Ухвала

від 22.12.2016 по справі 906/1208/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" грудня 2016 р. Справа № 906/1208/13.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребенніковій Н.П.

Розглянувши справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант" (м. Київ)

До: Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (м. Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного управління справами (м. Київ)

про стягнення 32666217, 35 грн.

Присутні:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 20.12.2016, дійсна до 20.12.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. 20.12.2016р., дійсна до 31.12.2017р.

від третьої оосби: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом розглядається позов ТзОВ "Грант" до ДП "Житомирський ЛГЗ" про стягнення 32 666 217,35 грн. заборгованості за Договором постачання № 06/06/05 від 06.06.2005 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару за поставлений товар в повному обсязі за період з жовтня 2011р. по грудень 2011р. внаслідок чого створилась заборгованість в сумі 32 666 217, 35 грн.

В якості правових підстав позову позивач посилався на ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 22, 54, 55, 57 ГПК України.

Ухвалою від 28.08.13 року порушено провадження у справі та вжито відповідні заходи.

Ухвалою від 17.09.13 р. в порядку ст. 38 ГПК України витребувано для огляду в засіданні суду у старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Житомирській області майора податкової міліції ОСОБА_3 оригінали документів, вилучених у ТОВ "Грант" ( код ЄДРПОУ 31864797) за описом речей і документів від 08.04.13 року на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду Семенцової Л.М. від 05.04.13 року у справі № 295/4859/13-к , у якій вказувалось на те, що кримінальне провадження № 320120600000000 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.12р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України , оскільки в ході досудового слідства встановлено, що службові особи ДП "ЖЛГЗ" проводили господарські взаємовідносини із ТОВ "Грант", що має ознаки "фіктивності" шляхом документального оформлення придбання шкіряної продукції ( шкіряного напівфабрикату "Вет-блу").

В засіданні суду 10.10.2013 р. оглянуто оригінали документів , вилучених у ТОВ "Грант" за описом речей і документів від 08.04.13 року старшим слідчим з ОВС СУ ДПС у Житомирській області майором податкової міліції ОСОБА_3

На вимоги ухвали суду від 10.10.13р. ТзОВ "Грант" надано перелік всіх постачальників шкіряної продукції (шкіряного напівфабрикату "Вет-блу"), а ДП "ЖЛГЗ" фото - докази на підтвердження фактів зберігання шкіряної продукції ( шкіряного напівфабрикату "Вет-блу") на складі зберігача.

Ухвалою від 11.11.13 року до участі у спорі залучено третьою особою на стороні відповідача - Державне управління справами (м. Київ).

Ухвалою від 12.12.2013р. господарський суд відхилив заяву ТзОВ "Грант" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та товари в обороті відповідача.

Ухвалою від 12.12.2013р. господарський суд зупинив провадження у справі №906/1208/13 до розгляду Житомирським окружним адміністративним судом адміністративної справи №806/111/13-а з винесенням постанови по суті спору та набрання нею законної сили та до розгляду Вищим адміністративним судом України адміністративної справи №0670/1722/12 з винесенням ухвали (постанови) по суті спору та набрання нею законної сили.

Ухвалою від 07.12.2016р. господарський суд поновив провадження у справі №906/1208/13, зобов'язав сторін спору подати суду, за наявності, докази або врегулювання спору мирним шляхом, або зменшення суми боргу шляхом оплати товару або його повернення, інше (а.с. 182, т. 4).

20 грудня 2016р. відповідач ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" надіслав суду клопотання за №5-929 від 20.12.2016р. про долучення документів та припинення провадження у справі одночасно, повідомив суд про повне погашення заборгованості перед позивачем, тому просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, на підтвердження викладеного надав суду копії картки рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Грант", платіжних доручень, акт про зарахування зустрічних однорідних вимог з позивачем, договору №01-16/ц від 21.09.2016р. про відступлення права вимоги суми заборгованості між ТОВ "Грант" та ТОВ "Спецпожтехнології", акт про зарахування зустрічних однорідних вимог між ДП "ЖЛГЗ" та ТОВ "Спецпожтехнології".

В засіданні суду 22.12.2016р. представник позивача ТОВ "Грант" подав суду клопотання за вих.№21-12 від 21.12.2016р. про припинення провадження у справі, згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на те, що станом на 19.12.2016р. відповідач повністю погасив заборгованість перед ТОВ "Грант" за поставлений товар, у зв'язку з чим просить суд повернути сплачений судовий збір на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Третя особа Державне управління справами (м. Київ) правом подати суду письмові пояснення ( клопотання, інше) по суті спорі не скористалась, явку представника в засідання суду не забезпечила.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

06 червня 2005р. між позивачем ТОВ "Грант" (м. Київ) (як постачальник) та відповідачем ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (м. Житомир) (як покупець) було укладено Договір постачання №06/06/05, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар відповідно до Специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору (надалі за тестом - Договір постачання №06/06/05) (а.с. 25-27).

