Постанова

від 14.12.2011 по справі 17/56/5022-1124/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.11 Справа № 17/56/5022-1124/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого -судді: Данко Л.С.,

Суддів: Дубник О.П.,

ОСОБА_1,

При секретарі: Явна Г.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

скаржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина»(м. Бережани, Тернопільської області),

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11 жовтня 2011 року

у справі № 17/56/5022-1124/2011

за позовом Дочірнього підприємства Закрите акціонерне товариство «Українська енергетична група «Бережаниагропродукт»(м. Бережани, Тернопільської області),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина»(м. Бережани, Тернопільської області),

про стягнення з ТзОВ «Христина»на користь ДП ЗАТ «Українська енергетична група «Бережаниагропродукт»- 73 600 грн. 00 коп. неустойки за користуванням майном за час прострочення та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

Від скаржника (відповідача у справі): п/к ОСОБА_2 за довіреністю № 8 від 12.01.2011р.,

Від позивача: п/к ОСОБА_3 за дорученням від 17 серпня 2011р. (доручення у справі).

З правами та обов'язками сторін, які визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представники, які прибули в судове засідання, ознайомлені. Заяв та клопотань про відвід суддів -не надходило.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 10.11.2011р. справу № 17/56/5022-1124/2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_4 (суддя-доповідач), судді Скрипчук О.С., судді Процик Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2011р. у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина»(м. Бережани, Тернопільської області) прийнято до провадження та судовий її розгляд призначено на 14.12.2011р.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2011р. змінено склад колегії суддів, в склад суду замість судді Скрипчук О.С. /відпустка/ введено суддю Дубник О.П.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.10.2011р. у справі № 17/56/5022-1124/2011 (суддя Андрусик Н.О.) позовні вимоги задоволено (п. 1 резолютивної частини рішення) та присуджено, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина»(вул. Привокзальна, 1, м. Бережани, Тернопільської області, ідент. код 14049168) на користь Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група «Бережаниагропродукт»(вул. Золочівська, 4, корпус 1, м. Бережани, Тернопільської області, ідент. код 30916393) - 73600 грн. 00 коп. неустойки, 972 грн. в повернення сплачених судових витрат (п. 2 резолютивної частини рішення) (а.с. 114-118).

Судове рішення у справі № 17/56/5022-1124/2011 про стягнення з відповідача на користь позивача 73600 грн. 00 коп. неустойки за період з 01.03.2009р. (дати припинення договору оренди) по 17.02.2010р. (дату повернення позивачу орендованого майна) у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення мотивовано тим, що відповідачем по справі не виконано умов договору оренди нежитлових приміщень від 01 квітня 2008 року, який був укладений строком на 11 місяців, та, своєчасно не повернуто позивачеві об'єкту оренди, за що відповідно до вимог ст. 785 ЦК України, за період з 01.03.2009р. по 17.02.2010р. належить стягнути неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення повернення майна в сумі 73600 грн. 00 коп. Місцевий суд, при постановленні вищевказаного рішення, відхилив клопотання відповідача про застосування до правовідносин щодо стягнення неустойки вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, з тих підстав, що неустойка, яка нарахована відповідно до ст. 785 ЦК України має іншу правову природу, нараховується у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Господарський суд Тернопільської області вважає помилковим висновок відповідача та його вимогу про застосування до правовідносин про стягнення неустойки спеціальної позовної давності, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, так як позивачем не пропущено річного строку позовної давності.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТзОВ «Христина» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (через Господарський суд Тернопільської області -вх. № 6575 від 28.10.2011р.), поступила на адресу Львівського апеляційного господарського суду за вх. № 711 від 10.11.11р., просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.10.2011р. у справі № 17/56/5022-1124/2011 за позовом ДП ЗАТ «Українська енергетична група «Бережаниагропродукт»до ТзОВ «Христина» про стягнення 73600 грн. 00 коп. неустойки за користуванням майном за час прострочення і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом прийнято рішення у даній справі з неправильним застосуванням, порушенням норм процесуального та матеріального прав, апелянт вважає, що позивачем нарахована неустойка згідно ст. 785 ЦК України, за період з 01.03.2009р. по 17.02.2010р. в сумі 73600,00 грн., понад 6 місяців, що, на думку апелянта, є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України. Апелянт також стверджує, що позивач звернувся з вимогою до господарського суду про стягнення неустойки в сумі 73600,00 грн. з порушенням спеціального строку позовної давності встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, вважає, що місцевий суд безпідставно відхилив клопотання ТзОВ «Христина»про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності та не відмовив у задоволенні позову з зазначених підстав, відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України.

