Ухвала

від 12.12.2013 по справі 906/1208/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

УХВАЛА

"12" грудня 2013 р. Справа № 906/1208/13.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Машевської О.П.

Розглядаючи справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант" (м. Київ)

До відповідача: Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (м. Житомир)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного управління справами (м. Київ)

про стягнення 32666217, 35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом розглядається позов ТзОВ "Грант" до ДП "Житомирський ЛГЗ" про стягнення 32666217,35 грн. заборгованості за Договором постачання № 06/06/05 від 06.06.2005 року.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару за поставлений товар в повному обсязі за період з жовтня 2011р. по грудень 2011р. внаслідок чого створилась заборгованість в сумі 32 666 217, 35 грн.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 22, 54, 55, 57 ГПК України.

Ухвалою від 11.11.13 року до участі у спорі залучено третьою особою на стороні відповідача - Державне управління справами (м. Київ)

В засіданні суду 25.11.13року, серед іншого, представник позивача просив задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та товари в обороті відповідача.

Необхідність вжиття забезпечення позову позивач обгрунтовує положеннями ст. ст. 66 та 67 ГПК України.

Зокрема, в обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач доводить, що в добровільному порядку з відповідачем врегулювати спір не вдалося, що зумовило звернення з цим позовом до суду; відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань; враховуючи значну ціну позову та збитки, які позивач може зазнати внаслідок неможливості виконання рішення суду, є всі підстави для арешту коштів та товарів в обороті відповідача.

Ухвалою від 25.11.13року розгляд справи відкладено для надання відповідачем та третьою особою відзиву на заяву про забезпечення позову.

В засіданні суду 12.12.13 року представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову.

Представник відповідача та третя особа надали письмові заперечення на заяву позивача про забезпечення позову, наполягають на недоведеності викладених у ній доводів про наявність підстав вважати, що у разі винесення рішення суду на користь позивача , останнє не буде виконаним відповідачем добровільно чи в ході примусового його виконання.

Так на спростування доводів позивача , відповідач та третя особа доводять, що в заяві про забезпечення позову відсутнє будь-яке посилання на обставини , які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, а також не подані відповідні докази. На даний час сума боргу є оспорюваною. Водночас накладенням арешту на кошти та майно відповідача судом буде фактично вирішено питання по суті заявлених позовних вимог та обставиною, яка суттєво вплине на господарську діяльність підприємства. Тоді як обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

У поданій заяві про забезпечення позову прокурор просить вжити два самостійних заходи: 1) накласти арешт на грошові кошти відповідача, що обліковуються на його 18 розрахункових рахунках, що відкриті в банківських установах та 2) накласти арешт на майно відповідача - товари в обороті.

У вирішенні питання про забезпечення позову (ст.66 ГПК України), господарський суд враховує, серед іншого, адекватність заходу до забезпечення позову, тобто наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" ( далі - Постанова № 16).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів відповідача за позовом про їх стягнення є адекватним заходом.

Водночас адекватність заходу забезпечення позову не є достатнім критерієм для його вжиття, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Однак позивач не обґрунтував необхідність вжиття зазначеного заходу забезпечення позову у розумінні ст. 66 ГПК України, окрім посилання на неї.

Оскільки виконання рішення суду, у разі, якщо воно не виконується боржником добровільно, забезпечується заходами примусового виконання , визначеними у Законі України "Про виконавче провадження", позивач не довів неможливість їх застосування в подальшому.

Більше того, позивач залишив поза увагою те, що 5 червня 2012 року на виконання пілотного рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 року у справі "ОСОБА_1 проти України" Верховна Рада України прийняла Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон) , який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" , та особливості їх виконання, який набрав чинності з 1 січня 2013 року.

Закон передбачає введення процедури, при якій грошові кошти за рішеннями судів можуть бути сплачені Державним казначейством України, якщо боржник (державний орган, державне підприємство або підприємство, примусова реалізація майна якого забороняється) не сплатить борг у строк. Закон також передбачає компенсацію за затримку органами влади виплати відповідно до цієї процедури.

Державне унітарне підприємство ( державне комерційне підприємство або казенне підприємство) - утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління ( ч.1 ст. 73 ГК України).

Отже, Закон гарантує виконання судових рішень за боржників - державних або контрольованих державою підприємств. Відповідач - Державне підприємство " Житомирський лікеро - горілчаний завод".

Окрім того, за змістом пункту 7.2. Постанови № 16 арешт на майно боржника є адекватним заходом забезпечення позову про визнання права власності (іншого речового права) на майно або витребування майна з чужого незаконного володіння.

При цьому, арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та ,за необхідності, місцезнаходження майна.

З врахуванням предмету позову, арешт товарів в обороті відповідача, сировини та його засобів виробництва не є адекватним заходом його забезпечення, а заява в цій частині не відповідає також вище викладеним вимогам п.7.2 Постанови № 16.

Керуючись ст.ст. 66, 67 , 86 ГПК України , господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Відхилити заяву ТОВ "Грант" про забезпечення позову.

Суддя ОСОБА_2

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам, 4 - третій особі