У п. 1.2. Договору постачання №06/06/05 сторони домовились, що постачальник засвідчує, що товар на момент його продажу є його власністю, спору щодо товару чи дій, пов'язаних з придбанням товару немає, під арештом чи забороною на відчуження товар не знаходиться, предметом застави не являється.

Обсяг (кількість), якість, упаковка та маркування товару, гарантійний строк, умови, терміни та порядок постачання сторони визначили у розділах 2-4 Договору постачання №06/06/05.

У п.4.1 Договору постачання № 06/06/05 сторони домовились, що товар передається покупцю за адресою вказаною в актах прийому - передачі товару; у п.4.2 про те, що перехід права власності , а також перехід ризиків на товар відбувається у момент передачі товару покупцю відповідно до пункту 4.1 Договору; у п. 4.7 про те, що товар має бути переданий постачальником у місці передачі протягом 10 днів з моменту повідомлення покупцем постачальника про готовність прийняти товар.

У розділі 5 вказаного Договору сторони погодили ціну товару, згідно п. 5.1. та Додаткової угоди до Договору постачання №06/06/05 від 06.06.2005р. від 01.10.2008р. вказано, що ціна визначається, згідно п. 5.1. Договору постачання №06/06/05 від 06.06.05р., у Специфікації до даного Договору (а.с. 28).

За умовами п. 6.1. Договору постачання №06/06/05, з урахування внесених змін Додатковою угодою №3 від 12.01.2009р. сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюється покупцем у національній валюті України в безготівковому порядку протягом 120 (сто двадцяти) банківських днів після передачі постачальником товару покупцю, згідно виставленого рахунку-фактури на товар (а.с. 31, т. 1).

До Договору постачання №06/06/05 сторони уклали також додаткову угоду №2 від 28.11.2008р., додаткові угоди №4 від 05.01.2010р. та №5 від 14.12.2010р. щодо доповнення п. 2.3. Договору постачання №06/06/05 додатковим обсягом поставленої продукції в 2010 році та п.13 цього Договору щодо доповнення банківськими реквізитами постачальника (а.с. 29-33, т. 1).

У п.7.1 Договору постачання №06/06/05 сторони погодили, що останній діє з моменту його підписання і до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як доводили сторони спору у 2011 році між ТзОВ "Грант" ( постачальник) та ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (покупець) відбулись господарські операції поставки товару ( шкіряного напівфабрикату "Вет-блу") саме в межах Договору постачання №06/06/05, про що доводять надані ними первинні документи, оглянуті судом в оригіналі 10.10.13р., і зокрема:

- специфікація №85 від 10.10.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 1182606, 60 грн., акт приймання-передачі товару №404 від 10.10.2011р., видаткова накладна №251 від 10.10.2011р., видаткова накладна №250 від 10.10.2011р., акт прийому-передачі №403 від 10.10.2011р., видаткова накладна №249 від 10.10.2011р., акт прийому-передачі товару №402 від 10.10.2011р., видаткова накладна №248 від 10.10.2011р. (а.с. 146-153, т. 1);

- специфікація №86 від 21.10.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 4568620, 98 грн., акт прийому-передачі товару №406 від 21.10.2011р., видаткова накладна №270 від 21.10.2011р., видаткова накладна №269 від 21.10.2011р., видаткова накладна №268 від 21.10.2011р., видаткова накладна №267 від 21.10.2011р., акт прийому-передачі товару №405 від 21.10.2011р., видаткова накладна №266 від 21.10.2011р., видаткова накладна №265 від 21.10.2011р., видаткова накладна №264 від 21.10.2011р., видаткова накладна №263 від 21.10.2011р. (а.с. 135-145, т. 1);

- специфікація №87 від 24.10.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 1060692, 00 грн., акт прийому-передачі товару №408 від 24.10.2011р., видаткова накладна №272 від 24.10.2011р., акт прийому-передачі товару №407 від 24.10.2011р., видаткова накладна №271 від 24.10.2011р. (а.с. 130-134, т. 1);

