Ухвала

від 17.09.2015 по справі 1570/4179/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/4179/2012

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ «Факел» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та незаконним наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, про визнання недійсним акту про результати невиїзної документальної позапланової перевірки, про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 19 грудня 2012 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов та визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 24.07.2012 року № 0001852301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11 834 грн.

У задоволені позовних вимог про визнання недійсним та незаконним наказу за № 290-и від 02.07.2012 року «Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВВТ «Факел» з питань правових відносин з ТОВ «Лугпромсройсантемонтаж» за період: травень 2011 року» та про визнання недійсним акту «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «ВВТ «Факел» з питань правових відносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» код ЄДРПОУ 35554567, за період: травень 2011 року» за № 816/22-34/34055466/46 від 04.07.2012 року» - відмовлено.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, неповно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

При цьому податковий орган в апеляційній скарзі при обґрунтуванні правомірності проведення перевірки посилається на приписи п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2, п. 79.3 ст. 79, 82.2, п.п. 82.3.1 п. 82.3 ст. 82 ПК України.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення податковий орган посилається на встановлені актом перевірки фактичні обставини.

ТОВ «ВВТ «Факел» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало,

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «ВВТ «Факел» зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.01.2006 року (код суб'єкта за ЄДРПОУ: 34055466); взято на податковий облік 30.01.2006 року за № 5846 та перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС; відповідно до свідоцтва від 16.02.2006 року № 22463870, виданого ДПІ у Київському районі м. Одеси, зареєстровано платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 3405546115511.

Також суд першої інстанції встановив, що в період з 02 по 04 липня 2012 року, ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «ВВТ «Факел» з питань правових відносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за травень 2011 року, про що складений акт перевірки № 816/22-34/34055466/46 від 04 липня 2012 року (а.с. 54-66).

За результатами проведеної перевірки, податковим органом встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198, 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого, наведені данні у декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року, з відповідними додатками до неї, не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «ВВТ «Факел» з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за травень 2011 року, що, на думку податкового органу, призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього в сумі 11 833 грн.

На підставі акту перевірки № 816/22-34/34055466/46 від 04 липня 2012 року, ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001852301 від 24 липня 2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 833 грн. - за основним платежем, 01 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 67).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та незаконним наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, про визнання недійсним акту про результати невиїзної документальної позапланової перевірки, суд першої інстанції встановив, що перевірка позивача проведена на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 02 липня 2012 року № 290-п, на підстав п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України, у зв'язку з надходженням від Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС акту від 17 травня 2012 р. № 129/227/35554567 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 р.» (а.с. 98-122).

Повідомлення від 02 липня 2012 року № 102 та копія наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 02 липня 2012 року № 290-п направлені позивачу поштою.

З посилання на приписи п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1., п.п. п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України, з урахуванням того, що сторонами по справі не оспорюється той факт, що на запит податкового органу позивачем надавались пояснення з наданням первинної документації, про що зазначено в самому акті перевірки, суд першої інстанції дійшов висновку, що перевірка позивача проводилася з дотриманням вимог податкового законодавства, виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом; право на проведення такої перевірки у відповідача було, оскільки позивача повідомлено про її проведення та вручено копію наказу та повідомлення про проведення перевірки; підставою для проведення перевірки, були дані стосовно контрагенту позивача, отримані за результатами проведеної відносно нього перевірки, в ході якої податковим органом встановлені порушення податкового законодавства.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції встановив, що перевірка ТОВ «ВКК «Факел» проведена ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС на законних підставах, в межах повноважень податкового органу, та з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні правові підставі для задоволення вимог в частині оскарження правомірності та законності проведеної перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не знаходиться за юридичною адресою, у нього відсутні основні засоби, складські приміщення, виробничі потужності для виконання будь - якого виду діяльності, недостатньо трудових ресурсів для займання господарською діяльністю, товариством здійснюється проведення транзитних потоків, направлених на виконання операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції виконуються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, що у сукупності вказує на безтоварність операцій проведених зазначеним контрагентом з ТОВ «ВВТ «Факел».

