Ухвала

від 04.04.2017 по справі 1570/4179/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року К/800/23641/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Борисенко І.В. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року

у справі № 1570/4179/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВВТ Факел

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

про визнання недійсними наказу, акта перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ВВТ Факел (далі - позивач, ТОВ ВВТ Факел ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі міста Одеси) про визнання недійсними наказу, акта перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 24.07.2012 року № 0001852301. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Київському районі міста Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року скасувати (в частині задоволених позовних вимог) і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ ВВТ Факел з питань правових відносин з ТОВ Лугпромстройсантехмонтаж за період травень 2011 року, про що було складено акт перевірки № 816/22-34/34055466/46 від 04.07.2012 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог ст. ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198, 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 11 833,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001852301 від 24.07.2012 року про збільшення ТОВ ВВТ Факел суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 833 грн. за основним платежем, 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.04.2011 року між ТОВ Лугпростройсантехмонтаж та ТОВ ВВТ Факел було укладено договір № 1 субпідряду на виконання робіт по капітальному ремонту спеціалізованої загальноосвітньої школи № 5.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковою накладною, актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, банківською випискою тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ ВВТ Факел сторонами рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відхилити.

2.Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді І.В. Борисенко

Ю.І. Цвіркун