- специфікація №88 від 25.10.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 1709484, 00 грн., акт прийому-передачі товару №409 від 25.10.201р., видаткова накладна №276 від 25.10.2011р., видаткова накладна №275 від 25.10.2011р., видаткова накладна №274 від 25.10.2011р. (а.с. 125-129, т. 1);

- специфікація №89 від 27.10.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 3768994, 80 грн., акт прийому-передачі товару №411 від 27.10.2011р., видаткова накладна №287 від 27.10.2011р., видаткова накладна №286 від 27.10.2011р., видаткова накладна №285 від 27.10.2011р., видаткова накладна №284 від 27.10.2011р., акт прийому-передачі товару №410 від 27.10.2011р., видаткова накладна №280 від 27.10.2011р., видаткова накладна №279 від 27.10.2011р., видаткова накладна №278 від 27.10.2011р. (а.с. 115-124, т. 1);

- специфікація №90 від 31.10.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 3813710, 16 грн., акт прийому-передачі товару №413 від 31.10.2011р. (м. Київ), видаткова накладна №297 від 31.10.2011р., акт прийому-передачі товару №413 від 31.10.2011р. (м. Житомир), видаткова накладна №296 від 31.10.2011р., видаткова накладна №295 від 31.10.2011р., акт прийому-передачі товару №412 від 31.10.2011р., видаткова накладна №294 від 31.10.2011р. , видаткова накладна №293 від 31.10.2011р., №292 від 31.10.2011р., видаткова накладна №291 від 31.10.2011р. (а.с. 104-114, т. 1);

- специфікація №91 від 07.11.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 894952, 80 грн., акт прийому-передачі товару №414 від 07.11.2011р., видаткова накладна №304 від 07.11.2011р., видаткова накладна №303 від 07.11.2011р. (а.с. 100-103, т. 1);

- специфікація №92 від 09.11.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 1687904, 88 грн., акт прийому-передачі товару №416 від 09.11.2011р., видаткова накладна №310 від 09.11.2011р., видаткова накладна №309 від 09.11.2011р., акт прийому-передачі товару №415 від 09.11.2011р., видаткова накладна №308 від 09.11.2011р., видаткова накладна №307 від 09.11.2011р. (а.с. 93-99, т. 1);

- специфікація №93 від 15.11.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 1360524, 36 грн., акт прийому-передачі товару №417 від 15.11.2011р., видаткова накладна №319 від 15.11.2011р., видаткова накладна №318 від 15.11.2011р., видаткова накладна №317 від 15.11.2011р. (а. с. 88-92, т. 2);

- специфікація №94 від 16.11.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 913096, 80 грн., акт прийому-передачі товару №418 від 16.11.2011р., видаткова накладна №321 від 16.11.2011р., видаткова накладна №320 від 16.11.2011р. (а.с. 84-87, т. 1);

- специфікація №95 від 18.11.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 845964, 00 грн., акт прийому-передачі товару №419 від 18.11.2011р., видаткова накладна №324 від 18.11.2011р., видаткова накладна №323 від 18.11.2011р. (а.с. 80-83, т. 1);

- специфікація №96 від 21.11.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 899035, 20 грн., акт прийому-передачі товару №420 від 21.11.2011р., видаткова накладна №328 від 21.11.2011р., видаткова накладна №327 від 21.11.2011р., видаткова накладна №326 від 21.11.2011р. (а.с. 75-79, т. 1);

- специфікація №97 від 23.11.2011р., на загальну суму (разом з ПДВ) 3569350, 02 грн., акт прийому-передачі №421 від 23.11.2011р., видаткова накладна №336 від 23.11.2011р., видаткова накладна №335 від 23.11.2011р., видаткова накладна №334 від 23.11.2011р., видаткова накладна №333 від 23.11.2011р., видаткова накладна №332 від 23.11.2011р., видаткова накладна №331 від 23.11.2011р., видаткова накладна №330 від 23.11.2011р. (а.с. 66-74, т. 1);

- специфікація №98 від 28.11.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 886144, 20 грн., акт прийому-передачі товару №422 від 28.11.2011р., видаткова накладна №338 від 28.11.2011р., видаткова накладна №337 від 28.11.2011р. (а.с. 62-65, т. 1);

- специфікація №99 від 30.11.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 1213495, 20 грн., акт прийому-передачі товару №424 від 30.11.2011р., видаткова накладна №343 від 30.11.2011р., видаткова накладна №342 від 30.11.2011р., акт прийому-передачі товару №423 від 30.11.2011р., видаткова накладна №341 від 30.11.2011р. (а.с. 56-61, т. 1);