Представник скаржника/відповідача апеляційну скаргу підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.10.2011р. у справі № 17/56/5022-1124/2011 про стягнення 73600,00 грн. неустойки та судових витрат -скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові ДП ЗАТ «Українська енергетична група «Бережаниагропродукт»до ТзОВ «Христина»про стягнення 73600 грн. 00 коп. неустойки за користуванням майном за час прострочення та судових витрат відмовити повністю.

Позивач надіслав письмовий відзив на апеляційну скаргу за № 57 від 07.12.2011р. (вх. № 8753 від 12.12.11р.), представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.10.2011р. у справі № 17/56/5022-1124/2011 про стягнення 73600,00 грн. неустойки за користування майном за час прострочення та стягнення судових витрат -залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу скаржника/відповідача належить задовільнити частково. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.10.2011р. у справі № 17/56/5022-1124/2011 про задоволення позову, стягнення з відповідача на користь позивача 73 600,00 грн. неустойки за користування майном за час прострочення та судових витрат - скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, між позивачем - Орендодавцем: Дочірнім підприємством ЗАТ «Українська енергетична група «Бережаниагропродукт»(м. Бережани) та відповідачем - Орендарем: ТзОВ «Христина»(м. Бережани) 01 квітня 2008 року було укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 11 / (далі за текстом -Договір).

Зазначений Договір оренди нежитлових приміщень № 11 від 01.04.2008р. (а.с. 23-25) укладено між сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам ст. 207 ЦК України.

Згідно п. 1 цього Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає ( за текстом договору: «бере») в тимчасове користування, об'єкт оренди (п. 1.1. Договору) -склад № 7, який знаходиться за адресою: м. Бережани, вул. Золочівська, 4 (п. 1.2. Договору), загальною площею 1200 кв.м. (п. 1.3. Договору), мета оренди: для виробничих потреб (п. 2.1. Договору).

Розділом 3 Договору, сторони передбачили порядок передачі об'єкта в оренду, розділом 4 Договору - термін оренди - 11 місяців з моменту прийняття орендованого об'єкта за актом здавання-приймання.

У розділі 5 Договору сторони передбачили розмір орендної плати (п. 5.1.), яка встановлена у фіксованому розмірі та складає 3200,00 грн. за місяць.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця або вноситься готівкою безпосередньо в касу Орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця (а.с. 23).

Права та обов'язки сторін визначено у розділах 6 та 7 Договору, порядок повернення орендованого об'єкта орендарем орендодавцю -розділом 8 Договору.

Так, п. 8.1. Договору передбачено, що повернення орендованого об'єкта з оренди оформляється актом здавання-приймання, який підписується представниками обох сторін.

Розділом 9 Договору визначено відповідальність сторін, розділом 10 -підстави для дострокового розірвання договору.

На виконання умов вищевказаного Договору, позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне орендне користування об'єкт оренди -нежитлове приміщення (склад № 7), який знаходиться за адресою: м. Бережани, вул. Золочівська, 4, загальною площею 1200 кв.м., що підтверджується складеним та підписаним сторонами Актом приймання-передачі від 01.04.2008р. (а.с. 26).

Місцевим судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, не заперечується сторонами, що після закінчення терміну дії Договору оренди № 11 від 01.04.2008р., а саме: 01.03.2009р., орендар об'єкту оренди не звільнив, згідно умов (п. 8.1. Договору) своєчасно нежитлового приміщення не повернув позивачу, не зважаючи на те, що позивач листами від 02.04.09р. за № 22 та від 15.05.09р. за № 27 вимагав повернення майна з оренди на умовах визначених договором.

Об'єкт оренди за вищевказаним договором було відповідачем повернуто орендодавцеві - 17.02.2010р ., що встановлено місцевим судом, підтверджується матеріалами даної справи, зокрема, Актом приймання-передачі майна від 17.02.2010р. (а.с. 27).