Такі висновки податкового органу обґрунтовані посиланням на:

- фактичні обставини встановленні в акті Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 17 травня 2012 року № 129/227/35554567 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», код за ЄДРПОУ 35554567, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011р.», згідно якого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» має стан - 3 (прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру);

- лист ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 27.04.2012 року № 1706/7/07-01, відповідно до якого за результатами проведених заходів встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за податковою адресою: м. Луганськ, вул. 50 Років Утворення СРСР, буд. 24, кВ. 12, не знаходиться;

- лист ВРЕР м. Луганськ УМВС в Луганській області від 03.09.2011 р. № 11/14-4200, відповідно до якого транспортні засоби за ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не зареєстровані;

- лист Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області від 21.12.2011 р. № 7002, відповідно до якого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» ліцензій на надання послуг з перевезення автомобільним транспортом не має;

- постанову заступника начальника Відділення розслідування кримінальних справ СВ ПМ ДПА у Луганській області від 21.12.2011 р. про порушення кримінальної справи у відношенні директора ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за фактом ухилення від сплати податку на прибуток у особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України;

- лист Інспекції державного архітектурно -будівельного контролю у Луганській області від 28.03.2012 р. № 7/12-663 к-вих. 12, відповідно до якого прийнято рішення щодо анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу суд першої інстанції встановив, що 22 квітня 2011 року, між ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (субпідрядник) та ТОВ «ВВТ «Факел» (підрядчик) укладений договір № 1 субпідряду на виконання робіт по капітальному ремонту спеціалізованої загальноосвітньої школи № 5 (а.с. 68). Виконані за договором роботи прийняті на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, форми № КБ-2В від 13.05.2011 року (а.с. 69-76).

У зв'язку з виконанням вимог договору, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» надало ТОВ «ВВТ «Факел» податкову накладну від 13.05.2011 року № 524, на суму 71 000 грн. в т. ч. ПДВ - 11 833, 33 грн. (а.с. 77), яка включена до складу податкового кредиту за травень 2011 року та відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року від 16.06.2011 року (а.с. 78-82). За договором проведена безготівкова оплата (а.с. 83).

З урахуванням положень ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 ПК України, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання податкового органу, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки не можливо зробити без виїзної перевірки діяльності суб'єкта господарювання, в той час як виїзна перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не проводилась, а висновки обґрунтовані результатами невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», проведеної з 03.05.2012 р. по 10.05.2012 р., в ході якої не перевірялися та не могли бути перевіреними наявність господарсько-правових стосунків ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з фізичними особами, щодо надання послуг або виконання робіт в період травень 2011 року.

При цьому суд першої станції зазначив, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку, що також підтверджено і рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Булвес АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, відповідно до якого суд встановив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

Також суд першої інстанції, з посиланням на ст. 203, ст. 204, ч. 1, 3 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України, зазначив про відсутність судового рішення, яке набрало законної сили та яким встановлено недійсність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом позивача, оскільки при судовому розгляді справи встановлено, що дії ТОВ «ВВТ «Факел», як платника податку, свідчать про його добросовісність, а вчинений ним правочин не викликає сумніву щодо його реальності, що підтверджено сукупністю досліджених письмових доказів у вигляді первинної документації.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Апеляційний суд відхиляє доводи податкового органу щодо скасування оскарженої постанови в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та незаконним наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, про визнання недійсним акту про результати невиїзної документальної позапланової перевірки, та постановлення судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог. Суд першої інстанції правильно встановив та це підтверджено матеріалами справи, що перевірка позивача проведена з дотриманням вимог податкового законодавства, виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом; право на проведення такої перевірки у відповідача було, оскільки позивача повідомлено про її проведення та вручено копію наказу та повідомлення про проведення перевірки; підставою для проведення перевірки, були дані стосовно контрагенту позивача, отримані за результатами проведеної відносно нього перевірки, в ході якої податковим органом встановлені порушення податкового законодавства; а сам акт перевірки є документом, в якому зафіксовані певні події та факти, та є лише певним доказом, що відповідає приписам п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1., п.п. п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з ПДВ, апеляційний суд встановив, що підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ є висновки податкового органу за якими правочин укладений між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто має ознаки нікчемності.

Такі висновки ґрунтуються на тому, що у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; відсутні будь-які документи цих підприємств які б підтверджували вчинення ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» дій на виконання умов, укладених з позивачем угод.