- специфікація №100 від 05.12.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 900224, 40 грн., акт прийому-передачі товару №425 від 05.12.2011р., видаткова накладна №344 від 05.12.2011р., видаткова накладна №345 від 05.12.2011р. (а. с. 52-55, т. 1);

- специфікація №101 від 12.12.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 2292439, 80 грн., акт прийому-передачі товару №426 від 12.12.2011р., видаткова накладна №353 від 12.12.2011р., видаткова накладна №354 від 12.12.2011р., акт прийому-передачі товару №427 від 12.12.2011р., видаткова накладна №356 від 12.12.2011р., видаткова накладна №357 від 12.12.2011р., видаткова накладна №358 від 12.12.2011р. (а.с. 44-51, т. 1);

- специфікація №102 від 14.12.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 513093,60 грн., акт прийому-передачі товару №428 від 14.12.2011р., видаткова накладна №359 від 14.12.2011р. (а. с. 41-43, т. 1);

- специфікація №103 від 21.12.2011р. на загальну суму (разом з ПДВ) 934662, 30 грн., акт прийому-передачі товару №431 від 21.12.2011р., видаткова накладна №363 від 21.12.2011р., акт прийому-передачі товару №430 від 21.12.2011р., видаткова накладна №362 від 21.12.2011р., акт прийому-передачі товару №429 від 21.12.2011р., видаткова накладна №361 від 21.12.2011р. (а.с. 34-40, т. 1).

В ході судового вирішення спору, ТзОВ "Грант" заявив про виключення із переліку доказів специфікації №84 від 30.09.2011р. та актів № № 399, 400 від 30.09.2011р. , як зайво вказаних та підтвердив, що сторони не погоджували окремою додатковою угодою до Договору постачання №06/06/05 обсяги поставки товару на 2011 рік (а. с. 68, 71 т. 4).

В ході судового вирішення спору сторони доводили, що передача товару здійснювалася за адресами складів його виробників, а саме: м. Новомиргород, Кіровоградська область, вул. Комсомольська,10 (адреса ТОВ " Новомиргородський шкірзавод"; м. Васильків, Київська область, вул. Володимирська, 74, (адреса ВАТ "Васильківський шкірзавод"); м. Кременчук , вул. Леонова,1 (адреса ТОВ " Кременчуцький шкірзавод"); м. Київ, вул. Куренівська,21 (адреса ЗАТ "Чинбар"); м. Бердичів, вул. Леніна,76 , ( адреса ТОВ "Шкірзавод "Велес"); м. Житомир, вул. Промислова,1/154 ( адреса ТОВ "ЕМІ-Україна").

Позивачем надано до матеріалів справи також податкові декларації з ПДВ, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, довідки, інше та докази надіслання в електронному вигляду до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, картки рахунку №361 по контрагенту - ДП "ЖЛГЗ" за період з 30.09.11 по 09.09.13р. (а.с. 179-218, т. 1).

Посилаючись на Договір постачання № 06/06/05, в межах дії якого відбулась поставка товару у період з жовтня 2011р. по грудень 2011р., позивач доводив наявність у відповідача боргу в сумі 32 666 217,35 грн. з його оплати. Відповідач не заперечив проти позову, однак в ході судового вирішення спору визнав, що реальність господарських операцій за укладеним сторонами Договором постачання № 06/06/05 ставить під сумнів Житомирська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, розцінюючи останній за приписами ст. 228 ЦК України.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту ініціювання Житомирською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області позову про нікчемність Договору постачання № 06/06/05 , додаткових угод до нього та всіх правочинів, вчинених сторонами цього спору на його виконання за приписами ст. 228 ЦК України, та, відповідно, судового рішення з такого спору, що вступило в законну силу.

Водночас провадження у цій справі зупинялось до розгляду Вищим адміністративним судом України адміністративної справи №0670/1722/12 з винесенням ухвали (постанови) по суті спору та набрання нею законної сили, предметом судового оскарження у якій було податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Житомирі від 14.03.2012р. № НОМЕР_1 за ініційованим позовом ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області. Участі у цій справі ТзОВ "Грант" в якості третьої особи не приймало.

Оцінюючи мотивувальну частину постанови ВАСУ від 27.01.2016року у справі №0670/1722/12 при вирішенні господарського спору у цій справі, суд враховує, що за правилом ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак преюдиціальні обставини - це юридичні факти чи події , наявність яких встановлена рішенням суду на підставі певних засобів доказування (ст.ст. 32, 34 ГПК України).

Тому, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (абзац третій підпункту 2.6 пункту 2 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ( далі - Постанова ВГСУ № 18).

