Постанова

від 06.12.2011 по справі 5010/1739/2011-20/63

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.11 Справа № 5010/1739/2011-20/63

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Юрченко Я.О.

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2А.) б/н від 27.10.2011р. (вх. № 1036 від 07.11.2011р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2011р.

у справі № 5010/1739/2011-20/63

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ КОМ»(надалі ТзОВ «СВ КОМ»), м. Івано-Франківськ

до відповідача: ФОП ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ

про стягнення коштів в сумі 11 000,00 грн.,

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2011р. у справі № 5010/1739/2011-20/63 (суддя Кобецька С.) задоволено позов ТзОВ «СВ КОМ». Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТзОВ «СВ КОМ»11 000,00 грн. - заборгованості, 110,00 грн. - державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 000,00 грн. -витрат по оплаті послуг адвоката.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання поворотної допомоги в сумі 11 000,00 грн. відповідач визнав. Доводи відповідача з приводу неукладення договору є не переконливими, не доведеними перед судом та спростованими позивачем і законодавством .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним та таким, що не відповідає судовій практиці та діючому законодавству України. Платіжне доручення № 128 від 02.07.2010р. за своєю природою не є договором позики, тобто правовим документом, на підставі якого виникають цивільні права і обов'язки. Просить скасувати повністю оскаржуване рішення місцевого суду і припинити провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим та відповідає обставинам справи. Вказує, що відповідач визнав факт одержання поворотної фінансової допомоги в сумі 11 000,00 грн. Між сторонами виникли правовідносини, зміст яких складає позика. Платіжне доручення є документом, який засвідчує укладення договору позики та передачу відповідачу визначеної суми. У свою чергу передання грошей позивачем та одержання їх відповідачем свідчить про укладення договору позики, що відповідало внутрішній волі сторін правочину. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2011р. у справі № 5010/1739/2011-20/63, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Сторони не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень від 08.11.2011р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2011р. у справі № 5010/1739/2011-20/63 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням № 128 від 02.07.2010р. ТзОВ «СВ КОМ»перерахувало підприємцю ОСОБА_2 кошти в сумі 11 000,00 грн. як поворотну безвідсоткову допомогу (а.с. 5).

19 липня 2011 року позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення фінансової допомоги в розмірі 11 000,00 грн. у семиденний строк від дня одержання цієї вимоги (а.с.10-11).

Однак, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення, що слугувало підставою звернення ТзОВ «СВ КОМ»до суду з даним позовом.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 128 від 02.07.2010р. ТзОВ «СВ КОМ»перерахувало підприємцю ОСОБА_2 11 000,00 грн. поворотної безвідсоткової допомоги.

Згідно Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 31.03.2006 № 5555 "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств" юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що спірні правовідносини регулюються параграфом 1 глави 71 ЦК України «Позика».

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу положень ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Матеріалами справи встановлено, що 19 липня 2011 року ТзОВ «СВ КОМ»надіслало відповідачу вимогу про повернення коштів.

Однак, відповідач не виконав свого зобов'язання перед позивачем щодо повернення наданої поворотної безвідсоткової допомоги в розмірі 11 000,00 грн.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач в судовому засіданні визнав факт отримання вищезазначених коштів від позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що відповідає положенням законодавства України, висновок місцевого господарського суду про наявність у відповідача зобов'язання перед позивачем щодо повернення коштів в сумі 11 000,00 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 1 000,00 грн., колегія суддів констатує правомірність задоволення місцевим судом даної вимоги, враховуючи наступне:

Згідно ст. 44 ГПК України (в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваного рішення місцевого суду) судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката , витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Факт оплати позивачем адвокатських послуг підтверджується платіжним дорученням № 424 від 23.08.2011р. (а.с.22).

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідач не надав доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на відсутність між сторонами договору, як підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки:

Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, недотримання сторонами письмової форми при укладенні правочину не тягне за собою його недійсність, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2011р. у справі № 5010/1739/2011-20/63 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Юрченко Я.О.

ОСОБА_1