Як встановлено місцевим судом, позивач у травні 2009р. звертався з позовом до господарського суду Тернопільської області про стягнення з ТзОВ «Христина»16 600,00 грн. боргу з орендної плати (справа № 13/60-1039). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2009р. у справі № 13/60-1039, встановлено, що договір оренд, укладений між сторонами 01.04.2008р. діяв у відповідності до п. 4.1. договору, 11 місяців, до 01.03.2009р., включно (а.с. 28-29). ОСОБА_4 рішенням з ТзОВ «Христина»на користь позивача стягнуто заборгованість з орендної плати в сумі 11 900 грн. та судові витрати. В решті позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що зазначене рішення набрало законної сили, є обов'язковим для виконання в силу ст. 115 ГПК України, а відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначено у судовому рішенні, матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи № 13/60-1039 (між тими самими сторонами) досліджувалися обставини справи щодо укладення договору оренди, строку його дії, розміру орендної плати і порядку проведення розрахунків, а також відповідальності сторін за порушення умов договору.

Місцевим судом також встановлено, не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що у вересні 2009 року позивач звертався до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТзОВ «Христина» про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 11 від 01.04.08р. та стягнення 22 400,00 грн. заборгованості з орендної плати та 19 860,00 грн. пені. У зустрічному позові ТзОВ «Христина»просило визнати недійсним договір оренди від 01.04.2008р. з підстав невідповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, вважав, що спірний договір оренди не містить всіх істотних умов договору.

Згідно уточнення позовних вимог позивач за первісним позовом просив стягнути з ТзОВ «Христина»на свою користь 73 600,00 грн. неустойки за користування майном за час прострочення.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.12.2010р. у справі № 15/93-1770 (а.с. 64-68), позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ТзОВ «Христина»на користь ДП ЗАТ «Українська енергетична група «Бережаниагропродукт»73 600,00 грн. неустойки за користування майном за час прострочення та судові витрати. В частині позовних вимог щодо розірвання договору оренди № 11 від 01.04.2008р. -провадження у справі припинено. В зустрічному позові відмовлено (п.п. 2, 3, 4 та 5 резолютивної частини цього рішення).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2011р. у справі № 15/93-1770 (а.с. 39-41), рішення господарського суду Тернопільської області від 22.12.2010р. скасовано частково. Відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з ТзОВ «Христина»на користь ДП ЗАТ «Українська енергетична група «Бережаниагропродукт» 25 300,00 грн. заборгованості по орендній платі та 24 360 грн. пені за несвоєчасну оплату орендної плати. В частині позовних вимог про розірвання договору оренди № 11 від 01.04.2008р. -провадження у справі припинено. Заяву про уточнення позовних вимог від 30.11.2010 року (подану до господарського суду в судовому засіданні 22.12.2010 року ) залишено без розгляду. В решті рішення залишено без змін.

Колегією суддів встановлено, що судові рішення у справі № 15/93-1770 набрали законної сили, є обов'язковим для виконання в силу ст. 115 ГПК України, а відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, 16.08.2011р., звернувся з позовною заявою (а.с. 2-3) до Господарського суду Тернопільської області (справа № 17/56/5022-1124/2011) про стягнення з ТзОВ «Христина»на свою користь 73 600,00 грн. неустойки за користування майном за час прострочення, яка нарахована відповідно до ст. 785 ЦК України, за період з 01.03.2009р. по 17.02.2010р., тобто з дати припинення договору оренди № 11 від 01.04.2008р. по дату повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди, згідно Акту прийому-передачі, який сторони оформили, власне, 17.02.2010р. (а.с. 27).

Як зазначено вище у цій постанові, за наслідками розгляду зазначеного позову, місцевий суд 11.10.2011р. постановив рішення у справі № 17/56/5022-1124/2011, яким позовні вимоги позивача задовольнив та стягнув з ТзОВ «Христина»на користь на користь ДП ЗАТ «Українська енергетична група «Бережаниагропродукт» 73 600,00 грн. неустойки, 972 грн. в повернення сплачених судових витрат.

Постановляючи зазначене рішення про стягнення 73 600,00 грн. неустойки, місцевий суд, заперечення відповідача з посиланням на вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України -відхилив з тих підстав, що даною статтею передбачено відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій, котрі нараховуються за порушення грошового зобов'язання другою стороною (ч. 6 ст. 231, ст. 237 ГК України), що неустойка, нарахована в порядку ст. 785 ЦК України має іншу правову природу виникнення і нараховується незалежно від того чи передбачено її нарахування умовами договору, а сам розмір встановлений законом і не може бути змінено за домовленістю сторін.