У статті 111-28 ГПК України встановлена обов'язковість судових рішень Верховного Суду України.

Це означає, що важливою вимогою, що випливає з принципу правової визначеності, є практика однакового застосування закону, яку забезпечує Верховний Суд України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи вищевикладене, суд враховує вимоги п.2 постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" про те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується законодавчими та/або нормативно-правовими актами, якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі.

З врахуванням викладеного, суд не застосовує до спірних відносин норми Податкового кодексу України та Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки питання ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та їх подальше оподаткування, не відносяться до компетенції господарських судів (постанови ВСУ від 30.05.11р. у господарській справі 14/209(02-4/4-14), від 21.10.14р. у господарській справі № 908/717/13-г, від 29.04.2015р. у господарській справі № 3-77гс15 та від 12.10.2016р у господарській справі 911/4713/14).

Більше того, правовою та фактичною підставою бухгалтерського та податкового обліку між суб'єктами господарювання ( ст. 55 ГК України) є факт існування господарського зобов'язання, яке виникає, зокрема, з господарського договору ( ч. 1 ст. 173 , абз.3 ч.1 ст. 174 ГК України).

Оскільки спірні відносини виникли з Договору постачання № 06/06/05 , суд при вирішенні цього спору, окрім умов самого договору, керується главами 20, 30 розділу 1 ГК України та главою 54 розділу 3 ЦК України, з врахуванням спеціального регулювання відносин поставки між суб'єктами господарювання України згідно з Господарським кодексом України ( далі - ГК України, ЦК України в редакції , чинній на 01.12.13р.).

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів ( постанова ВСУ від 27.05.2015р. у господарській справі 3-107г15, № в реєстрі 44435433).

Відповідно до ч. 1 ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань , як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.2 цієї статті господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.3 цієї статті, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити п р е д м е т, ц і н у та с т р о к дії договору:

- у м о в и про п р е д м е т у господарському договорі п о в и н н і визначати н а й м е н у в а н н я (номенклатуру, асортимент) та к і л ь к і с т ь продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості ( ч.4 цієї статті) ;

- ц і н а у господарському договорі в и з н а ч а є т ь с я в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними ( ч.5 цієї статті);

- с т р о к о м д і ї господарського договору є час, в п р о д о в ж якого і с н у ю т ь господарські з о б о в' я з а н н я сторін, що в и н и к л и на основі цього договору ( ч. 7 цієї статті).

Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України, у разі я к щ о с т о р о н и не д о с я г л и з г о д и з усіх і с т о т н и х у м о в господарського договору, т а к и й д о г о в і р в в а ж а є т ь с я н е у к л а д е н и м.

У частині 2 ст. 189 ГК України додатково визначено, що ц і н а є і с т о т н о ю у м о в о ю господарського договору та з а з н а ч а є т ь с я у г р и в н я х.

Згідно ч.1 цієї статті під "ціною" слід розуміти виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Таким, чином, для договору поставки як господарського договору згідно із законом, а саме ч.3 ст. 180 ГК України , є істотними умови про предмет, ціну та строк дії договору, що прямо обумовлено у ч. 3 ст. 264 цього Кодексу : о с н о в н і в и м о г и щодо у к л а д е н н я та виконання д о г о в о р і в п о с т а в к и встановлюються ц и м К о д е к с о м, іншими законодавчими актами.

За змістом ч.1 ст. 264 , ч. ч. 1 та 3 ст. 265 ГК України сторонами договору поставки є виключно суб'єкти господарювання, при цьому, п о с т а ч а л ь н и к т о в а р у н е з а в ж д и є його в и р о б н и к о м, а покупцю товар потрібний для використання у своїй підприємницькій діяльності.

Так, ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України надає наступне визначення с у б ' є к т у г о с п о д а р ю в а н н я - це учасник господарських відносин, який здійснює господарську діяльність, р е а л і з у ю ч и г о с п о д а р с ь к у к о м п е т е н ц і ю (сукупність господарських прав та обов'язків), має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суд враховує приписи статті 259 ГК України, у якій йдеться про види господарської діяльності та їх класифікацію.

Так, згідно ч.1 цієї статті вид господарської діяльності має місце у разі об'єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг.

Згідно з ч. 2 цієї статті у правовому регулюванні господарської діяльності та у здійсненні державного управління економікою мають враховуватися особливості здійснення суб'єктами господарювання окремих видів цієї діяльності.

Частина 3 цієї статті вказує про те, що для віднесення суб'єкта господарювання до відповідної категорії обліку визначаються о с н о в н і, другорядні та допоміжні в и д и г о с п о д а р с ь к о ї д і я л ь н о с ті.

