 886,2 кв.м. за період з 01 червня 2007 року по 15 липня 2008 року не звернув увагу, що в матеріалах справи відсутня, подана у установленому законодавством порядку з дотриманням вимог розділу VІІІ ГПК України позовна вимога до ПМП В«ЗільникВ» про стягнення вказаних коштів. Вищевказана заява ТзОВ В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» від 14.02.2011 року про збільшення позовних вимог, в тому числі про стягнення з ПМП В«ЗільникВ» 23248,49 грн. не могла бути прийнята судом до уваги відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, оскільки вона не була скерована ПМП В«ЗільникВ» , докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Окрім цього, подавши таку заяву, позивач фактично змінив як предмет позову, так і його підстави, оскільки виставив нову вимогу, яка стосується нового учасника процесу - ПМП В«ЗільникВ» , до якого позов не подався, та з інших підстав, ніж вказані в позовній заяві, зокрема, що саме ПМП В«ЗільникВ» як власник приміщень, а не їх орендар повинен відшкодувати позивачу понесені ним витрати на утримання вказаного майна. При цьому, колегія суддів вважає, що, оскільки, позовні вимоги про стягнення коштів були подані позивачем до конкретних осіб, і предмет позову в цій справі не свідчить про співучасть інших осіб у спірних правовідносинах по їх стягненню, відсутність заяви позивача про зміну предмету або підстав позову, то в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для залучення до участі справі за власною ініціативою в якості іншого відповідача - ПМП В«ЗільникВ» , а тому такі дії місцевого суду згідно ухвали суду від 28.12.2010 року в цій частині вчинені з порушенням вимог ч. 1 ст. 24 ГПК України.

Окрім цього, суд першої інстанції стягнувши з ПМП В«ЗільникВ» кошти в сумі 38753,07 грн., включно з 14216,10 грн., які в заяві від 27.12.2010 року (т. 2, а.с. 80) позивач вимагав стягнути з ПП В«СТОНВ» та 3263,31 грн. -з ЗАТ В«АЕБВ» , тобто в порушення норм ст.ст. 1, 22, 54, 82-85 ГПК України, вийшов за межі позовних вимог, без заміни відповідно до ч. 3 ст. 24 ГПК України вказаних осіб в цій частині позовних вимог на належного відповідача - ПМП В«ЗільникВ» .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2011 року в частині стягнення з ПМП В«ЗільникВ» на користь ТзОВ В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» 38753,07 грн. вартості частини спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення в приміщеннях 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові, загальною площею 886,2 кв.м. за період з 01 червня 2007 року по 15 липня 2008 року слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Суд першої інстанції в порушення вимог п. 4 ст. 84 ГПК України не зробив в резолютивній частині висновків по позовних вимогах щодо ПП В«СТОНВ» та ЗАТ В«АЕБВ» . У зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне доповнити резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2011 року висновком про відмову в позові до ОСОБА_3 підприємства В«Система та технології охорони і наглядуВ» про стягнення 14216,10 грн. вартості частини спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення в приміщеннях 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові за період з 01 червня 2007 року по 15 липня 2008 року та до Закритого акціонерного товариства В«Агентство економічної безпекиВ» про стягнення 3263,31 грн. вартості частини спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення в приміщеннях 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові за період з 01 червня 2007 року по 15 липня 2008 року.

Доводи ОСОБА_3 фірми науково-виробниче підприємство В«Комтех-плюсВ» про безпідставність заявлених до неї позовних вимог підтверджені документально: наявні у справі докази спростовують факт користування приміщеннями 5-го поверху будинку. До того ж у заяві від 14.02.2011 року позивач уже не заявляв вимоги до цього відповідача. Зважаючи на викладене, в позові ТзОВ В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» до ОСОБА_3 фірми науково-виробниче підприємство В«Комтех-плюсВ» слід відмовити.

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про новий розподіл судових витрат по справі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 малого підприємства В«ЗільникВ» 1104,09 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита, 172,39 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» на користь ОСОБА_3 малого підприємства В«ЗільникВ» 193,77 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Цьому апелянту, слід видати довідку на повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 216,23 грн. згідно квитанції № NOXJ759423 від 05.07.2011 року.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 малого підприємства В«ЗільникВ» задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2011 року в даній справі в частині стягнення з ПМП В«ЗільникВ» на користь ТзОВ В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» 38753,07 грн. вартості частини спожитих неподільних комунальних послуг з електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення в приміщеннях 5-го поверху будинку 109 по вул. Зеленій у м. Львові, загальною площею 886,2 кв.м. за період з 01 червня 2007 року по 15 липня 2008 року скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В позові до ОСОБА_3 підприємства В«Система та технології охорони і наглядуВ» , до Закритого акціонерного товариства В«Агентство економічної безпекиВ» та до ОСОБА_3 фірми науково-виробниче підприємство В«Комтех-плюсВ» відмовити.

В решті -рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Здійснити новий розподіл судових витрат по справі:

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 малого підприємства В«ЗільникВ» 1104,09 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита, 172,39 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Редакція В«Галицькі контрактиВ» на користь ОСОБА_3 малого підприємства В«ЗільникВ» 193 грн. 77 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мит за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази на виконання даної постанови.

ОСОБА_3 малому підприємству В«ЗільникВ» довідку на повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 216,23 грн. згідно квитанції № NOXJ759423 від 05.07.2011 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий-суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

ОСОБА_1

Повне рішення складено

19.10.2011 року