ОСОБА_1, апеляційна інстанція не може погодитися з висновком місцевого суду про задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення 73 600,00 грн. неустойки з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається пред'явлення орендодавцем вимог про стягнення неустойки в сумі 73 600,00 грн., нарахованої за весь час прострочення повернення орендованого майна, а саме, за період з 01.03.2009р. по 17.02.2010р.

Положенням ч. 2 ст. 785 ЦК України чітко визначено, що у разі якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення .

Однак, спеціальною нормою, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто законом чи договором може бути встановлено інший період для нарахування неустойки (менший чи більший за 6 місяців).

Натомість, норма ч. 2 ст. 785 ЦК України не містить застереження (в розумінні ч. 6 ст. 232 ГК України) якщо щодо іншого конкретного строку нарахування неустойки (більш як за 6 місяців) в разі прострочення повернення орендованого майна орендодавцю, так і щодо можливості її нарахування за весь час неповернення орендарем об'єкта оренди. Отже, в даному випадку термін нарахування неустойки за неповернення орендованого майна має повністю узгоджуватися з нормою ч. 6 ст. 232 ГК України, як нормою спеціального закону, що регулює обмеження щодо періоду нарахування будь-яких різновидів штрафних санкцій, як-от, неустойка, штраф, пеня ( ч. 1 ст. 230 ГК України).

Висновок місцевого господарського суду ґрунтується на помилковому розширеному тлумаченні змісту норми ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка в дійсності не містить чітких положень щодо сплати орендарем неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення.

Отже, неправильно застосувавши ч. 2 ст. 785 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з відповідача неустойки за весь період неповернення майна орендодавцю -з 01.03.2009 року по 17.02.2010р.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах про стягнення неустойки (постанова Верховного Суду України від 10.10.2006 у справі № 13/757), а також Вищий господарський суд України при здійсненні перегляду судових рішень в касаційному порядку про стягнення неустойки (постанови Вищого господарського суду України від 12 липня 2011 року у справі № 13/72, від 15 листопада 2011 року у справі № 5015/1196/11).

Окрім того, судом першої інстанції залишено поза увагою ті обставини, що договір оренди № 11 від 01.04.2008р. (а.с. 23-25) також не містить жодних застережень щодо можливості стягнення неустойки, нарахованої за більш ніж 6-місячний граничний термін, встановлений імперативною нормою ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вищенаведене переконливо свідчить про те, що позивач мав право на нарахування та стягнення неустойки, яка нарахована відповідно до ст. 785 ЦК України, в межах строків визначених ч. 6 ст. 232 ГК України, за 6 (шість) місяців, тобто за період з 01.03.2009р. -дати припинення договору оренди по 01.09.2009р., включно, оскільки з 02.09.2009 року нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України - припиняється.

Відтак, розмір неустойки за неповернення відповідачем об'єкта оренди позивачу, починаючи з 01.03.2009р. -дати припинення договору, та закінчуючи 01.09.2009р. - дата припинення нарахування визначена законом ( ч. 6 ст. 232 ГК України) складає суму 38 400,00 грн. (3200,00 грн. - розмір орендної плати за місяць (п. 5.1. Договору) * 6 місяців) * 2 = 38400,00 грн.).

Постановляючи судове рішення у даній справі, місцевий суд відхилив клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску спеціального річного строку позовної давності на звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення неустойки, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Зазначене клопотання відповідача знайшло своє відображення у відзиві на позовну заяву, який місцевий суд отримав 29 серпня 2011р. за вхідним № 15217 (а.с. 37-38).

Місцевий суд відхилення клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем спеціального строку позовної давності на звернення з позовом до господарського суду 16.08.2011р. про стягнення неустойки обґрунтовує тим, що так як позивачем 22.12.2010р. було заявлено вимогу про стягнення неустойки, право на яку виникло з моменту повернення речі (ч. 2 ст. 786 ЦК України), тобто з 17.02.2010р., а судом апеляційної інстанції 04.05.2011р. заява залишена без розгляду, суд дійшов висновку, що зазначений річний термін не сплив на момент пред'явлення даного позову (16.08.2011 року).