Судом встановлено, що як ТзОВ "Грант", так і ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" вправі здійснювати оптову торгівлю шкірсировиною, шкурами та шкірою (код КВЕД 46.24), і цей вид економічної діяльності для них другорядним, що відповідає ч.3 ст. 259 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, постачальник бере на себе зобов'язання постачати товар покупцю у зумовлені договором с т р о к и, а покупець, відповідно , приймати товар і сплачувати за нього певну грошову суму.

Отже, зміст визначення поняття договору поставки доводить, що за законом і с т о т н о ю у м о в о ю для д о г о в о р і в ц ь о г о в и д у є умова про с т р о к и п о с т а в к и, які встановлюються сторонами в договорі.

С т р о к и п о с т а в к и товару постачальником здійснюються в межах с т р о к у д і ї самого д о г о в о р у поставки, що випливає із змісту ч.1 ст. 267 ГК України про те, що строк дії договору поставки товару може становити рік або більше року.

Навіть за умови відсутності в договорі поставки строку його дії , останній вважатиметься таким, що укладений на один рік.

За змістом ч. 3 цієї статті договір поставки також вважатиметься таким, що укладений на один рік, незалежно від домовленості сторін про його довгостроковість, якщо кількість поставки товару визначено сторонами лише на рік або менший строк, а в договорі не передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору.

Судом встановлено, що уклавши 06.06.2005 року Договір постачання № 06/06/05, сторони визнали себе зобов'язаними його умовами і впродовж 2011року.

Зміст визначення поняття договору поставки також доводить, що з о б о в ' я з а н н я покупця з о п л а т и товару в и н и к а є п і с л я й о г о п р и й н я т т я у постачальника , який першим виконує зобов'язання з поставки товару.

Згідно ч.1 ст. 266 ГК України п р е д м е т договору поставки ( продукція, визначена родовими або індивідуальними ознаками ) обов'язково і д е н т и ф і к у є т ь с я за н а й м е н у в а н н я м.

Згідно ч . 2 цієї статті з а г а л ь н а к і л ь к і с т ь товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами в и з н а ч а ю т ь с я с п е ц и ф і к а ц і є ю за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, за ГК України с п е ц и ф і к а ц і я є н е в і д ' є м н о ю ч а с т и н о ю д о г о в о р у п о с т а в к и , оскільки у ній завершується досягнення сторонами згоди щодо його п р е д м е т у як істотної умови в ч а с т и н і к і л ь к о с т і товару, якщо сторони не вважають за доцільне викладати цю умову у змісті самого договору поставки.

Разом з тим, законом може бути передбачено обов'язковість визначення кількості товару саме у змісті договору поставки ( наприклад, ч. 3 ст. 272 ГУ України передбачає, що у договорах контрактації повинна передбачатися кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника).

Однак ГК України у § 1 "Поставка" не встановлює будь-яких додаткових вимог до такої істотної умови договору поставки як ціна , тому на стадії укладення договору поставки сторони договору повинні керуватись ч.7 ст. 179, ч. 5 ст. 180 та ч. ч. 1 та 2 ст. 189 ГК України, про що прямо обумовлено у ч. 3 ст. 264 цього Кодексу, а також іншими законодавчими актами, зокрема, ЦК України, в частині, що не врегульована ГК України ( ст. 9 ЦК України).

Окрім того, за ГК України ( ст.ст. 179-181, § 1"Поставка" ) не в и з н а ю т ь с я і с т о т н и м и для договорів даного виду у м о в и щодо п о р я д к у та с т р о к і в о п л а т и товару покупцем. Відповідно , такі умови погоджуються сторонами за їх згодою. Тому їх наявність або відсутність у договорі поставки не має правового значення для визнання договору укладеним. З м і с т таких у м о в сторони договору поставки вправі викласти за правилами ЦК України (ч.7 ст. 179, ч. 3 ст. 264 ГК України, ст. ст. 6, 9 та 627 ЦК України).

Особливістю відносин поставки у сфері господарювання є те, що за імперативним правилом ч. 5 ст. 265 ГК України, п о с т а в к а т о в а р і в б е з у к л а д е н н я д о г о в о р у п о с т а в к и може здійснюватися л и ш е у випадках і порядку, п е р е д б а ч е н и х з а к о н о м.

За змістом ч.6 статті 265 ГК України, суб'єктам господарювання дозволяється реалізовувати товари не господарюючим суб'єктам лише за договорами купівлі-продажу.