Також податковий орган посилається на:

- лист ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 27.04.2012 року № 1706/7/07-01, відповідно до якого за результатами проведених заходів встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за податковою адресою: м. Луганськ, вул. 50 Років Утворення СРСР, буд. 24, кВ. 12, не знаходиться;

- лист ВРЕР м. Луганськ УМВС в Луганській області від 03.09.2011 р. № 11/14-4200, відповідно до якого транспортні засоби за ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не зареєстровані;

- лист Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області від 21.12.2011 р. № 7002, відповідно до якого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» ліцензій на надання послуг з перевезення автомобільним транспортом не має;

- постанову заступника начальника Відділення розслідування кримінальних справ СВ ПМ ДПА у Луганській області від 21.12.2011 р. про порушення кримінальної справи у відношенні директора ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за фактом ухилення від сплати податку на прибуток у особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України;

- лист Інспекції державного архітектурно -будівельного контролю у Луганській області від 28.03.2012 р. № 7/12-663 к-вих. 12, відповідно до якого прийнято рішення щодо анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів податкового органу щодо наявності ознак нікчемності по правочину вчиненому позивачем з контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» при здійснені господарської діяльності у травні 2011 року.

На підтвердження виконання умов договору № 1 від 22 квітня 2011 року субпідряду на виконання робіт по капітальному ремонту спеціалізованої загальноосвітньої школи № 5 (а.с. 68), укладеного між ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (субпідрядник) та ТОВ «ВВТ «Факел» (підрядчик), позивач надав акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, форми № КБ-2В від 13.05.2011 року (а.с. 69-76), податкову накладну від 13.05.2011 року № 524, на суму 71 000 грн. в т. ч. ПДВ - 11 833, 33 грн. (а.с. 77), яка включена до складу податкового кредиту за травень 2011 року та відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року від 16.06.2011 року (а.с. 78-82); докази оплати за договором (а.с. 83).

При цьому, як позивач, так і його контрагент - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на час вчинення господарських операцій, в рамках укладеного договору, перебували на податковому обліку та були платниками податків, зокрема ПДВ - пункт акту перевірки 2.4 (а.с. 55), пункт акту 2-4 (а.с. 98-99).

Встановлені фактичні обставини справи не спростовуються доводами апеляційної скарги, яка в цій частині дублює акт перевірки та письмові заперечення на адміністративний позов.

Посилання податкового органу на листи ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 27.04.2012 року № 1706/7/07-01, ВРЕР м. Луганськ УМВС в Луганській області від 03.09.2011 р. № 11/14-4200, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області від 21.12.2011 р. № 7002, Інспекції державного архітектурно -будівельного контролю у Луганській області від 28.03.2012 р. № 7/12-663 к-вих. 12, та постанову заступника начальника Відділення розслідування кримінальних справ СВ ПМ ДПА у Луганській області від 21.12.2011 р. про порушення кримінальної справи у відношенні директора ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за фактом ухилення від сплати податку на прибуток у особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, спростовуються, встановленими судом першої інстанції такими фактичними обставинами справи, як наявність договору субпідряду, укладеного між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», та їх виконанням сторонами.

Апеляційний суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Податковий орган, як при проведенні перевірки, при розгляді справи судом першої інстанції, так і при апеляційному оскарженні судового рішення посилається лише на відомості щодо незнаходження контрагента за місцезнаходженням, з посиланням на недоліки діяльності контрагента, внаслідок чого вважає, що первинні документи, надані до перевірки щодо взаємовідносин з постачальниками не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Апеляційний суд відхиляє ці доводи апеляційної скарги, оскільки вони не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженим, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів позивачем, предмету правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів, відповідачем в акті перевірки позивача не наведено.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент перевірки не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодою із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне (на час вчинення господарських операцій,формування податкового кредиту) податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ДПІ на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання умов договору, відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер правочину ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

При цьому апеляційний суд зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України, приписи якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи,

Зазначені обставини не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, з урахуванням правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, приймаючи до уваги ч. 1 ст. 71 КАС України, якою передбачено обов'язок кожної сторони по справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апелянта, відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та правомірність оскарженої постанови.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Кравець