Однак колегія апеляційного господарського суду не може погодитися з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Інститут позовної давності являє собою систему норм законодавства, що регулюють правовідносини, пов'язані із захистом цивільних прав, тобто прав, пов'язаних із майновою самостійністю учасників цивільних правовідносин, свободою вибору поведінки та самостійною відповідальністю.

Позовна давність є різновидом строків у цивільному праві. За своєю правовою природою є законним строком, встановленим (гарантованим) державою для примусового виконання, здійснення дій, з метою захисту, відновлення порушених прав через суд.

Поняття «строки»безпосередньо пов'язане з об'єктивним фактором часу, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а позов є одним із способів звернення до суду за захистом прав, що охороняються законом.

Як зазначено у ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, моментом, з якого починається перебіг строку позовної давності, визначається той, коли виникає привід для звернення з позовом до суду.

Позивачу про право вимоги до відповідача щодо стягнення неустойки стало відомо - 17.02.2010р. ( з дати фактичного звільнення складу, що підтверджується Актом приймання-передачі майна від 17.02.2010р.), відтак привід звернутися з позовом до господарського суду про стягнення неустойки, у нього починається, відповідно до ст. 253 ЦК України, з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язаний його початок, тобто з 18.02.2010р., отже, річний спеціальний строк позовної давності закінчився, відповідно, 18.02.2011р.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача в апеляційній скарзі, що строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки розпочався в березні 2009р. (після закінчення строку оренди) та минув у березні 2010р., оскільки вони спростовуються матеріалами даної справи, про що зазначено вище у даній постанові.

Позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача неустойки до Господарського суду Тернопільської області у справі № 17/56/5022-1124/2011, лише 16 серпня 2011р. (вх. № 1325(н), тобто з пропуском річного спеціального строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Місцевий суд не звернув уваги на ту обставину, що якщо позов поданий з порушенням встановлених вимог, що встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2011р. у справі № 15/93-1770, то він не приймається судом до провадження, або залишається судом без розгляду і не перериває позовну давність.

Залишення судом апеляційної інстанції, 04.05.2011р., вимоги позивача про стягнення неустойки без розгляду з підстав зазначених у цьому судовому рішенні (а.с. 40-41), в силу ч. 1 ст. 265 ЦК України, не зупиняє перебігу позовної давності.

З огляду на наведене, посилання місцевого суду на ст. 264 ЦК України, в даному випадку, не ґрунтується на законі.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Належну заяву відповідач зробив 29 серпня 2011 року.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивачем суду не наводились поважні причини пропуску позовної давності, оскільки його позиція полягає в тому, що він не вважає позовну давність пропущеною.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, рішення Господарського суду Тернопільської області 11 жовтня 2011 року у справі № 17/56/5022-1124/2011 про задоволення позовних вимог, стягнення з ТзОВ «Христина»(вул. Привокзальна, 1, м. Бережани, Тернопільської області, ідент. код 14049168) на користь ДП ЗАТ «Українська енергетична група «Бережаниагропродукт»(вул. Золочівська, 4, корпус 1, м. Бережани, Тернопільської області, ідент. код 30916393) - 73 600,00 грн. неустойки, 972,00 грн. в повернення сплачених судових витрат -скасувати і прийняти нове рішення. В позові ДП ЗАТ «Українська енергетична група «Бережаниагропродукт»(м. Бережани, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 30916393) до ТзОВ «Христина»(м. Бережани, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 14049168) про стягнення 73 600,00 грн. неустойки та судових витрат - відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина» задовільнити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області 11 жовтня 2011 року у справі № 17/56/5022-1124/2011 про задоволення позовних вимог, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина»(вул. Привокзальна, 1, м. Бережани, Тернопільської області, ідент. код 14049168) на користь Дочірнього підприємства Закрите акціонерне товариство «Українська енергетична група «Бережаниагропродукт»(вул. Золочівська, 4, корпус 1, м. Бережани, Тернопільської області, ідент. код 30916393) - 73 600,00 грн. неустойки, 972,00 грн. в повернення сплачених судових витрат -скасувати і прийняти нове рішення.

3. В позові Дочірнього підприємства Закрите акціонерне товариство «Українська енергетична група «Бережаниагропродукт» (м. Бережани) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина»(м. Бережани) про стягнення 73 600,00 грн. неустойки та судових витрат - відмовити повністю.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя О.П.Дубник

Суддя Т.С.Процик