Як вже судом мотивовано, ч. 3 ст. 264 ГК України у системному зв'язку із ч. 7. ст.179 цього Кодексу на стадію у к л а д е н н я д о г о в о р і в п о с т а в к и поширює також правила, встановлені ЦК України.

Так, за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Згідно ч. 2 статті 638 ЦК України і с т о т н и м и у м о в а м и договору є у м о в и про п р е д м е т договору, у м о в и , що в и з н а ч е н і з а к о н о м як і с т о т н і або є н е о б х і д н и м и д л я д о г о в о р і в д а н о г о в и д у, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, ч. ч. 1 та 2 ст. 638 ЦК України містять аналогічні правила тим, що встановлені ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України с т о р о н и в договорі н е м о ж у т ь в і д с т у п и т и від положень актів ц и в і л ь н о г о з а к о н о д а в с т в а, якщо о б о в ' я з к о в і с т ь для сторін п о л о ж е н ь актів цивільного законодавства в и п л и в а є з ї х з м і с т у або із суті відносин між сторонами.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, в и з н а ч е н н і у м о в д о г о в о р у сторони н е м о ж у т ь д і я т и в с у п е р е ч положенням цього Кодексу та і н ш и х а к т і в ц и в і л ь н о г о з а к о н о д а в с т в а ( постанова ВСУ від 10.10.2012р. у цивільній справі 6-110цс12 , № в реєстрі 26497408).

Як вже судом мотивовано, укладення договору поставки з дотриманням основних вимог до змісту істотних умов є обов'язковим (ч. 3 ст. 264 та ч.5 ст. 265 ГК України).

Тому зміст статті 627 ЦК України про свободу договору слід розуміти так, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними у визначенні тих умов договору поставки, які не є істотними для їх виду.

За визначенням поняття договору поставки згідно ч.1 ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, правило ч.1 ст. 712 ЦК України повністю відтворює зміст ч.1 ст. 264 , ч. ч. 1 та 3 ст. 265 ГК України про суб'єктний склад сторін договору поставки ( суб'єкти господарювання), його спрямованість ( підприємницька діяльність) та черговість виконання зобов'язань сторонами ( поставка товару у строки, прийняття товару , оплата товару).

В частині змісту істотних умов договору поставки, то останні визначаються виключно за правилами ГК України.

Керуючись вищевикладеним, суд встановив , що впродовж 2011 року сторони в частині найменування, кількості товару , а також його ціни керувались с п е ц и ф і к а ц і я м и , як невід'ємними частинами Договору постачання № 06/06/05.

Ч. 2 ст. 193 ГК України містить правило про те, що до в и к о н а н н я господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 3 ст. 264 цього Кодексу також визначає що основні вимоги до в и к о н а н н я д о г о в о р і в п о с т а в к и встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, в даному випадку, ЦК України.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця н а м о м е н т у к л а д е н н я договору а б о б у д е створений (п р и д б а н и й, набутий) п р о д а в ц е м у м а й б у т н ь о м у.

Таким чином, закон дозволяє сторонам договору поставки як на стадії його укладення , так і на стадії його виконання, погоджувати предмет договору як його істотну умову , незалежно від наявності товару у постачальника та права власності на нього.

Статтею 658 ЦК України, яка застосовується до відносин поставки, встановлено, що п р а в о п р о д а ж у товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, н а л е ж и т ь в л а с н и к о в і т о в а р у ( постанова ВСУ від 04.12.2007р. у справі № 6-16/97-05-1831 , № в реєстрі 1258183).

За правилом ч.1 ст. 334 ЦК України п р а в о в л а с н о с т і у н а б у в а ч а майна за договором виникає з м о м е н т у п е р е д а н н я м а й н а, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вищенаведені правові норми містять імперативне правило про те, що на м о м е н т п е р е д а ч і т о в а р у покупцю , продавець п о в и н е н м а т и як сам товар, так і п р а в о в л а с н о с т і на нього.

Стаття 697 ЦК України передбачає можливість збереження за продавцем п р а в а в л а с н о с т і на п е р е д а н и й покупцеві т о в а р до о п л а т и товару або настання інших обставин.

При цьому, визначальним у змісті цієї правової норми є те, що зобов'язання продавця з п е р е д а ч і т о в а р у покупцю виконується першим , а зобов'язання покупця з о п л а т и т о в а р у - другим .

Збереження права власності продавця на переданий товар до його оплати покупцем є винятком із загального правила ч.1 ст. 334 ЦК України про момент набуття права власності за договором.

Одночасно слід враховувати, що правило ч.1 ст. 693 ЦК України про можливість встановлення договором о б о в ' я з к у п о к у п ц я частково або повністю о п л а т и т и т о в а р до його п е р е д а н н я продавцем не поширюється на момент набуття права власності набувача майна за договором , оскільки має інший предмет регулювання - попередню оплату товару.

Навіть за наявності у договорі умови про попередню оплату товару, право власності на нього перейде до покупця в момент його передання продавцем, якщо інший момент переходу права власності на товар сторони не погодять у договорі.

Можливість договірного визначення іншого моменту набуття права власності покупця на товар за договором, наприклад, в момент оплати товару до його передачі, правило ч.1 ст. 334 ЦК України дозволяє.

Так, у п. 4.2 Договору постачання № 06/06/05 сторони погодили , що перехід права власності , а також перехід ризиків на товар відбувається у момент передачі товару покупцю відповідно до пункту 4.1 Договору.

У п. п. 4.1 та 4.3 Договору постачання № 06/06/05 зазначено, що товар передається покупцю за адресою вказаною в актах прийому-передачі товару за видатковою накладною.

За умовою п. 4. 7 Договору постачання № 06/06/05 товар має бути переданий постачальником у місці передачі протягом 10 днів з моменту повідомлення покупцем постачальника про готовність прийняти товар.

За умовою п. 4.9 Договору постачання № 06/06/05 датою постачання вважається дата отримання покупцем товару в місці, визначеному п.4.1 Договору.

Оцінюючи умови п. п.4.1 -4.3, 4.7 та 4.9 Договору постачання № 06/06/05 на їх відповідність вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, суд враховує наступне.

Як зазначено у ч. 5 ст. 267 ГК України у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

У ч.1ст. 664 ЦК України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, серед іншого, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Аналогічне правило містить стаття 197 ГК України.

Однак у Договорі постачання № 06/06/05 сторони не домовлялись про те, що продавець зобов'язується доставити товар покупцю автомобільним транспортом, тому у числі первинних документів не значиться товарно-транспортна накладна , як первинний документ з підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки товару позивачем відповідачу.

В свою чергу, за загальним правилом ч. 1 статті 532 ЦК України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, як передбачає ця стаття, виконання за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, ніж договір перевезення, провадиться за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.

Згідно абз. 3 ч.1 статті 664 ЦК України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у н а л е ж н о м у м і с ц і і покупець поінформований про це.

Правило ч.1. ст. 692 ЦК України також дає підстави дійти висновку, що покупець може як фактично прийняти товар, так і прийняти товаророзпорядчі документи на нього, і цей факт є достатнім як переходу права власності на товар, так і для виникнення обов'язку з його оплати.

Таким чином, умови п. п.4.1 -4.3, 4.7 та 4.9 Договору постачання № 06/06/05 про місце поставки шкіряного напівфабрикату "Вет-блу" ( місце виготовлення (зберігання) товару - склади заводів виробників) та умови поставки (акти прийому-передачі товару та видаткові накладні), відповідають вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, які не вимагають обов'язкового фізичного переміщення товару з одного місця в інше з використанням будь-якого виду транспорту.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У ч. 1 ст. 666 ЦК України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Згідно з ч. 2 цієї статті якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

У п. 4.8 Договору постачання № 06/06/05 сторони передбачили обов'язок постачальника передати разом з товаром сертифікат відповідності або інший документ, що підтверджує якість товару.

Однак при вирішенні цього спору судом не встановлено наявності між сторонами також спору щодо якості поставленого товару, або щодо відсутності сертифікатів відповідності на нього.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач правомірно доводив станом на дату звернення з цим позовом до суду 27.08.2013р. про наявність у відповідача боргу за Договором постачання №06/06/05 на загальну суму 32 666 217, 35 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору і між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі провадження у справі.

Оскільки предмет спору 32 666 217, 35 грн. припинив своє існування після порушення провадження на підставі вчинених сторонами юридично значимих дій за правилами ст.ст. 512, 514, 599 та 601 ЦК України, про що свідчать подані докази, провадження у справі підлягає припиненню за правилами п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України в ухвалі про припинення провадження у справі мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122 -11 ГПК) (п.12. Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 86 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі №906/1208/13 в частині стягнення основного боргу на суму 32 666 217, 35 грн.

Ухвала вступила в законну силу 22.12.2016, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя ОСОБА_4

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (простою)

4 - третій особі Державному управління справами ( 01220, м. Київ, вул. Банкова,11 ) -рек. з пов.